Постанова

від 03.04.2007 по справі 2404-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2404-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.04.2007Справа №2-7/2404-2007А

За позовом: Приватного підприємства «Відрада-Юг» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 20, офіс 6, код ЗКПО 33137076)

До відповідача:  Кореїзської селищної ради (м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27, код ЗКПО 32177940)

Про визнання незаконним рішення та спонукання до виконання певний дій.

 Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                       Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва

представники:

Від позивача –  Чугунов В. М., предст., дов. Від 21.02.2007 р.

Від відповідача  –  Федоріна Н. М., предст., дов. №02.17/844 від 01.11.2006 р.

   Суть адміністративної  справи:

   Приватне підприємство «Відрада-Юг» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 47 сесії ІУ скликання №2887 від 03.02.2006 р. Кореїзської селищної ради про відмову в наданні земельної ділянки Приватному підприємству «Відрада-Юг». Крім того, позивач просить зобов'язати Кореїзську селищну раду прийняти рішення про дозвіл ПП «Відрада-Юг» на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки під берегоукріпними спорудами в районі санаторія «Місхор» - ділянки штучного щебеневого пляжу протяжністю 70 метрів, набережної протяжністю 70 метрів, гідротехнічної стіни протяжністю 70 метрів, буни-причали, сходів. Також ПП «Відрада-Юг» просить зобов'язати  Кореїзську селищну раду прийняти рішення про передачу в оренду ПП  «Відрада-Юг»  земельної ділянки під берегоукріпними спорудами в районі санаторія «Місхор» - ділянки штучного щебеневого пляжу протяжністю 70 метрів, набережної протяжністю 70 метрів, гідротехнічної стіни протяжністю 70 метрів, буни-причали, сходів.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням було відмовлено в наданні ПП «Відрада-Юг» для комерційної діяльності земельної ділянки пляжної території протяжністю 70 метрів, у той час як вказана земельна ділянка зайнята берегоукріпними спорудами, які були передані позивачеві Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» в користування згідно з договором №307 від 06.12.2004 р. Позивач зауважив, що землі, які зайняті гідротехнічними спорудами, як землі водного фонду, відповідно до п. 4 Порядку користування землями водного фонду, надаються або у власність, або в користування підприємствам, що експлуатують  гідротехнічні споруди, а тому відмова Кореїзської селищної ради в наданні ПП «Відрада-Юг» в користування земельної ділянки є безпідставною.

          Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. По справі оголошувалась перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                            встановив:

06.12.2004 р. між Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» (Управління) та Приватним підприємством «Відрада-Юг» (Користувач) був укладений договір №307, предметом якого, згідно з п. 2.1, є надання в користування майна – берегоукріпних споруд санаторія «Місхор» м. Ялти, ділянка від буни №4 не вкл. до буни-причалу включно, протяжністю 70 метрів, згідно з додатком №2.

Відповідно до п. 2.3 Договору Управління надає Користувачу вказане в п. 2.1 майно для здійснення статутної діяльності згідно з законодавством.

П. 3.2.8 Договору передбачений обов'язок Користувача у встановленому порядку укласти короткочасний договір оренди земельної ділянки, зайнятої майном, з відповідною Радою.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про оренду землі» особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

На виконання вказаних положень позивач звернувся до Кореїзської селищної ради з заявою про надання зайнятої берегоукріпними спорудами земельної ділянки в користування для комерційної діяльності.

Проте, рішенням 47 сесії 4–го скликання Кореїзської селищної ради №2887 від 03.02.2006 р. ПП «Відрада-Юг» було відмовлено в наданні земельної ділянки.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Ст. 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, у тому числі, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них. Аналогічне положення міститься в ст. 4 Водного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України).

Отже, чинним законодавством передбачена можливість надання земель водного фонду в користування юридичним особам, а тому будь-які перешкоди для позитивного вирішення питання про надання Приватному підприємству «Відрада-Юг» земельної ділянки, зайнятої гідротехнічними спорудами, у Кореїзської селищної ради були відсутні. Більш того, спірне рішення не містить мотивованої відмови в задоволенні заяви позивача, що не може бути розцінене судом як належне виконання відповідачем покладених на нього повноважень.

Так, питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування  в  Україні, засади    організації   та   діяльності,   правового   статусу   та відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно п. 1,2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та  інші акти у формі рішень.  

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно Роз'ясненням Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних   з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним  є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення 47 сесії 4–го скликання Кореїзської селищної ради №2887 від 03.02.2006 р. мотивоване лише рекомендаціями постійної депутатської комісії з питань містобудування, управління комунальною власністю, екологією і земельною реформою, а також переліченням нормативно-правових актів, зокрема, Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, жодного посилання на конкретні норми чинного законодавства України спірне рішення не містить, що не може бути розцінене судом як дотримання відповідачем принципу законності. Більш того, відповідачем не надані суду докази, що підтверджують наявність будь-яких перешкод для надання земельної ділянки під гідротехнічними спорудами в користування позивачу, у той час як ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання Кореїзської селищної ради на ст. 85 Водного кодексу України, згідно з якою землі водного фонду можуть надаватися в користування лише підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав. Так, п. 2.4.1 Договору №307 від 06.12.2004 р. передбачено обов'язкове укладання між сторонами договору на водолазне обстеження майна. Матеріали справи свідчать, що відповідний договір між ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» та ПП «Відрада-Юг» був укладений 06.12.2004 р., предметом якого є надання Управлінням платних послуг Користувачу з водолазного обстеження берегоукріпних споруд санаторія «Місхор» в м. Ялті, ділянка від буни №4 не вкл. до буни-причалу включно, протяжністю 70 метрів. Ціль водолазного обстеження підводної частини берегоукріпних споруд – своєчасне виявлення їх руйнування, нагляд за розподілом пляжного матеріалу в прибережній зоні для прогнозування його подальшого руху та планування ремонтної підпитки штучних пляжів, як активних елементів берегового захисту. Зазначеним договором передбачено щорічне обов'язкове планове обстеження берегоукріпних споруд. Отже, догляд за гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані здійснюється Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі відповідного договору, що визнається судом легітимним.

Твердження Кореїзської селищної ради про те, що ПП «Відрада-Юг» не представлені докази, які б свідчили про правомірність укладеного з ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» договору №307 від 06.12.2004 р., не є переконливими, оскільки відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів на підтвердження неправомірності вказаного Договору, зокрема, відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Однак, враховуючи те, що позивачу було відмовлено в наданні земельної ділянки підпунктом 1.8 спірного рішення, яким, відповідно, і було порушено право позивача, визнанню незаконним та скасуванню підлягає не рішення взагалі, а лише зазначений пункт, через що вимоги ПП «Відрада-Юг» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити, зокрема, вимоги про зобов'язання відповідача — суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про спонукання Кореїзську селищну раду прийняти рішення про надання  ПП «Відрада-Юг» дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачу вказаної земельної ділянки в оренду позивачеві.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що спонукання місцеву раду передати в користування земельну ділянку суперечить поняттю місцевого самоврядування як гарантованого державою права та реальної можливості територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах законодавства України. Так, як вже було вказано раніше, ст. 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. При цьому, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави є безпосереднім завданням суду (ст. 2 Закону України «Про судоустрій»). Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України). В рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, встановлені ст. 12 Земельного кодексу України повноваження сільських, селищних, міських рад по розпорядженню землями територіальних громад та наданню їх у користування не позбавляють позивача можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів у разі невідповідності дій органів місцевого самоврядування положенням чинного законодавства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Відрада-Юг» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 3,40 грн. у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

   У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 03.04.2007 р. Повний текст постанови складений та підписаний 10.04.2007 р.

              Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати підпункт 1.8 пункту 1 Рішення Кореїзської селищної ради 47 сесії четвертого скликання №2887 від 03.02.2006 р. про відмову в наданні земельної ділянки пляжної території протяжністю 70 метрів Приватному підприємству «Відрада-Юг».

3. Зобов'язати Кореїзську селищну раду (м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27, код ЗКПО 32177940) прийняти рішення про дозвіл Приватному підприємству «Відрада-Юг» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 20, офіс 6, код ЗКПО 33137076) на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки під берегоукріпними спорудами в районі санаторія «Місхор» - ділянки штучного щебеневого пляжу протяжністю 70 метрів, набережної протяжністю 70 метрів, гідротехнічної стіни протяжністю 70 метрів, буни-причали, сходів.

4. Зобов'язати Кореїзську селищну раду (м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27, код ЗКПО 32177940) прийняти рішення про передачу в оренду Приватному підприємству «Відрада-Юг» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 20, офіс 6, код ЗКПО 33137076) земельної ділянки під берегоукріпними спорудами в районі санаторія «Місхор» - ділянки штучного щебеневого пляжу протяжністю 70 метрів, набережної протяжністю 70 метрів, гідротехнічної стіни протяжністю 70 метрів, буни-причали, сходів.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Приватного підприємства «Відрада-Юг» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 20, офіс 6, код ЗКПО 33137076)  3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

                     Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.