Ухвала

від 13.10.2020 по справі 912/3968/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/3968/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міської ради міста Кропивницького на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2019 у справі

за позовом Кіровоградської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронова 2019", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Управління комунальної власності міської ради міста Кропивницький, 2. Комунального підприємства "Кіровоградська аварійно-диспетчерська служба", 3. Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 4. ТОВ "Толлінг" про витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ :

Міська рада міста Кропивницького звернулася 15.07.2020 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020, повний текст якої підписаний 30.06.2020 (колегія суддів: Чередко А. Є., Верхогляд Т. А., Кузнецов В. О.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2019 (суддя Кабакова В. Г.)

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 касаційну скаргу Міської ради міста Кропивницького залишено без руху до 07.09.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник мав вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку та потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належний розрахунок розміру судового збору у повному розмірі, виходячи із вартості спірного майна та обґрунтування його вартості та відповідно докази сплати судового збору на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним судом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України

На виконання ухвали Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.08.2020 про залишення касаційної скарги без руху скаржником 01.09.2020 була надіслана заява щодо усунення недоліків, які отримані головуючим 04.09.2020.

У заяві щодо усунення недоліків скаржником було зазначено, що звертаючись з даною позовною заявою Міська рада міста Кропивницького не мала змоги визначити судовий збір, оскільки не мала у своєму володінні, користуванні та розпорядженні комплексу будівель по пров. Водостічний, 6/6 в місті Кропивницький та не мала змоги провести відповідну експертизу вартості останнього.

У зв`язку з відставкою судді Кушніра І. В. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу від 16.09.2020 справу № 912/3968/16 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В.- головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.09.2020 було витребувано із Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/3968/16 з метою перевірити розмір судового збору що має сплатити скаржник за подання касаційної скарги, та необхідності перевірки матеріалів справи для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження у даній справі.

06.10.2020 до Суду надійшли матеріали справи № 912/3968/16 із Господарського суду Кіровоградської області.

Дослідивши матеріали справи та зміст касаційної скарги і заяви на усунення недоліків касаційної скарги щодо оцінки вартості спірного майна, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Відповідно до статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1). Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина 2). Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову , якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів) (пункт 3 частина 3).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем - Кіровоградською міською радою, було визначено ціну позову в сумі 60 141 грн.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Дія 97'' проти України (Diya 97 v. Ukraine) 21.10.2010).

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain , 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову у даній справі є витребування майна від добросовісного набувача, вартість якого, як зазначено в позовній заяві, складає 60 141 грн, а, отже, ціна позову у справі № 912/3968/16 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

За загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, а тому відмова Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою є очевидною та передбачуваною процесуальною дією, яка має бути вчинена Судом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається і скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

В частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

За змістом частини 1 статті 18 зазначеного Закону, для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010 дійшов висновку про те, що право на

суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (" Levages Prestations Services v. France ") № 21920/93, § 48, 23.10.1996).

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міської ради міста Кропивницького на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2019, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, підстав для розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження немає.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міської ради міста Кропивницького на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2019 у справі № 912/3968/16.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. Краснов

Суддя К. Пільков

Суддя Г. Мачульський