Постанова

від 13.10.2020 по справі 815/943/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 815/943/16

адміністративне провадження № К/9901/32787/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Камбіо-Стройсервіс до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 (суддя - Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі №815/943/16.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Камбіо-Стройсервіс (далі - ТОВ Камбіо-Стройсервіс ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Іллічівська ОДПІ) щодо призначення та проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Камбіо-Стройсервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015 за результатами якої був складений акт за № 1841/15-03-22-0302/32790229;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Іллічівської ОДПІ від 26.11.2015 № 0001902201 та № 0028961702, від 19.02.2016 № 0000382201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іллічівської ОДПІ від 26.11.2015 № 0001902201 та № 0028961702, від 19.02.2016 № 0000382201. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Іллісівська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Чорноморська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що ТОВ Камбіо-Стройсервіс не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання підрядних робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Камбіо-Стройсервіс зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Камбіо-Стройсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 15.10.2015 № 1841/15-03-22-0302/32790229, в якому відображено висновок про порушення позивачем:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 2014 рік, у сумі 2427232,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, в сумі 3226523,00 грн., з огляду на непідтвердження реального факту придбання позивачем підрядних робіт у ПП Білдінг Стаф , ТОВ Даммара , ТОВ Ріал-Сістемс , ТОВ Констракшин Лайн , ТОВ Нева-Транс ;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, у сумі 1372,92 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання підрядних робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

На підставі названого акту перевірки, та відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

від 26.11.2015 № 0001902201, згідно з яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3640848,00 грн., у тому числі: 2427232,00 грн. - за основним платежем, 1213616,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 26.11.2015 № 0028961702, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 2569,38 грн., у тому числі: 1372,92 грн. - за основним платежем, 1196,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 19.02.2016 № 0000382201, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4970042,00 грн., з яких: 3313361,00 грн. - за основним платежем, 1656681,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до відомостей ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД, які здійснює позивач є: 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний).

В межах здійснення господарської діяльності позивачем як підрядником укладено ряд договорів з ТОВ Іллічівський морський рибний порт , КП Будова , ТОВ Одісей-БМУ-11 , Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Левітана , ТОВ Інрайс Девелопмент , ТОВ Трансбалктермінал , ТОВ Евері , ТОВ Літус Маріс , ТОВ Євротермніал , ТОВ Алком , ТОВ Золота Ера ХХІ , ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат , ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера , ТОВ Бруклін-Київ Порт .

З метою виконання вищевказаних договорів, позивач як замовник уклав з підрядниками ПП Білдінг Стаф , ТОВ Даммара , ТОВ Ріал-Сістемс , ТОВ Констракшн-Лайн , ТОВ Нева Транс договори підряду, які були предметом перевірки та за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких підрядники зобов`язались виконати роботи з влаштування дорожнього покриття на об`єктах замовника.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано до суду належним чином засвідчені копії локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрати, актів прийому-виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, рахунків на оплату, актів здачі-приймання будівельної площадки, планів схем по виконанню робіт тощо.

На підтвердження здійснення оплати отриманих робіт за вищевказаними договорами надано довідку АТ Південний із зазначенням руху коштів по рахунку із роздруківками виписок по рахунках, акти звіряння взаємних розрахунків, договори про відступ права вимоги, предметом яких є заміна первинного кредитора по зобов`язанням, які виникли по договорам з ТОВ Нева-Транс на нового - ТОВ Фудс-Груп ).

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Іллічівською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Камбіо-Стройсервіс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Спростовуючи доводи про відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей, будівельних машин, матеріалів та енергоносіїв для виконання будівельних робіт, представник позивача зазначив, що відповідно до умов укладених договорів, роботи виконувались з матеріалів замовника, а також, що останній забезпечував підрядників необхідною технікою.

Так в обґрунтування вищевикладеного та на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по договорам підряду, позивачем надано до суду копії договорів постачання виробів з бетону (в асортименті), які укладені між ТОВ Камбіо (продавець) та ТОВ Камбіо-Стройсервіс (покупець) та документи, на підтвердження його виконання, а саме: товарно-транспортні накладні та видаткові накладні.

На підтвердження наявності у ТОВ Камбіо-Стройсервіс відповідної техніки позивачем надано до суду засвідчену копію Довідки про перелік основних засобів станом на 01.06.2016.

Також позивачем надано до суду договір надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні №14-10/13 від 14.10.2013 та додаткову угоду до нього, яка укладена між ТОВ СІ-Н-АЙ (перевізник) та ТОВ Камбіо-Стройсервіс (замовник) та акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

На спростування твердження податкового органу про те, що на порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підприємством включено до складу витрат, витрати не повязані з провадженням господарської діяльності у загальній сумі 299265,00 грн. в тому числі за 2014 рік 299265,00 грн., а саме: витрати на нарахування процентів (за користування кредитами), позивачем, зокрема, надано до суду копію договору поставки №4329 від 22.10.2012, який укладений між ТОВ Констакшн Машинері (постачальник) та ТОВ Камбіо-Стройсервіс (Покупець).

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити універсальний екскаватор-навантажувач 4 СХ SM, модель 2012 року, виробництва фірми JCB- Англія, загальною вартістю 815000,00 грн., в тому числі ПДВ-135833,33 грн.

На виконання умов, зокрема, вищевказаного договору, позивачем укладені ряд кредитних договорів з ПАТ АТ Південний та ПАТ Банк Восток .

Відповідно до картки рахунку 951 за 2014 рік суми процентів, які сплачувались по вищевказаним кредитним договорам, включені позивачем до складу витрат.

Кредитні кошти залучались ТОВ Камбіо-Стройсервіс для закупівлі автомобілів, необхідної техніки та обладнання, закупівлі сировини та матеріалів на виконання робіт, які передбачені договорами підряду, тобто для забезпечення роботи позивача в межах здійснення своєї господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Іллічівської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, судами з`ясовано, що відображене в акті перевірки порушення позивачем статті 51, підпункту 168.1.2 пункту168.1, підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України контролюючим органом не підтверджене жодними доказами, а з боку ТОВ Камбіо-Стройсервіс , в свою чергу, надано докази, які спростовують такі висновки, а саме: відповідно до первинної бухгалтерської документації (оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6411 за січень 2014 року червень 2015 року, станом на 30.06.215 року) у позивача відсутня заборгованість.

Крім того, на неодноразову пропозицію суду надати належні докази в обґрунтування виявлених порушень та вказати період виникнення порушення, контролюючим органом не зазначено у якому саме періоді (місяці) виникло вищевказане порушення та не надано належних доказів на підтвердження його вчинення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №815/943/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова