ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.10.2020Справа № 910/5975/20
За позовом Дочірнього підприємства "РАДОМІЛК"
до відповідача-1: Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів"
відповідача-2: Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів"
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники:
від позивача: Горлова М.В. на підставі ордеру серії ЖТ № 37778 від 05.08.2020, Дургарян А.М. керівник
від відповідача-1: Голуб В.О. на підставі ордеру серії КВ № 823111 від 19.06.2020; Котехова О.Ю.; Миронова В.В.;
від відповідача-2: не з`явився
від третьої особи: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірнє підприємство "РАДОМІЛК" (далі - позивач, ДП "РАДОМІЛК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (далі - відповідач-1, ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів") та Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" (далі - відповідач-2, УКРІНФОРМ) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачами 28.11.2019 на пресконференції "Вся правда про спред", що відбулась в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ", та поширена в подальшому на офіційному веб-сайті відповідача-2 https://www.ukrinform.ua/ та на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) відповідача-1 (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) інформація про те, що позивач випускає недоброякісну молочну продукцію; позивач систематично випускає неякісну молочну продукцію; Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% загального жиру, зокрема молочного жиру 25% від загального вмісту жиру "ТМ "РАДОМІЛК" за ДСТУ 4445:2005 в упаковках із пергаменту масою 200 г, що виробляється ДП "РАДОМІЛК", вул. І.Франка 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, Україна, не відповідає НД за вмістом молочного жиру - не менше 25% для спредів, - є недостовірною та такою, що порушує права та інтереси позивача, і має негативний вплив на його ринкове становище та господарську діяльність в цілому, у зв`язку з чим підлягає визнанню недостовірною та спростуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/5975/20, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 22.06.2020 о 15:20 год., залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та витребувати у третьої особи докази.
18.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 заперечував позовні вимоги позивача у повному обсязі, з огляду на їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.
22.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 вважає вимоги позивача безпідставними, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
22.06.2020 до Господарського суду міста Києва засобами електронної пошти надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 22.06.2020, з`явились представники відповідача-1. Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи у підготовче засідання 22.06.2020 не з`явились.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.06.2020 суд долучив до матеріалів справи відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву, подані 18.06.2020 та 22.06.2020 через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні 22.06.2020 суд розглянув та задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 22.06.2020 подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України. Клопотання відповідача-1 залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 № 910/5975/20 відкладено підготовче засідання у справі на 09.07.2020 о 10:20 год. та витребувано докази.
23.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками.
23.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яким позивач просив відкласти підготовче засідання, призначене на 22.06.2020.
30.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-2, відповідно до якої позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, а викладені у відзивах відповідачів обставини такими, що не спростовують доводи позову. Крім того, позивач просив суд визнати поважними причини неподання ним раніше письмового доказу, а саме Договору поставки № 25-7 від 25.07.2014, укладеного між ТОВ "Прокпродукт" та ДП "РАДОМІЛК", та долучити до матеріалів справи копію цього договору.
06.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
08.07.2020 засобами електронного зв`язку від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання 09.07.2020 без участі позивача.
09.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач-1 вважає аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив, необґрунтованими і такими, що не відповідають об`єктивним обставинам.
У підготовче засідання, призначене на 09.07.2020, з`явились представники відповідача-1 та відповідача-2. Представники позивача та третьої особи у підготовче засідання 09.07.2020 не з`явились.
Суд у підготовчому засіданні 09.07.2020 розглянув та задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Суд долучив до матеріалів справи супровідний лист позивача з додатками, відповідь на відзиви позивача та заперечення відповідача-1 на відповідь на відзив.
Суд у підготовчому засіданні 09.07.2020 розглянув та задовольнив клопотання відповідача-1 про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, подане у підготовчому засіданні 22.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкласти підготовче засідання у справі на 06.08.2020 о 12:20 год.
05.08.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого відповідач-1 просив суд стягнути з позивача на користь відповідача-1 28500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
06.08.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення позивача по справі по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач вважає доводи відповідача-1, викладені у запереченні на відповідь на відзив, необгрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
06.08.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення по справі судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, відповідно до якого позивач просив суд призначити у справі лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу, запропонував орієнтовний перелік питань, з яких має бути проведена така експертиза, та експертну установу для проведення такої експертизи.
У підготовче засідання, призначене на 06.08.2020, з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представники третьої особи у підготовче засідання 06.082020 не з`явились.
У підготовчому засіданні 06.08.2020 представник позивача підтримав клопотання про призначення по справі судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, подане 06.08.2020 через відділ діловодства суду.
Представник відповідача-1 заперечував щодо задоволення клопотання позивача про призначення у справі судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
У підготовчому засіданні 06.08.2020 судом оголошено перерву до 10.09.2020 о 11:00 год.
11.08.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист про направлення процесуальних документів учасникам справи, а саме клопотань про призначення у справі судової біологічної та лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, додаткових пояснень позивача по суті заявлених позовних вимог.
08.09.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 06.08.2020, відповідно до яких відповідач-1 спростовує відповідні доводи позивача, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
08.09.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та біологічної експертизи, відповідно до якого відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні клопотань позивача про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та біологічної експертизи.
У підготовче засідання, призначене на 10.09.2020, з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представники третьої особи у підготовче засідання 10.09.2020 не з`явились.
У підготовчому засіданні 10.09.2020 представник позивача підтримав клопотання про призначення по справі судової біологічної експертизи, подане разом з позовною заявою, та клопотання про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та біологічної експертизи, подане 08.09.2020 через відділ діловодства суду .
У підготовчому засіданні 10.09.2020 судом здійснювався розгляд клопотань позивача про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та біологічної експертизи.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти задоволення клопотань позивача про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та біологічної експертизи.
Наведені клопотання судом відхилено, при цьому судом враховано таке.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливості отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судом не встановлено сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України, необхідних для призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної та судової біологічної експертиз.
Зокрема, не встановлено, що для з`ясування обставин, що мають значення для даної справи із визначеним у цій справі предметом спору, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Водночас судом враховано, що фактично позивач пропонує провести біологічну експертизу щодо нового зразка, відібраного у місці знаходження виробничих потужностей позивача, замість зразку, висновки по якому є предметом спору у даній справі, тоді як у такому випадку висновок судового експерта щодо якості інших зразків спреду позивача не може бути належним доказом якості зразків продукції, які досліджувалась відповідачем-1, за результатами дослідження яких було складено протокол випробування продукції № 8148/18-х від 06.08.2018 та протокол випробування продукції № 9805/19-х від 17.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.09.2020 о 14:50 год.
У судове засідання, призначене на 21.09.2020, з`явились представники відповідача-1 та відповідача-2. Представники позивача та третьої особи у судове засідання 21.09.2020 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 21.09.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 21.09.2020 судом оголошено перерву до 05.10.2020 о 14:00 год.
Після судового засідання 21.09.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 21.09.2020. Зазначена заява направлена засобами електронної пошти, не підписана електронним цифровим підписом представника позивача.
22.09.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 21.09.2020.
У судове засідання, призначене на 05.10.2020, з`явились представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 05.10.2020 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалам справи, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України та повідомлення учасників справи належним чином про судове засідання 05.10.2020, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.10.2020 за відсутності відповідача-2 та третьої особи (їх представників).
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 05.10.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача-1.
У судовому засіданні 05.10.2020 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Учасники справи з дозволу суду ставили запитання один одному.
У судовому засіданні 05.10.2020 здійснювались судові дебатів. У судових дебатах представники позивача та відповідача-1 виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ДП "РАДОМІЛК") зазначив, що 28.11.2019 в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ" (відповідач-2) відбулась пресконференція "Вся правда про спред", на якій відбулась презентація результатів дослідження, проведеного Громадською організацією "Громадський контроль захисту прав споживачів" (відповідач-1) стосовно якості певних молочних товарів на ринку України.
Позивач вважає, що наведена пресконференція та подальше поширення її змісту в засобах масової інформації, соціальних мережах, мало негативний вплив на господарську діяльність позивача, оскільки відповідачами було поширено недостовірну інформацію відносно якості товарів, що виробляються підприємством позивача. Зокрема, на думку позивача, недостовірною є наступна поширена інформація:
"ПАТ "Новокаховсъкий завод плавлених сирів", ТОВ "Богодухівський молзавод" та Дочірнє підприємство "Радомілк" випускають недоброякісну молочну продукцію".
"Підприємства, які систематично випускають неякісну молочну продукцію. Що в минулому році вони фальсифікували свою продукцію, що в цьому році. Ми не знаємо, що там за жири і якої вони якості. Це "Новокаховсъкий завод плавлених сирів", "Богодухівський молзавод" та "Радомілк" (Житомирська область), невелике підприємство" (далі - Інформація).
Позивач зазначив, що наведену Інформацію від імені відповідача-1 поширила ОСОБА_1 , яка є одним із засновників відповідача-1 та заступником голови Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів".
В подальшому, аналогічна Інформація була поширена в соціальній мережі Фейсбук (Facebook) на офіційній сторінці відповідача-1 (@gr.control, посилання: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на особистій сторінці ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , посилання: https://www.facebook.com/profile.php7id-100006762105646).
Позивач також зазначив, що поширення Інформації в мережі Фейсбук супроводжувалось фотовізуальними засобами, які, на думу позивача, викликають у користувачів негативне враження про якість продукції, що виробляється позивачем.
Крім цього, у мережі Фейсбук разом із наведеною Інформацією було поширено скан-копію текстового документу у формі таблиці, з якої також вбачається поширення наступної недостовірної інформації:
"Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5 % загального жиру, зокрема молочного жиру 25 % від загального вмісту жиру "ТМ Радомілк" за ДСТУ 4445:2005 в упаковках із пергаменту масою 200 г, що виробляється ДП "Радомілк", вул. І. Франка 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, Україна, не відповідає НД за вмістом молочного жиру - не менше 25 % для спредів" (далі також - Інформація).
Разом з цим, позивач стверджує, що:
- будь-яка продукція, що виробляється позивачем, в тому числі і зазначений спред, систематично проходить випробування на предмет відповідності заявленим вимогам та вимогам ДСТУ, що підтверджує протоколом випробувань № 3934 (ПВ) від 22.10.2019, які проведені акредитованим суб`єктом ДП "Житомирстандартметрологія";
- дослідження відібраних відповідачем-1 зразків продукції позивача було проведене третьою особою (Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (далі - ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ") без участі та повідомлення позивача;
- на думку позивача, неправомірне проведення дослідження окремого зразка продукції позивача не дає підстав відповідачу-1 стверджувати, а відповідачу-2 поширювати на належних йому медіа-ресурсах інформацію, що недоброякісною є по суті вся продукція позивача загалом.
Позивач вважає, що наведена в спірних публікаціях Інформація підлягає визнанню судом недостовірною та має бути спростована відповідачами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, серед яких справи у спорах про захист ділової репутації (п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Там же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК України).
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 та відповідача-2 з такими позовними вимогами:
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Дочірнього підприємства "РАДОМІЛК" інформацію, поширену Громадською організацією "Громадський контроль захисту прав споживачів" 28.11.2019 на пресконференції "Вся правда про спред", що відбулась в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ" та поширену в подальшому на офіційному веб-сайті Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" https://www.ukrinform.ua/ та на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) Громадською організацією "Громадський контроль захисту прав споживачів" (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) про те, що: Дочірнє підприємство "РАДОМІЛК" випускає недоброякісну молочну продукцію; Дочірнє підприємство "РАДОМІЛК" систематично випускає неякісну молочну продукцію; Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% загального жиру, зокрема молочного жиру 25% від загального вмісту жиру "ТМ "РАДОМІЛК" за ДСТУ 4445:2005 в упаковках із пергаменту масою 200 г, що виробляється ДП "РАДОМІЛК", вул. І.Франка 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, Україна, не відповідає НД за вмістом молочного жиру - не менше 25% для спредів;
- зобов`язати Українське національне інформаційне агентство "УКРІНФОРМ" спростувати поширену на пресконференції "Вся правда про спред" недостовірну інформацію стосовно Дочірнього підприємства "РАДОМІЛК" та поширену в подальшому на офіційному веб-сайті Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" https://www.ukrinform.ua/ не пізніше наступного робочого дня після набрання рішенням по даній справі законної сили шляхом розміщення на офіційному веб-сайті https://www.ukrinform.ua/ повідомлення у вигляді інформаційної статті із відображенням в текстовому форматі вступної та резолютивної частини рішення суду по даній справі та з прикладенням до такої інформаційної статті додатково копії рішення суду по даній справі;
- зобов`язати Громадську організацію "Громадський контроль захисту прав споживачів" спростувати поширену на пресконференції "Вся правда про спред" недостовірну інформацію стосовно Дочірнього підприємства "РАДОМІЛК" та поширену в подальшому на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) не пізніше наступного робочого дня після набрання рішенням по даній справі законної сили шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) повідомлення у вигляді інформаційної публікації із відображенням в текстовому форматі вступної та резолютивної частини рішення суду по даній справі та з прикладенням до такої інформаційної статті додатково копії рішення суду по даній справі.
Відповідач-1 (ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів") у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечував з огляду на таке:
- позивач не надав належних та допустимих доказів того, що будь-яка продукція позивача проходить випробування на предмет відповідності ДТСУ, а також, що відбувся негативний вплив на діяльність позивача;
- доданий до позовної заяви протокол випробувань №3934 (ПВ) від 22.10.2019, на думку відповідача-1, підтверджує лише факт і результат випробувань "Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру, розмір партії 50,0 кг, дата виготовлення 03.09.2019, при цьому акт відбору зразка датується 18.10.2019;
- відповідно до результатів випробувань згідно наведеного протоколу масова частка молочного жиру становить з урахуванням похибки (5%) лише 60,531% частка молочного жиру, замість заявлених виробником на упаковці 72,5%;
- отже, як вважає відповідач-1, наданий позивачем результат дослідження підтверджує, що відповідачем-1 було поширено достовірну інформацію про продукцію позивача;
- відповідач-1 є громадською організацією та не відноситься до уповноважених органів, які здійснюють державний нагляд (контроль), а тому твердження позивача, який посилався на ст.14 Закону України "Про основні засади державного нагляду чи (контролю) у сфері господарської діяльності", щодо його неповідомлення під час здійснення випробувань продукції, відповідач-1 вважає безпідставними;
- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів" та пп.3.8.17 п.3.8 Статуту ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів" відповідач-1 має право проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;
- здійснюючи відбір зразків відповідач-1 керувався вимогами Порядку відбору зразків, затвердженого Загальними зборами ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів", протокол № 1 від 10.06.2014;
- спірна Інформація, повідомлена відповідачем-1, є достовірною, що підтверджується результатами досліджень зразків продукції позивача, проведених акредитованою Національним агентством з акредитації України випробовуваною службою - ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ", оформлених протоколами випробувань харчової продукції № 8148/18-х від 06.08.2018, № 9805/19-х від 07.10.2019;
- з огляду на проведені дослідження, які вказують на порушення вимог технічних умов, передбачених чинним законодавством, відповідач-1 зазначив, що товар позивача є фальсифікованим, тобто таким, що виготовлений з порушенням технології виробництва, а також таким, що може бути небезпечним для життя і здоров`я споживачів, у зв`язку із невідповідністю вимогам якості та безпеки;
- відповідч-1 також вказав на систематичність порушень позивача у сфері захисту прав споживачів, про що свідчить, зокрема, протокол випробувань харчової продукції № 7101-16-х від 20.07.2016;
- відповідач-1 звернув увагу, що в його діях відсутній юридичний склад правопорушення, а саме в частині поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а також відсутності шкоди інтересам позивача;
- твердження позивача про те, що відповідачем-1 було поширено інформацію про недоброякісність всієї продукції позивача, не відповідають дійсності;
- поширення інформації щодо продукції позивача здійснювалось відповідачем-1 в рамках здійснення просвітницької діяльності серед споживачів та задля захисту їх законних прав та інтересів, що є основною метою діяльності відповідача-1, як громадської організації.
Відповідач-2 (УКРІНФОРМ) у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечував з огляду на таке:
- УКРІНФОРМ виступив технічною медійною платформою, технічним медійним майданчиком пресконференції "Вся правда про спред. Презентація результатів дослідження" 28 листопада 2019 року (далі - пресконференція), ініціатором, автором та організатором якої була ГО "Громадський контроль захисту споживачів" (далі - організатор, відповідач-1);
- організатор пресконференції заявив її тему, окреслив предмет питань для дискусії, вибірку результатів тестування/дослідження, які будуть ним представлені у рамках пресконференції, а також визначив склад та запрошував її учасників;
- саме учасники пресконференції проголосили результати випробувань на якість та відповідність державним стандартам/технічним умовам певної продукції, у тому числі, окремих зразків харчової молочної продукції позивача;
- УКРІНФОРМ у частині тексту, який ним розміщувався щодо пресконференції та її підсумків, відтворював виключно ті судження, експертні висновки та думки, які озвучили на пресконференції її учасники;
- відповідач-2 вказав, що організатор пресконференції у проголошених ним судженнях про продукцію позивача спирався на протоколи лабораторних досліджень молочної продукції позивача, які мали відомості про невідповідність вмісту компонентів продукції позивача, зазначеним на упаковці та передбаченим державними стандартами для відповідної харчової продукції;
- на проведення досліджень зразків продуктів харчування та їх документальне оформлення і доведення до відома суспільства та профільних органів державної влади організатор уповноважений за законом;
- позивач не довів у позові, що поширені на пресконференції фактичні відомості були такими, що можуть вважатись недостовірними.
Таким чином, відповідач-2 стверджує, що відповідачі не брали участь у поширенні інформації, яка б не відповідала дійсності, а отже відсутні належні підстави для спростування поширеної інформації та задоволення відповідних позовних вимог.
Позивач згідно відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 вважає доводи останніх необгрунтованими з огляду на таке:
- долучений позивачем до позовної заяви протокол № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 вказує на те, що частка молочного жиру не лише відповідає нормам ДСТУ, а і перевищує мінімальну межу молочного жиру, що свідчить про дотримання позивачем якості товару;
- статус громадської організації не надає такій організації права підміняти собою виключну компетенцію державного органу, крім цього, право громадської організації проводити незалежне дослідження не співвідноситься з правом проводити відбір зразків продукції для проведення дослідження уповноваженим на те суб`єктом;
- позивач вважає, що відбір зразків продукції підприємства правомірно може здійснюватися лише на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та з дотриманням Порядку за участю суб`єкта господарювання під час їх відбору, у зв`язку з чим відповідач-1 не наділений правом самостійно здійснювати відбір зразків продукції, не дивлячись, що останній є громадською організацією;
- позивач також заперечував достовірність та правильність долучених відповідачем-1 до матеріалів справи інших протоколів досліджень та актів відбору зразків, зокрема протоколу № 7101-16-х від 20.07.2016, оскільки ДП "РАДОМІЛК" відповідно до договору з ТОВ "Прокпродукт" проводить лише фасування масла з транспортної тари в споживчу, на упаковці масла ТМ "Маслодел" помилково виробником зазначено ДП "РАДОМІЛК", а отже, твердження відповідача-1 про систематичність недотримання позивачем вимог чинного законодавства, не відповідає дійсності;
- позивач не погодився з твердженнями відповідача-1 про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, а задоволення позовних вимог без наявності завданої шкоди відповідачу-1 не може мати місця, у зв`язку з чим зазначив, що сам по собі факт поширення недостовірної інформації, на чому наполягає позивач, вже означає завдання шкоди діловій репутації та наявність підстав для судового захисту шляхом спростування такої інформації;
- позивач не погодився з доводами відповідача-1, згідно яких останній заперечує поширення інформації про недоброякісність всієї продукції позивача загалом;
- позивач зазначив, що позовні вимоги пред`явлені також до відповідача-2 (УКРІНФОРМ) як до одного з поширювачів спірної Інформації;
- позивач не погодився з позицією відповідача-2 відносно того, що відповідач-2 не брав участі у поширенні оспорюваної інформації та з тим, що поширена інформація є оціночними судженнями.
Відповідач-1 у запереченнях на відповідь на відзив позивача зазначив, що:
- за результатами проведених досліджень, що містяться у протоколі № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 можна дійти висновку, що позивачем допускається порушення технологічного процесу (а саме через невідповідність складу продукції, встановленого на упаковці продукту), про відсутність вихідного контролю продукції, а також порушення прав споживачів щодо отримання достовірної та своєчасної інформації про продукцію;
- здійснюючи відбір зразків продукції та ініціюючи здійснення проведення випробування продукції, відповідач -1 діяв у порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством (п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів"), а Порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 № 490, на відповідача-1 не поширюється;
- твердження позивача про те, що ніхто не може бути впевнений у тому, що досліджувалася саме продукція, вироблена ДП "РАДОМІЛК", на думку відповідача-1, є безпідставними і спростовуються інформацією, вказаною позивачем на упаковці досліджуваного продукту;
- відповідач-1 не погодився з твердженнями позивача, про те, що факт наявності доданого до позовної заяви протоколу № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 свідчить про дотримання позивачем вимог ДСТУ, оскільки висновки, викладені у вказаному протоколі, не спростовують висновків, що викладені у протоколі випробовування продукції №8148/18-х від 06.08.2018 та протоколі випробовування продукції №9805/19-х від 07.10.2019, а також вказують на наявність порушень із сторони позивача щодо надання достовірної інформації про продукцію;
- відповідач-1 наголосив, що в його діях відсутній юридичний склад правопорушення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
За змістом ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Основними принципами інформаційних відносин є, серед іншого, достовірність і повнота інформації (ст. 2 Закону України "Про інформацію").
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.
Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з цим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Виключення становить надане у п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканність ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.
Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право, зокрема, на спростування цієї інформації.
Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації у порядку, встановленому законом (частина 6 статті 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Отже, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі стало поширення відповідачами 28.11.2019 на пресконференції "Вся правда про спред", що відбулась в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ", та в подальшому - на офіційному веб-сайті відповідача-2 https://www.ukrinform.ua/ та на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) відповідача-1 (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) спірної Інформації про те, що позивач випускає недоброякісну молочну продукцію; позивач систематично випускає неякісну молочну продукцію; Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% загального жиру, зокрема молочного жиру 25% від загального вмісту жиру "ТМ "РАДОМІЛК" за ДСТУ 4445:2005 в упаковках із пергаменту масою 200 г, що виробляється ДП "РАДОМІЛК", вул. І.Франка 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, Україна, не відповідає НД за вмістом молочного жиру - не менше 25% для спредів.
При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:
- чи мало місце поширення відповідачем інформації;
- чи стосувалася поширена інформація позивача;
- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;
- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Судом по матеріалам справи встановлено та не заперечувалось відповідачами-1, 2, що спірна Інформація була поширена відповідачами-1, 2 (на пресконференції "Вся правда про спред", що відбулась 28.11.2019 в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ", та в подальшому на офіційному веб-сайті відповідача-2 (https://www.ukrinform.ua/) та на офіційній веб-сторінці в мережі Fасеbоок (Фейсбук) відповідача-1 (@gr.control, посилання: https://www.facebook.com/gr.control/) та стосувалась саме позивача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає недостовірною таку поширену відповідачами Інформацію стосовно позивача:
"ПАТ "Новокаховсъкий завод плавлених сирів", ТОВ "Богодухівський молзавод" та Дочірнє підприємство "Радомілк" випускають недоброякісну молочну продукцію ".
"Підприємства, які систематично випускають неякісну молочну продукцію . Що в минулому році вони фальсифікували свою продукцію, що в цьому році. Ми не знаємо, що там за жири і якої вони якості. Це "Новокаховсъкий завод плавлених сирів", "Богодухівський молзавод" та "Радомілк" (Житомирська область), невелике підприємство".
"Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5 % загального жиру , зокрема молочного жиру 25 % від загального вмісту жиру "ТМ Радомілк" за ДСТУ 4445:2005 в упаковках із пергаменту масою 200 г, що виробляється ДП "Радомілк" , вул. І. Франка 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, Україна, не відповідає НД за вмістом молочного жиру - не менше 25 % для спредів".
Відтак, дослідженню при розгляді даного спору підлягає зміст вищевказаної спірної Інформації в частині, що стосується позивача, яку позивач вважає недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ДП "РАДОМІЛК", та яку вимагає спростувати.
Разом з цим, суд звертає увагу, що вимагаючи спростувати окремо визначену інформацію (фактично витяги з поширеної відповідачами інформації), позивач посилається на те, що така інформація стосується всієї продукції позивача. Однак, якщо проаналізувати зміст оскаржуваної Інформації в цілому, стає очевидним, що вона стосується певного виду продукції, а саме спреду, а не всієї продукції позивача.
Судом враховано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Тож, суд вважає за необхідне дослідити спірну Інформацію на предмет того, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, враховуючи, що сторони з приводу цього надали відповідні доводи та заперечення, а згідно норм статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Так, відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
Європейський суд з прав людини підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Судом досліджено, що спірна Інформація, яка є предметом розгляду даного спору, не є оціночними судженнями, є фактичними твердженнями, які підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідач -1 на підтвердження достовірності спірної Інформації та систематичності порушень позивача у сфері захисту позивачів подав суду:
- акт відбору зразків № 4 від 13.07.2016 та протокол випробувань харчової продукції № 7101/16-х від 20.07.2016 , складений Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-дослідний центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (далі - ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ"), в якому було зафіксовано результати випробувань одного з зразків продукції позивача (Масло солодковершкове 73% жиру "Маслодел" за ДСТУ 4399:2005 в упаковці з комбінованого матеріалу масою 200 г, дата виготовлення 12.04.2016, термін придатності до споживання 35 діб при температурі від 0 до мінус 5 градусів С і відносній вологості повітря не більше 80%, місце відбору: ФОП Гончаренко В.П., адреса: м. Київ, вул. Ромена Ролана, 13 (далі - Об`єкт випробувань));
- акт відбору зразків № 6 від 27.07.2018 та протокол випробувань харчової продукції № 8148/18-х від 06.08.2018 , складений ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ", в якому було зафіксовано результати випробувань одного з зразків продукції позивача (Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру , зокрема молочного 25% від загального вмісту жиру ТМ "Радомілк" за ДСТУ 4445:2005 в упаковці з пергаменту масою 200 г, дата виготовлення 05.07.2018, термін придатності до споживання за відносної вологості повітря не більше (75+/-5%) при температурі від 0 до мінус 5 градусів С - 35 діб, місце відбору: базар "Столичний", Кільцева дорога, 110 А, м. Київ (далі - Об`єкт випробувань));
- акт відбору зразків № 10 від 26.09.2019 та протокол випробувань харчової продукції № 9805/19-х від 07.10.2019 , складений ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ", в якому було зафіксовано результати випробувань одного з зразків продукції позивача (Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру , зокрема молочного 25% від загального вмісту жиру ТМ "Радомілк" за ДСТУ 4445:2005 в упаковці з пергаменту масою 200 г, дата виготовлення 03.09.2019, термін придатності до споживання при відносній вологості повітря не більше від 70% до 80%, 35 діб при температурі від 0 до -5 градусів С, місце відбору: столичний ринок, магазин "Радомілк", м. Київ, Софіївська Борщагівка, Кільцева дорога, 110А (далі - Об`єкт випробувань));
- листи відповідача-1 до позивача про виявлені порушення (№ 295/01-л від 01.08.2016, № 553/01-п від 16.10.2019), відповіді позивача на вказані листи ( № 65 від 04.08.2016, № 67 від 22.10.2019), лист відповідача-1 голові Держпродспоживслужби щодо проведення перевірки виробників спреду, зокрема, ДП "РАДОМІЛК" та притягнення до відповідальності порушників законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 (ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів") в порядку моніторингу якості та безпеки спредів , які реалізуються на споживчому ринку України, було відібрано для дослідження в акредитованій лабораторії продукцію позивача та отримано відповідні вищенаведені результати досліджень.
Дослідження зразків продукції позивача проводилися акредитованою Національним агентством з акредитації України випробовуваною службою - ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" (атестат акредитації №2Н635 від 01.06.2017, атестат акредитації №2Н635 від 16.08.2018).
Судом досліджено, що згідно протоколу випробувань харчової продукції № 8148/18-х від 06.08.2018 , Об`єкт випробування містить масову частку молочного жиру від загального вмісту жиру - 5,5 % , при вимогах, встановлених законодавством - не менше 25%, а також масову частку транс-ізомерів олеїнової кислоти в жирі в перерахунку на метилелаїдат - 15,1%, при вимогах встановлених законодавством - не більше 8%. Наведений протокол № 8148/18-х від 06.08.2018 містить висновок проведених випробувань, згідно якого зразок продукції (реєстраційний № 8148) за перевіреними показниками не відповідає вимогам ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови" .
Відповідно до протоколу випробувань харчової продукції № 9805/19-х від 07.10.2019 , Об`єкт випробування містить масову частку молочного жиру від загального вмісту жиру - 2,9 %, при вимогах, встановлених законодавством - не менше 25%. Наведений протокол № 9805/19-х від 07.10.2019 містить висновок проведених випробувань, згідно якого зразок продукції (реєстраційний № 9805) за показником (масова частка молочного жиру від загального вмісту жиру) не відповідає вимогам ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови" .
Отже, проведені ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" (на замовлення відповідача-1 згідно листа останнього на проведення випробувань продукції від 26.09.2019, завдання № 04310-17/19 від 27.09.2019) дослідження вказують на невідповідність продукції позивача (Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру) вимогам нормативних документів, а саме ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови".
Так, відповідно до п. 3.1 ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови" спред - це харчовий жировий продукт (емульсія типу "вода в жирі"), який складається з молочного та рослинного жиру з масовою часткою загального жиру від 50% до 85% і в якому частка молочного жиру не менша 25% від загального жиру, із щільною або м`якою консистенцією з (без) додавання харчових добавок та наповнювачів та вітамінів.
Згідно з п. 3.3 ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови" спред солодковершковий - спред, що виробляють з пастеризованих натуральних вершків та (або) продуктів переробляння коров`ячого молока, та (або) масла з коров`ячого молока, масла топленого та рослинних жирів та (або) їх композицій.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення).
Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Відповідно до п. 27 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, серед іншого, на належну якість продукції, безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Частинами 1, 3, 4 статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Разом з цим, позивач вважає, що відбір зразків продукції підприємства правомірно може здійснюватися лише на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та з дотриманням Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1280, за участю суб`єкта господарювання під час їх відбору, у зв`язку з чим відповідач-1 не наділений правом самостійно здійснювати відбір зразків продукції, не дивлячись, що останній є громадською організацією.
Наведені твердження позивача судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.
Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на положення якого посилається позивач, визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права , обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 14 наведеного Закону, відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженої ним особи (фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним особи) і засвідчується актом відбору зразків продукції.
Порядок відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1280 (далі - Порядок № 1280), визначає механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб`єктів господарювання для проведення експертизи (випробування). Наведеним порядком встановлено, зокрема, що Відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника юридичної особи, фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи, які мають право заявляти клопотання з приводу пов`язаних з таким відбором дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції (п. 3). Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані) посадовою особою органу державного нагляду (контролю) і зберігатися та транспортуватися в умовах, що забезпечують незмінність параметрів, за якими буде проводитися експертиза (випробування) таких зразків. Контрольний зразок продукції залишається у суб`єкта господарювання і зберігається в умовах, що забезпечують збереження його якості та цілісності, до ознайомлення з результатами експертизи (випробування) (п. 5).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів" з метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об`єднуватися у громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Об`єднання споживачів є громадськими організаціями, що провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про об`єднання громадян".
Згідно ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі).
Судом також встановлено, що відповідач-1 - ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів" є громадською організацією .
Відповідно до п. 1.1 Статуту Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (далі - Організація), затвердженого Загальними зборами, протокол № 4 від 2511.2016 (далі - Статут) Організація є громадською неприбутковою організацією, яка створена і здійснює свою діяльність на демократичних засадах, принципах добровільності та об`єднує громадян на основі спільних інтересів своїх членів для спільної реалізації своїх прав та свобод, мети та завдань, передбачених Статутом.
Пунктом 2.1 Статуту визначено, що основною метою діяльності Організації є, зокрема, сприяння органам державної влади у здійсненні та реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів та сфери реклами, сприяння забезпеченню безпеки життя і здоров`я при придбанні споживачами продукції (роботи, послуги, у тому числі реклами), сприяння при реалізації прав споживачів на придбання безпечної продукції (робіт, послуг та реклами) належної якості, отримання інформації про продукцію (роботи, послуги, у тому числі рекламу) та їх виробників (виконавців, продавців), а також на безкоштовній основі просвітницька діяльність у сфері захисту прав споживачів серед громадськості у тому числі господарюючих суб`єктів, що здійснюють діяльність на ринку України, у тому числі таких, які створено за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян.
Згідно з п. 2.2 Статуту основними завданнями Організації є , зокрема:
- інформування органів виконавчої влади та споживачів про виявлення продукції - неякісної, небезпечної, фальсифікованої, а також продукції, робіт та послуг, у тому числі реклами, які не відповідають чинному законодавству України, та прийняття відповідних заходів щодо припинення та заборони їх надання та реалізації і відвантаження на території України;
- організація та проведення незалежної експертизи якості та безпеки товарів (робіт, послуг) ;
- проведення на безкоштовній основі просвітницької діяльності з питань захисту прав споживачів за допомогою ЗМІ, Інтернету, особистого прийому громадян, організації та проведення круглих столів, семінарів, конференцій, фестивалів.
Відповідно до пп. 3.8.17 п. 3.8 Статуту Організація має право проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції , послуг та реклами, а також відповідності споживчої якості товарів (робіт, послуг, реклами), про яку було заявлено продавцями (виробниками, виконавцями) в інформації про них.
Здійснюючи відбір зразків продукції для проведення експертизи (випробування) продукції позивача, відповідач керувався приписами Порядку відбору зразків продукції, затвердженого Загальними зборами ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів", протокол № 1 від 10.06.2014 (далі - Порядок відбору зразків), яким визначено відповідний порядок.
Згідно п. 2 наведеного Порядку відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані та упаковані представникам громадської організації і зберігатися та транспортуватися в умовах, що забезпечують незмінність параметрів, за якими буде проводитися експертиза (випробування) таких зразків. Контрольний зразок продукції залишається у представників Організації.
Пунктом 4 Порядку відбору зразків продукції передбачено, що представники Організації складають акт відбору зразків продукції.
Отже, відповідач-1 є громадською організацію, яка діє згідно чинного законодавства України на підставі Статуту, відповідно до поставленої мети та завдань, якими, серед інших, визначено проведення незалежної експертизи якості та безпеки товарів (робіт, послуг).
Оскільки відповідач-1 не є органом державного нагляду (контролю) , то на нього не поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та приписи Порядку № 1280.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів" об`єднання споживачів мають право проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції .
Здійснюючи відбір зразків продукції та ініціюючи здійснення проведення випробування продукції позивача, відповідач -1 діяв у порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством (п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів"), Статутом ГО "Громадський контроль захисту прав споживачів" (п. 2.2, пп. 3.8.17 п. 3.8) та Порядком відбору зразків продукції. Вказаний порядок не суперечить вимогам Порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 № 490.
Відтак, твердження позивача про те, що дослідження продукції, проведене без участі чи повідомлення підприємства позивача, у зв`язку з чим вважається неправомірним, - судом відхиляються як безпідставні.
Судом також досліджено, що на підтвердження відповідності Спреду солодковершкового "Радомишльський" 72,5% жиру заявленим вимогам та вимогам ДСТУ, позивачем подано суду протокол випробувань № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 , які проведені випробувальною лабораторією харчової та промислової продукції ДП "Житомирстандартметрологія" (атестат на акредитацію № 20482 від 08.10.2019) на замовлення позивача - ДП "РАДОМІЛК".
У наведеному протоколі було зафіксовано результати випробувань зразку продукції позивача № 3934 - спред Спред солодковершкового "Радомишльський" 72,5% жиру, розмір партії - 50,0 кг, дата виготовлення - 03.09.2019, підприємство виробник: ДП "РАДОМІЛК", Житомирська обл., м. Радомишль (далі - об`єкт випробувань).
Згідно протоколу випробувань № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 , вищенаведений об`єкт випробування містить масову частку молочного жиру - 60,531 % (похибка 5%) . Зазначений протокол не містить висновку про невідповідність зразку продукції вимогам ДСТУ.
Разом з цим, протокол випробувань № 3934 (ПВ) від 22.10.2019 , складений за результатами випробувань зразка продукції позивача, проведених на замовлення останнього, жодним чином не спростовує висновків досліджень продукції позивача, проведених на замовлення відповідача-1, за результатами яких складено протоколи випробувань харчової продукції № 8148/18-х від 06.08.2018, № 9805/19-х від 07.10.2019 .
Протоколи випробувань харчової продукції № 8148/18-х від 06.08.2018, № 9805/19-х від 07.10.2019 вказують на невідповідність продукції позивача (Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру) вимогам нормативних документів, а саме ДСТУ 4445:2005 "Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови", що, в свою чергу, підтверджує достовірність спірної Інформації, поширеної відповідачами-1, 2.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами, у розуміння ст. 76-78 ГПК України, факт того, що зразки продукції Спред солодковершковий "Радомишльський" 72,5% жиру, що були об`єктами дослідження згідно наведених протоколів № 8148/18-х від 06.08.2018, № 9805/19-х від 07.10.2019, були якісними та відповідали вимогам нормативних документів за вмістом молочного жиру - не менше 25% для спредів.
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що продукція, позивача, в тому числі і зазначений спред, систематично проходить випробування на предмет відповідності заявленим вимогам та вимогам ДСТУ.
На підтвердження систематичності випуску неякісної продукції позивачем, відповідачем-1 надано суду також протокол випробувань харчової продукції № 7101/16-х від 20.07.2016, який містить висновок проведених випробувань, згідно якого зразок продукції (реєстраційний № 7101) - Масло солодковершкове 73% жиру ТМ "Маслодел" містить немолочні жири, тоді як відповідно до вимог нормативних документів наявність немолочних жирів у складі масла не допускається. Належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували вказаний висновок, позивачем суду не надано. При цьому суд критично оцінює доводи позивача про помилковість зазначення на упаковці Масло солодковершкове 73% жиру ТМ "Маслодел" у якості виробника ДП "РАДОМІЛК".
З огляду на долучені відповідачем-1 до матеріалів справи протоколи випробувань харчової продукції № 7101/16-х від 20.07.2016, № 8148/18-х від 06.08.2018, № 9805/19-х від 07.10.2019, позивачем не спростовано достовірність поширеної відповідачами Інформації щодо систематичності випуску позивачем неякісної молочної продукції.
Крім того, судом враховано, що зі змісту спірної Інформації фактично не вбачається поширення інформації про те, що вся вироблена позивачем продукція є недоброякісною. Судом встановлено, що на пресконференції "Вся правда про спред" в Українському національному інформаційному агентстві "УКРІНФОРМ" (відпорвідач-2) відбулась презентація результатів дослідження, проведеного відповідачем-1, яке стосувалось саме спредів. Спірна Інформація була опублікована під заголовками "Вся правда про спред. Презентація результатів дослідження", "Замість масла - спред: експерт назвав трьох виробників фальсифікату". Позовні вимоги про спростування недостовірної інформації заявлено позивачем стосовно певного виду продукції позивача, а саме спреду, а не всіх видів продукції позивача.
Таким чином, відповідачами доведено, що поширена ними спірна Інформація є достовірною, тоді як позивачем не надано суду належних та допустимих доказів недостовірності (не відповідності дійсності) такої Інформації, яка стосується продукції позивача - спреду.
В свою чергу, оскільки суду не доведено, що поширена відповідачами Інформація щодо позивача є недостовірною (не відповідає дійсності), то відповідно, поширення такої Інформації не могло призвести до порушення особистих немайнових прав позивача. Належні та допустимі докази того, що поширення спірної Інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача останнім суду не надано.
За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Як встановлено судом, поширена відповідачами Інформація є достовірною, а тому вона не підлягає спростуванню.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, здійснивши оцінку доказів у порядку ст. 86 ГПК України, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що поширена відповідачами спірна Інформація є недостовірною (не відповідає дійсності), а також того, що внаслідок поширення відповідачами спірної Інформації було порушено особисті немайнові права позивача, а відтак, відсутні усі обставини у сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається позивач, а тому позивачу слід відмовити у задоволенні позову як до відповідача-1, так і до відповідача-2 повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначив, що станом на день подання позовної заяви ним не було понесено судові витрати, орієнтовний розрахунок судових витрат він не може сформувати у зв`язку з неможливістю достеменно їх спрогнозувати.
Разом з цим, за подання позовної заяви до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 6306,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачі-2 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідач-1 у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого просив суд стягнути з позивача на користь відповідача-1 28500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Згідно з ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Клопотання відповідач-1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подане останнім з дотриманням строків, встановлених ч. 8 ст.129 ГПК України.
Приписами статті 16 ГПК України учасникам справи надано право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 заявив до стягнення з позивача 28 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач-1 поніс у зв`язку з розглядом даної справи. Обгрунтовуючи такі вимоги, позивач надав:
- копію Договору про надання правничої допомоги №1- 06/20 від 17.06.2020, укладеного між Громадською організацією "Громадський контроль захисту прав споживачів" (відповідач- 1, клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Домініон", в особі керуючого партнера Пінчука Олександра Григоровича (Адвокатське об`єднання);
- оригінал ордеру серії КВ № 8232111 від 19.06.220, виданого Адвокатським об`єднанням адвокату Голуб Вікторії Олександрівні на підставі Договору про надання правничої допомоги №1- 06/20 від 17.06.2020 на представлення інтересів Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (відповідача-1) у Господарському суді міста Києва;
- копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 4589/10 від 14.07.2011, виданого Голуб Вікторії Олександрівні
- копію платіжного доручення № 6 від 24.06.2020 на суму 28500,00 грн, у призначенні платежу якого зазначено про сплату коштів за "юридичні послуги надання правової допомоги зг. Договору №1- 06/20 від 17.06.2020";
- копію акту № ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020, згідно якого Адвокатське об`єднання та відповідач-1 підтвердили надання Адвокатським об`єднанням юридичних послуг на суму 28 500,00 грн;
- деталізований звіт адвоката про надані послуги за Договором №1- 06/20 від 17.06.2020 про надання правничої допомоги від 05.08.2020.
Позивач під час розгляду справи не заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 500,00 грн, суд дослідив зазначені докази та встановив співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу відповідача-1 із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, відповідність зазначеної суми критеріям реальності, розумності розміру витрат.
Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу.
З огляду на приписи частині 4 статті 129 ГПК України та відмову в позові до відповідача-1 повністю, витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу у сумі 28 500,00 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 16, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову до відповідача-1 відмовити повністю.
2. У задоволенні позову до відповідача-2 відмовити повністю.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "РАДОМІЛК" (Україна, 12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, місто Радомишль, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 10; ідентифікаційний код 32233780) на користь Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" (Україна, 03028, місто Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, БУДИНОК 11-А; ідентифікаційний код 39269660) 28500,00 грн (двадцять вісім тисяч 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.10.2020
Суддя О.В. Гумега
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2020 |
Оприлюднено | 18.10.2020 |
Номер документу | 92227671 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні