Рішення

від 07.10.2020 по справі 918/669/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/669/20

Господарський суд Рівненської області у складі Церковної Н.Ф. при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (85103, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Інженерна, 3, код ЄДРПОУ 25599771) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, 50, код ЄДРПОУ 13970259) про забезпечення виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" за договором від 26.12.2017 року № 26/12/17 в натурі шляхом прийняття товару в погодженому обсязі поставки за липень 2020року на суму 19 776 451,58 грн.

В засіданні приймали участь:

від позивача - Рибачок А.О.

від відповідача - Бляшин М С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" в якому просить забезпечити виконання обов`язку за договором від 26.12.2017 року № 26/12/17 в натурі, шляхом прийняття товару в погодженому обсязі поставки за липень 2020 року на суму 19 776 451, 58 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.08. 2020 року.

05.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року розгляд підготовчого засідання за клопотанням позивача відкладено на 09.09. 2020 року.

02.09.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по суті спору. 09.08.2020 року представником відповідача подано суду письмові пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/669/20 на 30 днів та відкладено розгляд підготовчого засідання на 17.09.2020 року

Ухвалою суду від 17.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/669/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2020 року.

28.09.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2020 року.

В судовому засіданні 07.10.2020 року, суд заслухавши по суті представника позивача та відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

26.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (надалі - позивач або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (надалі - відповідач або покупець) було укладено Договір № 26/12/17 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується безумовно прийняти і належним чином оплатити Товар в обсязі Базового обсягу поставки на умовах цього договору.

Для цілей договору, сторонами було визначено, що Товар - це катанка мідна діаметром 8,0 мм та / або 12,5 мм з міді марки Сu-ЕТР1 відповідно до ДСТУ 1977:2009 (надалі - Товар), а партія Товару - це кількість Товару, що поставляється однією автомобільною партією, що становить не менше 20,00 тон нетто.

Базовий обсяг поставки згідно договору - це кількість Товару, яка повинна бути обов`язково поставлена постачальником покупцеві і прийнята покупцем у постачальника за певний період щомісячними партіями Товару.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка Товару здійснюється автомобільними партіями на умовах ИАР - м. Рівне, бульвар Богдана Хмельницького, 50.

Право власності на Товар, а також ризик його випадкової втрати або пошкодження, переходять від постачальника до покупця після розвантаження Товару з транспортного засобу на території покупця, при відвантаженні кожної (автомобільної) партії Товару Постачальник повинен надати покупцю наступні супровідні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; сертифікат якості виробника.

Товар приймається покупцем виключно за наявності всіх, вище перерахованих, оригіналів товаросупровідних документів. Підтвердженням факту отримання покупцем партії Товару є підпис представника покупця на накладній.

Оплата в розмірі 100% вартості кожної партії Товару згідно виставленого рахунку здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на дату поставки кожної такої партії Товару, розвантаження кожної такої Партії Товару відбувається після отримання відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.3 договору).

Оплата за кожну партію Товару здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеного в розділі 10 цього договору. В ціну Товару включається вартість тари (піддони) і упаковки, маркування, навантаження на транспортний засіб і вартість доставки Товару на склад покупця (м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, 50).

Відповідно до п. 2.2 договору графік поставки кожної щомісяця партії Товару в межах Базового та / або опціонів обсягів поставки узгоджується Сторонами щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що передує такому кожному місяцю поставки. Дата і час поставок повинні повністю відповідати датам і часу, в узгодженому Сторонами графіку поставок кожної щомісячної поставки партій Товару. Погоджений графік поставки підписується Сторонами з використанням засобів факсимільного зв`язку.

12.12.2019 року сторони підписали додаткову угоду № 30, якою узгодили графік і обсяг поставки Постачальником мідної катанки в 2020 році. Сторони визначили, що базовий обсяг поставки Товару у 2020 році становить 1160 тон. Також, сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2020 року. Зобов`язання сторін за цим договором щодо здійснення базового обсягу поставки Товару у 2020 році є незмінними та підлягають виконанню у повному обсязі. Позивачем було направлено підписаний графік поставки Товару на липень 2020 року, однак відповіді не було отримано.

Оскільки відповідно до вимог п. 2.2 договору відповідач своєчасно (до 25.06.2020 року) не погодив графік поставки на липень 2020 року, відповідний Товар не був поставлений у вказаному періоді.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач неправомірно не погодив графік поставки на липень 2020 року, що призвело до неналежного виконання відповідачем умов договору і порушень заздалегідь затверджених сторонами договору умов поставки, що спричиняє недопоставку Товару в липні 2020 року на загальну суму 19 776 451,58 гривень.

Отже, на думку позивача зобов`язання сторін за цим договором щодо здійснення базового обсягу поставки Товару у 2020 році є незмінними та підлягають виконанню у повному обсязі та просить суд, забезпечити виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" за договором від 26.12.2017 року № 26/12/17 в натурі шляхом прийняття товару в погодженому обсязі поставки за липень 2020року на суму 19 776 451,58 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором поставки, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Договір, укладений сторонами за своєю правовою природою є договором поставки. Також із матеріалів справи вбачається, що договором №26/12/17 від 26.12.2017 року, з урахуванням положень Додаткової угоди №30 від 12.12.2019 року, визначено альтернативний предмет договору, який включає в себе два види товару: катанку мідну діаметром 8,0 мм і/або 12,5 мм з міді марки Cu-ЕТР1 відповідно до ДСТУ EN1977:2009.

Договором №26/12/17 від 26.12.2017 року, з урахуванням положень додаткової угоди №30 від 12.12.2019 року, не визначено конкретний строк поставки, дата відвантаження, партії товару. З урахуванням усталеної практики господарських відносин між сторонами, строки поставки визначаються сторонами в додаткових угодах до договору поставки.

З урахуванням того, що ціна Товару в Партії Товару для Базового об`єму поставки в українських гривнях на тонну Товару розраховується Постачальником і встановлюється за формулою: Ціна 1 тн. Товару в Партії Товару = Середня вартість міді за тону на Лондонській біржі металів за 10 котирувальних днів, що передують даті відвантаження Партії Товару, в доларах США + 135 дол. США * середнє значення курсу долара США до гривні на міжбанківській валютній біржі України за 5 робочих днів, що передують даті відвантаження Товару, а як зазначено вище, дата відвантаження Товару сторонами не погоджена, сторони не визначили в договорі поставки конкретну ціну Товару, і встановлення такої ціни без погодження сторонами конкретних дат відвантаження є неможливим і потребує домовленості сторін щодо цього.

Відповідно, договір №26/12/17 від 26,12.2017 року не визначає обов`язку відповідача щодо приймання будь-яких товарів у спосіб, передбачений ст. 180 ГК України, а саме з визначенням: предмету договору (найменування товару за маркою та кількістю);строків поставки (із зазначенням строків поставки кожної з партій товару); ціни товару (з прив`язкою до конкретної дати відвантаження).

Щодо ухилення відповідачем від обов`язку погодити графік поставки Товару на липень 2020 року суд зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем у своєму відзиві Графік поставки Товару на липень було надано у формі додаткової угоди №34/1 до договору №26/12/17 від 26.12,2017 року. Разом з цим, враховуючи, що договір №26/12/17 від 26.12.2017 року має ознаки попереднього договору, про що зазначалось вище, до порядку укладення додаткової угоди №34/1 від 25.06.2020 року повинні застосовуватись положення статті 181 Господарського кодексу України про порядок укладення господарських договорів.

У відповідь на пропозицію укласти договір, відповідач 25,06.2020 року направив на адресу позивача листа вих. №175, яким висловив свої пропозиції з приводу укладення додаткової угоди №34/1 до договору №26/12/17 від 26.12.2017 року.

У відповідь на вищезазначений лист позивач направив лист від 06.07.2020 року №267 яким повідомив відповідачу про свою незгоду з пропозиціями до додаткової угоди №34 від 25.06.2020 року.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 181 ГПК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, досягнення згоди з істотних умов договору є правом сторін, а не їх обов`язком.

Отже, жодних правових обов`язків з неукладеного договору у вигляді Додаткової угоди №34/1 від 25.06.2020 року у позивача не виникло.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Однак, згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як зазначено судом, вище по тексту Договором №26/12/17 від 26.12,2017 року, з урахуванням положень Додаткової угоди №30 від 12.12,2019 року, визначено альтернативний предмет договору - катанку мідну діаметром 8,0 мм і/або 12,5 мм з міді марки Сu-ЕТР1 відповідно до ДСТУ ЕN 1977:2009.

Договором №26/12/17 від 26.12.2017 року, з урахуванням положень Додаткової угоди №30 від 12.12.2019 року, не визначено конкретний строк поставки.

З урахуванням того, що ціна Товару в Партії Товару для Базового об`єму поставки в українських гривнях на тонну Товару розраховується Постачальником і встановлюється за формулою: Ціна 1 тн. Товару в Партії Товару = Середня вартість міді за тону на Лондонській біржі металів за 10 котирувальних днів, що передують даті відвантаження Партії Товару, в доларах США + 135 дол. США * середнє значення курсу долара США до гривні на міжбанківській валютній біржі України за 5 робочих днів, що передують даті відвантаження Товару, а як зазначено вище, дата відвантаження Товару сторонами не погоджена.

Таким чином, сторони не визначили ціну Товару договором.

Відповідно, договір №26/12/17 від 26.12.2017 року не створює обов`язку для відповідача щодо приймання будь-яких товарів у зв`язку з недосягненням сторонами згоди з приводу істотних умов договору.

Щодо посилання позивача на додаткову угоду №34/1 від 25.06.2020 року як на обґрунтування своїх вимог, то суд критично оцінює вище зазначений доказ виходячи з наступного.

До позовної заяви позивачем долучено супровідний лист від 19.06.2020 року, яким на адресу відповідача направлялась додаткова угода від 25.06.2020 року додоговору №26/12/17 від 26.12.2017 року.

Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Таким чином, факт створення доказу 25-го червня 2020 року, за умови, що такий доказ вже існував 19 червня 2020 року дає підстави вважати, що такий документ створено з метою формування хибного уявлення про обставини справи .

При цьому, відповідачем надано суду підтвердження, що додаткову угоду від 25.06.2020 року з підписом Генерального директора позивача було отримано відповідачем 22.06.2020 року, докази чого залучено до матеріалів справи.

Отже, на підставі викладеного, суд не приймає до уваги додаткову угоду від 25.06.2020 року до договору №26/12/17 від 26.12.2017 року таку, як таку що створена для формування хибного уявлення про обставини справи.

На підставі викладеного, суд дійшов до наступних висновків.

Продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар, якщо останній без достатніх правових підстав відмовляється від прийняття товару або зволікає з таким прийняттям.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до частини 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка здійснюється автомобільними партіями на умовах DAP м. Рівне, бульвар Богдана Хмельницького 50 .

Умови поставки DAP передбачають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Направлення пропозиції узгодити графік поставки не свідчить про виконання Постачальником обов`язку вручення товару покупцеві.

Також, статтями 665, 666, 670, 672, 678, 684, 686 Цивільного кодексу України врегульовано право покупця на відмову у прийнятті товару. Право покупця відмовитися від договору поставки врегульовано статтями 268, 270 Господарського кодексу України.

Суд також зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №924/277/19 зазначено, що:

"Згідно з частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар, якщо останній без достатніх правових підстав відмовляється від прийняття товару або зволікає з таким прийняттям.

Право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу врегульовано статтями 665, 666, 670, 672, 678, 684, 686 Цивільного кодексу України. Право покупця відмовитися від договору поставки врегульовано статтями 268, 270 Господарського кодексу України."

Тобто, навіть в разі надання товару у розпорядження Покупця за останнім залишається право в законному порядку відмовитись від прийняття товару, зокрема у випадках:

якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк (ст. 666 ЦК)

якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу (ст. 670 ЦК)

якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі- продажу (ст. 672 ЦК)

якщо продавець передав покупцеві товар без гари та (або) упаковки чи в неналежних гарі та (або) упаковці (ст. 686 ЦК)

у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном) (ст. 268 ГК)

якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, (ст. 268 ГК).

Водночас, вимога Позивача пред`явлена передчасно, оскільки товар у розпорядження покупця не потрапив і процедуру приймання Відповідачем не проходив.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16 зазначено, що "Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права".

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №905/1926/16 здійснено наступний висновок: "Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову".

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на їх не обґрунтованість та відсутністю обставин, які підтверджували б наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233,237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020 року.

Суддя Церковна Н.Ф.