Рішення

від 07.09.2020 по справі 160/7281/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/7281/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства ДК Євротранс (50005, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 84, код ЄДРПОУ 37272336) до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ :

02 липня 2020 року приватного підприємства ДК Євротранс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, однак, отримавши їх, відмовила позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

На думку позивача, дії відповідача стосовно винесення рішень про коригування митної вартості товару є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`яти денний строк з дня вручення ухвали.

На виконання вимог вищевказаної ухвали на адресу суду від відповідача 18.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що при проведенні перевірки документів, які додані декларантом до ЕМД та додані додатково на вимогу митного органу під час проведення консультацій і за власним бажанням (повідомленнями декларанта від 28.05.2020 р. та 05.06.2020 р.) встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відповідач зазначає що позивач скористався правом, встановленим ч.7 ст.55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, отримати товари за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, при цьому додаткових документів, як це передбачено частиною 8 ст.55 Митного кодексу України митному органу не надавав.

Також, у відзиві зазанчено, що враховуючи право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення немає.

14 серпня 2020 р. на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголошував, що, у відзиві відповідачем не надано жодної оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві, а лише викладено обставини справи так як їх викладено у самому оскаржуваному рішенні, та у листуванні позивача і відповідача, яке передувало прийняттю оскарженого рішення.

Позивач зазначив, що відповідачем було відкориговано митну вартість товару за резервним методом у відповідності з ч.2 ст.64 МКУ, згідно з якою митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товару, співставного з оцінюваним з урахуванням країни походження, опису товару, вагових обсягів.

В якості співставного митницею взято товар, оформлений за ЕМД від 13.03.2020 р. №500030/2020/203209, ціна якого майже вдвічі більша (з 2,5603 до 42403 за кг.)

На думку позивача, по-перше, співставні гальмівні колодки, очевидно, зроблені з іншого матеріалу, а по-друге, вони зроблені і ввезені в Україну під європейською торгівельною маркою, мають іншу (вищу) якість та репутацію на ринку, що автоматично робить їх значно коштовнішими ніж суто китайські гальмівні колодки, імпортовані Позивачем.

Разом з відповіддю на відзив, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн., надану Адвокатським бюро Віктора Починка , докази понесення яких додав до цієї заяви по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Між приватним підприємством ДК Євротранс і компанією SHANDONG ALLTOUR AUTOMOTIVE CO., LTD (Китай) було укладено контракт №U001 від 03.01.2020 р. купівлі-продажу гальмівних колодок для автомобілів у відповідності зі специфікаціями. Згідно з п.2.1 вищевказаного контракту ціна кожної партії товару визначаються у відповідних специфікаціях.

Згідно з п.п.4.2 контракту оплата товару, що поставляється, здійснюється на наступних умовах: 30% передоплата, оплата останніх 70% перед відправкою.

В травні 2020 р. згідно з контрактом та специфікацією №1 від 03.01.2020 р. до нього у м.Кривий Ріг змішаним перевезенням морським та автомобільним транспортом надійшов зазначений у контракті товар - 12 найменувань гальмівних колодок.

Для декларування даного товару позивачем до Дніпропетровської митниці (далі по тексту - відповідач або иитниця) 27.05.2020 р. було подано митну декларацію UA110080/2020/001792. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною контракту (основний метод) відповідно до статей 49, 57, 58 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 р. (далі по тексту - МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом (позивачем) надано контракт №U001 від 03.01.2020 р. зі специфікацією №1 від 03.01.2020 р., рахунок (invoice) продавця №200110UAUT001 від 10.01.2020 р., технічну специфікацію на товар від 10.01.2020 р. б/н, платіжні доручення №1JBKLK1 від 29.01.2020 р. і № 4JBKLK3 від 18.03.2020 р., договір про надання транспортно-експедиційних послуг №36 від 20.03.2020 р. з ТОВ МД Транс , коносамент № OTSODS2031156ODS від 24.03.2020 р., рахунок експедитора №68 від 19.05.2020 р.

Митницею під час перевірки наданих декларантом документів на підтвердження числового значення заявленої митної вартості виявлені деякі розбіжності та невідповідності, а саме:-не надано сертифікат якості на товар; -у наданій технічній специфікації міститься посилання на інвойс, відомості про який до митного оформлення не надавались; -у платіжних дорученнях на оплату товару банківські реквізити не відповідають зазначеним у п.11 зовнішньоекономічного контракту; -до транспортної складової не включено витрат на навантаження товару в порту відправлення в Китаї, як це передбачено контрактними умовами FOB QINGDAO Інкотермс 2010; -до митного оформлення не надано заявку на перевезення товару до договору на транспортно-експедиційне обслуговування; -до транспортної складової не включено витрат на ТЕО до кордону України, внаслідок чого повідомленням митниці №113764 від 28.05.2020 р. у Позивача були запитані додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 28.05.2020 р. по 05.06.2020 р. між позивачем та митницею проходило листування щодо визначених митницею розбіжностей в відомостях, зазначених у наданих документах.

Листом №28/05-3 від 28.05.2020 р. разом з поясненнями митниці додатково були надані наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості: - протоколи оплати Приватбанку CHK:737C9D59DB7C та CHK:2C77091DD942, які відповідають вищевказаним платіжним дорученням; -каталог продукції та прас-лист виробника і постачальника товару; -експортна митна декларація країни відправлення; -заявка на перевезення до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №36 від 20.03.2020 р.; -сертифікат якості на партію імпортованого товару згідно контракту; -технічні характеристики товару; -пакувальний лист; -сертифікат походження; -лист постачальника на підтвердження контрактної вартості товару.

Також у листі зазначено назву сайту постачальника/виробника товару www.alltourbrake.com, оглядом якого митниця може пересвідчитись у автентичності наданого каталогу та прайс-листа виробника товару

Митницею знову знайдені невідповідності у наданих документах, а саме: - у прайс-листі відсутня інформація щодо комерційних умов поставки; -плату експедитора 600 грн не включено до обов`язкової транспортної складової митної вартсоті; -не надано платіжних документів на оплату транспортно-експедиторських послуг; -сертифікат якості містить відомості про термін його дії з 11.09.2018 р; -не надано пояснень щодо наявності зазначеного в технічній специфікації номеру інвойсу, який не кореспондується з інвойсом, наданим до митного оформлення; -не надано висновку спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару.

На спростування вищевказаних невідповідностей позивачем відповідачу 05.06.2020 р. надані наступні пояснення та документи: -лист постачальника/виробника товару з перекладом, у якому постачальник повідомляє, що ціни у раніше наданому витягу з прайс-листа вказані на умовах FOB Ціндао, Китай; -лист-роз`яснення експедитора, в якому зазначено що вартість транспортно-експедиційних послуг 600 грн. визначена експедитором за організацію ТЕО по території України; -платіжні документи які підтверджують сплату послуг транспортно-експедиторського обслуговування, та листи замовника і експедитора, якими сторони договору погодили відстрочення оплати; -лист постачальника/виробника товару з перекладом, у якому постачальник повідомляє, що у сертифікаті якості на поставлену партію товару ним допущена помилка: невірно зазначено дату його дії з 11.09.2018 р., правильним необхідно вважати строк дії сертифікату з 18.03.2020 р. Постачальником надано коректний сертифікат якості; -лист постачальника/виробника товару з перекладом, у якому постачальник повідомляє, що у технічній специфікації допущена помилка, невірно зазначено номер інвойсу, правильним вважати номер інвойсу №200110UAUT001, також неправильно вказані розміри у двох позиціях специфікації. Постачальником надано коректну специфікацію; -висновок спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару; -платіжні доручення в іноземній валюті з печатками банку, які додатково підтверджують факт оплати товару підприємством за контрактною вартістю.

за наслідком розгляду вищевкащаних документів, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні митного оформлення задекларованих товарів за заявленою митною вартістю, та 09.06.2019 р. було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110080/2020/100002/1.

Цим рішенням митну вартість товарів скориговано митним органом із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України).

У зв`язку з зазначеним та негайною необхідністю отримати імпортований товар, на підставі ч.7 ст.55 Митного кодексу України, позивач звернувся з проханням до відповідача випустити товар у вільний обіг та шляхом надання фінансових гарантій забезпечив сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Внаслідок коригування відповідачем заявленої мною митної вартості товарів позивачем було сплачено на 63500,00 грн. більше митних платежів, чим задекларовано та сплачено з подачею МД № UA110080/2020/001792 від 27.05.2020 р.

Предметом даного спору є скасування рішення про коригування митної вартості №UA110080/2020/100002/1 від 09.06.2020 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті суд виходив з таких міркувань та норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (далі -МК України).

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345- 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Суд не погоджується з висновками митного органу, зробленими за результатами опрацювання основних та додатково наданих декларантом документів, а, як наслідок, і з висновком про необхідність коригування заявленої ним митної вартості, з огляду на таке.

Відносно доводів митного органу про не підтвердження декларантом вартості (ціни) імпортованого товару, то зі справи вбачається, що у технічній специфікації продавцем дійсно помилково зазначений номер інвойсу, який не має відношення до цієї партії товару, однак, окремим листом продавець повідомив про технічну описку у даній специфікації, та надав виправлену коректну технічну специфікацію.

У сертифікаті якості на товар зазначено дату його дії з 11.09.2018 р., що не кореспондується з датою початку дії контракту- 03.01.2020 р. Окремим листом продавець повідомив про технічну описку у сертифікаті якості, зазначає що правильним необхідно вважати строк дії сертифікату з 18.03.2020 р., та надав виправлений коректний сертифікат якості.

Суд приймає до уваги також те, що обидва вищевказані документи не містять числового значення ціни імпортованих товарів і лише опосередковано підтверджують заявлену митну вартість. Дані документи не містяться у вичерпному переліку документів, встановленому ч.3 ст.53 МК України, які декларант зобов`язаний надавати митному органу разом з декларацією для підтвердження заявленої митної вартсоті визначеної за основним методом.

У прайс-листі продавця не було зазначено комерційних умов поставки товару за вказаною ціною. Окремим листом продавець додатково повідомив, що товар за ціною, вказаною у даному прайс-листі, постачається ним на умовах FOB Ціндао (Китай), саме таких, які зазначені у Контракті та Специфікації до нього.

Оцінюючи дану обставину, суд також приймає до уваги наступне.

Результати узагальнення Вищим адміністративним судом України практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо коригування митної вартості товару, які містяться у затвердженій постановою Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 р. № 2, довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р. (далі по тексу - Довідка №2 ВАСУ), у п.2.5, якої зроблено наступний висновок: Наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься .

Стосовно твердження відповідача про те, що у листі позивача від 05.06.2020 р. №05/06-2 наведене посилання на сайт постачальника/виробника товару www.altourbtake.com, оглядом якого митниця може пересвідчитись у автентичності наданого каталогу та прайс-листа виробника товару. Відповідач зазначає, що за вказаною адресою у мережі Інтернет інформація у вільному доступі відсутня.

Судом встановлено, що при написанні назви сайту у тексті спірного рішення відповідачем замість www.alltourbrake.com вказано www.altourbtake.com, що дає підстави вважати вищевказане твердження відповідача помилковим. Оглядом сайту, на який зробив посилання позивач, судом встановлено, що необхідна іеформація (каталог та прайл-лист виробника) є у вільному доступі, що також підтверджується, роздруківками з сайту, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо твердження відповідача про те, що у платіжних дорученнях на оплату товару банківські реквізити не відповідають зазначеним у п.11 контракту, у графі Призначення платежу вищевказаних платіжних доручень вказані банківські реквізити одержувача, які співпадають з зазначеними у Контракті; крім того, позивачем надано відповідачу протоколи оплати Приватбанку та платіжні доручення в іноземній валюті з печатками банку, які додатково підтверджують факт оплати товару підприємством за контрактною вартістю.

Стосовно твердження відповідача про те, що у наданому позивачем експертному висновку Криворізького представництва Дніпропетровської ТПП України №Е-59 від 04.06.2020 р. експертом використані для порівняльного аналізу дані з сайту www.alibaba.com, що, на думку відповідача, повністю нівелює результати експертного дослідження, оскільки цей сайт є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником он-лайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, створювати власні профілі на якому мають можливість будь-які компанії та реєструватися будь-які користувачі. Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності зазначених даних.

Між тим, судом встановлено, що експертом було проведено не лише моніторинг ринку пропозицій досліджуваної товарної групи з урахуванням інформації, представленої всесвітньою комп`ютерною мережею Інтернет. На 4 стор. абз.6 експертного висновку зазначено: Так як інформація, що пропонується в мережі Інтернет не завжди повна (не зазначена марка, розміри, вартість і т.д.), експертом проведено ряд маркетингових досліджень шляхом безпосереднього спілкування, відправлення запитів і отримання інформації від підприємств, які торгують подібними товарами для визначення адекватної вартості об`єктів порівняння .

Водночас, відповідачем не надано жодної оцінки додатково наданій декларантом до митного оформлення експортній декларації країни відправлення, яка містить та додатково підтверджує числове значення контрактної вартості імпортованого товару.

Щодо висновків митного органу про не підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованого товару та про відсутність у поданих позивачем документах підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат на навантаження товару на судно у порту відправки, то, досідивши дану обставину, суд вбачає протиріччя у вищевказаному твердженні відповідача, з огляду на нижче наведене.

Згідно з п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 №U001, специфікації від 03.01.2020 №1, інвойсу від 10.01.2020 №200110UAUT001, поставку товару здійснено на комерційних умовах Інкотермс 2010 FOB - QINGDAO.

Відповідач зазначає, що відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), зазначені комерційні умови поставки передбачають обов`язок продавця здійснити поставку в обумовленому місці та забезпечити навантаження товару на транспортний засіб, призначений продавцем.

При цьому, відповідач стверджує що позивачем не надано відомості про включення до наведеної ціни витрат на завантаження на транспортний засіб для подальшого транспортування, однак це протирічить комерційним умовам Інкотермс 2010 FOB-назва порту відвантаження, згідно з яким витрати на навантаження товару на транспортний засіб покупець не несе.

Стосовно твердження відповідача, що позивачем не включено до обов`язкової складової митної вартості відповідно до п.10 ст.58 МКУ експедиторських витрат, слід зазанчити, що транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) позивача по доставці задекларованого товару з Китаю до України морським та автомобільним транспортом здійснювалось компанією ТОВ МД Транс за договором №36 від 20.03.2020 р.

Згідно з заявкою №1 від 23.03.2020 р на ТЕО до вищевказаного договору, рахунку експедитора №68 від 19.05.2020 р. та №69 від 19.05.2020 р., листа-роз`яснення експедитора до даної заявки щодо розподілу вартості ТЕО до кордону України та по території України, вартість послуг по організації ТЕО складається з вартості перевезення морським транспортом до кордону України 11 987,00 грн. за коносаментом № OTSODS2031156ODS від 24.03.2020 р., які включені позивачем до заявленої митної вартості товару та вартості перевезення автомобільним транспортом 19115,00 грн. і плати експедитору 600,00 грн. за організацію перевезення по території України, які згідно з п.11 ст.58 МК України не включаються до митної вартості товару.

Суд критично відноситься до твердження відповідача, що частина з 600,00 грн. плати експедитору є платою за ТЕО за кордоном України, оскільки дані експедиторські витрати здійснені позивачем в Україні, оплата відбулась українському підприємству за послуги надані в Україні (що письмово підтверджує сам експедитор) і позивач не поніс будь-яких додаткових витрат на перевезення товару до кордону України крім заявлених до митного оформлення.

Згідно з п.п.4 п.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються виключно витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що і було зроблено позивачем .

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Дослідивши обставину прострочення сплати позивачем послуги експедитора за транспоортно-експедиційне обслуговування і сплати експедитору пеню і включення її до транспортної складової митної вартості, суд зазначає, що, дійсно, рахунок експедитора №69 від 19.05.2020 р. позивач повинен сплатити позивачем протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання, а останній сплачений платіжним дорученням №390 лише 29.09.2020 р. Відповідно до п.5.3.4 договору від 20.03.2020 №36, у випадку прострочення клієнтом здійснення платежу за надані послуги, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день такого прострочення.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України віл 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Сплата штрафних санкцій призводить до збільшення собівартості, загальної вартості транспортно-експедиційних послуг та рівня транспортної складової митної вартості товару у відповідності до положень ч.10 ст.58 МК України.

Однак, як слідує з вищевказаних нормативних актів, до митної вартості повинні додаватися штрафні санкції які фактично сплачені, а не ті які належать до сплати. З наданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається що вищевказана пеня позивачем сплачена не була, листами позивача і експедитора, сторони договору погодили відстрочення оплати послуг з ТЕО, це підтверджує що експедитор не звертався до позивача з вимогою про стягнення пені, позивач цю пеню не сплачував, а отже збільшення собівартості перевезення не відбулося. Обмін листами сторін договору для врегулювання такої умови договору як відстрочення оплати повністю, відповідає п.9.3 договору ТЕО від 20.03.2020 №36, згідно з якою всі зміни, додатки та доповнення до договору дійсні у разі, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін - листи вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін договору.

Таким чином, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що з урахуванням доданих до митного оформлення документів, числове значення контрактної вартості задекларованого товару підтверджується: 1)специфікацією № 1 до контракту №U001 від 03.01.2020 р.; 2)рахунком (invoice) постачальника №200110UAUT001 від 10.01.2020 р.; 3)листом постачальника на підтвердження контрактної вартості товару; 4)платіжними дорученнями, протоколами оплати та платіжними дорученнями в іноземній валюті від 29.01.2020 та від 18.03.2020 р. про оплату товару; 5)експертним висновком ТПП України №Е-59 від 04.06.2020 р.; 6)прайс-листом виробника/постачальника товару та його листом про умови поставки; 7)експортною декларацією країни відправлення.

Вартість транспортної складової, включеної декларантом до заявленої митної вартості підтверджується: 1)заявкою №1 від 23.03.2020 р. на транспортно-експедиційне обслуговування до договору №36 від 20.03.2020 р.; 2)коносаментом № OTSODS2031156ODS від 24.03.2020 р.; 3)рахунком експедитора №69 від 19.05.2020 р.; 4)листом-роз`ясненням експедитора до заявки №1 від 23.03.2020 р.; 5)платіжним дорученням на сплату послуг з транспортно-експедиторського обслуговування №390 від 29.05.2020 р.

Суд також погоджується з наступними доводами позивача, що товар гальмівні колодки , (без зазначення маркування міжнародного зразка, яке дало б змогу визначити для яких транспортних засобів чи спецтехніки вони призначені), торгівельної марки Zilbermann (Німеччина), про що зазначено у продовженні гр.31 ЕМД, експортовано в Україну китайською компанією Taizhou Huangyan Xinxing Machinery Co., Ltd (графа 7 ЕМД).

На сайті даної компанії https://www.xinxingmachinery.com/ зазначено, що дане підприємство спеціалізується на виробництві виключно ливарних виробів з алюмінію, деталей та запасних частин для автомобілів та іншої техніки, гальмівних колодок в каталозі даного виробника нема. Дане підприємство не виробляє виробів/деталей/запчастин із фенольної смоли, сталевого волокна, графіту, оксиду алюмінію, гумового порошку (технічна специфікація додаток 11 до позовної заяви) , з якої зроблені гальмівні колодки імпортовані Позивачем.

На сайті компанії німецької компанії Zilbermann http://zilbermann.de/, під брендом якої випущені співставні товари, зазначено, що дана компанія виробляє широкий спектр запасних частин для комерційних автомобілів, в тому числі гальмівні колодки. Однак, на сайті відсутня інформація про виробництво колодок на автомобілі Mann, DAF, Scania, Mercedes Benz, Renault, тобто на ті автомобілі, гальмівні колодки до яких були імпортовані Позивачем.

Отже, суд робить висновок, що відповідач неправомірно використав для порівняння і коригування митної вартості імпортованих позивачем гальмівних колодок, гальмівні колодки які зроблені і ввезені в Україну під європейською торгівельною маркою, мають іншу (очевидно вищу) якість та репутацію на ринку, що автоматично робить їх значно коштовнішими ніж суто китайські гальмівні колодки, імпортовані позивачем.

Щодо твердження відповідач про те, що позивач не скористався правом надання додаткових документів у порядку ч. 8 ст.55 МК України, суд зазначає, що згідно з даною правовю нормою надавати додаткові документи це право, а не обов`язок підприємства.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В розглянутому випадку вказаних обставин митницею не наведено, що доказів не можливості задоволення інших методів не надано.

Застосована судом правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справа №825/648/17 адміністративне провадження №К/9901/16592/18.

З доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів МК України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

З огляду на викладене, суд вважає заявлений позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується платіжнеим дорученням № 467 від 24.06.2020 року, при цьому позовні вимоги останнього задоволено у повному обсязі, суд, керуючись приписами ч.1 ст.139 КАС України, зробив висновок висновку про те, що сума судових витрат зі сплати судового збору, сплачена позивачем, підлягає відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих витрат з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

До ухвалення судом рішення, ПП ДК Євротранс у своїй позовній заяві та представником позивача у відповіді на відзив від 10.08.2020 р. висувалась вимога, щодо компенсації витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Так, до відповіді на відзив представником позивача було додано копію договору про надання правової допомоги від 28.05.2020 р. №28/05/20, додаткової угоди №1 від 28.05.2020 р., рахунку №9 від 03.06.2020 р., акту надання послуг №9 від 03.06.2020 р., платіжного доручення №489 від 06.07.2020 р., рахунку №14 від 10.08.2020 р., акту надання послуг №14 від 10.08.2020 р., платіжного доручення №627 від 11.08.2020 р.

З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено, що 28.05.2020 р. між позивачем (Клієнт) та адвокатським бюро "Віктора Починка" (Бюро) укладено договір №28/05/20 про надання правової (правничої) допомоги та додаткову угоду №01 від 28.05.2020 р. до цього договору.

Згідно з п.1. додаткової угоди №1 від 28.05.2020 р. дана додатково угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правничої допомоги у спорі про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1. Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Дніпропетровський окружний адміністративний суд).

Відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди вартість послуг з ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00 грн (фіксована ціна); підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1 - 3000,00 грн.(фіксована ціна); представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції - 1500 грн. (у одному судовому засіданні); підготовка та подання заяв по суті справи- 1500,00 грн (1 заява); підготовка та подання заяв з процесуальних питань - 500,00 грн (1 заява).

06 липня 2020 р. платіжним дорученням № 489 ПП ДК Євротранс сплатив на адресу АБ "Віктора Починка" 5000 грн. та 11 серпня 2020 року платіжним дорученням №627 - 1500,00 грн. Таким чином, загальна вартість послуг адвоката склала 6500,00грн, що і є витратами ПП ДК Євротранс , пов`язаними із розглядом справи №160/7281/20 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

Так, відповідно до акта здачі-прийняття наданих послуг № 9 від 03.06.2020 р. виконавцем були надані а замовником прийяті наступні роботи (послуги): ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1 - 5000,00 грн.

Відповідно до акта здачі-прийняття наданих послуг № 14 від 10.08.2020 р. виконавцем були надані наступні роботи (послуги): підготовка та подання відповіді на відзив - 1500 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.05.2020 р. до договору про надання правничої допомоги № 28/05/20 від 28.05.2020 р. встановлено, що вартість послуг з ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00грн та підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1- 3000,00 грн., підготовка а подання заяв по суті справи - 1500 грн. є фіксованими цінами та не залежать від кількості витраченого адвокатом часу на їх підготовку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим вимоги в частині зарахування до витрат ПП ДК Євротранс , пов`язаних із розглядом справи №160/7281/20 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та таких, що підлягають відшкодуванню на його користь - у сумі 6500,00грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), які знайшли своє підтвердження належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір витрат суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства ДК Євротранс (ЄДРПОУ 37272336 , адреса 50005, м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, б.84) до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39421732, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2020 року №UA110080/2020/100002/1, прийняте Дніпропетровською митницею Держмитслужби.

Стягнути з Дніпропетровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39421732, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства ДК Євротранс (ЄДРПОУ 37272336 , адреса 50005, м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, б.84) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн. (одна дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6500,00грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук