Рішення

від 01.10.2020 по справі 754/12566/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2173/20

Справа №754/12566/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської РДА в м. Києві про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 26.01.2018 року звернулась Служби у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві із заявою про те, що бажає усиновити дитину до 4-х років та проханням поставити її на облік кандидатів в усиновлювачі, а також надати висновок про можливість бути усиновлювачем. До заяви було додано пакет необхідних документів. За направленням Служби у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві було обстежено житлово-побутові умови проживання позивачки та складено відповідний акт. Проте Службою у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві їй надано відмову у постановці на облік кандидатів в усиновлювачі від 04.06.2018 року за № 01-04-1662. З поданих до Служби у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві позивачкою документів не вбачається, що заявниця не може бути усиновлювачем відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України. Позивачка зазначає, що законних та обґрунтованих підстав дня відмови у взятті її на облік як кандидата в усиновлювачі та ненадання висновку про можливість бути усиновлювачем у відповідача не має. Невзяття позивачки на облік Службою у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві, як кандидата в усиновлювачі, порушує її право на усиновлення дитини за процедурою, передбаченою законодавством України з питань усиновлення, оскільки ненадання їй статусу кандидата в усиновлювачі позбавляє її можливості отримати висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, що є необхідним при здійсненні судового розгляду справи про усиновлення. Позивачка в період з 02.03.2018 року по 20.04.2018 року пройшла курс підготовки кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі загальним обсягом 10 занять (60 год.) під керуванням спеціалістів Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про що позивачці була видана відповідна Довідка за № 10/1037 від 07.05.2018 року. Також 07.05.2018 року Київським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді позивачці було надано Рекомендацію за № 10/1051 щодо включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів. Згідно даної Рекомендації № 10/1051 від 07.05.2018 року позивачка пунктуально відвідувала зняття, уважно сприймала курс навчання, демонструвала відкритість до співпраці із спеціалістами центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, служби у справах дітей та інших організацій. Зазначено також, що під час тренінгу позивачка уважно знайомилась з досвідом виховання дітей інших учасників групи, а також з теоретичним матеріалом, який стосувався розвитку та особливостей виховання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Проте, у даній Рекомендації зазначено, що позивачка розлучена, мешкає на даний час одна та не має досвіду міжособистих довготривалих стоосунків з подругами. Крім того, Рекомендація обґрунтована тим, що позивачка вдома була трохи схвильована, висловлювала нереалістичні очікування щодо взаємодії з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, у позивачки відсутня стабільна мережа соціальної підтримки, не має кола найближчого оточення, а також перспективи розширити його. Виходячи із вищезазначеного, у резолютивній частині Рекомендації № 10/1051 від 07.05.2018 року зазначено, що відсутність соціальної підтримки та досвіду побудови стабільних довготривалих стосунків є великим ризиком того, що позивачка не впорається із вихованням дитини-сироти. Крім того, зазначено, що дитина, яка буде влаштована у родину, не буде мати повноцінної моделі родини, де підтримуються стосунки між мамою та татом. На думку позивачки відповідачем неправомірно було відмовлено у наданні висновку про можливість бути усиновлювачем, що не забезпечило права позивачки на повагу до приватного життя, на яке вона має право згідно з Конвенцією. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати дії Служби у справах дітей Деснянської районної РДА у м. Києві щодо відмови у взятті на облік кандидата в усиновлювачі ОСОБА_2 незаконними та зобов`язати Службу у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві надати у встановленому законом порядку висновок про можливість ОСОБА_2 бути усиновлювачем; зобов`язати Службу у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві взяти ОСОБА_2 на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про неї до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі та Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків - вихователів.

08.10.2019 року від представника відповідача до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що позивачка вперше звернулась до Служби 11.04.2016 року. На первинній консультації позивачці було надано перелік необхідних документів, що потрібно надати для постановки на облік кандидатів в усиновлювачі та роз`яснено всі права і обов`язки громадян України, які бажають усиновити дитину. З письмовою заявою про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі до Служби позивачка звернулась 27.11.2017 року. Служба у справах дітей та сім`ї, керуючись п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008 року Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей , протягом десяти робочих днів після надходження заяви та всіх документів, зазначених у п. 22 Порядку, перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства, проводить бесіду із заявниками, з`ясовує мотиви усиновлення, ставлення до виховання дітей, складає акт обстеження житлово-побутових умов проживання заявника. Після перевірки Службою всіх наданих позивачкою документів було встановлено, що ОСОБА_2 розлучена, у повторному шлюбі на даний час не перебуває, працює в ТОВ Компанія ВПС , де займає посаду укладальника-пакувальника, її середньомісячний дохід становить 2632, 35 грн., на роботі характеризується позитивно, має добрий стан здоров`я, судимості не має та в розшуку не перебуває, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження житло-побутових умов проживання позивачки, про яке її було попереджено, за вищевказаною адресою, проведеного 04.12.2017 року завідувачем сектору з усиновлення Служби у справах дітей Деснянської РДА в місті Києві ОСОБА_3 та головним спеціалістом сектору усиновлення Служби Гуменною В.В., було з`ясовано, що позивачка проживає в однокімнатній квартирі, санітарно-гігієнічний стан квартири не відповідає нормам, житло не прибрано, на підлозі та плінтусах шар пилу, шпалери у кімнаті та у коридорі відклеєні та подряпані котом, приміщення закурене (стоїть різких запах цигарок), у ванній кімнаті не прибрано, сидушка унітаза брудна, поламана та заклеєна пластиром у двох місцях, на підлозі стоїть неприбраний лоток з кошачими фекаліями, двері в кухню проламані, на плиті стоїть горіла каструля з їжею, не накрита кришкою, посуд брудний; квартира облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, але все потребує прибирання, проживання та виховання дитини в таких умовах неможливе. Позивачка повторно звернулась до Служби у справах дітей Деснянської РДА в місті Києві із заявою про бажання бути кандидатом в усиновлювачі 26.01.2018 року. Спеціалісти Служби здійснили повторне обстеження житло-побутових умов проживання 29.01.2018 року. В ході обстеження з`ясовано, що позивачка усунула недоліки, зазначені у попередньому акті обстеження житлово-побутових умов. Київським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді була надана довідка про проходження навчання (курсу підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі від 07.05.2018 року № 10/1037, в якій зазначено, що позивачка з 02.03.2018 року по 20.04.2018 рік пройшла курс з 10 занять (60 годин) та не рекомендована для включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів. Довідка сформована на основі висновків трьох тренерів саме щодо наявних особистісних ресурсів та материнського потенціалу позивачки, виявлених в період проходження навчання і жодним чином не є оціночною з точки зору матеріальних аспектів тощо. На думку тренерів, мотивація позивачки є небезпечною для дитини, через очікування кандидатки, зокрема: з появою дитини вона стане щасливою та не буде самотньою , що можуть і не справдитись. Діти, які мають травматичний досвід, проявляють його складною поведінкою, що викликає труднощі у спілкуванні з оточуючими та актуалізує почуття вини. Також діти-сироти та діти, позбавленими батьківського піклування, мають порушену прив`язаність, яка потребує багато часу для коригування, однак безпечна прив`язаність може так і не сформуватися, і кандидат почуватиме себе також самотньою. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2019 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог Київський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

20.11.2019 року позивачка надала до суду Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що посилання відповідача на обставини, що відбувались в період до 26.01.2018 року, не відносяться до предмету заявленого позову та не можуть бути враховані при ухвалені судового рішення у даній справі. Зі змісту наведених у Відзиві Служби у справах дітей обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , є виключно обставини щодо особистого життя позивачки. При цьому жодним чином не зазначено, які негативні наслідки для виховання та розвитку дитини зазначені відповідачем обставини можуть мати місце у даному випадку. Відповідач посилається на правомірність своїх дій щодо надання висновку про відмову позивачці у постановці її на облік як кандидата в усиновлювачі від 04.06.2018 року з огляду на наявність Рекомендації КМЦСССДМ № 10/1051 від 07.05.2018 року, відповідно до якої позивачка не може бути кандидатом в усиновлювачі. Посилання відповідача на висновки тренерів Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не можуть бути взяті до уваги, оскільки рекомендації, отримані після проходження курсу навчання для кандидатів в опікуни, піклувальники, у прийомні батьки, батьки-вихователі, не були передбачені та не були обов`язковими згідно норм Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою КМ України від 8 жовтня 2008 р. № 905 п, яким мав керуватися відповідач. За викладених обставин справи орган державної влади в особі Служби у справах дітей Деснянської у м. Києві державної адміністрації не виконав у передбаченому законом порядку свого позитивного обов`язку сприяти усиновленню, натомість виникла ситуація, при якій позивачка, маючи певні правомірні очікування, залишалась в стані тривалої непевності. На думку позивачки Службою у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві неправомірно було відмовлено у наданні їй висновку про можливість бути усиновлювачем з підстав, зазначених у письмовій відповіді, що не забезпечило її права на повагу до приватного життя, на яке вона має право згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі вищевикладеного позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.11.2019 року позивачка надала до суду Заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої зазначено, що станом на 09.02.2018 року (10 днів з моменту подання відповідної заяви позивачем), законних та обґрунтованих підстав для відмови у взятті на облік позивачки як кандидата в усиновлювачі та ненадання висновку про можливість бути усиновлювачем у Служби у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві не було. Позивачка вважає, що, перевіривши, що відмова заявнику відбулася з будь-якої іншої причини і немає підстав для законної відмови, відповідач має надати висновок про можливість позивача бути усиновлювачем саме з 9.02.2018 року. Лише в такій спосіб відбувається належний захист судом порушеного відповідачем права заявника. Суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями, тобто не має право діяти на власний розсуд, коли відповідно до закону правомірним є лише один варіант рішення чи діяльності. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. (Постанова Верховного Суду від 06 березня 2019р, №1640/2594/18). На підставі викладеного позивачка просить суд визнати дії Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у взятті на облік кандидата в усиновлювачі ОСОБА_2 незаконними та зобов`язати Службу у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації надати у встановленому законом порядку висновок про можливість ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви від 26.01.2018 року бути усиновлювачем з 09.02.2018 року; зобов`язати Службу у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації взяти ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви від 26.01.2018 року на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про неї до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі та Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків - вихователів з 09.02.2018 року.

Позивачка на початку розгляду справи позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. У подальшому позивачка у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача на початку судового розгляду позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов, просила у позові відмовити. У подальшому представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Представники третьої особи на початку судового розгляду позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. У подальшому представники третьої особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,про причини неявки не повідомили. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача, представників третьої особи, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 27.11.2017 року вперше звернулась з заявою та доданими до неї документами до Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві з метою взяття її на облік кандидатів в усиновлювачі.

На підставі п. 24 постанови КМУ № 905 від 08.10.2008 року Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів, зазначених у п. 22 Порядку перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства, проводить бесіду із заявниками, з`ясовує мотиви усиновлення, ставлення до виховання дітей, складає акт обстеження житлово-побутових умов проживання заявника.

Після перевірки Службою всіх наданих документів було встановлено, що позивачка є громадянкою України, що підтверджується паспортом.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15.07.2017 року, 19.04.1994 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний.

Як вбачається з Довідки № 16 від 12.06.2018 року, ОСОБА_2 працювала в ТОВ Компанія ВСП з 20.06.2017 року по 12.06.2018 року на посаді укладальник-пакувальник. Дохід за період роботи склав 23075, 68 грн.

Згідно довідки, виданої Департаментом інформаційних технологій МВС України, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, станом на 27.07.2017 року судимості не має та в розшуку не перебуває. Довідка надана для здійснення усиновлення, встановлення опіки (піклування), створення прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу.

Відповідно до Висновку про стан здоров`я від 06.11.2017 року ОСОБА_6 , на момент огляду проти показів для призначення опікуном не виявлено.

Згідно Сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду Серія 12ЯЯФ № 739777 від 22.06.2017 року у ОСОБА_6 не виявлені наркологічні протипоказання для призначення опікунства.

ОСОБА_6 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 03.10.2011 року.

Позивачка зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Під час обстеження житлово-побутових умов проживання позивачки 04.12.2017 року працівниками Служби у справах дітей Деснянської РДА було з`ясовано, що позивачка проживає в однокімнатній квартирі. При цьому санітарно-гігієнічний стан квартири не відповідає нормам, житло не прибрано, на підлозі та плінтусах шар пилу, шпалери у кімнаті та у коридорі відклеєні та подряпані котом, приміщення закурене (стоїть різких запах цигарок), у ванній кімнаті не прибрано, сидушка унітаза брудна, поламана та заклеєна пластиром у двох місцях, на підлозі стоїть неприбраний лоток з кошачими фекаліями, двері в кухню проламані, на плиті стоїть горіла каструля з їжею, не накрита кришкою, посуд брудний; квартира облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, але все потребує прибирання, проживання та виховання дитини в таких умовах неможливе.

Окрім того, дохід позивача на той момент не відповідав вимогам Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік , згідно якого прожитковий мінімум на одну особу в розрахунках на місяць, враховуючи усиновлену дитину, з 01.05.2017 року становив на працездатну особу 1684, 00 грн. та на дитину віком від 0 до 6 років 1426, 00 грн. Загальна сума доходу повинна була становити 3110, 00 грн., а середній місячний дохід позивачки становив 2632, 35 грн.

На підставі викладеного Службою було надано письмову обґрунтовану відповідь про відмову у постановці на облік кандидатів в усиновлювачі від 08.12.2017 року.

У подальшому позивачка 26.01.2018 року повторно звернулась до Служби у справах дітей Деснянської РДА в місті Києві із заявою про бажання бути кандидатом в усиновлювачі.

Спеціалісти Служби здійснили повторне обстеження житло-побутових умов проживання 29.01.2018 року. В ході обстеження з`ясовано, що позивачка усунула недоліки, зазначені у попередньому акті обстеження житлово-побутових умов.

Відповідно до п. 25 вищевказаного Порядку за рекомендацією Служби у справах дітей позивачку було направлено на проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Київським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді була надана довідка про проходження навчання (курсу підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі від 07.05.2018 року № 10/1037, в якій зазначено, що позивачка з 02.03.2018 року по 20.04.2018 рік пройшла курс з 10 занять (60 годин) та не рекомендована для включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

Довідка була сформована на основі висновків трьох тренерів саме щодо наявних особистісних ресурсів та материнського потенціалу позивачки, виявлених в період проходження навчання і жодним чином не є оціночною з точки зору матеріальних аспектів тощо. На думку тренерів, мотивація позивачки є небезпечною для дитини, через очікування кандидатки, зокрема: з появою дитини вона стане щасливою та не буде самотньою , що можуть і не справдитись. Діти, які мають травматичний досвід, проявляють його складною поведінкою, що викликає труднощі у спілкуванні з оточуючими та актуалізує почуття вини. Також діти-сироти та діти, позбавленими батьківського піклування, мають порушену прив`язаність, яка потребує багато часу для коригування, однак безпечна прив`язаність може так і не сформуватися, і кандидат почуватиме себе також самотньою.

Також тренери допускають, до досягнення вказаної мотивації позивача може бути за рахунок пожертвування потребами розвитку дитини для задоволення власних емоційних потреб. Тобто опікун може використовувати неетичні методи виховання для коригування складної поведінки дитини, обмежити її коло спілкування (соціальна ізоляція), щоб примусово прив`язати дитину до себе.

Для дітей, які влаштовуються до сімейних форм виховання, важливим аспектом розвитку є вміння будувати довготривалі стосунки, підтримувати їх, бо в їх досвіді є тільки те, що люди можуть зникати (сьогодні в групі є одні діти, завтра інші, не мали змоги попрощатися з батьками тощо). Позивач не має у власному досвіді побудови тривалих стосунків в особистому житті (аналіз екокарти та висловлювання під час навчання). Позивач на даний момент не має друзів, на підтримку яких могла б розраховувати в ситуації форс-мажору, та не може навчити дитину тому, як будувати стосунки з іншими людьми.

На думку тренерів рішення щодо прийняття дитини в сім`ю прийнято позивачем емоційно, задля задоволення власних потреб. Позивач не аналізувала власний досвід, наявні ресурси та потенціал (аналіз з первинної анкети). Не може визначати, який стан здоров`я має бути у дитини, її соціальна історія, її рівень розвитку, з яким вона може впоратися. Визначено тільки вік дитини від народження до 4 років, що також свідчить про неврахування власного віку, а також власного розуміння вікових внутрішньоособистісних змін, що призводять до конфліктів та непорозумінь в подальшому з дітьми підліткового віку. Первинна анкета заповнена не повністю та формально.

Спостерігається ідеалізація процесу входження та виховання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. За аналізом анкети: не може визначитися, з чим може не впоратися, не може визначити, що буде складного/приємного у вихованні дитини, що вказує на відсутність аналізу власних можливостей щодо реального бачення потреб дитини, усвідомленого прийняття рішення про прийомне батьківство. Вищезазначене має ознаки прогнозованої поведінки, що може призвести в майбутньому до вилучення дитини з сім`ї, додаткової травматизації дитини з боку опікуна та повернення її до закладу.

Позиція тренерів щодо не рекомендування позивача до включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів викликана аспектом забезпечення найкращих інтересів дитини; не пов`язана з відсутністю у позивача навичок, знань, умінь та досвіду щодо виховання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, а викликана небажанням з боку позивача (займання позиції спостерігача), дослуховуватися до інформації, що була надана під час курсу навчання.

Враховуючи досвід непоодиноких випадків зняття опіки, скасування усиновлення, розформування прийомних сімей, з метою попередження випадків повернення дітей до державних інтернатних закладів, тренерами проводиться ретельне вивчення інформації про кандидатів, спостереження їх поведінкових проявів у процесі проходження навчання (документи, оточення, поведінка, особистісні реакції тощо).

Відповідно до Довідки Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №10/1037 від 07.05.2018 року ОСОБА_2 пройшла курс підготовки кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі (60 годин) з 02.03.2018 року по 20.04.2018 року з загальним обсягом: 10 занять (60 год.) та не рекомендована для включення до єдиного банку даних потенціальних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

Слід зазначити, що під час розгляду справи по суті представники третьої особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що вони були тренерами позивачки під час проходження курсу підготовки кандидатів у Центрі. За результатами навчання всі тренери прийшли до спільного рішення про те, що ОСОБА_2 не готова бути опікуном чи усиновлювачем. Ними було рекомендовано позивачці пройти підготовку та звернутися з відповідною заявою через рік.

Як вбачається з Рекомендації про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів № 10/1051 від 07.05.2018 року, для включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів як потенційного кандидата в опікуни ОСОБА_2 не рекомендовано.

Згідно листа Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві № 01-04-1662 від 04.06.2018 року про відмову у постановці на облік кандидатів в усиновлювачі зазначено, що ОСОБА_2 не може бути кандидатом в усиновлювачі, вона має завищені очікування до дитини і перекладає на неї відповідальність за власне емоційне благополуччя. Також ОСОБА_2 нереально оцінює власні ресурси та можливості щодо виховання малолітньої дитини. Ризики щодо влаштування дитини: відсутні базові навички догляду та взаємодії з дітьми різного віку, тому є сумніви щодо спроможності виховання маленької дитини від народження до 4 років; дитина, яка буде влаштована в родину не буде мати повноцінної моделі родити, де підтримують стосунки між мамою та татом; дитина, яка буде влаштована в родину не буде мати повноцінної моделі родини, де підтримують стосунки між мамою та татом; відсутність соціальної підтримки та досвіду побудови стабільних довготривалих стосунків є великим ризиком того, що ОСОБА_2 не впорається з вихованням дитини-сироти. Враховуючи вищезазначене, керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008 року Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей п. 26 під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання розвитку дитини, Служба у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути кандидаткою в усиновлювачі дитини-сироти віком від 0 до 4 років.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Предметом даного позову є встановлення законності підстав відмови відповідача у взятті на облік позивачки, як кандидата в усиновлювачі.

Процедура постановлення на облік осіб, які бажають усиновити дитину, передбачена Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905.

Пунктами 21, 22 вказаного Порядку передбачено, що облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання таких громадян; громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним.

До заяви додаються такі документи:

1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС. У разі, коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;

3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4) висновок про стан здоров`я кожного заявника, складений за формою згідно з Додатком 3;

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;

7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, зазначені в цьому пункті. Витребування у заявників документів, не зазначених у цьому пункті, не допускається.

Відповідно до п. 23 Порядку провадження діяльності з усиновлення під час приймання документів заявникам роз`яснюються порядок та умови усиновлення, права і обов`язки кандидатів в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновлення, порядок здійснення нагляду за умовами проживання і виховання усиновленої дитини як на території України, так і за її межами, про що складається акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у двох примірниках, один з яких у разі виїзду усиновленої дитини за межі України надсилається до МЗС.

Відповідно до п. 24 Порядку провадження діяльності з усиновлення служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку:

- перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;

- проводить бесіду із заявниками, з`ясовує мотиви усиновлення, ставлення до виховання дітей. У разі коли усиновлення здійснюється одним із подружжя, з`ясовуються причини, з яких другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, та його ставлення до намірів дружини (чоловіка) усиновити дитину;

- складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників;

- розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок і в разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про них до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі, яка ведеться за формою згідно з додатком 4, та Єдиного банку даних.

Підстави, за наявності яких заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, передбачені пунктом 26 Порядку провадження діяльності з усиновлення:

- подані документи не відповідають вимогам, визначеним у пункті 22 цього Порядку;

- у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку;

- заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до ст. 212 Сімейного кодексу України;

- різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менш як п`ятнадцять років;

- сума сукупного доходу на кожного члена сім`ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум;

- житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;

- у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;

- під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини.

- вони відмовилися від підписання акта, передбаченого пунктом 23 цього Порядку.

Про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі заявникам надається обґрунтована відповідь у письмовій формі (п. 26 Порядку провадження діяльності з усиновлення).

Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.

Статтею 5 СК України передбачено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що уповноважені органи держави мають певні позитивні обов`язки щодо сприяння та створення умов, в даному випадку, для усиновлення.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях щодо сімейних правовідносин (наприклад, рішення у справі Мікулич проти Хорватії , Гаазе проти Німеччини ) зазначав, що хоча основною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку органів державної влади, можуть бути додаткові позитивні зобов`язання, що є невід`ємними від ефективної поваги до сімейного життя. Якщо встановлено існування сімейних зв`язків, держава має діяти у такий спосіб, що буде розрахований на те, аби дати можливість таким зв`язкам розвиватися, та вживати заходів, які надаватимуть можливість батькам і дитині возз`єднатися.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, а також сприяння усиновленню дітей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зміст вказаного права, відповідно до контексту чисельних рішень Європейського суду з прав людини необхідно розуміти таким чином, що обраний судом спосіб захисту є ефективним, коли є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою.

Як встановлено при розгляді справи, Служба у справах дітей та сім`ї діяла виключно у межах своїх повноважень, визначених діючим законодавством, прийняла рішення на підставі ретельної перевірки як документів, наданих позивачкою, так і особи позивачки, як кандидата в усиновлювачі, а тому суд вважає, що підстав для визнання дій відповідача та скасування прийнятого ним рішення немає.

Також слід зазначити, що вирішення питання щодо постановки особи на облік як кандидата в усиновлювачі є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не має повноважень на втручання у такі діяльність Служби у справах дітей, а лише може перевірити дотримання порядку та законності при здійсненні відповідних дій щодо надання висновку.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №819/570/18 зазначено про те, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, якщо за певних умов, СВП має лише один законний спосіб дії, такі повноваження не є дискреційними, а особа, якої стосується це рішення СВП (чи, найчастіше - бездіяльність) має право просити суд прямо зобов`язати СВП вчинити конкретну дію чи прийняти рішення.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що у даному випадку повноваження Служби у справах дітей та сім`ї щодо відмови у взятті позивачки на облік кандидатів в усиновлювачі є дискреційними, оскільки відповідний порядок прийняття таких рішень врегульований діючим законодавством, що призводить до неможливості врегулювання даного питання у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки факт порушення відповідачем чинного законодавства України не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні та був спростований доказами сторони відповідача, а тому позов ОСОБА_2 є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 3, 5, 207, 211 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37501695, адреса: м. Київ, пр. Маяковського, 21-Г.

Третя особа - Київський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ЄДРПОУ 19137032, адреса: м. Київ, вул. О. Довженка, 2.

Повний текст рішення виготовлений 15 жовтня 2020 року.

Суддя О.В.Лісовська