Постанова

від 15.10.2020 по справі 905/589/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа № 905/589/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» , Донецька область, м. Маріуполь (вх. №3449 Д/2-5) на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2019 у справі № 905/589/19 (головуючий суддя - Величко Н.В., суддя - Сковородіна О.М., суддя - Бокова Ю.В. , повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019)

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області Донецька область, м. Маріуполь в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області, Донецька область, м. Маріуполь

до Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» , Донецька область, м. Маріуполь

про стягнення неустойки в розмірі 91 778,16 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» неустойки в розмірі 91778,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18,яке набрало законної сили достроково розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О та зобов`язано повернути приміщення, яке є об`єктом оренди, проте ПП «Альтаир-Плюс» орендоване приміщення не звільнило та не передало Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради за актом приймання -передачі, у зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України відповідачу нарахована неустойка за прострочення виконання обов`язку з повернення об`єкту оренди за період з липня 2018 по січень 2019 року у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 91778,16 грн.

Обґрунтовуючи відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України підстави звернення з позовом в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, прокурор в позовній заяві зазначив, що позивач є органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до Положення про Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2853 позивач є правонаступником усіх майнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради-орендодавця за договором нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О, уповноважений управляти майном комунальної власності, має право від імені та в інтересах територіальної громади та від свого імені набувати майнових та немайнових прав та нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді.Проте, позивач, станом на 19.02.2019 самостійно не вжив жодних заходів, спрямованих на повернення нежитлового приміщення, яке є об`єктом оренди за договором нежитлового приміщення від 06.09.2012 № 1247-О у комунальну власність, за період набрання чинності рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18 та станом на час подання прокурором позову у даній справі не звертався до суду із позовом про стягнення неустойки за користування нежитловим приміщенням. Несплата до місцевого бюджету неустойки за прострочення обов`язку з повернення приміщення після розірвання договору оренди, позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника повернути у свою власність приміщення для укладення нового договору оренди з іншим орендарем та одержувати надходження до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2019 у справі № 905/589/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області неустойку в сумі 91 778,16 грн. Стягнуто з Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» на користь прокуратури Донецької області судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником Департаменту міського майна Маріупольської міської ради і здобув право вимоги повернення майна комунальної власності, що перебувало в користуванні відповідача на підставі договору від 06.09.2011 № 1247-О про довгострокову оренду нежитлового приміщення; відповідачем не підтверджено належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, які б могли бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, встановленої ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України; наявними в матеріалах справи доказами доведено правомірність подання позову прокурором в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області.

При цьому суд зазначив, що прокурором відповідно до вимог статті 53 ГПК України обгрунтовано підстави представництва інтересів держави в особі позивача, оскільки невжиття Департаментом комунального майна Маріупольської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, своєчасних та дієвих заходів щодо виконання прийнятого на його користь судового рішення та проведення розрахунків наймачами за користування об`єктами комунальної власності підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, яку згідно із ст. 7 Конституції України , гарантує місцеве самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.Судом враховано, що несплата до місцевого бюджету неустойки за недодержання умов договору в частині неповернення приміщення після розірвання договору оренди, позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника повернути у свою власність приміщення для укладення нового договору оренди з іншим орендарем та одержувати надходження до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому

Відповідач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також просить суд здійснювати розгляд справи без участі скаржника.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема на необгрунтованість висновку суду першої інстанції, що позивач-Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, внаслідок чого здобув право вимоги повернення майна комунальної власності, що перебувало в користуванні відповідача на підставі договору про довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О, а тому має право вимагати сплати неустойки за несвоєчасне повернення майна Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.

Скаржник зазначає, що зазначений висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до положень статті 107 Цивільного кодексу України при реорганізації юридичної особи факт правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від право попередника до правонаступника, яке здійснюється на підставі передавального акту, в якому має бути зазначено суть та обсяг прав та обов`язків, що передаються і такий момент визначається підписання такого акту, який може не співпадати з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включення запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

Проте, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не врахував, що у передавальному акті, затвердженому рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 14.11.2018 № 495, позивачеві передано лише ті активи, права та зобов`язання, які чітко і конкретно зазначені в цьому Акті , який в свою чергу не містить відомостей, що за ним передаються вимоги за рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18.

Також скаржник зазначає про те, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався на порушення відповідачем обов`язку з повернення орендованого майна орендодавцю після дострокового розірвання Договору, оскільки орендодавцем за цим Договором, якому рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18, зобов`язано відповідача повернути орендоване майно, є саме Департамент міського майна Маріупольської міської ради, в той час як на момент звернення прокурора з позовом у даній справі позивач не набув в порядку правонаступництва прав Департаменту міського майна Маріупольської міської ради. У зв`язку з перебуванням Департаменту міського майна Маріупольської міської ради в процесі припинення з 08.06.2018 та фактичним нездійсненням у зв`язку з цим діяльності, зазначене рішення суду в частині повернення орендодавцеві об`єкта оренди виявилось неможливим.Оскільки відповідач не знав і не повинен був знати про заснування Маріупольською міською радою нової юридичної особи, що повинна була набути прав та обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради внаслідок правонаступництва та не отримував від позивача повідомлень про заміну сторони у зобов`язанні, а дізнався про існування таких вимог лише з позовної заяви прокурора у даній справі, яку отримав в кінці березня 2019 року, він відповідно до положень ч. 4 статті 612, ч.ч. 1,2 статті 613 Цивільного кодексу України, ч. 3 статті 220, ч. 1 статті 221 Господарського кодексу України не вважається боржником, який прострочив виконання зобов`язання через прострочення кредитора-позивача у вчиненні дій, до здійснення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати спірної суми неустойки.

При цьому скражник зазначає, що оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2019 у справі № 905/677/18 здійснено заміну сторони стягувача за наказом господарського суду Донецької області від 24.07.2018 № 905/677/18 , виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18 з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради на його правонаступника -Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради (позивач у даній справі), останній набув права вимоги з повернення відповідачем спірного об`єкту оренди з дня набуття зазначеною ухвалою законної сили- 25.07.2019, й відповідний обов`язок у відповідача виник саме з цієї дати, в той час як відповідач повернув зазначене приміщення позивачеві 10.04.2019, тобто раніше зазначеного строку, а тому ним не порушено строк повернення орендованого майна.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції визнав встановленою недоведену обставину надсилання позивачем відповідачеві листа від 08.02.2019 № 36-7637-26.1, яким повідомив останнього про необхідність звільнення об`єкта оренди та повернення його за актом приймання-передачі та необхідність сплатити неустойку за прострочення зазначеного обов`язку, оскільки не надав оцінки доводам відповідача, що зазначений лист був надісланий на ім`я директора та співзасновника відповідача Ірхи В.Є. на адресу: 87545, Донецька область, м. Маріуполь , вул.Пашковського ,64-А, в той час як Ірха В.Є. за зазначеною адресою не знаходиться та не зареєстрований, а за цією адресою знаходиться багатоквартирний житловий будинок та зареєстрована юридична адреса відповідача.Зазначені обставини, на думку скаржника унеможливили доставку зазначеного листа відповідачеві.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 для розгляду справи №905/589/19 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2019 у справі № 905/589/19 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 зупинено провадження у справі № 905/589/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

06.12.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу( вх. № 11520 від 06.12.2019), в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 поновлено провадження у справі № 905/589/19 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» , Донецька область, м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2019 у справі № 905/589/19 та запропоновано прокурору та сторонам надати письмові пояснення по справі з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

06.09.2011 між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (далі орендодавець) та Приватним підприємством Альтаир Плюс (далі орендар, відповідач) укладено договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1247-О.

Предметом цього договору є тимчасове платне користування нежитловим приміщенням основної будівлі пристрою Літ. А1 -2, загальною площею 813,40 кв.м., розташованим за адресою: місто Маріуполь, вулиця Пашковського, будинок № 64а на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: приміщення № 1 (один), кімнати 65-91 та V-, приміщення № 2 (два), кімната 1, приміщення № 4 (чотири), кімната 1-8 та I, II, пристрій, для виконання під заготівельну фабрику продуктів харчування (об`єкт торгівлі).

Нежитлове приміщення належить територіальній громаді м. Маріуполя згідно зі свідоцтвом на право власності ЯЯЯ № 696863, виданим Маріупольського міського радою від 19.09.2008 та зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним № 24772980 (номер запису: 3052 у книзі: 5).

Відповідно до п. 4.2. Договору, орендар зобов`язаний прийняти за актом прийому передачі нежитлове приміщення у 10-денний термін після укладання договору оренди та щомісячно і в повному обсязі вносити одержувачу орендну плату не пізніше останнього дня поточного місяця.

Пунктами 5.2., 5.3. Договору передбачено, що за вказане у п. 1.1. Договору приміщення орендар оплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 4685,18 грн. з розрахунку 5,76 грн. за 1 кв. м. та перераховує її на розрахунковий рахунок одержувача не пізніше останнього дня поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов`язаний отримати рахунок на оплату у бухгалтерії управління міського майна Маріупольської міської ради. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. При отриманні рахунку необхідно мати копію платіжного документу про оплату за оренду приміщення за попередній період.

Відповідно до 7.3. Договору, у разі порушення терміну внесення орендної плати, починаючи з першого числа місяця, наступного за звітним, з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від місячної орендної плати за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочку внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов`язання виконані у повному обсязі.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 30 вересня 2018 року (8.1. договору).

Договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.11.2011 №1247-О посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бодягіною І.І. та зареєстровано у реєстрі за № 3775.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень за актом приймання-передачі № 6706 від 06.10.2011 нежитлове приміщення загальною площею 813,40 кв.м., розташоване приміщення № 2 (кімната 1), приміщення № 4 (кімната 1-8 та I, II) , прибудова Літ. А -2, приміщення № 1 (кімнати 65-91) у будинку 64 а по вул. Пашковського, приміщення має інженерне забезпечення: холодне водопостачання, гаряче водопостачання, газопостачання, електропостачання, теплопостачання, засоби зв`язку. Технічний стан приміщення задовільний.

В провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/677/18 за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О та про зобов`язання повернути передане за цим Договором приміщення.

В ході розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що 02.02.2015 були внесені зміни щодо повного найменування та перейменовано Управління міського майна Маріупольської міської ради в Департамент міського майна Маріупольської міської ради.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі №905/677/18 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного підприємства Альтаир Плюс на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 131931,92 грн. (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять одна гривня 92 коп.) та пені в сумі 18708,29 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот вісім гривень 29 коп.).

Розірвано договір № 1247-О від 06.09.2011 про довгострокову оренду нежитлового приміщення, площею 813,40 кв.м., за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64а, яке складається з основної будівлі-пристрою Літ.А1-2, загальною площею 813,40 кв.м., розташоване за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64а, а саме: приміщення № 1, кімнати 65-91 та V-VIII, приміщення № 2, кімната 1, приміщення № 4, кімнати 1-8 та І,ІІ, пристрій для використання під заготівельну фабрику продуктів харчування (об`єкт торгівлі).

Зобов`язано Приватне підприємство Альтаир Плюс повернути Департаменту міського майна Маріупольської міської ради за актом прийому-передачі нежитлове приміщення вартістю 879585 грн., яке складається з основної будівлі-пристрою Літ.А1-2, загальною площею 813,40 кв.м., розташоване за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64а, а саме: приміщення № 1, кімнати 65-91 та V-VIII, приміщення № 2, кімната 1, приміщення № 4, кімнати 1-8 та І,ІІ, пристрій для використання під заготівельну фабрику продуктів харчування (об`єкт торгівлі).

Стягнуто з Приватного підприємства Альтаир Плюс на користь Прокуратури Донецької області судовий збір у розмірі 17216,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень).

Вказане судове рішення набрало законної сили 23.07.2018 та на його виконання 24.07.2018 господарським судом Донецької області видані відповідні накази.

10.04.2019 відповідачем передано (повернуто), а Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради прийнято нежитлове приміщення основної будівлі-пристрою Літ. А1 - 2, загальною площею 813,40 кв.м., прим №1, кімн. 65-91 та V - VIII, прим. №2, кімн. 1, прим. №4, кімн. 1-8 та I, II, розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64 а за актом приймання-передачі №9315 від 10.04.2019, про що сторони склали відповідний акт, який підписано між ними без заперечень.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за прострочення обов`язку з повернення об`єкту оренди після припинення договору оренди внаслідок його дострокового розірвання в судовому порядку, нарахованої за період прострочення з липня 2018 року по січень 2019 року.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов` передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України , строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною п`ятою ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до частин 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України , у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки, як зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/677/18 від 27.06.2018 розірвано договір № 1247-О від 06.09.2011 про довгострокову оренду нежитлового приміщення, він є припиненим з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 23.07.2018

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.п. і п. 4.2. Договору про довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О, орендар зобов`язаний у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об`єкт оренди орендодавцю, підписавши у 7денний термін акт прийому передачі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Зважаючи на наведені норми та зміст ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України , є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України . Зазначена особлива форма відповідальності встановлена у вигляді підвищеної ( подвійної) плати за користування річчю, яка становить об`єкт оренди за час прострочення обов`язку з її повернення після припинення договору оренди, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України чи неустойкою (штрафом, пенею) в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиції щодо правової природи, неустойки, яка передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16,від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.

Як зазначено вище, договір про довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О припинився з дня набрання рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі №905/677/18 законної сили -з 23.07.2018, в той час як частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу встановлено обов`язок орендаря в разі припинення договору негайно повернути об`єкт оренди орендодавцеві.

Негайне повернення об`єкту оренди, зважаючи на такі загальні засади цивільного законодавства як розумність, добросовісність та справедливість, на яких ґрунтується зобов`язання ( п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 2 статті 509 ЦК України) означає, що відповідний обов`язок з повернення повинен був виконаний одразу ж після припинення договору оренди, з урахуванням часу, необхідного для вчинення відповідачем як наймачем(орендарем) певних дій, як-то вивезення власного майна та вжиття ним заходів щодо повідомлення орендодавця про час повернення об`єкту оренди, що є необхідною умовою для визначення обома сторонами стану майна згідно з вимогами ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України із його фіксацією в акті приймання-передачі.

Сторони встановили строк для виконання відповідачем зазначеного обов`язку з негайного повернення об`єкту оренди, зазначивши в пункті 4.4. Договору про довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О, що орендар зобов`язаний у випадку припинення дії цього Договору негайно повернути об`єкт оренди орендодавцю, підписавши у 7-денний термін акт прийому -передачі.

Таким чином, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанцїї, відповідач мав повернути орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання-передачі до 30.07.2018 року включно.

Проте, об`єкт оренди повернуто відповідачем Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради лише 10.04.2019 за актом приймання-передачі №9315 від 10.04.2019 (т. 1 а.с. 160),тобто більш ніж через вісім місяців з дня закінчення строку виконання відповідного обов`язку.Відповідний акт підписано між сторонами без заперечень.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, саме на наймача покладений обов`язок з повернення наймодавцеві речі у разі припинення договору.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається доказів вчинення відповідачем з моменту виникнення у нього обов`язку з повернення спірного приміщення орендодавцеві (з дня набрання 23 липня 2018 року рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/677/18 законної сили) до кінця спірного періоду нарахування неустойки -січня 2019 року, жодних заходів з повернення об`єкту оренди орендодавцеві - Департаменту міського майна Маріупольської міської ради чи його правонаступнику-позивачеві.

Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для нарахування відповідачеві неустойки за період прострочення обов`язку з повернення спірного об`єкту оренди.

Разом з тим, як зазначено вище, передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка є особливим, відмінним від штрафних санкцій в розумінні статті 230 ГК України та неустойки в розумінні статті 549 ЦК України майновою відповідальністю, яка встановлена у вигляді підвищеної ( подвійної плати) за час користування річчю, яка становить об`єкт оренди, за час прострочення обов`язку з її повернення після припинення договору оренди.

Прострочення виконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди почалось з 31.07.2018 та тривало до 10.04.2019.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд першої інстанції не врахував, що прокурором в позовній заяві до періоду прострочення виконання зазначеного обов`язку відповідача з повернення майна, за який нараховано спірну суму неустойки, безпідставно включено липень 2018 року, в якому до 31 числа у відповідача був відсутній обов`язок з повернення майна, а тому правомірним є нарахування неустойки за прострочення відповідачем обо`язку з повернення об`єкту оренди в межах заявленого в позові періоду з серпня 2018 року по січень 2019 року в розмірі 87694,94 грн.

В іншій частині, а саме в сумі 4083,22 грн. неустойка нарахована прокурором безпідставно.

Зважаючи на це, оскаржуване рішення підлягає відповідній зміні щодо суми задоволених позовних вимог.

Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні доводи відповідача щодо того, що позивач не є особою, яка має право вимоги щодо стягнення спірної суми неустойки через те, що рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/677/18 відповідача зобов`язано повернути орендоване приміщення саме Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040), який є орендодавцем за спірним Договором, в той час як позивач не є та ніколи не був стороною Договору та не набув прав та обов`язків Департамент міського майна Маріупольської міської ради внаслідок правонаступництва, оскільки процедура реорганізації Департаменту міського майна Маріупольської міської ради шляхом приєднання до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради у встановленому порядку не завершена.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦК України ).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2019 у справі № 905/677/18, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019, заяву Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником задоволено. Замінено сторону стягувача за наказом господарського суду Донецької області від 24.07.2018 № 905/677/18, виданим на підставі рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18, Департамент міського майна Маріупольської міської ради на його правонаступника - Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради.

При цьому судом було встановлено, що згідно з пунктом 5 рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 № 7/30-2615 Про внесення змін до структур та положень виконавчих органів міської ради вирішено припинити з 01.08.2018 орган місцевого самоврядування Департамент міського майна Маріупольської міської ради (юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Металургів, 25, код ЄДРПОУ 23599040) у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (юридична адреса: м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 42014230); призначено голову комісії з припинення Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, директора Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (п.5.1 рішення); встановлено, що Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (п. 5.3 рішення); встановлено строк для заяви претензій кредиторами два місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (п.5.4 рішення); уповноважено виконавчий комітет Маріупольської міської ради затвердити передавальний акт (баланс) (п.5.5 рішення); доручено голові комісії з припинення серед іншого й скласти після закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів передавальний акт (баланс) та подати його на затвердження виконавчому комітету Маріупольської міської ради; провести необхідні дії щодо відповідних рахунків в банках, органах Державного казначейства України та інших дій, необхідних для припинення діяльності органу місцевого самоврядування в процесі реорганізації шляхом приєднання; провести державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом приєднання та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (п.5.6.3, п.5.6.4, п.5.6.5 рішення).

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пунктом 7 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Рішенням міської ради від 25.07.2018 № 7/33-2941 затверджено Положення про Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, відповідно до якого Департамент є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради. Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (п.1.1 Положення).

Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів; в своїй діяльності підзвітний та підконтрольний міській раді, підпорядковується міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно розподілу обов`язків; джерелами фінансування департаменту є кошти місцевого бюджету. Департамент може мати власні надходження бюджетної установи, перелік яких затверджується рішенням міської ради. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням із зображенням Державного герба України, штампи, бланки встановленого зразка, загальний та спеціальний реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України. Департамент є органом, уповноваженим управляти майном міської комунальної власності, органом приватизації майна міської комунальної власності, в тому числі забезпечувати виконання повноважень органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин. Департамент має право від імені та в інтересах територіальної громади та від свого імені самостійно укладати договори, набувати майнових та немайнових прав та нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, господарському та адміністративному судах, укладати мирові угоди. Департамент є неприбутковою установою. Департамент очолює директор, який призначається та звільняється з посади розпорядженням міського голови. Директор здійснює керівництво департаментом на принципах єдиноначальності, діє без доручення від імені департаменту, представляє його у всіх установах та організаціях (п. п. 1.2, 1.4, 1.6, 1.9, 1.10, 1.11, 1.14, 5.1, 5.2 Положення).

Крім цього, пунктом 2.7 Положення позивача, він наділений повноваженнями орендодавця стосовно цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого індивідуально визначеного майна(у тому числі нежитлових будівель та споруд), що є комунальною власністю.

Відповідно доп 2.16 Положення позивач здійснює претензійно-позовну роботу щодо захисту майнових прав територіальної громади міста , в тому числі про стягнення з суб`єктів господарювання та фізичних осіб сум заборгованості , що утворилася внаслідок користуваня комунальним майном.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 42014230, код КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру) зареєстровано як юридичну особу 22.03.2018 (номер запису 12741020000015077), відомості щодо перебування в процесі припинення вказаної юридичної особи відсутні; відомості щодо правонаступництва юридичної особи відсутні.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Департамент міського майна Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 23599040, код КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру) з 08.06.2018 перебуває в стані припинення за рішенням засновників; щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом приєднання відомості відсутні.

Крім того, матеріали справи містять копію передавального акту, затвердженого рішенням виконкому міської ради №495 від 14.11.2018, складений станом на 01.11.2018 на виконання рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2615 Про внесення змін до структур та положень виконавчих органів міської ради у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання Департаменту міського майна до Департаменту по роботі з активами міської ради. Згідно з цим передавальним актом, Департамент міського майна Маріупольської міської ради передав, а Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради прийняв основні засоби (у тому числі: первісна вартість на суму 784464,00грн., знос на суму 399256,12грн.); незавершені капітальні інвестиції на суму 36809,00грн.; запаси на суму 7119,87грн.; поточну дебіторську заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги на суму 67261,54 грн.; грошові кошти у національній валюті в казначействі (у тому числі на рахунках: НОМЕР_1 на суму 40595,48грн., НОМЕР_2 на суму 384,00грн.); інші поточні зобов`язання (кредиторська заборгованість) на суму 2840,98грн.

Господарським судом враховано, що до дебіторської заборгованості не включено заборгованість, яка стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18, що, за поясненнями позивача, обумовлено тим, що Департамент міського майна та Департамент по роботі з активами не є розпорядниками бюджетних рахунків, а також за умовами договору оренди, орендна плата за нежитлові приміщення сплачується орендарями на рахунки (в рахунок) місцевого бюджету, а відтак заборгованість стягнута за судовим рішенням по справі № 905/677/18 не може бути включена до дебіторської заборгованості. В даному випадку Департамент міського майна, як і Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради не є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України , а здійснюють лише функцію контролю за своєчасним надходженням орендної плати на відповідні рахунки.

Відповідно до повідомлення Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області від 27.08.2018, рахунки Департаменту міського майна Маріупольської міської ради закрито.

Відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України , зокрема, у разі реорганізації юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17). Під час реорганізації юридичної особи, передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач - Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради є правонаступником Департаменту міського майна Маріупольської міської ради і здобув право вимоги повернення майна комунальної власності, що перебувало в користуванні відповідача на підставі договору № 1247-О від 06.09.2011 про довгострокову оренду нежитлового приміщення.

Позивач з дати затвердження 25.06.2018 Положення, безпосередньо на його підставі, незалежно від закінчення процедури припинення Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, який фактично з 08.06.2018 не здійснював господарську діяльність через перебування в процедурі припинення, наділений повноваженнями орендодавця за Договором із правом подання відповідного позову для захисту майнових прав територіальної громади міста, в тому числі про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок користуваня комунальним майном.

Таким чином, прокурор правомірно визначив позивача як орган, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

Безпідставними є також доводи скаржника щодо того, що через те, що він не знав і не повинен був знати про заснування Маріупольською міською радою нової юридичної особи, що повинна була набути прав та обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради внаслідок правонаступництва та не отримував від позивача повідомлень про заміну сторони у зобов`язанні а дізнався про існування таких вимог лише з позовної заяви прокурора у даній справі, яку отримав в кінці березня 2019 року, він відповідно до положень ч. 4 статті 612, ч.ч. 1,2 статті 613 Цивільного кодексу України ч. 3 статті 220, ч. 1 статті 221 Господарського кодексу України не вважається боржником, який прострочив виконання зобов`язання через прострочення кредитора-позивача у вчиненні дій, до здійснення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати спірної суми неустойки.

Частиною 2 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зважаючи на наведену норму, неотримання відповідачем повідомлень про заміну кредитора у зобов`язанні з повернення спірного об`єкта оренди, не є обставиною, яка унеможливила його виконання, оскільки в такому разі закон надає йому право виконати свій обов`язок первісному кредиторові та вважає таке виконання належним.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем виконання зазначеного обов`язку як первісному(Департаменту міського майна Маріупольської міської ради), так і новому кредитору(позивачу) протягом спірного періоду нарахування неустойки.

Також скаржник безпідставно зазначає, що оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2019 у справі № 905/677/18 здійснено заміну сторони стягувача за наказом господарського суду Донецької області від 24.07.2018 № 905/677/18 , виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 905/677/18 з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради на його правонаступника -Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради (позивач у даній справі), останній набув права вимоги з повернення відповідачем спірного об`єкту оренди з дня набуття зазначеною ухвалою законної сили- 25.07.2019, й відповідний обов`язок у відповідача виник саме з цієї дати, в той час як відповідач повернув зазначене приміщення позивачеві 10.04.2019, тобто раніше зазначеного строку, а тому ним не порушено строк повернення орендованого майна.

Статтею 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Виходячи зі змісту зазначеної статті вбачається, що процесуальне правонаступництво здійснюється в результаті правонаступництва, яке відбулося у матеріальних правовідношеннях, а не навпаки, як зазначає скаржник.

Як зазначено вище, у спірних матеріальних правовідносинах правонаступництво позивача стосовно Департаменту міського майна Маріупольської міської ради відбулось після затвердження передавального акту, з чого й виходив суд при постановленні ухвали господарського суду Донецької області від 25.07.2019 у справі № 905/677/18, здійснюючи процесуальне правонаступництво. До того ж, з дати затвердження 25.06.2018 Положення про Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області, останній безпосередньо на його підставі , незалежно від закінчення процедури припинення Департаменту міського майна Маріупольської міської ради,який фактично з 08.06.2018 вже не здійснював свою діяльність через перебування в процедурі припинення, наділений повноваженнями орендодавця за Договором із правом подання відповідного позову для захисту майнових прав територіальної громади міста, в тому числі про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок користуваня комунальним майном.

Також відповідач також безпідставно посилається на те, що усталеним правилом (звичаєм ділового обороту) взаємовідносин з органами місцевого самоврядування (принаймні в Маріуполі) є підписання будь-яких договорів, угод, додатків до них, тощо виключно у формі, складеній органом місцевого самоврядування; Департамент міського майна Маріупольської міської ради не направляв відповідачеві для підписання акт приймання-передачі орендованого приміщення та не здійснив жодних дій, спрямованих на приймання приміщення з оренди, а тому орендоване приміщення не було повернено відповідачем орендодавцеві саме через прострочення виконання орендодавцем відповідної дії, до вчинення якої відповідач не міг виконати свій обов`язок- підписати відповідний акт згідно підпункту і п.4.2 Договору № 124, що повністю виключає вину відповідача та унеможливлює його відповідальність.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що умови договору від 06.09.2011 №1247-О не містять обов`язку орендодавця зі складання акту прийому-передачі про повернення з оренди нежитлового приміщення.

При цьому, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи зі змісту ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України, виконання орендарем обов`язку з повернення об`єкту оренди після припинення договору передбачає визначення сторонами стану майна під час складання акту приймання-передачі, що передбачає вчинення орендарем як стороною, у якої майно знаходиться в тимчасовому володінні, певних заходів для забезпечення орендодавцеві відповідної можливості взяти участь у обстеженні орендованого майна та фіксації його стану у двосторонньому акті приймання-передачі приміщення,

З огляду на зазначене, дї з направлення стороною проекту акту повернення майна не є визначальними щодо можливості виконання обов`язку орендаря з повернення об`єкту оренди після припинення договору, а передумовою для виконання відповідачем зазначеного обов`язку є саме дії останнього із вжиття заходів щодо забезпечення передання приміщення орендодавцеві.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не підтверджено належними доказами вчинення орендодавцем дій (бездіяльності), спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, які б могли бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, встановленої ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України .

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що прокурор довів наявність підстав для подання позову в інтересах держави в сообі позивача,зважаючи на наступне.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України , прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області, прокурор в позовній заяві зазначив, що порушення інтересів держави в особі полягає в тому, що позивач є органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до Положення про департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2853 позивач є правонаступником усіх майнових прав та юридичних обов`язків Департаменту міського майна Маріупольської міської ради-орендодавця за договором нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О, є органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності,має право від імені та в інтересах територіальної громади та від свого імені набувати майнових та немайнових прав та нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді. Проте, позивач, станом на 19.02.2019 самостійно не вжив жодних заходів , спрямованих на повернення нежитлового приміщення, яке є об`єктом оренди за договором нежитлового приміщення від 06.09.2011 № 1247-О у комунальну власність , за період набрання чинності рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 та станом на час подання прокурором позову у даній справі, не звертався до суду із позовом про стягнення неустойки за користування нежитловим приміщенням після розірвання Договору зазначеним рішенням суду. Несплата до місцевого бюджету неустойки за недодержання умов договору в частині неповернення приміщення після розірвання договору оренди, позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника повернути у свою власність приміщення для укладення нового договору оренди з іншим орендарем та одержувати надходження до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 викладено наступні висновки щодо застосування положень статті 53 Господарського процесуального кодексу Ураїни та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту(зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу , про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України .

Як зазначено вище, строк виконання відповідачем обов`язку з повернення спірного об`єкту оренди закінчився 30.07.2018 .

Позивач з 14.11.2018 - затвердження передавального акту є правонаступником Департаменту міського майна Маріупольської міської ради та з 24.06.2018 відповідно до затвердженого Положення про нього здійснює повноваження органу управління майном міської комунальної власності, якому серед іншого надано право від імені та в інтересах територіальної громади та від свого імені самостійно укладати договори, набувати майнових та немайнових прав та нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, господарському та адміністративному судах, здійснювати повноваженнями орендодавця стосовно нерухомого індивідуально визначеного майна(у тому числі нежитлових будівель та споруд), що є комунальною власністю, претензійно-позовну роботу щодо захисту майнових прав територіальної громади міста , в тому числі про стягнення з суб`єктів господарювання та фізичних осіб сум заборгованості , що утворилася внаслідок користуваня комунальним майном.

За поясненнями прокурора, наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2018 по справі № 905/677/18 , до органів виконавчої служби не пред`являвся у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату авансового внеску.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач станом на 31.10.2018 самостійно приміщення не звільнив та за актом приймання-передачі приміщення не передав позивачу.

У зв`язку з викладеним, 31.10.2018 місцевою прокуратурою підготовлено та спрямовано запит №01-61-4491вих19 на адресу Маріупольського міського голови щодо надання розрахунку неустойки за невиконання ПП Альтаир-Плюс обов`язку повернути об`єкт оренди після припинення дії договору оренди.

30.11.2018 Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомлено прокуратуру про нарахування неустойки за невиконання ПП Альтаир-Плюс обовязку повернути об`єкт оренди після припинення дії договору оренди.

За період з 30.11.2018 по 31.12.2018 жодні заходи щодо повернення приміщення до комунальної власності ні Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради, ні ПП Альтаир-Плюс не вживались, за власною ініціативою Департаментом листи на адресу відповідача з вимогою повернути приміщення не направлялись.

14.01.2019 місцевою прокуратурою підготовлено повторний запит №01-45- 143-19 на адресу заступника Маріупольського міського голови щодо надання розрахунку неустойки за невиконання ПП "Альтаир-Плюс" обов`язку повернути об`єкт оренди після припинення дії договору оренди станом на січень 2019 року; надання інформації щодо фактичного використання нежитлового приміщення площею 813,40 кв.м за адресою: м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64а - ПП "Альтаир-плюс" та підтвердження інформації щодо письмового повідомлення ПП "Альтаир-Плюс про звільнення приміщення, передачі його за актом-прийому передачі та нарахування неустойки за невиконання ПП "Альтаир-Плюс" обов`язку повернути об`єкт оренди після припинення дії договору оренди.

08.02.2019 на адресу ПП "Альтаир-Плюс" Департаментом по роботі з активами від 08.02.2019 №36-7637-26.1 було направлено лист про повідомлення представника ПП "Альтаир Плюс" про необхідність звільнення приміщення, повернення його за актом прийому-передачі та необхідність сплатити неустойку у розмірі 91778,16 грн.

Лише 11.02.2019 Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради на адресу керівника місцевої прокуратури надіслано відповідь №26-1075-07 на запит №01-45-143-19 від 14.01.2019 щодо нарахування неустойки за користування нежитловим приміщенням після розірвання договору оренди ПП "Альтаир-Плюс" за період з липня 2018 року по січень 2019 року у розмірі 91778,16 грн.

На запит прокурора щодо підстав неподання позивачем позову до відповідача, останній листом від 25.04.2019 (т. 1 а.с. 54) повідомив про відсутність у нього бюджетного фінансування

Лише 10.04.2019 , вже після подання прокурором позову у даній справі та через 8 місяців після закінчення строку виконання відповідачем обов`язку з повернення спірного об`єкту оренди відповідач повернув його позивачеві за актом приймання-передачі.

Також з матеріалів справи вбачається, що прокурор листом від 22.03.2019 в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (т. 1 а.с. 36) повідомив про представництво інтересів держави шляхом надсилання листа Маріупольському міському голові про намір подати позов в інтересах держави в особі позивача про стягнення спірної суми неустойки через невжиття заходів щодо повернення об`єкту оренди на виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2018 та стягнення неустойки за прострочення обов`язку з такого повернення.

Проте позивач, самостійно не вжив жодних заходів , спрямованих на повернення нежитлового приміщення, яке є об`єктом оренди за договором нежитлового приміщення від 06.09.2012 № 1247-О у комунальну власність , за період набрання чинності рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2018 та станом на час подання прокурором позову у даній справі, не звертався до суду із позовом про стягнення неустойки за користування нежитловим приміщенням після розірвання Договору зазначеним рішенням суду.

З наведеного вбачається, що до подання прокурором позову до суду орган, уповноважений державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживав заходи щодо повернення майна у комунальну власність та стягнення з відповідача неустойки за прострочення відповідного обов`язку.Крім того позивач зазначав про неможливість здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача,посилаючись на відсутність фінансування для сплати судового збору.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що невжиття Департаментом міського майна Маріупольської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, своєчасних та дієвих заходів щодо виконання прийнятого на його користь судового рішення та щодо проведення розрахунків наймачами за користування об`єктами комунальної власності підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яку згідно із ст. 7 Конституції України , гарантує місцеве самоврядування.

Судом правомірно враховано, що несплата до місцевого бюджету неустойки за недодержання умов договору в частині повернення приміщення після розірвання договору оренди, позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника повернути у свою власність приміщення для укладення нового договору оренди з іншим орендарем та одержувати надходження до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому. В цьому контексті в сфері бюджетних правовідносин важливу роль відіграє принцип цільового використання бюджетних коштів в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин звернення керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 до суду з вимогами про стягнення неустойки за використання нежитлового приміщення комунальної форми власності після розірвання договору оренди направлена, насамперед, на задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання своєчасного надходження коштів до бюджету для їх подальшого цільового використання Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради, а також захист суспільних інтересів загалом для задоволення відповідних потреб територіальної громади та суспільства. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні можливості використання відповідно до закону нежитлового приміщення або передачі його в оренду іншому суб`єкту господарювання та відповідно отримувати за це кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

З урахуванням викладених вище висновків про безпідставність нарахування неустойки за прострочення відповідачем виконання обов`язку з повернення об`єкту оренди за липень 2018 в сумі 4083,22 грн., колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині стягуваної суми.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скраги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч. 1 статті 275, 277, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альтаир-Плюс» , Донецька область, м. Маріуполь задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2019 у справі № 905/589/19 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково

Стягнути з Приватного підприємства Альтаир-Плюс (код ЄДРПОУ 30364488, адреса: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64-А) на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 42014230; адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Металургів, 25; платіжні реквізити: р/р 33211871005052, ЄДРПОУ 37989721, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 22080401) неустойку в сумі 87694,94 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Альтаир-Плюс (код ЄДРПОУ 30364488, адреса: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64-А) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; платіжні реквізити: р/р 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, ідентифікаційний код 25707002, отримувач прокуратура Донецької області) витрат зі сплати судового збору за подання позову в сумі 1835,00 грн. .

Стягнути з Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 42014230; адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Металургів, 25; платіжні реквізити: р/р 33211871005052, ЄДРПОУ 37989721, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 22080401) на користь Приватного підприємства Альтаир-Плюс (код ЄДРПОУ 30364488, адреса: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 64-А) 128, 20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль