Постанова

від 13.10.2020 по справі 540/1088/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1088/20

Категорія: 111060000

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В. А.

Час і місце ухвалення: м.Херсон

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області , Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №Ф-10321-51 від 13.02.2020 р. щодо ОСОБА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на користь позивача судові витрати в сумі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та набутті статусу підприємця. Так, представник позивача вказує, що з лютого 2019 року ОСОБА_1 був застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає виникнення у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску як підприємцем, який не здійснює господарської діяльності. Крім того, представник позивача звертає увагу, що формування оскаржуваної вимоги було здійснено відповідачем поза межами законодавчо визначених строків, передбачених Інструкцією № 449, а тому вона не може вважатися правомірною.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-10321-51 - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.02.2020 р. № Ф-10321-51 в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 10 098,66 грн.

В частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.02.2020 р. № Ф-10321-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 19 194,51 грн. - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 285,87 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1 700,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що вимога про сплату боргу формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника податку, що відповідає положенням ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . При цьому зазначає, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску. Також апелянтом вказано на неспівмірність стягнутих витрат на правову допомогу.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 30.08.2010 р. по 16.04.2020 р. був зареєстрований як фізична особа - підприємець, основний вид діяльності за КВЕД 67.13.0 "інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва", реєстраційний номер платника єдиного внеску 21.21-6801,5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.07.2020 р. № 1006840378.

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням отримав Вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 13 лютого 2020 року № Ф-10321-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 січня 2020 року в розмірі 29293,17 грн., що підтверджується поштовим конвертом з крекінгом № 7300307186771

Не погоджуючись із прийнятою відповідачем вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржувана вимога ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 13.02.2020 року № Ф-10321-51 в частині нарахування позивачу недоїмки з ЄСВ у період його працевлаштування з 25.02.2019 р. по 31.12.2019 р. в сумі 10 098,66 грн. (918,06 грн. х 11 міс.) є протиправною та підлягає скасуванню. Водночас зазначив, що відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) та згідно записів у трудовій книжці позивач у період з січня 2017 року до січня 2019 року включно позивач не перебував у трудових відносинах, а тому зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний, як фізична особа-підприємець, а тому прийшов до висновку, що за період з 01.01.2017 до січня 2019 року у сумі 19 194,51 грн. оскаржувана вимога є правомірною, а тому відсутні підстави для скасування.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2020 (справа №620/2449/19) постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19) та у постановах від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, яке здійснене апелянтом, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

В матеріалах справи містяться копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , згідно яких ОСОБА_1 з 25.02.2019 р. по теперішній час працює ТОВ "Виробнича компанія "Хімтраст" (код 42765597).

Тобто у період з 25.02.2019 р. по 31.12.2019 року був найманим працівником і відповідно у цей період роботодавець сплачував за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем та підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що певний період, а саме з 25.02.2019 р. по 31.12.2019 року, за який позивачу було нараховано до сплати суму єдиного соціального внеску, останній був найманим працівником, а роботодавець, у свою чергу, сплачував за нього такий внесок, а отже оскаржувана вимога в цій частині підлягає скасуванню, оскільки нарахування позивачу як фізичній особі-підприємцю єдиного внеску свідчить про подвійний характер оподаткування.

При цьому, колегія суддів також не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1700 грн., оскільки такий розмір є співмірним та обґрунтованим.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області , Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 15 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова