Ухвала

від 15.10.2020 по справі 420/10503/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10503/20

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2012 року №334/А-2012 Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) ;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2012 року №336/А-2012 Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) ;

- стягнути з Роздільянської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати - сплачений судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову, заяви про забезпечення доказів, заяви про забезпечення позову.

Разом з позовною заявою позивачкою подано заяву про забезпечення позову (вхід. №42306/20), в якій позивачка просить забезпечити позов шляхом:

1) зупинення дії розпоряджень Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2012 року №334/А-2012 Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) , та від 26 березня 2012 року №336/А-2012 Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) ;

2) заборони Державним кадастровим реєстраторам здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок площею 53,49 га та площею 7,55 га на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за межами населених пунктів, дозвіл на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду та у власність яких ОСОБА_2 надано розпорядженнями Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2012 року №334/А-2012 та від 26 березня 2012 року №336/А-2012;

3) заборони Державним реєстраторам здійснювати реєстрацію права власності та права оренди земельних ділянок площею 53,49 га та площею 7,55 га на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за межами населених пунктів, дозвіл на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду та у власність яких ОСОБА_2 надано розпорядженнями Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2012 року №334/А-2012 та від 26 березня 2012 року №336/А-2012.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпоряджень від 26 березня 2012 року №334/А-2012 та №336/А-2012 - відмовлено, з тих підстав, що дана адміністративна справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачці про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Такі правові висновки щодо застосування ст.ст.150, 151 КАС України викладені Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 826/16888/18.

Суд відзначає, що інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Главою 10. Забезпечення позову розділу І. Загальні положення КАС України регламентований порядок забезпечення позову, який належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в силу приписів ч. 1 ст. 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

В свою чергу, адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАС України (п. 5 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Спір, за вирішенням якого ОСОБА_1 звернулася до суду, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Системний аналіз вказаних приписів КАС України дає суду підстави вважати, що заява про забезпечення позову може бути розглянута тільки тим судом, до юрисдикції якого належить вирішення спору по суті. В іншому випадку, суд позбавлений можливості вирішувати питання про забезпечення позову.

Враховуючи, що дані спірні правовідносини не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд відповідно позбавлений можливості вирішувати заяву про забезпечення позову по суті, як таку, що підлягає розгляду судом до юрисдикції якого віднесено розгляд даного позову, тобто судом цивільної юрисдикції.

За загальним правилом ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) не можливо розглянути по суті, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Керуючись статтями: 150-154, 167, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов