Рішення

від 13.10.2020 по справі 904/4223/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4223/20

За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс", м. Дніпро

про стягнення пені в сумі 117 546 грн. 48 коп. за договором підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" пеню у сумі 117 546 грн. 48 коп., відповідно до умов договору підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ, в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, в редакції додаткових угод, в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт. Позивач зазначає, що відповідач виконав роботи, передбачені додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 до договору, з простроченням, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 до договору роботи не виконані взагалі.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

07.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 за період з 31.07.2019 по 23.10.2019 не підлягають задоволенню, оскільки заявлена вимога за вказаний період перевищує визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. Відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019. У зв»язку з цим просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

09.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація про часткові розрахунки відповідача з позивачем щодо штрафних санкцій за договором підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ, які були здійснені 05.10.2020 на суму 300 000 грн. 00 коп., що суттєво змінює розмір зобов»язань відповідача перед позивачем. Крім того, на підставі вказаного договору між сторонами було укладено 11 додаткових угод, за якими у відповідача також наявні зобов»язання зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 398 450 грн. 73 коп., що включає заборгованість у розмірі 117 546 грн. 48 коп. Тому виникає необхідність з»ясування інформації, чому вказана інформація не подана до суду, за якими саме зобов»язаннями щодо сплати штрафних санкцій за договором позивачем було розподілено сплачені відповідачем грошові кошти та в яких розмірах, зобов»язати позивача надати до суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.10.2020, і, як наслідок, здіснити уточнення сум позовних вимог та корегування розрахунків, викладених позивачем у позові.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Водночас, частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За нормами ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги ціну позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та незначну складність справи, рівень суспільного інтересу, обсяг та характер доказів у справі, кількість учасників справи, а також те, що наведені відповідачем в обґрунтування клопотання обставини не є підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 5472-ДнОЭ (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору підрядник зобов»язується у 2019 році за завданням замовника виконати на свій ризик і своїми силами роботи, зазначені в п. 1.2. договору, (далі - роботи), забезпечити та змонтувати обладнання (далі - обладнання), а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи, поставлене та змонтоване обладнання.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування робіт: проектно-вишукувальні, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з організації приєднання об»єктів до електричних мереж (стандартне та нестандартне приєднання): "Роботи із стандартного та нестандартного приєднання замовників підрядним способом в ДМЕМ (РЕМ №4)" із забезпеченням обладнанням та здійснення авторського нагляду за будівництвом. Кількісні характеристики робіт, виконуваних за цим договором, на час укладення договору є орієнтовними та будуть уточнюватись замовником для кожного приєднання (далі - об"єкта будівництва) шляхом укладення додаткових угод до договору. Найменування, кількість обладнання, що постачається за цим договором, визначається після розроблення проектно-кошторисної документації підрядником або замовником за кожним об"єктом будівництва, та будуть уточнюватись шляхом укладення додаткових угод до договору.

Фронт робіт - м. Дніпро і Дніпропетровська область (п. 1.4. договору).

За умовами п. 1.7. договору підрядник зобов"язєуться виконати роботи, визначені п. 1.2. договору, в суворій відповідності з:

1.7.1 умовами, передбаченими цим договором;

1.7.2. проектно-кошторисною документацією;

1.7.3. технічними вимогами замовника;

1.7.4. календарним графіком виконання робіт;

1.7.5. завданням на проектування.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором складається із вартості робіт та вартості матеріальних ресурсів, визначених у відповідних проектно-кошторисних документаціях до кожної з укладених додаткових угод, які після їх укладення стають невід»ємними частинами договору. Загальна вартість робіт за договором не повинна перевищувати 4 094 056 грн. 58 коп., у т.ч. ПДВ 682 342 грн. 76 коп.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що розрахунки за цим договором будуть здійснюватись шляхом:

- перерахування на поточний рахунок підрядника авансу у розмірі 30% від загальної суми (Договірної ціни) з нарахуванням ПДВ, за кожним конкретним об"єктом будівництва стандартного приєднання та визначається після уточнення ціни матеріальних ресурсів за кожним об"єктом будівництва, згідно з п. 2.1.4. договору, на 10 календарний день після підписання сторонами Додаткової угоди до договору;

- остаточного розрахунку замовником на підставі актів виконаних проектних та вишукувальних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт за ф. КБ-2в, актів приймання-передавання змонтованого обладнання і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за ф. КБ-3 на 30 календарний день з дати підписання акту КБ-2в та довідки КБ-3.

Відповідно до п. 10.1. договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється замовником із залученням проектувальної організації, яка здійснює авторський нагляд (за потреби) та особи, яка здійснює технічний нагляд від імені замовника шляхом перевірки кількості, якості робіт, що передаються підрядником, вимогам проектно-кошторисної документації, державним будівельним нормам, правилам, стандартам.

За умовами п. 10.1.2. договору підрядник надає акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати ф. КБ-3 протягом 2 робочих днів з моменту виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на паперових носіях у двох (за необхідності у трьох) примірниках на розгляд замовника. Підрядник зобов"язаний надавати акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в на паперовому носії та в електронному вигляді на електронному носії інформації у форматі інформаційного блоку даних.

Згідно з п. 10.1.3. договору замовник протягом двох робочих днів з дня одержання зобов"язаний розглянути надані документи та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ ф. КБ-3 і повернути підряднику один примірник підписаних актів та довідок.

Усі роботи за відповідним об"єктом, передбачені проектно-кошторисною документацією, повинні бути завершені та передані замовнику у строки, вказані у Календарному графіку (п. 10.6. договору).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на письмову вимогу замовника підрядник сплачує неустойку (пеню ) у розмірі 0,1% від Договірної ціни за кожний день прострочення , а за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від Договірної ціни.

Згідно з п. 17.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов"язань - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором, що виникли під час дії договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 17.2. договору).

Так, сторони уклали додаткові угоди про внесення змін та доповнень до договору, якими визначили, що відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору замовник доручає, а підрядник зобов»язується власними силами відповідно до умов договору, у відповідності із завданням на виконання робіт (додаток № 3) виконати роботи з технічного переоснащення об»єкта:

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 - технічне переоснащення мережі від РП-0,4 кВ ТП-668 м. Дніпро. Місцезнаходження об»єкта: м. Дніпро, вул. О. Поля, 177Д. Вартість робіт за цим об»єктом становить 352 923 грн. 19 коп. Строк виконання робіт - 23.04.2019. Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 105 876 грн. 96 коп. з ПДВ;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 - технічне переоснащення мережі від РП-0,4 кВ ТП-6071 м. Дніпро. Місцезнаходження об»єкта: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2, ТРЦ "Вавілон". Вартість робіт за цим об»єктом становить 203 331 грн. 70 коп. Строк виконання робіт - 23.04.2019 . Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 60 999 грн. 51 коп. з ПДВ;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - Будівництво ПЛІ-0,4 кВ від опори № 15725 ТП-1517 А-7 до житлового будинку в районі пров. Балканського в м. Дніпро. Місцезнаходження об»єкта: в районі пров. Балканського в м. Дніпро. Вартість робіт за цим об»єктом становить 418 242 грн. 96 коп. Строк виконання робіт - 14.07.2019 . Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 125 472 грн. 89 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу аванс :

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 - платіжним дорученням № 1102061 від 25.04.2019 на суму 105 876 грн. 96 коп.;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 - платіжним дорученням № 1102062 від 25.04.2019 на суму 60 999 грн. 51 коп.;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - платіжним дорученням № 1196256 від 15.07.2019 на суму 125 472 грн. 89 коп. (а.с. 25, 28, 31).

Однак, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 відповідач виконав роботи із значним запізненням, а саме лише 12.05.2020 , що підтверджується підписаними сторонами актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 на суму 261 967 грн. 40 коп., актом вартості устаткування до вказаного акту № 1 на суму 13 260 грн. 97 коп., актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 на суму 352 318 грн. 79 коп., актом вартості устаткування до вказаного акту № 1 на суму 38 837 грн. 53 коп. (а.с. 35-45). За додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 роботи не виконані.

Отже, відповідач прострочив виконання робіт за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019, № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 15279/1001 від 13.03.2020 про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт (а.с. 46, 47).

У відповіді на вимогу за № 22/05-20 від 22.05.2020 відповідач зазначив, що позивач не здійснив оплату за виконані роботи, у зв»язку з чим просив позивача скласти акт взаєморозрахунків щодо договору для зарахування зустрічних вимог (а.с. 48, 49).

Позивач на підставі п. 12.2. договору здійснив розрахунок штрафних санкцій за період прострочення виконання робіт за кожною додатковою угодою.

Так, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019, № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 позивач визначив період нарахування пені з 31.07.2019 по 23.10.2019, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - з 31.07.2019 по 14.01.2020. Загальний розмір пені, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, складає 117 546 грн. 48 коп.

Предметом доказування у даній справі є обставини обставини укладення договору; наявність передплати; строк виконання робіт; факт виконання робіт; наявність прострочення виконання робіт; наявність підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт; наявність підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом вище, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 строк виконання робіт - 23.04.2019, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - 14.07.2019 .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав роботи, передбачені додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - 12.05.2020; за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 роботи не виконані .

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на письмову вимогу замовника підрядник сплачує неустойку (пеню ) у розмірі 0,1% від Договірної ціни за кожний день прострочення , а за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від Договірної ціни.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки договором підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що прострочення з виконання робіт за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 починається з 24.04.2019, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - з 15.07.2019.

Враховуючи можливість нарахування пені лише за шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, то за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 пеня мала бути нарахована з 24.04.2019 по 23.10.2019, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 - з 15.07.2019 по 14.01.2020.

Однак, статтею 258 Цивільного кодексу України встановлений строк позовної давності для стягнення пені в один рік.

Отже, станом на дату подання позову до суду (31.07.2020) пройшов строк позовної давності для стягнення пені за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 за період з 24.04.2019 по 30.07.2019 та за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 за період з 15.07.2019 по 30.07.2019.

Враховуючи викладене, позивач нарахував пеню за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 за період з 31.07.2019 по 23.10.2019, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 за період з 31.07.2019 по 14.01.2020.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 117 546 грн. 48 коп. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про часткову сплату штрафних санкцій за договором у розмірі 300 000 грн. 00 коп. суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не подано належних доказів на підтвердження вказаної оплати.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивач здійснив нарахування пені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" про стягнення пені в сумі 117 546 грн. 48 коп. за договором підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 27, оф. 213, код ЄДРПОУ 35986926) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) пеню у розмірі 117 546 грн. 48 коп. (сто сімнадцять тисяч п»ятсот сорок шість грн. 48 коп.) та 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 13.10.2020

Суддя І.А. Рудь