Рішення

від 25.09.2020 по справі 336/4565/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/4565/19

пр. № 2/336/2674/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс в якому просить стягнути з Філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 257.41 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05,2019 р. по дату звернення до суду у розмірі 67 185.30 грн.; моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.; понесені судові витрати у розмірі 7 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач у період з 27.12.2018 р. по 15.05.2019 р. працював у Філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс на посаді слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів. Станом на дату звільнення Відповідачем була нарахована, але не виплачена, сума заробітної плати у розмірі 9 257,41 грн. Позивач був звільнений за ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Однак, в день звільнення Позивача Відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Відповідно до розрахункових листків за березень-квітень 2019 р. середній заробіток Позивач становить: 3 129,75 грн. (4 173,00 грн. + 2 086,50 грн.) / 2 = 6 259,50 грн. / 2 = 3 129,75 грн. Середньомісячне число робочих днів Позивача: (20 + 10) / 2 = 30/2 = 15 днів. Середньоденна заробітна плата складає: 3 129,75 / 15 днів = 208,65 грн. За період з 15.05.2019р. по 17.08.2020р. середній заробіток складає: 208,65 грн. х 322 робочих днів = 67 185,30 грн.

Окрім того, в наслідок такої довготривалої затримки у виплаті забopгованості по заробітній платі поніс моральну шкоду, що полягає у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя; необхідності докладання додаткових зусиль для свого утримання. Розмір моральної шкоди завданої відповідачем своїми неправомірними діями Позивач оцінює у розмірі 5 000 грн.

Також позивач просить стягнути понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи у розмірі 7 000.00 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року провадження по справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначені строки для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Згідно ч.6 ст.19 ЦПК України, малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні - 210200,00 гривень).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 з 27.12.2018 року по 15.05.2019 року знаходилася у трудових відносинах з філією Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс на посаді слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, що підтверджується записом у трудовій книжки (а.с. 8-10).

Згідно розрахункового листа відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у встановлений законом термін у розмірі 9 257,41 грн. (а.с. 11-12).

15.05.2019 року позивач був звільнений з посади слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів за ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Згідно довідки №43-086 від 22.07.2019 року заробітна плата позивача за травень складає 4846,69 грн., а за червень - 4822,13 грн.

Відповідно до розрахункових листків за березень-квітень 2019 р. середній заробіток Позивач становить: 3 129,75 грн. (4 173,00 грн. + 2 086,50 грн.) / 2 = 6 259,50 грн. / 2 = 3 129,75 грн.

Середньомісячне число робочих днів Позивача: (20 + 10) / 2 = 30/2 = 15 днів. Середньоденна заробітна плата складає: 3 129,75 / 15 днів = 208,65 грн.

За період з 15.05.2019р. по 17.08.2020р. середній заробіток складає: 208,65 грн. х 322 робочих днів = 67 185,30 грн.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, оскільки позивачу при звільненні не були виплачені належні йому суми від підприємства в день звільнення з вини відповідача та погашення заборгованості по заробітній платі на час розгляду справи відповідачем не здійснено, порушене право позивача на отримання належних йому сум при звільненні у встановлені законом строки - підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 257,41 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2019р., що відповідає вимогам ст.117 КЗпП України, відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач зазначає, що відповідач своїми діями наніс моральну, що полягає у наступному: 1) неотримання коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя; 2) необхідність докладання додаткових зусиль для свого утримання.

При визначення розміру моральної шкоди, окрім вище викладених положень, суд також враховує розмір та строки порушення виплати заробітної плати, страждання та переживання з приводу існування позивача через несплату заробітної плати, внаслідок чого позивач був позбавлений нормальних життєвих зв`язків і вимагав додаткових зусиль для організації життя, та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000,00 гривень.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача понесених у зв`язку із розглядом справи витрат у сумі 7 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, всупереч вказаному вище, адвокатом Вишняковою І.О. не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, як то Акт виконаних робіт, квитанції про оплату послуг тощо.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-284, 355 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс (місцезнаходження юридичної особи: 69083, м. Запоріжжя, вул.. Музична 2а, ЄДРПОУ 38758243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 257,41 грн.

Стягнути з філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс (місцезнаходження юридичної особи: 69083, м. Запоріжжя, вул.. Музична 2а, ЄДРПОУ 38758243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2019р. по дату звернення до суду у розмірі 67 185, 30 грн.

Стягнути з філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс (місцезнаходження юридичної особи: 69083, м. Запоріжжя, вул.. Музична 2а, ЄДРПОУ 38758243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс (місцезнаходження юридичної особи: 69083, м. Запоріжжя, вул.. Музична 2а, ЄДРПОУ 38758243) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя Ю.А. Галущенко