Рішення

від 07.09.2020 по справі 646/4396/19

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/4396/19

№ провадження 2/646/585/2020

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді: Шелест І.М.,

за участю секретаря судового засідання Коммунарової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у спрощеному порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Марічка (61002, м. Харків, вул. Сумська, 90) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Наталії Григорівни (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, прим.9) про визнання договору недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив

У червні 2019 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла цивільна справа за позовом ТОВ Марічка до ОСОБА_1 , ТОВ АВЕРС ПЛЮС2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. про визнання договору недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач ТОВ Аверс Плюс2 уклав договір іпотеки без належних правових підстав, а саме, розпорядився приміщенням, яке йому не належало. Тому, позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки серія та номер 2786 від 26.08.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ АВЕРС ПЛЮС2 , яким передано у іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с , 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі за текстом приміщення). Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесених приватним нотаріусом Манойло Наталією Григорівною стосовно: а) нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2

- індексний номер 31176687 від 31.08.2016 року, запис про іпотеку № 16161690;

- індексний номер 31114836 від 26.08.2018 року, запис про обтяження № 16096038;

б) нежитлових приміщень літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с , 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4

- індексний номер 31176284 від 31.08.2016 року, запис про іпотеку № 16161162;

- індексний номер 31114421 від 26.08.2016 року, запис про обтяження № 16095659.

Ухвалою суду від 19.08.2019 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.09.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якій вона просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення судових повісток, а також опублікування оголошення на офіційному сайті суду. Будь-яких заяв чи повідомлень до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за договором іпотеки серія та номер 2786 від 26.08.2016 року ТОВ АВЕРС ПЛЮС 2 передано ОСОБА_1 у іпотеку нежитлові приміщення, а саме:

-нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , про що зроблено запис № 16161690, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г., про реєстрацію іпотеки щодо нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , одночасно внесено запис № 16096038 про обтяження (заборона на нерухоме майно) зазначеного нерухомого майна;

- нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , про що зроблено запис № 16161162, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г., про реєстрацію іпотеки щодо нежитлових приміщень в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та запис № 16095659 про обтяження (заборона на нерухоме майно) вищенаведеного майна.

ТОВ Марічка в позовній заяві зазначає, що є власником спірних приміщень та не надавало згоду на їх передачу в іпотеку.

Відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 року у справі № 922/1645/18 встановлено, що ТОВ Марічка на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.09.1999 року №1550-В-С та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.09.1999 року №1551-В-С є власником спірних нежитлових приміщень, а саме:

1) нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) нежитлових приміщень в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 .

Одночасно судом встановлено, що 30.01.2004 між ТОВ "Марічка" (Іпотекодавець) та АКБ "Меркурій" (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки №16-03-37 на забезпечення вимог Іпотекодержателя, що виникають із договору на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-14 та із договору на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-15. Згідно з умовами пункту 1.2. зазначеного Договору іпотеки Іпотекодавець в забезпечення своїх зобов`язань за Кредитними договорами передав в іпотеку Іпотекодержателю приміщення.

18.02.2014 АКБ "Меркурій" та ПАТ "Банк "Золоті ворота" було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-14, на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-15 та договір відступлення права за договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 18.02.2014 за реєстровим №131.

23.05.2014 між позивачем ТОВ Марічка та новим Іпотекодержателем ПАТ "Банк "Золоті ворота" було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30 січня 2004 рок. Цей договір про внесення змін був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 23.05.2014 за реєстровим №1081.

Після цього, право вимоги за вказаними кредитними договорами від 30.01.2004 та договором іпотеки від 30.01.2004 неодноразово відступалося. Зокрема, ПАТ "Банк "Золоті Ворота" 28.11.2014 відступило право вимоги ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", а ПАТ "КБ "Стандарт" 27.07.2016 відступило право вимоги на користь ТОВ "Європа-Факторинг", яке в свою чергу 27.07.2016 відступило вказані права вимоги ТОВ "Аверс Плюс2".

В результаті з цієї дати ТОВ "Аверс Плюс2" набуло права іпотекодержателя за договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37. Ці обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №922/2908/16 і не підлягають доказуванню.

Таким чином, між ТОВ Марічка та ТОВ "Аверс Плюс2" склалися правовідносини у яких ТОВ Марічка виступало іпотекодавцем, а ТОВ "Аверс Плюс2" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37.

18.08.2017 ТОВ "Аверс Плюс2" було вчинено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та на нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17 зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.08.2017 визнано недійсним.

Ці обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 року, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 922/1645/18, і не підлягають доказуванню в силу припису, що міститься у ч. 4 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, судами по справах №910/10123/17, №922/1645/18 було встановлено обставини, що ТОВ Марічка є власником спірних приміщень, а Договір від 18.08.2017, котрий був підставою для набуття права власності ТОВ "АВЕРС ПЛЮС2" на спірне майно та подальшу передачу його в іпотеку, визнаний судом недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а в судовому порядку було визнано недійсним правочин, на підставі якого ТОВ АВЕРС ПЛЮС 2 було набуте право власності на приміщення, ТОВ АВЕРС ПЛЮС 2 не набував права власності на майно, передане відповідачу 1 в іпотеку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.41) гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 386, 387, 391 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

У статті 1 Закону України Про іпотеку , у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, міститься поняття іпотеки, відповідно до якого іпотека- вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України Про іпотеку , у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, іпотекодавцем може бути особа, якій майно належить на праві власності або на праві господарського відання, та має право розпорядження таким майном.

Відповідно до ст. 316, 317, 328 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, укладення договору іпотеки без згоди власника є підставою для визнання його недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, спірний Іпотечний договір укладено з порушенням ст. 5 Закону України Про іпотеку щодо предмету іпотеки, який не належав іпотекодавцю і в нього не було законного права розпорядження переданим в іпотеку майном, такий договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що підпадає під дію ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи наведене, вимога щодо визнання недійсним договору іпотеки серія та номер 2786 від 26.08.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ АВЕРС ПЛЮС2 , яким передано у іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с , 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 підлягає задоволенню.

Одночасно, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, суд вважає правильним записи про обтяження та іпотеку мають бути скасовані.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ Марічка є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України надані позивачем докази суд визнає достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а також достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача також стягується сума судового збору, сплачена ним при подачі позову до суду 9605, 00 грн.

На підставі викладеного, згідно до ст.ст.203, 215, 321, 391 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України Про іпотеку , керуючись ст.ст. 2, 13, 79, 80, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Марічка до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Наталії Григорівни про визнання договору недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки серія та номер 2786 від 26.08.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕРС ПЛЮС2 , яким передано у іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесених приватним нотаріусом Манойло Наталією Григорівною стосовно:

а) нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2

- індексний номер 31176687 від 31.08.2016 року, запис про іпотеку № 16161690;

- індексний номер 31114836 від 26.08.2018 року, запис про обтяження № 16096038;

б) нежитлових приміщень літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с , 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4

- індексний номер 31176284 від 31.08.2016 року, запис про іпотеку № 16161162;

- індексний номер 31114421 від 26.08.2016 року, запис про обтяження № 16095659.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕРС ПЛЮС2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Марічка судовий збір у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот пять гривень) 00 коп. в рівних частинах з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Марічка , код 24678557, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 90.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ідн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 , код 40469238, місцезнаолдження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Наталії Григорівни, місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, прим.9).

Повний текст рішення виготовлений 17.09.2020.

Суддя І.М. Шелест