Постанова

від 15.10.2020 по справі 351/1317/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/1317/18

Провадження № 22-ц/4808/980/20

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю Тарнавського М.В.

представника Івано-Франківської обласної прокуратури Верешка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельних ділянок , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 17 червня 2020 року , ухвалене у складі судді Калиновського М. М. у м.Снятині,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником частини земельної ділянки, яка входить в прибережну захисну смугу безіменної малої річки (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 07.08.2013 року). Згідно акту перевірки державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області № 04-01/3081 від 19.08.2013р., ОСОБА_1 в урочищі Ядзвини , що належить до с.Потічок Снятинського району використовує частину земельної ділянки площею 0.07 га не за цільовим призначенням, що суперечить положенням чинного земельного законодавства. В подальшому, згідно інформації Снятинського районного відділу Івано-Франківської регіональної філії ДЗК № 01-06/21 від 28.10.2013 уточнено площу земельної ділянки водного фонду, яка становить 0.6189 га. ОСОБА_1 неправомірно надано сільським головою Потічківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га, загальною вартістю 4 359 570 грн., частина якої площею 0,6189 га знаходиться в прибережній захисній смузі річки Потічок, що підтверджується ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02 квітня 2018 року. Оскільки, спірна земельна ділянка водного фонду вибула з державної власності незаконно, усупереч волі держави, на підставі виданого Снятинською районною державною адміністрацією розпорядження № 573 від 26.12.2012, останнє підлягає скасуванню. На підставі даного розпорядження, ОСОБА_1 13.06.2013р. видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2.0 га за кадастровим номером 2625284300:05:003:0064, внаслідок чого дана земельна ділянка вартістю 4 359 570 гривень незаконно вибула із розпорядження органу державної влади, чим державі спричинено збитків на вказану суму, які і є шкодою завданою кримінальним правопорушенням. Просили скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 номер 31143131 від 13.06.2013 р.; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 01.06.2013р., видане на ім»я ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,6189 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Івано-Франківської ОДА; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3811 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Рішенням Снятинського районного суду від 17 червня 2020 року позов задоволено.

Поновлено заступнику керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано- Франківської області строк позовної давності.

Скасовано рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 номер 31143131 від 13.06.2013.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 01.06.2013 року, видане на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,6189 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Івано- Франківської ОДА.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3811 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих доказів. Зокрема, апелянт вказує на те, що факт отримання ним земельної ділянки у власність прокуратурі стало відомо у липня 2013 року, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області №04-01/3081. Крім того, акт перевірки дотриманння вимог природоохоронного законодавства від 07 серпня 2013 року також підтверджує обізнаність прокуратури про отримання ним земельної ділянки у власність. Таким чином, строк звернення до суду поновлено безпідставно. Крім того, підставою набуття ним право власності на земельну ділянку площею 2.0 га за кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 є розпорядження № 573 Снятинської районної державної адміністрацієї від 26.12.2012 року, яке не оскаржується та не визнавалось незаконним. Судом першої інстанції необґрунтовано зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,6189 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Івано- Франківської ОДА, оскільки згідно із Кадастровим планом площа земель водного фонду (прибережна захисна смуга) складає 0,5277 га.

19 серпня 2020 року перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Медведчук Д.П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якій доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що розпорядження Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №573 від 26 грудня 2012 року на підставі якого оформлено право власності є актом індивідуальної дії, а тому підстав визнання його недійсним немає. Строк звернення до суду прокуратурою не пропущено, оскільки строк позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Так, вказаний факт став відомий 02.04.2018 року, тобто при постановленні Коломийським міськрайонним судом ухвали, якою підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 злочину передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зловживання службовим становищем сільським головою Потічківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області обвинуваченою ОСОБА_2 , жителю с. Потічок ОСОБА_1 , неправомірно надано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га, з яких 0,6189 га знаходиться в прибережній захисній смузі річки Потічок, вартістю 56 540 (пятдесят шість тисяч пятсот сорок) гривень. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Таким чином, скасувано рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 номер 31143131 від 13.06.2013. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 01.06.2013 року, видане на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,6189 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Івано- Франківської ОДА. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3811 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що рішенням Шостого демократичного скликання Чотирнадцятої сесії Потічківської сільської ради від 09.10.2012р. вирішено погодити затвердження ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2, га у власність для ведення особистого селянського господарства поза межами населеного пункту с. Потічок; передати у власність земельну ділянку площею 2, га для ведення особистого селянського господарства поза межами населеного пункту с. Потічок та надати дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земльну ділянку площею 2, га для ведення особистого селянського господарства у встановленому законом порядку.

Розпорядженням Снятинської РДА від 26.12.2012р. №573 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Потічок в урочищі Ядзвини загальною площею 2, га та передано дану земельну ділянку у власність.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2013р. ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Потічківської сільської ради.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.08.2013р встановлено, що в результаті проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного та водного кодексів України в частині дотримання розміру прибережної захисної смуги водних об`єктів за межами населеного пункту с. Потічок Снятинського району на території Потічківської сільської ради в урочищі Ядзвини при передачі у власність чи користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 частина земельної ділянки, власником якої він являється, згідно свідоцтва на нерухоме майно від 13.06.2013р. індексний номер 4851059, об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, входить в прибережну захисну смугу безіменної малої річки, що є порушенням ч.4 ст. 59, п.г ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України.

Згідно Інформаційної довідки про вартість об`єкта оцінки станом на 12.06.2018р., ринкова вартість земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, площею 1,3811га та ділянка водного фонду площею 0,6189га, які розташовані на території Потічківської чільської ради (за межами населеного пункту) за адресою: с. Потічок Снятинського району Івано-Франківської області становить: ділянка сільськогосподарського призначення площею 1,3811га - 2 223 570 грн, ділянка водного фонду площею 0, 6189 га - 2 135 700 грн.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02.04.2018р. встановлено, що внаслідок зловживання службовим становищем сільським головою Потічківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області обвинуваченою ОСОБА_2 , жителю с. Потічок ОСОБА_1 , неправомірно надано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га, з яких 0,6189 га знаходиться в прибережній захисній смузі річки Потічок, вартістю 56 540 (пятдесят шість тисяч пятсот сорок) гривень.

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та стаття 4 Водного кодексу України (далі - ВК України).

Згідно зі статтею 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, з яких 0,6189 га знаходиться в прибережній захисній смузі річки Потічок.

Відповідно до частини п`ятої статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України).

Частиною другою статті 59 ЗК України обмежено можливість передання земель водного фонду у приватну власність шляхом безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Окрім того, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати громадянам та юридичним особам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, передбачених у статті 59 ЗК України.

Згідно з правого висновку Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час передачі землі ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка обліковувалась як землі водного фонду та є прибережною захисною смугою, а тому її передача на підставі рішенням Шостого демократичного скликання Чотирнадцятої сесії Потічківської сільської ради від 09.10.2012р. щодо погодження і затвердження ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2, га та передачі цієї землі йому у власність для ведення особистого селянського господарства поза межами населеного пункту с. Потічок Снятинського району для ведення особистого селянського господарства, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на цю земльну ділянку та розпорядженн Снятинської РДА від 26.12.2012р. №573 щодо затвердження ОСОБА_1 проект землеустрою і відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Потічок в урочищі Ядзвини загальною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства відбулися з порушенням земельного законодавства.

Отже, заявлений першим заступником керівника Коломийської місцевої прокуратури позов є обґрунтованим.

Разом з тим під час розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення ОСОБА_1 27 січня 2020 року подав суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності посилаючись на те, що про отримання ним спірної земельної ділянки прокурору було відомо у липні 2013 року (а.с.28 т.2).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Так, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.08.2013р, складеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Кварцяним Володимиром Омеляновичем спільно з працівником СДСБЕЗ Снятинського району, працівником Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, в присутності секретаря сільської ради с. Потічок Снятинського району ОСОБА_4 та спеціаліста-землевпорядника сільської ради с. Потічок Снятинського району ОСОБА_5 на основі ст. 20-2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» , ст. 6 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , згідно наказу Державної екологічної інспекції області від 07 серпня 2013 р. №593, направлення на проведення перевірки від 07 серпня 2013 р. № 593 та на виконання листа Снятинського РВ УМВС в Івано-Франківській області № 6178 від 29.07.2013 р. проведено спільну позапланову перевірку дотримання вимог земельного та водного кодексів України в частині дотримання розміру прибережної захисної смуги водних об`єктів за межами населеного пункту с. Потічок Снятинського району на території Потічківської сільської ради в урочищі "Ядзвини" при передачі у власність чи користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 виявлено, що у площу земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, входить 0,6189 га прибережної захисної смуги безименної річки с. Потічок, що не вказано при встановленні та узгодження меж спірної земельної ділянки.Зазначений акт отримала секретар сільської ради Потічок Снятинського району.

Про виявлене порушення земельного законодавства повідомлено Снятинський РВ УМВС в Івано-Фраеківській області (а.с.14-17 т.1).

Про факт зловживання посадовими особами Потічківської сільської ради Снятинського району щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки Коломийській місцевій прокуратурі було відомо 19 бурезня 2014 року при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014090230000009, що підтверджується змістом позовної заяви прокурора.

Викладене свідчить про достатню обізнаність Потічківської сільської ради Снятинського району та прокурора Коломийської місцевої прокуратури, в особі якої прокурор представляє інтереси держави у цій справі, про зловживання посадовими особами Потічківської сільської ради Снятинського району щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами прокурора почався 09 жовтня 2012 року, тобто з часу передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Враховуючи наведене, суд суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором не пропущено строк звернення до суду з указаним позовом, оскільки прокурору, який пред`явив позов в інтересах держави в особі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, було відомо чи мало бути відомо про те, що рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 номер 31143131 від 13.06.2013 було зареєстровано право приватної власності на землю за ОСОБА_1 незаконно, з часу прийняття рішення Потічківською сільською радою від 09 жовтня 2012 року, тобто з часу передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а з позовом до суду прокурор звернувся у червні 2018 року.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звертає уваги на те, що в пунктах 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі Федоренко проти України зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті органами, які її уособлюють (в даному випадку, згідно з пред`явленим прокурором позовом, - в особі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області), незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних актів, якими порушено право власності, чи інше речове право.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625284300:05:003:0064 номер 31143131 від 13.06.2013 р.; визнання недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 01.06.2013р., видане на ім»я ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,6189 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Івано-Франківської ОДА; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3811 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Потічок Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, яка предана ОСОБА_1 у приватну власність 09 жовтня 2012 року, більш ніж через шість років після її передачі, прокурор пропустив встановлену законом позовну давність, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Передбачених частиною п`ятою статті 267 ЦК України підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено.

Поновлення судом строку оскарження без обгрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд (ЕСПЛ, ст. 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову першому заступнику керівника Коломийської місцевої прокуратуриу задоволенні позову в інтересах держави .

Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати залишаються за позивачем і не підлягають відшкодуванню (ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374, 376 , 381- 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Снятинського районного суду від 17 червня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову першого заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельних діляноквідмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 16 жовтня 2020 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський