Постанова

від 13.10.2020 по справі 826/14556/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14556/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Федотов І.В.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника відповідача Грищенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.20 у справі за адміністративним позовом Міжнародного благодійного фонду "Український жіночий фонд" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги № 129937-17 від 06.07.2018, зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И Л А:

Міжнародний благодійний фонд Український жіночий фонд звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкову вимогу від 06.07.2018 №129937-17 на суму 56 682 грн.

У обґрунтування позовної заяви зазначено, що у розрахунку НОМЕР_4 позивач допустив помилку у зазначенні звітного періоду, для виправлення якої подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань №9117284135, яким скасовувалося нарахування за попереднім розрахунком у сумі 28 291 грн. Однак, відповідач не зважаючи на факт сплати позивачем податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 28 291 грн та вважаючи вказані розрахунки окремими двома самостійними деклараціями підсумував їх, в результаті чого у МБФ Український жіночий фонд , за переконанням відповідача, виник податковий борг у розмірі 56 582 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що при виявленні помилки у розрахунку податкових зобов`язань № 9116365932 МБФ Український жіночий Фонд мав право на подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань. Більше того, в силу вимог статті 50 ПК України позивач був зобов`язаний це зробити. Проте, відповідач безпідставно не взяв до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань. Крім того, позивач нарахував та сплатив до бюджету податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 28 291 грн. Отже, висновки відповідача про наявність у МБФ Український жіночий фонд вказаного податкового боргу у розмірі 56 682 грн не є обґрунтованими, що свідчить про протиправність та необхідність скасування спірної податкової вимоги від 06.07.2018 №129937-17.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував, що Податковим кодексом України, Порядком № 21 та іншим чинним законодавством не передбачено подання уточнюючого розрахунку до Розрахунку, тому прийнятий Розрахунок не вплинув на інформаційні ресурси ДФС. Отже, в інтегрованій картці позивача обліковується правомірний самостійно визначений борг, що підлягає сплаті на загальних підставах.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, МБФ Український жіночий фонд не зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно з договором від 11.04.2018 №0418-І МБФ Український жіночий фонд отримав від нерезидента Eurasiaза актом від 02.05.2018 послуги у обсязі 141 456,5 грн, ПДВ - 28 291 грн.

Податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 28 291 грн сплачено МБФ Український жіночий фонд згідно платіжного доручення №1419 від 08.05.2018 на невірний рахунок (помилково сплачено на рахунок НОМЕР_1 замість НОМЕР_2).

У зв`язку із цим, 14.06.2018 позивачем направлено до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві листа з проханням вказані кошти перевести на належний рахунок.

19.07.2018 здійснено перерахування коштів з бюджетного рахунку НОМЕР_1 на бюджетний рахунок НОМЕР_2 (платіжне доручення від 18.07.2018 №1818-07 на суму 28 291,30 грн).

12.06.2018 МБФ Український жіночий фонд через систему М.Е.ДОК подав розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представниками, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України НОМЕР_4 на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету 28 291 грн. Однак, у даному розрахунку позивачем допущено помилку у звітному періоді, а саме: помилково зазначено І квартал 2018 року, замість правильного - травень 2018 року.

Також 12.06.2018 МБФ Український жіночий фонд подано аналогічний розрахунок НОМЕР_3 на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету 28 291 грн, але із правильним зазначенням звітного періоду.

13.06.2018 з метою виправлення помилки у вказаному розрахунку НОМЕР_4 позивачем через систему М.Е.ДОК подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представниками, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України №9117284135, яким скасовувалося нарахування за розрахунком НОМЕР_4 у сумі 28 291 грн.

06.07.2018 сформовано та направлено на адресу направлено МБФ Український жіночий фонд податкову вимогу №129937-17, в якій вказано що станом на 05.07.2018 сума податкового боргу МБФ Український жіночий фонд становить 56 582 грн та рішення №129937-17 про опис майна у податкову заставу.

МБФ Український жіночий фонд неодноразово звертався до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та до Головного управління ДФС у м. Києві з проханням скасувати зазначені документи та анулювати помилкове нарахування з податку на додану вартість, яке відображається в ІКП інформаційно-телекомунікаційних системах ЦФС (листи від 15/08/2018 вих.№08/01ф, від 20/08/2018 вих.№08/02ф, від 31/08/2018 вих.№08/04ф). Однак, матеріали справи не містять відповідей на такі листи.

Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу від 06.07.2018 №129937-17 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 180.2 статті 180 ПК України передбачає, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту визначені у статті 208 ПК України.

Так, згідно пунктів 208.2, 208.4, 208.5 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов`язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Порядок ведення та заповнення податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (Порядок №21).

Відповідно до пункту 6 Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

- розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №21 отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, на митній території України, які відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V Кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ, подають Розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до пункту 8 розділу І, пункту 2 розділу III та пункту 2 розділу VII Порядку № 21 Розрахунок належить до податкової звітності з ПДВ та подається особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, до контролюючого органу за місцем її податкового обліку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати ПДВ. При цьому Розрахунок подається до контролюючого органу тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Згідно пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Проаналізувавши вказані норми ПК України та Порядку №21, суд погоджується із доводами відповідача про те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством безпосередньо не передбачалась можливість подати уточнюючий розрахунок до розрахунку.

Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що Податковим кодексом України, Порядком № 21 не передбачено подання уточнюючого розрахунку до Розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаття 50 ПК України надає платнику податків право на виправлення помилки у податковій декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, за наявним у пункті 46.1 статті 46 ПК України визначенням податкової декларації, це поняття включає в себе такі документи як податкова декларація, розрахунок, звіт, тобто документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Позбавлення особи, яка подає податкову звітність з ПДВ у формі розрахунку, права на виправлення помилок у податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку на розрахунок ставить таку особу у нерівне становище порівняно з особами, які звітують у формі податкових декларації. А у випадку, коли платник все ж подає уточнюючий розрахунок, контролюючий орган розцінює цей розрахунок як окрему самостійну звітність, а не уточнення, що призводить до подвійного відображення у ІКП такого платника тієї ж суми ПДВ, що фактично є подвійним оподаткуванням та невиправданим втручанням у власність платника податків.

Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України, одним із принципів на яких ґрунтується податкове законодавство України визначає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, при виявленні помилки у розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представниками, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України № 9116365932 МБФ Український жіночий Фонд мав право на подання уточнюючого Розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представниками, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Більше того, в силу вимог статті 50 ПК України позивач був зобов`язаний це зробити.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не взяв до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представниками, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України №9117284135, яким скасовувалося нарахування за розрахунком НОМЕР_4 у сумі 28 291 грн.

Крім того, МБФ Український жіночий фонд податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 28 291 грн нараховано згідно розрахунку НОМЕР_3 та сплачено згідно платіжного доручення №1419 від 08.05.2018. Тобто, позивач як неплатник ПДВ та отримувач послуг у обсязі 141 456,5 грн, ПДВ - 28 291 грн, від нерезидента Eurasia Change згідно договору від 11.04.2018 №0418-І МБФ Український жіночий фонд за актом від 02.05.2018, нарахував та сплатив до бюджету податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 28 291 грн.

Отже, висновки відповідача про наявність у МБФ Український жіночий фонд вказаного податкового боргу у розмірі 56 682 грн є необґрунтованими, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо формування та направлення позивачу податкової вимоги №129937-17, тому суд першої інстанції правильно скасував дану вимогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко І.В. Федотов