Рішення

від 13.10.2020 по справі 520/3437/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 р. № 520/3437/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Макарової О.В.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504.

В обґрунтування позову, зазначив, що податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статті 198 та 200 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.04.2020 дану адміністративну справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 13.10.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (код 39228074).

Результати перевірки оформлені актом № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- абзацу "а" п. 198.1, абзаців першого та другого п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 67680,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплату (перерахуванню) до Державного бюджету України в сумі 22056,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 45624,00 грн;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України надано не в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення, проте, висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000230504, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 27570,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000240504, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 23967,00 грн.

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, проте рішенням ДПС України від 17.02.2020 № 5928/6/99-00-01-05-02-06 скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504 - без змін.

З акту перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані".

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Державним підприємством "СДІ-Україна" (продавець) укладено договір поставки № 03/10-1.2016 від 03.10.2016, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, договір про відступлення права вимоги від Державного підприємства "СДІ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркетван", платіжне доручення , податкову накладну, картки рахунку (а.с.83-87 т.1, а.с. 14-21, а.с. 26-31 т. 2).

Крім того, 01 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (замовник) уклало договір з Державним підприємством "СДІ-Україна" (виконавець) на виконання робіт по виготовленню меблів № 1/09-1.2016, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню меблів із матеріалів замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити вказану роботи.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: калькуляції, акт про надання послуг, рахунок-фактуру, видаткову накладну, звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звіт про перероблену сировину, договір про відступлення права вимоги від Державного підприємства "СДІ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркетван", платіжне доручення (а.с. 89-101 т. 1).

Також, судом встановлено, що 26 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансформ Плюс" (продавець) укладено договір поставки № 25/12-1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у договорі.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: платіжними дорученнями, рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною, картками-рахунку (а.с. 107-112 т. 1, а.с. 36, а.с. 70-87 т. 2).

Крім того, між позивачем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансформ Плюс" (експедитор) укладено договір експедирування № 30/11-4 від 30.11.2016, реальність якого підтверджується рахунком-фактурою, актом на надання послуг та платіжним дорученням (а.с. 102-105 т. 1).

Судом також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Пром" (продавець) укладено договір поставки № 20/2-1.17 від 20.02.2017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактуру, платіжне доручення, податкову накладну, картки рахунку (а.с.114-118 т.1, а.с. 99-101 т. 2).

Із матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремстиль" укладено договір транспортного експедирування № 31/01.3, відповідно до умов якого експедитор зобов`язується від свого імені та за власний рахунок здійснити комплекс робіт по супроводженню вантажу при перевезенні на автомобілі клієнта або власним транспортом у міських або міжміських перевезеннях.

Реальність вищевказаного правочину від 31.01.2017 підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунком-фактурою, актом на надання послуг, платіжним дорученням, податковою накладною (а.с. 120-122 т. 1, а.с. 108 т. 2).

Крім того, 31 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт) уклало договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обсидіан Компані" (експедитор) транспортного експедирування № 31/07.-4, відповідно до умов якого експедитор зобов`язується від свого імені та за власний рахунок здійснити комплекс робіт по супроводженню вантажу при перевезенні на автомобілі клієнта або власним транспортом у міських або міжміських перевезеннях.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: рахунком-фактурою, актом на надання послуг та платіжним дорученням, актом звірки взаєморозрахунків, податковою накладною (а.с. 130-133 т. 1, а.с. 197 т. 2).

Також, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтос Груп" (експедитор) надавало послуги транспортного експедирування Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт).

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи акт на надання послуг, рахунок -фактуру, договір про відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтос Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо ІМП", платіжні доручення, податкову накладну (а.с.123-127 т.1, а.с. 163 т. 2).

У підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаних ТМЦ позивачем надано до суду договір суборенди нежитлового приміщення № 01/12-2015-01 від 01.12.2015 (а.с. 5 т. 2).

Також, у підтвердження наявності ресурсів для перевезення придбаних ТМЦ позивачем надано до матеріалів справи договори перевезення № 24.10.2 від 24.10.2016, № 11.09.3 від 11.09.2017, укладені із Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцент-13", договори найму (оренди) транспортного засобу від 22.10.2015, від 03.10.2016, від 11.09.2017 (а.с. 6-13 т. 2).

Подальша реалізацію придбаного товару за вищевказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, укладеними із Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" № 693 від 05.10.2016, № 734 від 26.10.2016, № 802 від 23.11.2016, № 850 від 22.12.2016, № 122 від 09.02.2017, № 800 від 28.11.2016, № 16 від 16.08.2017, № 57 від 31.01.2017, № 87 від 08.02.2017, № 122 від 09.02.2017, № 800 від 28.11.2016, № 16 від 16.01.2017, № 57 від 31.01.2017, № 87 від 08.02.2017, № 122 від 09.02.2017, № 84 від 08.02.2017, № 210 від 10.03.2017, № 138 від 16.02.2017, № 146 від 16.02.2017, № 707 від 03.08.2017, № 295 від 10.04.2017, № 332 від 26.04.2017, № 693 від 03.08.2017, договором поставки, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Комфорт" № 27/04-18 від 27.04.2018, договором поставки, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Кан-Сервіс Плюс" № 04/08-1-2014 від 04.08.2014, разом із документами первинного бухгалтерського обліку (а.с. 22-25, а.с. 32-35, а.с. 37-69, а.с. 88-98, а.с. 102-106, а.с. 109-162, а.с. 164-196, а.с. 198-226 т. 2).

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного відповідно до частини

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно до частини 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Офіс" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України та підтверджують подальшу реалізацію, рух активів та спричинили реальну зміну майнового стану платника податків.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи, а ті, що надані разом із запереченнями до акту перевірки не взяті контролюючим органом до уваги, оскільки не завірені належним чином суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пункту 5 розділу 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи.

Згідно із пунктом 7 цього ж розділу у разі виявлення відсутності додатків, зазначених у документі, або окремих аркушів, а також помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (відсутність підпису, відбитка печатки, грифа затвердження тощо), документ не реєструється і відправникові надсилається письмовий запит або йому повідомляється про це телефоном.

Як вбачається із матеріалів справи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" були перевірені та зареєстровані працівником канцелярії Головного управління ДПС у Харківській області, що свідчить про їх відповідність вимогам законодавства. Таким чином, суд приходить до висновку, що надані документи були безпідставно залишені поза увагою контролюючим органом при розгляді заперечень до акту перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлнь-рішень.

Суд не приймає посилання відповідача на протоколи допиту свідків, ухвали Рівненського міського суду м. Рівне від 15.05.2017, Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2019, Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2018 та Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2018 щодо того, що господарські операції здійснені ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" мають ознаки фіктивних, оскільки належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а протокол допиту свідка не є належним доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" - задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (вул. Велика Панасівська, буд. 67, м. Харків, 61052, код 39228074) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (вул. Велика Панасівська, буд. 67, м. Харків, 61052, код 39228074) судові витрати в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2020 року.

Суддя С.О.Чудних