Рішення

від 13.10.2020 по справі 923/513/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року Справа № 923/513/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від позивача - Піун С.П., довіреність № 14-194 від 17.05.2019,

від відповідача - Кушнеренко М.Г., довіреність від 01.09.2020,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДР 20077720

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, 20А, код ЄДР 05449897

про стягнення 30 921 грн. 36 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту рішення - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (надалі по тексту рішення - КП "Каховтеплокомуненерго") 30 921грн 36коп., що становлять 23903,03грн. пені, 4686,88грн. в якості 3% річних та 2331,45грн. втрат від інфляції у правовідносинах за договором постачання природного газу №1515/18-БО-33, укладеного сторонами 09.10.2018.

Позов обґрунтовано твердженням про порушення КП "Каховтеплокомуненерго" умов вказаного договору в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

Ухвалою суду від 04.06.2020 про відкриття провадження у справі було задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, цією ж ухвалою суду відповідачу було роз`яснено його право у встановлений судом строк подати заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.07.2020 за вх.№ (5580/20) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за яким відповідач зазначає, що несвоєчасні розрахунки з оплати вартості поставленого газу виникли у зв`язку з простроченням оплати споживачами, бюджетними організаціями, вартості централізованого опалення.

Відповідач вказує, у нього відсутня реальна можливість впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, відповідно до умов договору, відповідач отримував природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації теплової енергії, а не для власних потреб.

Відповідач у відзиві також вказує, що позивачем не вірно здійснено розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, оскільки враховано у розрахунку дні проведення оплат.

В означеному відзиві відповідач, пославшись на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість просив зменшити розмір пені на 80%.

Ухвалою суду від 28.07.2020, з підстав викладених в ухвалі, було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, цією ж ухвалою було змінено засідання з розгляду справи по суті на підготовче засідання.

11.08.2020 (за вх. №6020/20) від позивача надійшла відповідь на відзив КП "Каховтеплокомуненерго", у якій позивач заперечує проти зменшення розміру пені, заявленої до стягнення. Так, за твердженнями позивача, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, несплата основного боргу з листопада 2018, даний випадок не є винятковим та не надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, то підстави для зменшення розміру пені відсутні. На думку позивача, право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у суду виключно за наявності значного перевищення неустойки перед розміром збитків.

Позивач наголошує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище через несвоєчасність розрахунків населення за спожиті послуги не є виключною обставиною, яка в розумінні закону є підставою для зменшення розміру штрафниї санкцій.

За твердженнями позивача, КП "Каховтеплокомуненерго" як сторона, яка надає оплатні послуги, має вчиняти дії щодо належного виконання його контрагентами своїх зобов`язань та вчиняти дії направлені на стягнення заборгованості за надані послуги та запобігати несвоєчасним розрахункам.

Позивач зазначає, що зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові витрати та дозволить відповідачу безкарно порушувати договірні умови. Загальна сума заявлена до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних не компенсує повністю втрат від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Окрім того, позивач зазначає, що період прострочення в деяких пунктах розрахунку, співпадає з днем розрахунку (проводок) по банку відповідача, оскільки зазначені дати, відповідачем була проведена часткова оплата за поставку природного газу по договору №1515/18-БО-33, а отже АТ "НАК "Нафтогаз України" на залишок боргу нарахувало штрафні санкції.

В судовому засіданні 13.10.2020 представник відповідача визнав суму основної заборгованості та заперечував проти позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, а також просив у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені, заявленої до стягнення. Окрім того, відповідач стверджував про невірно здійснений позивачем розрахунок розміру пені, 3% річних та втрат від інфляції, заявлених до стягнення.

Позивач у судовому засіданні 13.10.2020 підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, а також факт того, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий газ, розмір нарахованої пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підтвердження наявності правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача та розміру означених зобов`язань, надано наступні докази:

- договір №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с. 10-19);

- додаткову угоду №1 від 26.10.2018 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.20);

- додаткову угоду №2 від 29.10.2018 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.21);

- розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.22-25);

- додаткову угоду №3 від 06.11.2018 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.26-27);

- додаткову угоду №4 від 29.11.2018 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.28-36);

- повідомлення про порядок дій пунктів укладеного договору (а.с.37);

- додаткову угоду №5 від 20.03.2019 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.38);

- додаткову угоду №6 від 29.03.2019 до договору №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.39);

- акти приймання передачі природного газу (а.с. 41-45);

- сальдо по КП "Каховтеплокомуненерго" (а.с.46);

- довідку по операціях за договором №1515/18-БО-33 постачання природного газу від 09.10.2018 (а.с.47-48).

Відповідачем на підтвердження того, що КП "Каховтеплокомуненерго" позбавлено можливості здійснювати своєчасні розрахунки з позивачем за спожитий газ та в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 80%, надано наступні докази:

- журнал проводок КП "Каховтеплокомуненерго" за 01.09.2018 по 30.09.2020 (а.с.78-81);

- оборотно сальдові відомості за 01.11.2018 по 31.03.2019 (а.с.82-85);

- звіт про фінансові результати за 2918 рік (а.с. 86-87)

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

09.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, нове найменування АТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМ України №226 від 06.03.2019) та Комунальним підприємством теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №1515/18-БО-33 (надалі по тексту рішення - договір) (а.с.10-19), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно додаткової угоди №4 від 29.11.2018 до договору постачання природного газу від 09.10.2018 №1515/18-БО-33 (а.с.28-36) сторони погодили викласти договір постачання природного газу від 09.10.2018 №1515/18-БО-33 в новій редакції.

Згідно з пунктом 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У пунктах 2.1.-2.4., 4.2. (в редакції додаткової угоди №4) договору сторонами узгоджено обсяги природного газу, що планується передати в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно), порядок його обліку, ціну за 1000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за цим договором.

У пункті 3.1. договору сторони узгодили, зокрема, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункти 3.8, 3.8.1. договору в редакції додаткової угоди №4).

В силу пункту 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №4) оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами пункту 7.1. договору (в редакції додаткової угоди №4) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 7.2. (в редакції додаткової угоди №4) договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору (в редакції додаткової угоди №4).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди щодо внесення змін до договору №1515/18-БО-33 від 09.10.2018 , а саме: 26.10.2018 укладено додаткову угоду №1 (а.с.20), 29.10.2018 -додаткову угоду №2 (а.с.21), 06.11.2018 -додаткову угоду №3 (а.с.26-27), 20.03.2019 -додаткову угоду №5 (а.с.38), відповідно до яких, сторони внесли зміни до пунктів договору, які регулюють предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники природного газу, порядок та умови передачі природного газу, ціну природного газу, порядок та умови розрахунків, а також строк дії договору.

29.03.2019 у зв`язку з перейменуванням на підставі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на АК "НАК "Нафтогаз України" між сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору постачання природного газу від 09.10.2018 №1515/18-БО-33 , за якою сторони узгодили змінити по тексту договору найменування ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на нову назву.

На виконання даного договору Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з листопада 2018 по березень 2019 передало, а КП "Каховтеплокомуненерго" прийняло природний газ на загальну суму 4881222,08грн.(з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 30.11.2018 на суму 804006,66грн., за актом від 31.12.2018 на суму 1261508,52грн., за актом від 31.01.2019 на суму 1166112,7грн., за актом від 28.02.2019 на суму 910446,82грн. та за актом від 31.03.2019 на суму 739147,38грн. (а.с. 41-45).

Оплата за природний газ здійснювалася відповідачем несвоєчасно, зокрема, за зобов`язаннями щодо оплати природного газу за листопад, грудень 2018 року, січень, лютий та березень 2019 року, що підтверджується матеріалами даної справи: позовною заявою та розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором від 09.10.2018 №1515/18-БО-33, довідкою по операціях за договором від 09.10.2018 №1515/18-БО-33, відзивом відповідача на позовну заяву. З приводу встановлених судом обставин прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором будь-яких розбіжностей між сторонами не існує, що вказує на їх визнання обома сторонами у справі.

В силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином обставини наявності у відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого умовами договору від 09.10.2018 №1515/18-БО-33, суд вважає доведеними та такими, які не підлягають доказуванню у даній справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу. Спір стосується наявності підстав для стягнення основної суми заборгованості за поставлений газ, пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого газу. На підставі ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №4).

Пунктами 1 ст.230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2. (в редакції додаткової угоди №4) договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу, встановленого п.5.1. договору (а.с. 22-25).

У розрахунку відображено суми та дати оплат, які свідчать про те, що оплата вартості газу, переданого відповідачу у період з листопада 2018 по березень 2019, проводилась ним з порушенням строку, визначеного п.5.1. договору.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого п.6.1. договору, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 4686,88грн. в якості 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2331,45грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не містить арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України, та згідно положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

При зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 25.08.2020 по справі №924/534/19.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань, а також враховуючи положення навединих вище норм законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2331,45грн. інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення суми пені у розмірі 23903,03грн., суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549ЦК України).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, в пункті 7.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Отже нарахування позивачем 23903,03 грн. пені за періоди, вказані у розрахунку, є правомірними та судом перевірені на предмет правильності її розрахунку.

Щодо тверджень відповідача, про не вірні розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, то суд зазначає наступне.

Період прострочення в деяких пунктах розрахунку, співпадає з днем розрахунку (проводок) по банку відповідача, оскільки зазначені дати, відповідачем була проведена часткова оплата за поставку природного газу по договору №1515/18-БО-33, а отже АТ "НАК "Нафтогаз України" на залишок боргу нарахувало штрафні санкції.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру пені 80%.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Однак, всупереч наведеного наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем не наведено.

Наданий відповідачем звіт про фінансові результати, в якості доказів скрутного фінансового положення датований 2018 роком, а справа розглядається у 2020 році.

Так, фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Частина 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами та яка є актуальною на час розгляду справи.

З означеного звіту про фінансові результати, наданого відповідачем, не можливо дізнатися про фінансовий стан КП "Каховтеплокомуненерго" на час розгляду справи.

Слід також зазначити, що відповідач, уклавши договір купівлі-продажу природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню, а саме у сумі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, 20 А, код ЄДР 05449897) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДР 20077720) 23 903,03 грн. пені, 4686,88 грн. річних, 2331,45 грн. інфляційних та 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.10.2020

Суддя Н.А. Павленко