Постанова

від 21.12.2020 по справі 904/4223/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4223/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020р.

(суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.10.2020р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс", м. Дніпро

про стягнення пені в сумі 117 546 грн. 48 коп. за договором підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" пеню у сумі 117 546 грн. 48 коп., відповідно до умов договору підряду від 25.02.2019 № 5472-ДнОЭ, в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, в редакції додаткових угод, в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт. Позивач зазначає, що відповідач виконав роботи, передбачені додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 до договору, з простроченням, а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 до договору роботи не виконані взагалі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" пеню у розмірі 117 546 грн. 48 коп..

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 13.10.2020р., прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі матеріали справи та прийняв необгрунтоване рішення. Судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення винесено передчасно, а також висновки суду викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Зокрема, Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив положення ст. 267 ЦК України, оскільки не звернув увагу на те, що АТ ДТЕК Дніпровські електромережі звернулося до господарського суду з позовом 10.08.2020 р., та не застосував позовну давність при винесені оскаржуваного рішення.

Вказана обставина, на думку Скаржника, свідчить про пропуск AT ДТЕК Дніпровські електромережі позовної давності за вимогою про стягнення пені за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019, № 5472-ДнОЭ/б від 18.04.2019. Тож, ТОВ ЕНРОН-СЕРВІС заявляє суду про необхідність застосування строку позовної давності у 1 рік до вимог AT ДТЕК Дніпровські електромережі про стягнення пені.

Скаржник вважає розмір позовних вимог AT ДТЕК Дніпровські електромережі про стягнення грошових коштів не доведеним належними, допустимими та достатніми доказами, тому рішення суду першої інстанції вважає необгрунтованим та таким, що порушує норми права.

Від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить оскаржуване рішення у справі № 904/4223/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування своїх доводів, Товариство посилається на те, що прострочення з виконання робіт за додатковими угодами N9 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та N9 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. починається з 24.04.2019 р., а за додатковою угодою № 5472- ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р., з 15.07.2019р.. Станом на дату подання позову до суду (31.07.2020р.) пройшов строк позовної давності для стягнення пені за період з 24.04.2019 р. по 30.07.2019 р. та за період з 15.07.2019р. по 30.07.2019р. . Враховуючи зазначене, Позивачем було нараховано пеню за Додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 та N9 5472-ДнОЭ/6 за період з 31.07.2019 р. по 23.10.2019 р. , а за Додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 за період з 31.07.2019 р. по 14.01.2020 р. . Отже, на думку Позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності та дійшов правильного висновку про здійснення Позивачем нарахування пені в межах строку позовної давності.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І. Л., Чус О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.02.2019р., між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 5472-ДнОЭ (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, підрядник зобов"язується у 2019 році, за завданням замовника, виконати на свій ризик і своїми силами роботи, зазначені в п. 1.2. договору, (далі - роботи), забезпечити та змонтувати обладнання (далі - обладнання), а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи, поставлене та змонтоване обладнання.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування робіт: проектно-вишукувальні, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з організації приєднання об"єктів до електричних мереж (стандартне та нестандартне приєднання): "Роботи із стандартного та нестандартного приєднання замовників підрядним способом в ДМЕМ (РЕМ №4)" із забезпеченням обладнанням та здійснення авторського нагляду за будівництвом. Кількісні характеристики робіт, виконуваних за цим договором, на час укладення договору є орієнтовними та будуть уточнюватись замовником для кожного приєднання (далі - об"єкта будівництва) шляхом укладення додаткових угод до договору. Найменування, кількість обладнання, що постачається за цим договором, визначається після розроблення проектно-кошторисної документації підрядником або замовником за кожним об"єктом будівництва, та будуть уточнюватись шляхом укладення додаткових угод до договору.

Фронт робіт - м. Дніпро і Дніпропетровська область (п. 1.4. договору).

За умовами п. 1.7. договору підрядник зобов"язєуться виконати роботи, визначені п. 1.2. договору, в суворій відповідності з:

1.7.1 умовами, передбаченими цим договором;

1.7.2. проектно-кошторисною документацією;

1.7.3. технічними вимогами замовника;

1.7.4. календарним графіком виконання робіт;

1.7.5. завданням на проектування.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором складається із вартості робіт та вартості матеріальних ресурсів, визначених у відповідних проектно-кошторисних документаціях до кожної з укладених додаткових угод, які після їх укладення стають невід"ємними частинами договору. Загальна вартість робіт за договором не повинна перевищувати 4 094 056 грн. 58 коп., у т.ч. ПДВ 682 342 грн. 76 коп.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що розрахунки за цим договором будуть здійснюватись шляхом:

- перерахування на поточний рахунок підрядника авансу у розмірі 30% від загальної суми (Договірної ціни) з нарахуванням ПДВ, за кожним конкретним об"єктом будівництва стандартного приєднання та визначається після уточнення ціни матеріальних ресурсів за кожним об"єктом будівництва, згідно з п. 2.1.4. договору, на 10 календарний день після підписання сторонами Додаткової угоди до договору;

- остаточного розрахунку замовником на підставі актів виконаних проектних та вишукувальних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт за ф. КБ-2в, актів приймання-передавання змонтованого обладнання і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за ф. КБ-3 на 30 календарний день з дати підписання акту КБ-2в та довідки КБ-3.

Відповідно до п. 10.1. договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється замовником із залученням проектувальної організації, яка здійснює авторський нагляд (за потреби) та особи, яка здійснює технічний нагляд від імені замовника шляхом перевірки кількості, якості робіт, що передаються підрядником, вимогам проектно-кошторисної документації, державним будівельним нормам, правилам, стандартам.

За умовами п. 10.1.2. договору, підрядник надає акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати ф. КБ-3 протягом 2 робочих днів з моменту виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на паперових носіях у двох (за необхідності у трьох) примірниках на розгляд замовника. Підрядник зобов"язаний надавати акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в на паперовому носії та в електронному вигляді на електронному носії інформації у форматі інформаційного блоку даних.

Згідно з п. 10.1.3. договору, замовник протягом двох робочих днів з дня одержання зобов"язаний розглянути надані документи та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ ф. КБ-3 і повернути підряднику один примірник підписаних актів та довідок.

Усі роботи за відповідним об"єктом, передбачені проектно-кошторисною документацією, повинні бути завершені та передані замовнику у строки, вказані у Календарному графіку (п. 10.6. договору).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на письмову вимогу замовника підрядник сплачує неустойку (пеню) у розмірі 0,1% від Договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від Договірної ціни.

Згідно з п. 17.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2019р., а в частині виконання зобов"язань - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором, що виникли під час дії договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 17.2. договору).

Судом встановлено, що сторони уклали додаткові угоди про внесення змін та доповнень до договору, якими визначили, що відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору, замовник доручає, а підрядник зобов"язується власними силами відповідно до умов договору, у відповідності із завданням на виконання робіт (додаток № 3) виконати роботи з технічного переоснащення об"єкта:

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019р. - технічне переоснащення мережі від РП-0,4 кВ ТП-668 м. Дніпро. Місцезнаходження об"єкта: м. Дніпро, вул. О. Поля, 177Д. Вартість робіт за цим об"єктом становить 352 923 грн. 19 коп. Строк виконання робіт - 23.04.2019р.. Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 105 876 грн. 96 коп. з ПДВ;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. - технічне переоснащення мережі від РП-0,4 кВ ТП-6071 м. Дніпро. Місцезнаходження об"єкта: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2, ТРЦ "Вавілон". Вартість робіт за цим об"єктом становить 203 331 грн. 70 коп. Строк виконання робіт - 23.04.2019 р.. Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 60 999 грн. 51 коп. з ПДВ;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. - Будівництво ПЛІ-0,4 кВ від опори № 15725 ТП-1517 А-7 до житлового будинку в районі пров. Балканського в м. Дніпро. Місцезнаходження об"єкта: в районі пров. Балканського в м. Дніпро. Вартість робіт за цим об"єктом становить 418 242 грн. 96 коп. Строк виконання робіт - 14.07.2019р.. Аванс у розмірі 30% від Договірної ціни складає 125 472 грн. 89 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу аванс:

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. - платіжним дорученням № 1102061 від 25.04.2019р., на суму 105 876 грн. 96 коп.;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. - платіжним дорученням № 1102062 від 25.04.2019 р., на суму 60 999 грн. 51 коп.;

- за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. - платіжним дорученням № 1196256 від 15.07.2019 р., на суму 125 472 грн. 89 коп. (а.с. 25, 28, 31).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. відповідач виконав роботи із значним запізненням, а саме лише 12.05.2020р., що підтверджується підписаними сторонами актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 р., на суму 261 967 грн. 40 коп., актом вартості устаткування до вказаного акту № 1 на суму 13 260 грн. 97 коп., актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 р. на суму 352 318 грн. 79 коп., актом вартості устаткування до вказаного акту № 1 на суму 38 837 грн. 53 коп. (а.с. 35-45).

Позивач стверджує, що за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019р. роботи не виконані.

Отже, відповідач прострочив виконання робіт за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019р., № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019р. та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019р..

13.03.2020р., листом за вих. № № 15279/1001 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою, про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт (а.с. 46, 47).

22.05.2020р., у відзиві на вимогу за вих.№ 22/05-20, Відповідач зазначив, що позивач не здійснив оплату за виконані роботи, у зв`язку з чим просив Позивача скласти акт взаєморозрахунків щодо договору, для зарахування зустрічних вимог (а.с. 48, 49).

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до суду із даним позовом.

На підставі п. 12.2. договору, Позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій, за період прострочення виконання робіт, за кожною додатковою угодою.

Так, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р., № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р., позивач визначив період нарахування пені з 31.07.2019 р. по 23.10.2019 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р.- з 31.07.2019р. по 14.01.2020р.. Загальний розмір пені, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, складає 117 546 грн. 48 коп.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р., строк виконання робіт - 23.04.2019 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. - 14.07.2019 р..

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач виконав роботи, передбачені додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019р. та № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. лише 12.05.2020 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. роботи не виконані.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на письмову вимогу замовника підрядник сплачує неустойку (пеню) у розмірі 0,1% від Договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від Договірної ціни.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 р. у справі № 910/23911/16.

Отже, оскільки договором підряду від 25.02.2019р. № 5472-ДнОЭ не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що прострочення з виконання робіт за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. починається з 24.04.2019 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. - з 15.07.2019 р..

Враховуючи можливість нарахування пені лише за шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, то за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. пеня мала бути нарахована з 24.04.2019 р. по 23.10.2019 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р.- з 15.07.2019 р. по 14.01.2020 р..

Однак, ст. 258 ЦК України встановлений строк позовної давності для стягнення пені в один рік.

Станом на дату подання позову до суду (31.07.2020р.) пройшов строк позовної давності для стягнення пені за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р., за період з 24.04.2019 р. по 30.07.2019 р., та за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р., за період з 15.07.2019 р. по 30.07.2019р..

Враховуючи викладене, позивач нарахував пеню за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р., за період з 31.07.2019 р. по 23.10.2019р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р., за період з 31.07.2019р. по 14.01.2020р..

Відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заява Відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки Позивач здійснив нарахування пені в межах строку позовної давності.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що AT ДТЕК Дніпровські електромережі пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019, № 5472-ДнОЭ/б від 18.04.2019р., оскільки звернувся з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області 10.08.2020р.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, аналіз норм ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Матеріалами справи підтверджується, що , прострочення з виконання робіт Підрядника за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р. починається з 24.04.2019 р., а за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р. - з 15.07.2019 р.. В ці ж дні і розпочався період, за який Позивач мав право нарахувати відповідачу пеню.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 31.07.2020 р., неустойка заявлена Позивачем, за період з 31.07.2019р. по 23.10.2019р., за додатковими угодами № 5472-ДнОЭ/5 від 10.04.2019 р. та № 5472-ДнОЭ/6 від 18.04.2019 р., та за період з 31.07.2019р. по 14.01.2020р., за додатковою угодою № 5472-ДнОЭ/9 від 21.06.2019 р., тобто в межах строку спеціальної позовної давності.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020р. у справі № 904/4223/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енрон Сервіс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус