Постанова

від 30.09.2020 по справі 179/1837/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5420/20 Справа № 179/1837/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.,

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області,

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 роду до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом - задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю з липня 2008 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , по праву спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- житловий будинок, господарські будівлі і споруди, які розташовані по АДРЕСА_1 , що складається з: А - будинок загальною площею 54,30 кв. м., житловою площею 34,56 кв. м.; а - сіни; Б - літня кухня; б - прибудова; В - навіс; Г - сарай; Д - вбиральня; Е - літній душ; Ж, ПГ - вхід в погріб; К - колодязь;

- земельну ділянку площею 0,562 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,250 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,312 га, розташованої по АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 11.06.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 4394;

- земельну ділянку площею 4,810 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0129, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 128715, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 9036;

- земельну ділянку площею 4,8500 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:0130, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 631104, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012300354.

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року повернуто з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір сплачений за квитанціями № 50666 від 24.10.2019 р. та № 50644 від 24.10.2019 р. в сумі 576 грн. 30 коп.

Стягнути з Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ідент. код 04340081 (Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка, вул. Центральна, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 576 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року по справі №179/1837/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач постійно проживала із спадкодавцем по день смерті, а тому має право на спадкування після смерті ОСОБА_2 та прийняла спадщину.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з ДРАЦС № 00022152046 (а. с. 7).

ОСОБА_2 на праві власності належали:

- житловий будинок, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , що належав їй на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 26.05.2009 року та свідоцтва про право на спадщину ВМЕ № 356769 від 26.05.2009 року;

- земельна ділянка площею 0,562 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,250 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,312 га, розташованої по АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 11.06.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 4394;

- земельна ділянка площею 4,810 га, кадастровий № 1222382500:02:002:0129, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 128715, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 9036;

- земельна ділянка площею 4,8500 га, кадастровий № 1222382500:02:002:0130, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 631104, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011012300354.

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів факту спільного проживання позивачем до суду не надано.

Крім того, згідно довідки зі Спадкового реєстру №59525477 від 21.02.2020 року вбачається, що спадкову справу після смерті ОСОБА_2 заведено лише за заявою ОСОБА_1 .

А тому, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції фактично обмежив державу в особі уповноваженого органу в праві на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Таким чином, Жданівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме представляти територіальну громаду та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Порушення інтересів держави в особі Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області полягають в тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок, земельні ділянки) за особою, яка не мала права на його спадкування, спричинив загрозу порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки за відсутності спадкоємців після померлої ОСОБА_2 , неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді вищевказаного майна, яке належало їй на праві власності, мала б бути, в порядку ст. 1277 ЦК України, передана за заявою органу місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою у власність територіальної громади.

З огляду на зазначене, враховуючи, що орган уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, судове рішення в апеляційному порядку не оскаржив, що свідчить про невиконання ним покладених на нього обов`язків щодо захисту інтересів держави, вказане, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , є підставою для представництва прокурором інтересів держави у справі №179/1837/19 шляхом внесення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, виходив з доведеності позивачем факту спільного проживання понад п`ять років з померлою ОСОБА_2 (спадкодавцем), фактичного прийняття спадщини, а також визнання відповідачем позову.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Також, судом першої інстанції всупереч ст. 84 ЦПК України, не витребувано у Жданівської сільської ради Магдалинівіського району Дніпропетровської області погосподарську книгу (об`єкт погосподарського обліку №0390-3) за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_2 ).

За даними вказаної погосподарської книги ОСОБА_2 за вказаною адресою проживала одна.

Крім того, згідно актового запису про смерть ОСОБА_2 №20 від 06.12.2013 його копію надано ОСОБА_3 .

Отже, зазначені обставини спростовують доводи позивача щодо проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

А тому, висновки, суду першої інстанції, що факт спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю підтверджуються показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є безпідставними.

Інших доказів наявності сімейних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, в порушення ст. 89 ЦПК України, не оцінив докази, які містяться в матеріалах справи з точки зору їх належності, достатності, допустимості та достовірності.

Так, на підтвердження факту спільного проживання з померлою ОСОБА_2 понад п`ять років, позивачем до суду надано довідку виконавчого комітету Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №336 від 13.05.2019 року, згідно якої, начебто, ОСОБА_1 доглядала за садибою та користувалася земельною ділянкою померлої ОСОБА_2 з 2014 року.

Вказане, на думку суду, свідчить про право позивача на спадкування за законом майна після померлої ОСОБА_2 , на підставі ст. 1264 ЦК України.

Разом з тим, судом не надано оцінки тому, що вказана довідка органу місцевого самоврядування, в розумінні ст.ст. 77, 80 ЦПК України, не є належним і достатнім доказом, оскільки вона не містить інформації щодо предмета доказування. Зазначена у довідці інформація не дає змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Поміж іншого, у зазначеній довідці відсутня інформація про особу, якій видана вказана довідка, а також щодо особи, яка звернулась за її видачею.

Крім того, необхідно критично оцінювати наявну у зазначеній довідці інформацію оскільки вона видана органом місцевого самоврядування через 6 років після смерті ОСОБА_2 та фактично зі слів сусідів.

Так, вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Поміж іншого, визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 права власності на спірне майно, є передчасним.

Так, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Встановлено, що позивач після смерті ОСОБА_2 зверталась до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, але нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з підстав відсутності факту родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Така позиція викладена у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

За таких обставин, за наявності рішення суду про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , звернення в судовому порядку про визнання права власності на спадкове майно, є передчасним, оскільки позивач, маючи таке рішення суду, мала звернутися до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у справі будь-яким чином оспорює права позивача на спірне майно, що спростовує доводи позивача про виникнення спору із відповідачем.

Окремо заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущено строки позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки ст. 257 ЦК України передбачено, що на пред`явлення позову про визнання права власності на спадкове майно встановлено трирічний строк позовної давності.

З огляду на вищевикладене право на пред`явлення позову виникло у 2016 році, а отже трирічний строк позовної давності сплив.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦПК України встановлено, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області підлягає задоволенню, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року по справі №179/1837/19 необхідно скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 4712,01 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 4712,01 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С. Городнича