Постанова

від 13.10.2020 по справі 823/5108/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/5108/15 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Чаку Є.В., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Укртехпром-2001 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство Укртехпром-2001 звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 30.09.2015 № 0001772301 в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 263745 грн. 81 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131872 грн. 90 коп.

У обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ФОП ОСОБА_1 здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, тому податкове повідомлення-рішення в оскарженій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року вказані рішення скасовані, справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , то податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 № 0001772301 в оскарженій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач мотивує свої вимоги тим, що надані позивачем на вимогу суду документи не повинні бути враховані під час розгляду справи, оскільки позивач мав надати їх під час проведення перевірки контролюючим органом. Відсутність відповідних документів при перевірці підтверджує їх незаконність, оскільки дані документи могли бути сформовані лише на вимогу суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Укртехпром-2001 зареєстроване як юридична особа з 16.01.2001 (код ЄДРПОУ 31278463).

На підставі наказу від 06.08.2015 № 939 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Укртехпром-2001 , направлень на перевірку від 21.08.2015 № 329/23-01-22-01 та № 328/23-01-22-01 службовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Укртехпром-2001" (код ЄДРПОУ 31278463) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2014.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та пунктів 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 297144 грн. в т.ч. за квітень 2014 року - 87863 грн., травень 2014 року - 126678 грн., липень 2014 року - 6167 грн., серпень 2014 року - 31033 грн., жовтень 2014 року - 12005 грн., грудень 2014 року - 33398 грн.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2015 №219/23-01-22-01/31278463 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на наступне: у ході аналізу товарно-транспортних накладних встановлено, що пунктом навантаження є вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси , де знаходиться ПАТ Азот ; під час перевірки не надано документів щодо допуску до робіт з агрохімікатами; відсутність у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно, не подання ним розрахунків форми 1 ДФ, ЄСВ, що свідчить про відсутність працівників та про відсутність взаємовідносин для отримання послуг.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване ППР від 30.09.2015 № 0001772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за основним платежем у сумі 297 144 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 148 572 грн.

Судом встановлено, що зазначене ППР оскаржується позивачем у частині про донарахування ПДВ в сумі 263745 грн. 81 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131872 грн. 90 коп.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Питання, пов`язані з формуванням платником податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 №1936/11/13-11 зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договори поставки: № 8 від 10.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 169162 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 28193 грн. 75 коп.; № 10 від 18.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 376855 грн., в т.ч. ПДВ - 62809 грн. 17 коп.; № 13 від 29.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 95700 грн., в т.ч. ПДВ - 15950 грн.; № 14 від 02.05.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 261638 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ - 43606 грн. 35 коп.; № 15 від 08.05.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 499500 грн., в т.ч. ПДВ - 499500 грн. (помилково зазначено, повинно бути 83250 - а.с.56); № 37 від 18.07.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 90000 грн., в т.ч. ПДВ - 15000 грн.; № 40 від 05.08.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 136200 грн., в т.ч. ПДВ - 22700 грн.

Пунктом 1.2 зазначених договорів, визначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару визначаються Сторонами згідно рахунку-фактури.

З акту перевірки вбачається, що у ході перевірки рахунки-фактури не надано.

Згідно п. 8.1 зазначених договорів визначено, що оплата товару на підставі Договору здійснюється Покупцем у розмірі 100% оплати шляхом безготівкового переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Відповідно до реквізитів зазначених договорів таким рахунком є: р/р № НОМЕР_1 в ПАТ МК Банк , МФО 33933.

Згідно з додатковими угодами до вказаних договорів, укладених між ПП Укртехпром-2001 та ФОП ОСОБА_1 , згідно умовами яких змінені банківські реквізити: рахунок контрагента ФОП ОСОБА_1 відкритий у ПАТ КБ Хрещатик р/р № НОМЕР_1 , МФО 300670, та саме на ці реквізити позивачем сплачено вартість придбаних у ФОП ОСОБА_1 товарів.

Відповідач не заперечує, що ПП Укртехпром-2001 здійснило оплату за придбаний товар у ФОП ОСОБА_1 та посилається на ряд платіжних доручень що відображено на сторінках 17-18 акту документальної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на порушення позивачем законодавства, яке регулює порядок транспортування, зберігання, торгівлі пестицидами та агрохімікатами, є безпідставним, оскільки порушення вказаних правил є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил транспортування, зберігання, торгівлі пестицидами та агрохімікатами, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про придбання позивачем товару у ФОП ОСОБА_1 в наступній послідовності та відповідно до:

· видаткової накладної № РН-0000057 від 05.08.2014 ПП Укртехпром-2001 придбало в ФОП ОСОБА_1 товар КАС-32 в кількості 39,77 тон;

- товарно-транспортної накладної № 05/08 від 05.08.2014 підтверджено аналогічні обставини щодо придбання КАС-32 в кількості 39,77 тон.

- відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 05.08.2014 вантаж КАС-32 в кількості 39,77 тон перевезено до ТОВ СП Агро до м. Миронівка.

- відповідно до видаткової накладної №Н-05/08-2 від 05.08.2014 ПП Укртехпром-2001 (придбаний в ФОП ОСОБА_1 товар КАС-32 в кількості 39,77 тон) реалізувало в тій же кількості для ТОВ СП Агро м. Миронівка, Київської області;

- реалізація товару КАС-32 в кількості 39,77 тон для ТОВ СП Агро підтверджується товарно-транспортною накладною № 0508/1.

Крім того, придбання товару здійснювалось відповідно до:

- видаткової накладної № РН-0000122 від 13.10.2014 ПП Укртехпром-2001 придбало в ФОП ОСОБА_1 товар аміачну воду в кількості 35,03 тон;

- товарно-транспортної накладної № 13/108 від 13.10.2014 року підтверджено аналогічні обставини щодо придбання аміачної води в кількості 35,03 тон.

- відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 13.10.2014 вантаж аміачна вода в кількості 35,03 тон перевезено до ПП Адмірал-Агро до м. Кодима, Одеської області.

Відповідно до видаткової накладної № РН-13/10-2 від 13.10.2014 ПП Укртехпром-2001 (придбану в ФОП ОСОБА_1 аміачну воду в кількості 35,03 тон) реалізувало в тій же кількості для ПП Агро-Адмірал м. Одеса.

Реалізація товару аміачної води в кількості 35,03 тон для ПП Агро-Адмірал підтверджується товарно-транспортною накладною № 13/10.

Наведеним підтверджуються пояснення позивача подані до суду 12.05.2020 про відсутність факту зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_1 товару та його реалізацію безпосередньо після придбання у пункті навантаження: АДРЕСА_1 .

Також позивачем додано до пояснень копію договору оренди складських приміщень №13/02/11 від 13.02.2013 та додаткової угоди від 01.03.2014, які передбачають оренду приміщень площею 1000 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , тому позивач мав можливість зберігати товар самостійно без залучення до вказаного процесу третіх осіб, в тому числі ФОП ОСОБА_1 ..

Суд першої інстанції правильно вказав, що доводи податкового органу щодо відсутності найманих працівників у ФОП ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки транспортування товарів здійснювалось транспортним засобом, що перебуває у власності позивача: сідлового тягача-Е, марки DAF модель XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_2 ; напівпричепа-цистерни-Е марки TRAILOR модель S383EL, д.н.з. НОМЕР_3 та із залученням власних трудових ресурсів.

На підтвердження виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 видано позивачеві податкові накладні.

Отже, факт виконання договірних зобов`язань підтверджується: видатковими накладними, подорожними листами вантажного автомобіля, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними.

Таким чином, у ПП Укртехпром-2001 наявні та були надані для перевірки всі первинні облікові і податкові документи, з якими Податковий кодекс України, пов`язує право платника на формування податкового кредиту з ПДВ. Дані первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Як докази подальшої реалізації придбаного у ФОП ОСОБА_1 товару позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, з контрагентами ФГ ОСОБА_2 , ФГ Велика Вись , СФГ Роксолана , TOB Лендком Центр , ПП Агрофірма Лани Поділля , TOB Едем-СК , TOB СП Aгpo , ПП Агро-Адмірал .

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо можливого порушення податкової дисципліни ФОП ОСОБА_1 , оскільки позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов`язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

З огляду на викладене, оскільки перевіркою не встановлено факт безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарів у вищезгаданого контрагента, то позивач обґрунтовано сформував податковий кредит внаслідок придбання вказаних товарів у відповідних податкових періодах.

Фактичне виконання вказаних господарських операцій свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом, що тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що усі первинні документи позивача, оформлені відповідно до вимог зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріали справи свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , то податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 № 0001772301 в оскарженій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилання скаржника на неправомірне взяття судом до уваги документів, які подані 12.05.2020, адже відповідні документи могли бути сформовані лише на вимогу суду, є припущенням та не підтверджується відповідними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Є.В. Чаку