Ухвала

від 15.10.2020 по справі 947/29129/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29129/20

Провадження № 1-кс/947/15483/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12015160240000359 від 13.02.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження.

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015160240000359 від 13.02.2015 за ч.4 ст. 190 КК України, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 шахрайських дій, спрямованих на заволодіння об`єктом майна ОСОБА_6 , а саме: будинку відпочинку площею 540 кв.м. (літ.Б, згідно технічної документації), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.12.2012 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_7 купив 58/100 частки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же день, 27.12.2012 між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівіяі К» укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_5 придбала 42/100 частки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому 19.09.2014 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар 58/100 частки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином власником будівлі літ. «Б», площею 540,4 кв. м. бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.11.2014 серії НОМЕР_1 являється ОСОБА_6

26.09.2013 виконавчим комітетом Шабської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на підставі заяви ОСОБА_5 прийнято рішення за № 118/2013, яким об`єкту нерухомого майна, що складається в тому числі з будинку відпочинку Б, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

В подальшому незаконно право власності будівлі літ. «Б», площею 540,4 кв. м. бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_5 .

Так, до СУ ГУНП в Одеській області надійшло клопотання адвоката в інтересах потерпілого ОСОБА_6 , про накладення арешту на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які складаються з будинку відпочинку літ. «Б», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,7025 га за кадастровим номером: 5120887700:05:001:0180.

Встановлено, що згідно рішення судді Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.07.2020 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області»

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності № 17313593 ОСОБА_6 є власником будинку відпочинку літ. «Б», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,7025 га за кадастровим номером: 5120887700:05:001:0180.

У зв`язку з викладеним сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які складаються з будинку відпочинку літ. «Б», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 0, 7025 га за кадастровим номером: 5120887700:05:001:0180.

2. Висновки слідчого судді за результатами .

Дослідивши поданеклопотання тадолучені вйого обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

2.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно положення ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканість житла чи іншого володіння особи, недоторканість права власності.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

2.2. Вирішення питання щодо відповідності клопотання про арешт майна вимогам законодавства.

Слідчим суддею встановлено, що подане стороною обвинувачення клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст. 132, 170, 171 КПК України.

Стороною обвинувачення, в порушення вимог ч. 3 ст. 171 КПК України, до клопотання, не були долучені матеріали, які б обґрунтовували всі доводи, викладені в клопотанні.

Так, відповідно до клопотання, 27.12.2012 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_7 купив 58/100 частки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 27.12.2012 між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівіяі К» укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_5 придбала 42/100 частки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому 19.09.2014 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар 58/100 частки бази відпочинку «Колос», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, сторона обвинувачення в клопотанні посилається на рішення судді Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.07.2020, яким визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області»

Разом з тим, до матеріалів клопотання не було долучено жодних доказів, підтверджуючих вищевикладені обставини, зокрема, договори купівлі-продажу та договір дарування, а також рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області, що позбавляє можливості слідчого суддю перевірити належним чином обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення.

В клопотанні та долучених матеріалах необґрунтовані ризики, передбачені ст. 170 КПК України, необґрунтовано необхідність накладення арешту на майно, оскільки сторона обвинувачення лише формально посилається на норми законодавства.

Крім того, перевіряючи наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування слідчий суддя вважає, що обмеження права власності шляхом накладення арешту на вказане у клопотанні стороною обвинувачення майно - є нерозумним та неспіврозмірним.

2.3. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи необґрунтованість та вищевказані недоліки клопотання, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання заступника начальникавідділу СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 ,про арештмайна врамках кримінальногопровадження №12015160240000359від 13.02.2015року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1