Постанова

від 11.05.2021 по справі 520/3437/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 р.Справа № 520/3437/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року (суддя Чудних С.О.; м. Харків; повний текст рішення складено 15.10.2020) по справі № 520/3437/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (надалі також - позивач, ТОВ "Трейд-Офіс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області) в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504.

В обґрунтування позову, зазначив, що податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статті 198 та 200 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (вул. Велика Панасівська, буд. 67, м. Харків, 61052, код 39228074) судові витрати в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Трейд-Офіс" відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані", з підстав викладених в акті перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019, за результатами якої встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 67680,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплату (перерахуванню) до Державного бюджету України в сумі 22056,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 45624,00 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволення позову - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року замінено відповідача по справі № 520/3437/2020 з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (код 39228074).

Результати перевірки оформлені актом № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства України, а саме:

- абзацу "а" п. 198.1, абзаців першого та другого п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 67680,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплату (перерахуванню) до Державного бюджету України в сумі 22056,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 45624,00 грн;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України надано не в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення, проте, висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000230504, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 27570,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000240504, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 23967,00 грн.

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, проте рішенням ДПС України від 17.02.2020 № 5928/6/99-00-01-05-02-06 скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000230504 та №00000240504 - без змін.

З акту перевірки № 307/20-40-05-17-06/39228074 від 10.10.2019 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Будремстиль", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України та підтверджують подальшу реалізацію, рух активів та спричинили реальну зміну майнового стану платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

У відповідності до п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно підпунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Державним підприємством "СДІ-Україна" (продавець) укладено договір поставки № 03/10-1.2016 від 03.10.2016, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, договір про відступлення права вимоги від Державного підприємства "СДІ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркетван", платіжне доручення , податкову накладну, картки рахунку (а.с.83-87 т.1, а.с. 14-21, а.с. 26-31 т. 2).

Крім того, 01 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (замовник) уклало договір з Державним підприємством "СДІ-Україна" (виконавець) на виконання робіт по виготовленню меблів № 1/09-1.2016, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню меблів із матеріалів замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити вказану роботи.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: калькуляції, акт про надання послуг, рахунок-фактуру, видаткову накладну, звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звіт про перероблену сировину, договір про відступлення права вимоги від Державного підприємства "СДІ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркетван", платіжне доручення (а.с. 89-101 т. 1).

Також, судом встановлено, що 26 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансформ Плюс" (продавець) укладено договір поставки № 25/12-1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у договорі.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: платіжними дорученнями, рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною, картками-рахунку (а.с. 107-112 т. 1, а.с. 36, а.с. 70-87 т. 2).

Крім того, між позивачем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансформ Плюс" (експедитор) укладено договір експедирування № 30/11-4 від 30.11.2016, реальність якого підтверджується рахунком-фактурою, актом на надання послуг та платіжним дорученням (а.с. 102-105 т. 1).

Судом також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Пром" (продавець) укладено договір поставки № 20/2-1.17 від 20.02.2017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактуру, платіжне доручення, податкову накладну, картки рахунку (а.с.114-118 т.1, а.с. 99-101 т. 2).

Із матеріалів справи вбачається, 31 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт) уклало договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обсидіан Компані" (експедитор) транспортного експедирування № 31/07.-4, відповідно до умов якого експедитор зобов`язується від свого імені та за власний рахунок здійснити комплекс робіт по супроводженню вантажу при перевезенні на автомобілі клієнта або власним транспортом у міських або міжміських перевезеннях.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: рахунком-фактурою, актом на надання послуг та платіжним дорученням, актом звірки взаєморозрахунків, податковою накладною (а.с. 130-133 т. 1, а.с. 197 т. 2).

Також, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтос Груп" (експедитор) надавало послуги транспортного експедирування Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт).

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи акт на надання послуг, рахунок -фактуру, договір про відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтос Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо ІМП", платіжні доручення, податкову накладну (а.с.123-127 т.1, а.с. 163 т. 2).

У підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаних ТМЦ позивачем надано до суду договір суборенди нежитлового приміщення № 01/12-2015-01 від 01.12.2015 (а.с. 5 т. 2).

Також, у підтвердження наявності ресурсів для перевезення придбаних ТМЦ позивачем надано до матеріалів справи договори перевезення № 24.10.2 від 24.10.2016, № 11.09.3 від 11.09.2017, укладені із Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцент-13", договори найму (оренди) транспортного засобу від 22.10.2015, від 03.10.2016, від 11.09.2017 (а.с. 6-13 т. 2).

Подальша реалізацію придбаного товару за вищевказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, укладеними із Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" № 693 від 05.10.2016, № 734 від 26.10.2016, № 802 від 23.11.2016, № 850 від 22.12.2016, № 122 від 09.02.2017, № 800 від 28.11.2016, № 16 від 16.08.2017, № 57 від 31.01.2017, № 87 від 08.02.2017, № 122 від 09.02.2017, № 800 від 28.11.2016, № 16 від 16.01.2017, № 57 від 31.01.2017, № 87 від 08.02.2017, № 122 від 09.02.2017, № 84 від 08.02.2017, № 210 від 10.03.2017, № 138 від 16.02.2017, № 146 від 16.02.2017, № 707 від 03.08.2017, № 295 від 10.04.2017, № 332 від 26.04.2017, № 693 від 03.08.2017, договором поставки, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Комфорт" № 27/04-18 від 27.04.2018, договором поставки, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Кан-Сервіс Плюс" № 04/08-1-2014 від 04.08.2014, разом із документами первинного бухгалтерського обліку (а.с. 22-25, а.с. 32-35, а.с. 37-69, а.с. 88-98, а.с. 102-106, а.с. 109-162, а.с. 164-196, а.с. 198-226 т. 2).

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Офіс" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України та підтверджують подальшу реалізацію, рух активів та спричинили реальну зміну майнового стану платника податків.

З приводу посилання відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи, а ті, що надані разом із запереченнями до акту перевірки не взяті контролюючим органом до уваги, оскільки не завірені належним чином суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи.

Згідно з пунктом 7 цього ж розділу у разі виявлення відсутності додатків, зазначених у документі, або окремих аркушів, а також помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (відсутність підпису, відбитка печатки, грифа затвердження тощо), документ не реєструється і відправникові надсилається письмовий запит або йому повідомляється про це телефоном.

Як вбачається із матеріалів справи, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" були перевірені та зареєстровані працівником канцелярії Головного управління ДПС у Харківській області, що свідчить про їх відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи були безпідставно залишені поза увагою контролюючим органом при розгляді заперечень до акту перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З приводу посилання відповідача на протоколи допиту свідків, ухвали Рівненського міського суду м. Рівне від 15.05.2017, Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2019, Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2018 та Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2018 щодо того, що господарські операції здійснені ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" мають ознаки фіктивних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд також зауважує, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події, а доводи, що наведені в акті перевірки стосовно контрагентів позивача ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2019 №00000240504 та №00000230504 в частині донарахування ТОВ "ТРЕЙД-ОФІС" грошових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій по господарським відносинам із ДП "СДІ-Україна", ТОВ "Трансформ Плюс", ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "Альтос Груп", ТОВ "Обсидіан Компані" на суму у загальному розмірі 16503,75 грн.

З приводу господарських взаємовідносин ТОВ "ТРЕЙД-ОФІС" з контрагентом ТОВ "Будремстиль", колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 31 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремстиль" укладено договір транспортного експедирування № 31/01.3, відповідно до умов якого експедитор зобов`язується від свого імені та за власний рахунок здійснити комплекс робіт по супроводженню вантажу при перевезенні на автомобілі клієнта або власним транспортом у міських або міжміських перевезеннях.

На підтвердження реальності вищевказаного правочину від 31.01.2017 позивачем надано: рахунок-фактуру, акт на надання послуг, платіже доручення, податкову накладну (а.с. 120-122 т. 1, а.с. 108 т. 2).

Вказані документи підписано від ТОВ "ТРЕЙД-ОФІС" директором Штихом Дмитром Юрійовичем.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2019 року по справі № 953/17014/19 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205-1 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії щодо придбання суб`єкта господарської діяльності та відповідно став директором ТОВ Будремстиль (40993301), ТОВ Візейр (40992884) шляхом підписання договорів купівлі-продажу частини часток в статутному капіталі вказаних товариств з метою прикриття незаконної діяльності. На час підписання вищевказаних документів ОСОБА_1 усвідомлював, що шляхом засвідчення їх своїм підписом він всупереч вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) та чинного кримінального законодавства України вносить завідомо неправдиві відомості в офіційні документи, які відповідно до Закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб ТОВ Будремстиль (40993301), ТОВ Візейр (40992884) оскільки дійсних намірів створювати (шляхом придбання) вказані підприємства та відповідно виконувати зазначені у статуті мету і предмет діяльності підприємств він не мав, правами учасника підприємств не користувався, обов`язки учасника товариств не виконував та жодного відношення до формування статутного капіталу підприємств він також не мав.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироком у кримінальній справі № 953/17014/19 встановлено об`єктивну сторону складу злочину директора ТОВ Будремстиль , дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків господарської діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього підприємства, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Будремстиль , оскільки не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеною ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується дійшла висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ Будремстиль в межах договору транспортного експедирування, з посиланням на який від імені контрагента позивача на його адресу виписана податкова накладна за підписом ОСОБА_1 ..

Відсутність підстав формування податкового кредиту обумовлює правомірність збільшення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2019 №00000230504 грошових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентом ТОВ Будремстиль на суму грошового зобов`язання 11066,25 грн., з них: 8853 грн. - сума податкового зобов`язання; 2213,25 грн. - сума штрафних (фінансових санкцій) та відсутність підстав для його скасування в цій частині.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 на суму грошового зобов`язання 11066,25 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року по справі № 520/3437/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 №00000230504 на суму грошового зобов`язання 11066,25 грн., з них: 8853 грн. - сума податкового зобов`язання; 2213,25 грн. - сума штрафних (фінансових санкцій).

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Офіс" - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 520/3437/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 18.05.2021 року