Рішення

від 09.10.2020 по справі 693/1140/16-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №693/1140/16-ц

Номер провадження2/701/17/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - А. І. Костенка

за участю секретаря - Е. М. Киряхно

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_2 до сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області та відділу освіти Жашківської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивачка, 01.09.2008 року була призначена на посаду директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у відповідності до наказу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 658-к від 27 серпня 2008 року. 19 вересня 2016 року наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 позивачку, було звільнено з посади директора Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків відповідно до пункту 3 ст. 40, ст. 147-149 КЗпП України. З наказом про звільнення позивачку було ознайомлено 19 вересня 2016 року, але трудову книжку було видано 22 вересня 2016 року, та повний розрахунок було здійснено лише 29 вересня 2016 року. З Наказом про звільнення № 640-К від 19.09.2016 позивачка категорично не погоджується та вважає його незаконним та таким, що грубо порушує законні права. Вважає, що своїми діями виконувала всі покладені на неї посадові обов`язки та не допускала їх систематичного невиконання без поважних причин. Відповідно жодних причин для звільнення позивачки не було. В якості підстав звільнення у наказі були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти №168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та від 16.09.2106 № 634-К Про виправлення технічної помилки , доповідна записка ОСОБА_3 вх. №76 від 19.09.2016. Позивачка вважає вказані підстави надуманими та такими що не відповідають дійсності. Так, 12.09.2016 було зареєстровано звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ №1 до Голови Жашківської районної державної адміністрації, Голови Жашківської районної ради, Начальнику відділу освіти Жашківської районної ради, в якому батьки просили, по-перше, відкрити хоча б одну ставку вихователя групи продовженого дня, по-друге, навести порядок в туалетах та дотримуватись його. 13.09.2016 наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 168 було створено комісію з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів. При проведенні комісією перевірки на думку позивача були порушені та проігноровані вимоги Порядку державного інспектування навчальних закладів та вимоги Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 № 34. Саме вказані порядки на законодавчому рівні регламентують порядок проведення перевірок навчальних закладів та визначають чітку процедуру їх проведення. Відповідно стосуються і Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області. Крім того, діючим законодавством не передбачено можливість членів комісії при здійсненні перевірки виходити за межі визначених наказом про проведення перевірки та діяти на власний розсуд. Комісія на думку позивача вибірково перевіряла окремі внутрішні документи школи без зазначення мети перевірки. Перевірка на думку позивача не була комплексною, що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні змінені (уточнені) позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області та відділу освіти Жашківської міської ради в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених змінених (уточненених) позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини: 01.09.2008 року позивачка була призначена на посаду директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у відповідності до наказу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 658-к від 27 серпня 2008 року. 19 вересня 2016 року наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 позивачку, було звільнено з посади директора Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків відповідно до пункту 3 ст. 40, ст. 147-149 КЗпП України. З наказом про звільнення позивачку було ознайомлено 19 вересня 2016 року, але трудову книжку було видано 22 вересня 2016 року, та повний розрахунок було здійснено лише 29 вересня 2016 року. З Наказом про звільнення № 640-К від 19.09.2016 позивачка категорично не погоджується та вважає його незаконним та таким, що грубо порушує законні права. Вважає, що своїми діями виконувала всі покладені на неї посадові обов`язки та не допускала їх систематичного невиконання без поважних причин. Відповідно жодних причин для звільнення позивачки не було. В якості підстав звільнення у наказі були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти №168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та від 16.09.2106 № 634-К Про виправлення технічної помилки , доповідна записка ОСОБА_3 вх. №76 від 19.09.2016. Позивачка вважає вказані підстави надуманими та такими що не відповідають дійсності. Так, 12.09.2016 було зареєстровано звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ №1 до Голови Жашківської районної державної адміністрації, Голови Жашківської районної ради, Начальнику відділу освіти Жашківської районної ради, в якому батьки просили, по-перше, відкрити хоча б одну ставку вихователя групи продовженого дня, по-друге, навести порядок в туалетах та дотримуватись його. 13.09.2016 наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 168 було створено комісію з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів. При проведенні комісією перевірки на думку позивача були порушені та проігноровані вимоги Порядку державного інспектування навчальних закладів та вимоги Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 № 34. Саме вказані порядки на законодавчому рівні регламентують порядок проведення перевірок навчальних закладів та визначають чітку процедуру їх проведення. Відповідно стосуються і Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області. Крім того, діючим законодавством не передбачено можливість членів комісії при здійсненні перевірки виходити за межі визначених наказом про проведення перевірки та діяти на власний розсуд. Комісія на думку позивача вибірково перевіряла окремі внутрішні документи школи без зазначення мети перевірки. Перевірка на думку позивача не була комплексною. 24.07.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивачки про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Із наданої довідки про отриману заробітну плату вбачається, що ОСОБА_2 відпрацювала повні місяці у липні 2016 року та серпні 2016 року ( вересень 2016 року не приймається до уваги, оскільки у вересні позивач відпрацювала частково тільки 12 робочих днів). Так у липні 2016 було нараховано - 5812,19 грн., а у серпні 2016 року - 5436,45 грн. Кількість робочих днів у липні 2016 складає - 21 день, а у серпні 2016 - 22 дні, тому середньоденна заробітна плата становить: (5812,19 грн. +5436,45 грн.) / ( 21+22) = 261,60 грн. У зв`язку з тим, що звільнення позивача було без законної підстави, тому їй підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. З огляду на рішення Жашківської міської ради Черкаської області № 3-29/VІІІ від 22.12.2017 року стягнення заробітної плати до 21.12.2017 підлягає з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області, а з 22.12.2017 року з відділу освіти Жашківської міської ради. Відділ освіти Жашківської міської ради в даному випадку є належним відповідачем, оскільки жодних конкурсних відборів на посаду директора школи не було проведено до сьогоднішнього дня. На сьогоднішній день директором школи є ОСОБА_4 , якого було призначено наказомвідділу освіти Жашківської районної державної адміністрації № 784- К від 14.12.2016, а з 22.12.2017 заробітна плата директору школи сплачується відділом освіти Жашківської міської ради. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу Кількість робочих днів з 19.09.16 по 21.12.17 = 317 робочих днів. Кількість робочих днів з 22.12.17 по 21.07.20 = 641 робочих днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.16 по 21.12.17 = 317 робочих днів х 261,60 грн = 82 927,20 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.12.17 по 21.07.20 = 641 робочих днів х 261,60 грн = 167 685,6 грн (а.с. 189-192).

Згідно повідомленя т.в.о. завідувача сектору освіти І. Волицької №305/01 від 09.10.2020 року, розпорядженням районної державної адміністрації від 25.10.2019 №42-к Про структуру районної державної адміністрації , відбулася реорганізації шляхом перетворення: Відділ освіти Жашківської районної державної адміністрації у Сектор освіти Жашківської районної державної адміністрації , підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 244-245). Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першійстатті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу. Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України Про оплату праці (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати. Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах Тома проти Люксембургу (2001 рік), Надбала проти Польщі (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя..

Згідно ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Але сума, в яку позивачка оцінила заподіяну моральну шкоду і яка за її оцінкою становить 10000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманими нею моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачці заподіяної її моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 1000 гривень. Враховуючи вищевикладене суд вважає що позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. 233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Наказ Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 року - скасувати.

Поновити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на посаді директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської міської ради Черкаської області з 19 вересня 2016 року.

Стягнути з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Соборна, 56, м. Жашків Черкаської області, ЄДРПОУ: 02147109) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 927,20 грн.

Стягнути з відділу освіти Жашківської міської ради (вул. Соборна, 56, м. Жашків Черкаської області, ЄДРПОУ: 41779881) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 685,6 грн.

Стягнути з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Соборна, 56, м. Жашків Черкаської області, ЄДРПОУ: 02147109) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду в розмір 1000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя А. І. Костенко