Постанова

від 30.09.2020 по справі 192/769/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 192/769/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 р. (суддя Стрельникова О.О.) в адміністративній справі №192/769/19 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р. заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1360 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 1651 КУпАП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення порядку притягнення його до адміністративної відповідальності та відсутність складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 р. позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що позивач вчинив правопорушення згідно пункту 1 частини 2 статті 6, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 2460710,07 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених, що вказано в протоколі про адміністративні правопорушення від 26.03.2019 №107/13-06. У цьому протоколі є підпис позивача про те, що йому роз`яснені його права та обов`язки. Оскаржену постанову прийнято відповідно до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Мінфіну від 02.07.2016 № 566. Вчинене позивачем адміністративне правопорушення є триваючим, а датою виявлення такого правопорушення є дата складання акту перевірки та підписання акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною 1 статті 38 КУпАП датою вчинення правопорушення є дата складання та підписання акта перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698. З 30.10.2019 посадову особу - заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звільнено. Водночас повноваження Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо адміністрування податків та зборів припинені у зв`язку з правонаступництвом цих повноважень Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень учасниками справи від 29.08.2020, 31.08.2020, 01.09.2020, суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріної І.В. на ОСОБА_1 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1360 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 1651 КУпАП. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 під час перебування на посаді директора Державного Підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) порушив порядок нарахування та не сплатив єдиний внесок на суму 2460710 грн. 07 коп. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених (а.с. 5, 6).

Не погодившись із постановою відповідача № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р., позивач оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача є обґрунтованими, а суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийняття постанови № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку з прийняттям постанови № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 165-1 КУпАП, у зв`язку з несплатою єдиного внеску в розмірі 240710,07 грн.

Відповідно до частин 1, 4 статті 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На думку скаржника, постанова № 30/13-06 від 02 квітня 2019 р. є законною, оскільки її прийнято відповідно до вимог та в порядку, встановленому КУпАП та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Мінфіну від 02.07.2016 № 566 (далі - Інструкція), на підставі протоколу від 23.03.2019 №108/13-06 та витягу з акта перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698.

Проте, вказані доводи спростовуються з огляду на наступне.

Так, протокол від 23.03.2019 №108/13-06 не містить обставин, на підставі яких було б можливо встановити склад адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 165-1 КУпАП, а натомість містить лише посилання на акт перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698, відповідно до витягу з якого посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області під час проведення документальної планової виїзної перевірки ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) (код ЄДРПОУ 08679698) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, встановлено порушення підприємством пункту 1 частини 2 статті 6, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 2460710,07 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.

На думку колегія суддів, наданий до суду першої інстанції витяг з акта перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698 не є належним доказом вчинення позивачем, як директором ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) , адміністративного правопорушення, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративний суд від 27 січня 2020 р. у справі №160/8944/19 задоволено позовну заяву Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування Вимоги про сплату боргу № Ю-0014201306 від 25.04.2019 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0014211306 від 25.04.2019 року, та податкових повідомлень-рішень від 25.04.2019, прийнятих на підставі акта перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698.

У рішенні від 27 січня 2020 р. у справі №160/8944/19 судом першої інстанції встановлено, що ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) не є роботодавцем, а тому відповідно не має статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративний суд від 27 січня 2020 р. у справі №160/8944/19 набрало законної сили та в апеляційному порядку не скасовано.

Отже, встановлені судом першої інстанції у справі №160/8944/19 обставини, з огляду на зміст частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, та відсутність інших доказів, окрім акта перевірки від 20.03.2019 №14170/04-36-13-06/08679698, спростовують доводи скаржника щодо наявності обґрунтованих підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до частин 1, 4 статті 165-1 КУпАП.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 р. в адміністративній справі №192/769/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 вересня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук