Ухвала

від 02.10.2020 по справі 654/2811/20

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/2811/20

Провадження №4-с/654/12/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого - судді Данилевського М.А.

за участю секретарів - Луцюк К.Л., Каменської К.О.,

представника стягувача - Хараїм О.В.,

приватного виконавця - Манікіна Д.С.,

представників заінтересованих осіб - Казанцева Г.М., Казанцевої С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області цивільну справу № 654/2811/20 за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_2 (заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Хараїм О.В., діючи в інтересах стягувача ОСОБА_2 , звернулась до суду із зазначеною скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича у зведеному виконавчому провадженні №57555111 від 30.10.2018, до складу якого входить виконавче провадження №58853350 від 10.04.2018, з наступних підстав.

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. знаходиться зведене виконавче провадження №57555111 від 30.10.2018, до складу якого входять виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 582896,25 гривень, та виконавче провадження №58853350 від 10.04.2019 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 250000 доларів США, що еквівалентно 1998250 гривень.

30.07.2020 ОСОБА_1 отримано лист приватного виконавця Манікіна Д.С. № 5427 від 27.07.2020 про те, що 16.07.2020 мали відбутись треті електронні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 444,5 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1668 га, кадастровий номер 6522384300:02:032:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 . Вказані електронні торги не відбулись через відсутність допущених учасників торгів.

Далі, у листі зазначено, що у зв`язку з тим, що вартість нереалізованого майна становить 3934376,60 грн., а загальна сума боргу, з врахуванням визначення у виконавчому документі суми боргу в якості гривневого еквівалента та часткового погашення суми боргу, складає 2581112,80 грн., то стягувач має внести на рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, в розмірі 1353263 грн.

Також даним листом приватним виконавцем запропоновано ОСОБА_1 , повідомити про бажання залишити за собою нереалізоване майно та протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення, внести на відповідний рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню за виконавчим документом.

31.07.2020 ОСОБА_1 направила приватному виконавцю заяву, у якій повідомила про те, що не уповноважена на прийняття рішення про залишення за собою нереалізованого майна, що стягувач ОСОБА_2 змінила місце проживання, за яким саме їй необхідно направити таку пропозицію, а також повідомила, що приватним виконавцем помилково визначена сума боргу за виконавчими документами, а саме 2581112,80 грн., а не 250000 доларів та 582896 грн., як передбачено виконавчими листами та просила здійснити розрахунок суми боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 як стягувача у виконавчому провадженні № 55371040, №58853350, ураховуючи вимоги ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , надіслати стороні виконавчого провадження - ОСОБА_2 за її адресою в Російській Федерації повідомлення, яким запропонувати їй виявити бажання про залишення за собою нереалізоване майно.

У зв`язку з тим, що відповіді на дану заяву ОСОБА_1 не отримала, 07.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця із адвокатським запитом з цього питання.

18.08.2020 листом №6315 від 13.08.2020 приватний виконавець повідомив про відмову у здійсненні обрахунку у валюті зобов`язання, а саме у доларах США.

Вважає рішення приватного виконавця, оформлене листом №6315 від 13.08.2020 , незаконним, таким, що порушує майнові права ОСОБА_2 як стягувача у виконавчих провадження, оскільки розрахунок заборгованості зроблений ним у порушення ст. 49 Закону України Про виконавче провадження . Внаслідок прийняття приватним виконавцем вказаного рішення, ОСОБА_2 позбавлена можливості вирішення у порядку, встановленому Законом, питання щодо залишення за собою нереалізованого майна відповідно до реальної суми заборгованості за рішенням суду.

Просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, оформлене листом №6315 від 13.08.2020 , яким відмовлено визначити суму заборгованості за виконавчим листом від 08.09.2017, виданим Голопристанським районним судом Херсонської області у справі № 654/965/13-ц у валюті, визначеній у судовому рішенні, а саме 250000 доларів США. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича здійснити обрахунок суми боргу за виконавчим листом від 08.09.2017, виданим Голопристанським районним судом Херсонської області у справі № 654/965/13-ц у валюті, визначеній у судовому рішенні, а саме 250000 доларів США та направити стягувачу ОСОБА_2 нове повідомлення, передбачене ч. 6 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 27.08.2020 залучено до участі у справі заінтересованих осіб: стягувача за іншим виконавчим листом до ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , боржника у зведеному виконавчому провадженні - ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги викладені у скарзі підтримала з підстав зазначених у ній.

Представники заінтересованих осіб - адвокати Казанцев Г.М. та Казанцева С.А. проти задоволення скарги заперечили, виклавши ці заперечення в письмових заявах до суду, та надавши пояснення в суді, просили в задоволенні скарги відмовити через її безпідставність, мотивуючи це наступним.

Представник скаржника оскаржує відповідь приватного виконавця Манікіна Д.С.за №6315 від 13.08.2020 на її адвокатський запит від 07.08.2020, поданого в порядку ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , вважаючи її рішенням приватного виконавця. Проте, згідно ст. 16 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Частиною 1. ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Виходячи з вище викладеного, оскільки в переліку суб`єктів, яким може бути скерований адвокатський запит ч. 1 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відсутній такий суб`єкт як фізична особа - суб`єкт незалежної професійної діяльності, тому письмове звернення адвоката до приватного виконався не є адвокатським запитом.

Тому, на думку представників заінтересованих осіб, не можна вважати лист № 6315 від 13.08.2020 рішенням приватного виконавця Манікіна Д.С., оскільки законодавчо відсутнє джерело та підстава для прийняття рішення для приватного виконавця, оскільки адвокат Хараїм О.В. звернулася до приватного виконавця з письмовим звернення не у спосіб встановлений положеннями ч.1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

Щодо вимоги представника скаржника - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. здійснити обрахунок суми боргу за виконавчим листом від 08.09.2017, виданим Голопристанським районним судом Херсонської області у справі №654/965/13-ц у валюті, визначеній у судовому рішенні, а саме 250000 доларів США та направити стягувачу ОСОБА_2 нове повідомлення, передбачене ч. 6 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження з урахуванням висновків суду, вона не підлягає задоволенню, оскільки положення ч. 3 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження не містить та не встановлює можливості чи обов`язку приватного виконавця здійснити обрахунок суми боргу за виконавчим листом від 08.09.2017. Жодна норма в зазначеному законі не встановлює такого обов`язку для приватного виконавця.

Враховуючи, що відповідно до частини першої статті 533 ЦК Українигрошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, але у частині другій статті 533 ЦК Українивстановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, але у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривні за офіційним курсом Національного банку України. Тому валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ. Рішенням суду встановлено та у виконавчому листі № 654/965/13-ц зазначено, що стягненню підлягає 250000 доларів США, що еквівалентно - 1998250 гривень, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу у виконавчому провадженні при вирішенні питання про залишення за стягувачем нереалізованого майна та різниці між його оціненої вартості та суми, яка підлягає стягненню з урахуванням гривневого еквіваленту вказаного у рішенні суду та у виконавчому листі, а отже приватний виконавець діяв правомірно, тому підстав для задоволення скарги немає.

Приватний виконавець Манікін Д.С. проти задоволення скарги заперечив, виклавши ці заперечення у відзиві на скаргу, та надавши пояснення в суді, просив в задоволенні скарги відмовити через її безпідставність, мотивуючи це наступним.

Представником скаржника подана до суду скарга на рішення приватного виконавця, яке на думку скаржника, оформлене листом вих. №6315 від 13.08.2020. Лист вих. №6315 від 13.08.2020 направлений на адресу скаржника в якості відповіді на її адвокатський запит від 07.08.2020, в якому скаржник просила повідомити результат розгляду її заяви від 31.07.2020. Надана у відповіді інформація жодним чином не свідчить про прийняття рішення щодо виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідь на адвокатський запит щодо отримання інформації за виконавчим провадженням не може бути розцінена в якості рішення, пов`язаного із здійсненням виконавчого провадження, через те, що не має жодних процесуальних наслідків для сторін виконавчого провадження. Закон України Про виконавче провадження не мітить такого процесуального рішення або виконавчої дії, як визначення суми заборгованості у валюті, визначеній у судовому рішенні.

З метою виконання рішення суду приватним виконавцем забезпечено передачу на реалізацію майна боржника - житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 16 липня 2020 року не відбулися треті електронні торги з реалізації вказаного майна через відсутність допущених учасників торгів, про що Державним підприємством СЕТАМ сформовано протокол №490736 від 16.07.2020.

Листом вих. №5427 від 27.02.2020 згідно частини 6 статті 61 Закону України Про виконавче провадження приватним виконавцем на адресу стягувача - ОСОБА_2 та на адресу її представника - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни направлене повідомлення про нереалізацію майна боржника та запропоновано вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна. Якщо розцінювати в якості рішення виконавця повідомлення про нереалізацію майна боржника на третіх електронних торгах та пропозицію вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, то таке рішення оформлене листами вих. №5427 від 27.02.2020 та вих. №5854 від 05.08.2020, але у своїй скарзі скаржник ці листи приватного виконавця не згадує та не оскаржує. Враховуючи те, що згідно договору про надання правової допомоги №12/18 від 10.10.2018, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Хараїм Ольгою Валеріївною, у випадках вирішення питання щодо реалізації майна боржника на прилюдних торгах, залишення за собою або відмови у залишенні за собою майна боржника, оформлення права власності на майно боржника, отримання грошових коштів з боржника та розпорядження ними, повноваження адвоката обмежені ОСОБА_2 , тому на думку приватного виконавця Манікіна Д.С., у скаржника відсутні повноваження щодо звернення до суду з підстав вирішення питання щодо реалізації майна боржника на прилюдних торгах, залишення за собою або відмови у залишенні за собою майна боржника, оформлення права власності на майно боржника, отримання грошових коштів з боржника та розпорядження ними.

Згідно резолютивної частини ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 21.06.2017 по справі №654/965/13-ц про роз`яснення рішення суду зазначено, що з боржника стягнуто 250000 доларів США та визначено гривневий еквівалент даної суми за курсом, який існував на момент винесення судового рішення, що в результаті склало 1998250,00 грн. При цьому в мотивувальній частині ухвали вказано, що задоволення вимог заявника про роз`яснення в частині стягнення з ОСОБА_3 250000 доларів США у еквіваленті національної валюти за курсом, що існує на момент пред`явлення виконавчих документів до виконання, змінило б зміст рішення суду, що суперечить вимогам ст. 221 ЦПК України.

На підставі цього приватний виконавець Манікін Д.С. вважає, що суд дійшов висновку, що з боржника має стягуватися 250000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1998250,00 грн. Тому при складанні листа стягувачу ОСОБА_2 з пропозицією залишити за собою нереалізоване майно боржника приватний виконавець зазначає суму боргу 1998250,00 грн. Просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника стягувача, пояснення приватного виконавця та заінтересованих осіб, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Манікіна Д.С. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, гривня як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У частині третій статті 533 Цивільного кодексу України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

16.05.2013 Голопристанський районний суд Херсонської області ухвалив рішення у справі №654/965/13-ц, яке набрало законної сили, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 250000 доларів США, що станом на дату ухвалення рішення було еквівалентно 1998250 грн.

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. знаходиться зведене виконавче провадження №57555111 від 30.10.2018, до складу якого входить виконавче провадження № 58853350 від 10.04.2019 з виконання виконавчого листа № 654/965/13-ц виданого Голопристанським районним судом Херсонської області 29.11.2017 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_5 ) 250000 доларів США., що еквівалентно 1998250 гривень , а також виконавче провадження № 55371040 від 12.12.2017 з виконання виконавчого листа №654/3620/16-ц, виданого Голопристанським районним судом Херсонської області 29.11.2017 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних та судові витрати по сплаті судового збору всього в сумі 582896 гривень 25 копійок.

У п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 58853350 від 10.04.2019 зазначено: Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 25 000 доларів США (USD) , що становить 10% саме від суми боргу 250000 доларів США, а не 1998250 грн., на що звернув увагу у своїй скарзі представник стягувача ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. З огляду на зазначене, виконання за виконавчим документом повинно здійснюватися в іноземній валюті.

Оскільки виконання судового рішення як примусове, так і добровільне, у спорі про стягнення заборгованості встановлено в іноземній валюті, необхідно виконувати, виходячи саме із встановленого розміру зобов`язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, встановленого на момент прийняття рішення у справі. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №914/3151/13.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду (Постанова ВП ВС від 23.10.2019 по справі №723/304/16-ц) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ч. 8 ст. 61 Закону, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

З пропозиції приватного виконавця Манікіна Д.С., викладеній в листі № 5427 від 27.07.2020, вбачається, що вартість нереалізованого майна становить 3934376,60 грн. Сума боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 за двома виконавчими листами складає 582896,25 грн. та 250000 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що Голопристанський районний суд Херсонської області, ухвалюючи рішення у справі №654/965/13-ц , визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення.

Приватний виконавець Манікін Д.С. посилається на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області у справі №654/965/13-ц від 21.06.2017 про роз`яснення судового рішення, при цьому вважає, що суд дійшов висновку, що з боржника має стягуватися 250000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1998250,00 грн. Тому при складанні листа стягувачу ОСОБА_2 з пропозицією залишити за собою нереалізоване майно боржника приватний виконавець зазначає суму боргу 1998250,00 грн.В ухвалі Голопристанського районного суду Херсонської області у справі №654/965/13-ц від 21.06.2017 не встановлювалось порядку виконання судового рішення, а лише зазначено, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 250000 доларів США, та визначено гривневий еквівалент даної суми за курсом, який існував на момент винесення судового рішення (тобто станом на 16.05.2013), що в результаті склало 1998250,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку (який узгоджується з позиціями Великої Палати Верховного Суду), що оскільки у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті визначено еквівалент такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Такий самий правовий висновок вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц.

При цьому слід зазначити, що з метою виконання рішення державний виконавець не тільки має використовувати надані йому права для фактичного виконання рішення суду, але й зобов`язаний ефективно та у належному порядку використати такі права, встановлені Законом.

Вартість нереалізованого майна (після того, як не відбулися треті торги) становить 3934376,60 грн., що значно менше суми (582896,25 грн. та 250000 доларів США), які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 , а отже пропозиція приватного виконавця Манікіна Д.С. до ОСОБА_2 (викладена в листі № 5427 від 27.07.2020) повідомити про бажання залишити за собою нереалізоване майно та протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення, внести на відповідний рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню за виконавчим документом є неправомірною, оскільки приватний виконавець помилково дійшов висновку, що сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду є меншою за вартість нереалізованого майна боржника.

Зазначення представником стягувача ОСОБА_2 - адвокатом Хараїм О.В. в резолютивній частині скарги про визнання протиправним та скасування рішення приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, оформлене листом №6315 від 13.08.2020, який є відповіддю на адвокатський запит представника ОСОБА_2 - адвоката Хараїм О.В., в той час як пропозиція залишити нереалізоване майно та доплатити різницю викладена в листі №5427 від 27.07.2020, не має жодного правового значення, оскільки фактично вимоги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з пропозицією внести на рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, в розмірі 1353263 грн.

Зазначені вимоги, як було вказано вище, обумовлені помилковими міркуваннями приватного виконавця Манікіна Д.С. щодо суми боргу, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Щодо відсутні повноважень у ОСОБА_1 на вирішення питання щодо реалізації майна боржника на прилюдних торгах, залишення за собою або відмови у залишенні за собою майна боржника, оформлення права власності на майно боржника, отримання грошових коштів з боржника та розпорядження ними, а, отже і відсутності повноважень на подання скарги з цих питань, то суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що будь-яких обмежень щодо звернення до суду ОСОБА_1 в інтересах довірителя ОСОБА_2 у цьому виконавчому провадженні, ордер про надання правової допомоги серії ЗР №65870 не містить. Крім того, 08.09.2020 ОСОБА_2 надіслала поштою на адресу приватного виконавця Манікіна Д.С. (а також електронною поштою - отримання підтверджено ОСОБА_6 ) заяву, в якій висловила бажання залишити нереалізоване майно ОСОБА_3 на третіх електронних торгах за собою, натомість висловила незгоду з обчисленою приватним виконавцем суми боргу, чим фактично схвалила дії свого представника.

Щодо вимог скаржника про визнання протиправним та скасування рішення приватного виконавця Манікіна Д.С. щодо відмови визначити суму заборгованості у валюті визначеній у судовому рішенні, а саме 250000 доларів США, а також зобов`язати приватного виконавця Манікіна Д.С. здійснити обрахунок суми боргу за виконавчим листом у валюті, визначеній у судовому рішенні, а саме 250000 доларів США та направити стягувачу ОСОБА_2 нового повідомлення, передбачене ч. 6 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки визначення суми заборгованості за виконавчим листом не належить до компетенції приватного виконавця, а зазначається у судовому рішенні та виконавчому листі.

Щодо вимоги приватного виконавця Манікіна Д.С., викладеній в повідомленні від 27.07.2020 №5427 стягувачу ОСОБА_2 про нереалізацію нерухомого майна на третіх електронних торгах, в частині зобов`язання ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця повідомлення, внести на відповідний рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 , в сумі 1353263 грн., то в цій частині скарга підлягає задоволенню з підстав зазначених вище.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про виконавче провадження , статтями 447 - 453, ч. 6 статті 259 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, задовольнити частково .

Визнати протиправними вимоги приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича (у зведеному виконавчому провадженні №57555111 від 30.10.2018, до складу якого входить виконавче провадження №58853350 від 10.04.2018), викладені в повідомленні від 27.07.2020 №5427 стягувачу ОСОБА_2 про нереалізацію нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 444,5 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1668 га (кадастровий номер 6522384300:02:032:0006), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 , на третіх електронних торгах, в частині зобов`язання ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця повідомлення, внести на відповідний рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 , в сумі 1353263 (один мільйон триста п`ятдесят три тисячі двісті шістдесят три) гривні 80 коп.

В задоволенні інших вимог викладених у скарзі - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2020 року.

СуддяМ. А. Данилевський