Постанова

від 07.10.2020 по справі 15/293-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 15/293-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ГУ ДПС у Київській області - Вірчака В.Г. (дов. від 10.12.2019),

ТОВ "ФК "Форінт" - адвоката Філатової Н. А. (ордер ЛГ № 000771 від 04.05.2020),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 (в частині кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області)

у справі № 15/293-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн ЛТД"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 15/293-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн ЛТД" (ідентифікаційний код 19482823) про визнання банкрутом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010 провадження у справі №15/293-б про банкрутство ТзОВ Трейд Лайн ЛТД" порушено за особливостями, передбаченими статтями 3 - 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 ТзОВ Трейд Лайн ЛТД" визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

Строк ліквідаційної процедури продовжування неодноразово.

АТ "Дельта-Банк" до суду направлено скаргу на дії (бездіяльність) ліквідатора боржника.

23.10.2019 ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду із заявою (з урахуванням заяви про уточнення) з грошовими вимогами до боржника на суму 6 562,00 грн, які складаються з судового збору в розмірі 3 842,00 грн та податкового боргу з земельного податку в розмірі 2720 грн, нарахованого в період з 14.11.2017 по 13.04.2018. В підтвердження податкового боргу посилалося на податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі актів камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020:

- відмовлено в задоволенні скарги АТ "Дельта-Банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора боржника;

- відмовлено ГУ ДФС у Київській області у визнанні кредитором до боржника на суму 6562,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №15/293-Б залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №15/293-Б залишено без змін.

У відповідності до вимог частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядав ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у Київській області в частині не визнання кредиторських вимог в розмірі 6 562,00 грн.

Щодо заяви ГУ ДФС у Київській області судові рішення мотивовані тим, що:

- кредитором було неправомірно нараховано штрафні санкції у ліквідаційній процедурі, що заборонено Кодексом України з процедур банкрутства, а також Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв в період нарахування штрафних санкцій;

- за даними Національної кадастрової системи відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок в межах Київської області за ТзОВ "Трейд Лайн ЛТД", відтак відсутні підстави виникнення боргу з оренди земельної ділянки в розмірі 2720грн;

- вимога в сумі 3 842,00 грн судового збору, (сплаченого за звернення з заявою про визнання грошових вимог до боржника), є похідною від заявленої поточної грошової вимоги (податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб), тому не підлягає задоволенню, оскільки судовий збір було сплачено за звернення з заявою з грошовими вимогами до боржника, у задоволенні якої судом відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №15/293-Б в частині не визнання кредиторських вимог в розмірі 6 562,00 грн, включити кредиторські вимоги у розмірі 6 562,00 грн до реєстру вимог кредиторів.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що суди не надали належної правової оцінки природі виникнення заявлених кредиторських вимог, а саме, що заборгованість ТОВ "Трейд Лайн ЛТД" перед контролюючим органом виникла за податковими повідомленнями - рішеннями в частині порушення боржником норм пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (порядок обчислення плати за землю) та як наслідок застосування приписів пункту 120.1 статті 120 ПК України (неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.) В той час як норми Податкового кодексу України не передбачають звільнення платника сплачувати податки та збори, у зв`язку із визнанням боржника банкрутом.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови Північним апеляційним господарським судом від 16.06.2020 застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо клопотань

До Касаційного господарського суду від ТОВ Фінансова компанія Форінт надійшла заява про заміну кредитора боржника - ПАТ Дельта Банк на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Форінт в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування, посилається на укладений 29.07.2020 між ПАТ Дельта Банк (Банк) та ТОВ Фінансова компанія Форінт (Новий кредитор) договір №2297/К про відступлення права вимоги на підставі протоколу електронного аукціонуUA-EA-2020-06-10-000037-b від 02.07.2020, відповідно до умов якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув право вимоги Банку до позивальників, визначених в додатку № 1 до нього. Заявник зазначав, що згідно умов договору ТОВ Фінансова компанія Форінт здійснило розрахунок в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 09.07.2020.

Розглянувши заяву щодо заміни кредитора у справі про банкрутство та додані до неї документи у їх сукупності, враховуючи пояснення ліквідатора боржника, Верховний Суд 07.10.2020 постановив ухвалу, якою заяву ТОВ Фінансова компанія Форінт про заміну сторони (кредитора) у справі № 15/293-Б правонаступником задоволено; здійснено заміну кредитора у справі № 15/293-Б - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт .

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції від 05.03.2020 судом апеляційної інстанції здійснювався в межах доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у Київській області в частині відмови у визнанні кредиторських вимог в розмірі 6562,00 грн. В іншій частині ухвала суду першої інстанції від 05.03.2020 у справі №15/293-б у відповідності до частини 1 статті 269 ГПК України не переглядалась.

Отже, Верховним Судом здійснюється касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на постанову апеляційного суду від 16.06.2020 та ухвалу суду першої інстанції від 05.03.2020 у справі №15/293-Б в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Київській області в розмірі 6 562,00 грн.

ГУ ДФС у Київській області звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі про банкрутство 23.10.2019.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII з наступними змінами; постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 року N2344-XII.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, постановою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 ТзОВ Трейд Лайн ЛТД" визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

Предметом розгляду у даній справі є заява ГУ ДФС у Київській області, з якою 23.10.2019 Управління звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 6 562,00 грн, які складаються з судового збору в розмірі 3842,00 грн та податкового боргу з земельного податку в розмірі 2720 грн, нарахованого в період з 14.11.2017 по 13.04.2018 згідно податкових повідомлень-рішень.

Вказані податкові повідомлення-рішення складені контролюючим органом на підставі актів камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності у зв`язку і порушенням частини 286.2 статті 286 Податкового кодексу України а саме, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до частини 4 статті 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

У частини 1 статті 59 КУзПБ, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Аналогічні положення містила стаття 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , чинного в період нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Кодексу України з процедур банкрутства, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Водночас, за висновками Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наведеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, які зроблені на підставі аналізу частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положень підпункту 1.3 статті 1, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, - подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС у Київській області грошових вимог, як поточних, в розмірі 2720 грн - штрафних санкцій, нарахованих в період з 14.11.2017 по 13.04.2018.

З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16.

Вимога про визнання грошових вимог в сумі 3 842,00 грн судового збору, сплаченого за звернення з заявою про визнання грошових вимог до боржника, не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від заявленої поточної грошової вимоги (податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб), у задоволенні якої судом відмовлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №15/293-б - залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 15/293-б (в частині кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Катеринчук Л.Й.

Пєсков В.Г.