ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2020 року Справа № 160/7820/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Днепр Пром Снаб (вул. Аеродром, буд. 2, кв. 11, м. Дніпро, 49000) до відповідача-1: Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053), відповідача-2: Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
10 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Днепр Пром Снаб до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Державної фіскальної служби України щодо не зняття протягом тривалого часу арешту з ліміту ПДВ позивача в системі електронного адміністрування ПДВ;
- зобов`язати Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України негайно зняти арешт з сум ліміту ПДВ ПП Днепр Пром Снаб в системі електронного адміністрування ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом протиправно накладено арешт на ліміт ПДВ позивача у системі електронного адміністрування ПДВ на підставі підроблених ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справах №757/12857/20-к та №757/12849/20-к. Позивач повідомив про зазначені обставини відповідачів, однак контролюючі органи не вчинили жодних дій щодо зняття арешту, а тому позивач вважає, що така протиправна бездіяльність останніх порушує права останнього.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7820/20 за позовною заявою Приватного підприємства Днепр Пром Снаб до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27 серпня 2020 року (вх. №52713/20) відповідач-1 надіслав відзив на позов, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що 07.04.2020 податковим органом отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 справа №757/12849/20-к, провадження № 1-кс-15989/20 про накладення арешту на кошти - суми ПДВ в СЕА ПДВ (ліміт ПДВ) по ПП Днепр Пром Снаб із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею для виконання. У зв`язку з означеним, ДПС України зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва згідно листа від 14.04.2020 №3792/5/99-00-08-03-02-05 направлено за належністю та відповідного реагування до ДФС України. За даними підсистеми "Архів електронної звітності" інформаційно-комунікаційної системи "Єдине вікно подання електронної звітності" в СЕА ПДВ 28.04.2020 було проведено операцію "Арешт ліміту за рішенням суду" відповідно до справи №757/12849/20-к, провадження № 1-кс-15989/20. Відповідач-1 також вказав, що скасування арешту можливе виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а належним способом захисту для позивача може бути вирішення питання щодо скасування арешту ліміту сум ПДВ в СЕА ПДВ в рамках кримінального провадження №6201910000000036. За таких обставин, відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
31 серпня 2020 року (вх. №53463/20) відповідач-1 надав заперечення на вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10510,00 грн. та зазначив, що розмір судових витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Просив відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Від відповідача - 2 відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство Днепр Пром Снаб є юридичною особою, дата запису: 05.11.2008, номер запису: 12241020000044612 та є платником податку.
07 квітня 2020 року Державна податкова служба України отримала супровідний лист Печерського районного суду м.Києва від 30.03.2020 №757/12849/20-к, яким направлено завірену належним чином копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі №757/12849/20-к (провадження №1-кс-15989/20 про накладення арешту на кошти-суми ПДВ в СЕА ПДВ (ліміт ПДВ) по ПП Днепр Пром Снаб із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно. На підставі зазначеної ухвали податковим органом накладено арешт на ліміт ПДВ в СЕА ПДВ (ліміт ПДВ)
10 квітня 2020 року позивачу стало відомо про накладення арешту на грошові кошти останнього в АТ Райфайзен Банк Аваль та АТ ПриватБанк на підстав ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справах №757/12830/20-к та №757/12836/20-к, у зв`язку з чим представник позивача звернувся із запитом до Печерського районного суду м. Києва з питання, чи дійсно 23.03.2020 у справах №757/12830/20-к та №757/12836/20-к було постановлено ухвали про накладення арештів на грошові кошти ПП Днепр Пром Снаб .
В подальшому, ПП Днепр Пром Снаб стало відомо, що ДФС України на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 757/12857/20-к (провадження №1-кс-15997/20) та у справі №757/12849/20-к (провадження №1-кс-15989/20) було накладено арешт ліміту ПДВ ПП Днепр Пром Снаб в СЕА ПДВ, у зв`язку з чим представником позивача було здійснено адвокатський запит до ДФС України та ДПС України.
Листом від 15.05.2020 №16160/6/99-00-08-03-02-06 відповідач-1 Державна податкова служба України повідомила позивача, що питання щодо накладення/скасування арешту на суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ не належить до компетенції ДПС, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до Державної фіскальної служби України.
Листом від 19.05.2020 №1780/6/99-99-03-03-03-15 відповідач-2 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що підставою накладення арешту ліміту ПДВ в СЕА ПДВ є ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі №757/12857/20-к (провадження №1-кс-15997/20) та у справі №757/12849/20-к (провадження №1-кс-15989/20), однак надати копії документів відповідач-2 відмовив через відсутність законодавчих підстав та повідомлено позивача про можливість перегляду зазначених документів в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Голова Печерського районного суду м. Києва надав відповідь представнику позивача від 29.05.2020 № 1957/-20, в якій повідомив, що проведеною перевіркою даних комп`ютерної програми Діловодство-3 встановлено, що слідчим суддею ОСОБА_1 за результатами розгляду проваджень №757/12857/20-к та №757/12849/20-к постановлено судові рішення, якими права, інтереси та обов`язки ПП Днепр Пром Снаб не вирішувалися. Враховуючи викладені обставини, 29.05.2020 судом було подано заяву про вчинення злочину до Офісу Генерального прокурора з приводу неправомірного використання підробленого судового рішення Печерського районного суду м. Києва.
18 червня 2020 року представник позивача звернувся до Державної податкової служби України щодо скасування арешту ліміту коштів-сум ПДВ в системі електронного адміністрування.
Листом від 03.07.2020 №20934/6/99-00-04-01-04-06 Державна податкова служба України зазначила, що наказом ДПС України від 20.05.2020 № 217 затверджено Порядок, що визначає механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно накладення/зняття арешту на активи - суми ліміту ПДВ у СЕА ПДВ. Згідно з означеним наказом, механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно накладення/зняття арешту на активи - суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ у ДПС України виник лише 20.05.2020, до цього накладення/зняття арешту на активи - суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ здійснювалося ДФС. ДПС України повідомило позивача, що отримало від відповідача-2 листи від 17.06.2020 №2611/5/99-99-04-02-01-16, №2610/5/99-99-04-02-01-16, якими надіслано листи Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2020 №1908/20, №1957/20 про те, що слідчим суддею ОСОБА_1 за результатами розгляду проваджень №757/12857/20-к, №757/12849/20-к постановлено судові рішення, якими права, інтереси та обов`язки, зокрема, ПП Днепр Пром Снаб не вирішувалися. Також відповідач-1 наголосив, що чинним законодавством України та внутрішніми регулюючими документами ДПС України передбачено накладення та скасування арешту на активи - суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ виключно на підставі рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до частини 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 року № 1200/0/15-18.
Пунктом 1 розділу ІІІ вказаного порядку визначено, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують.
Як встановлено судом, ДФС України було накладено арешт на суми ліміт ПДВ ПП Днепр Пром Снаб в СЕА ПДВ на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 № 757/12849/20-к, що підтверджується копією витягу з реєстраційно - моніторингової картки вхідного документа від 07.04.2020 та копією витягу з реєстру операцій СЕА ПДВ, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Листом від 29.05.2020 №1957/-20 за підписом Голови Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_2 повідомлено позивача, що проведеною перевіркою даних комп`ютерної програми Діловодство-3 встановлено, що слідчим суддею ОСОБА_1 за результатами розгляду проваджень №757/12857/20-к та №757/12849/20-к постановлено судові рішення, якими права, інтереси та обов`язки ПП Днепр Пром Снаб не вирішувалися. 29.05.2020 судом було подано заяву про вчинення злочину до Офісу Генерального прокурора з приводу неправомірного використання підробленого судового рішення Печерського районного суду м. Києва.
За пошуком в Єдиному державному реєстрі судових рішень за критерієм пошуку Справа № : №757/12849/20-к судом не встановлено наявності судового рішення датованого 23.03.2020 про накладення арешту на кошти - суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ПП Днепр Пром Снаб із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.
У той же час, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2020 №757/12849/20-к, провадження №1-кс-15989/20 про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст.89 КК України не судимому, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 ч. 3 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, отже зміст зазначеної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень не співпадає зі змістом ухвали, наданої ДФС України.
Контролюючий орган зауважив, що виконання рішень стосовно зняття арешту, у тому числі, арешту на активи - суми ліміту ПДВ у СЕА ПДВ до 20.05.2020 знаходилося у площині повноважень ДФС України, а після цієї дати у ДПС України.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що ухвала суду, на підставі якої накладено арешт на суми ліміту ПДВ по ПП Днепр Пром Снаб мають ознаки підроблених, про що було повідомлено контролюючий орган як з боку представника позивача, так і Печерським районним судом міста Києва, та з урахуванням того, що до 20.05.2020 такими повноваженнями була наділена ДФС України, суд дійшов висновку про допущення саме Державною фіскальною службою України протиправної бездіяльності щодо не зняття арешту з ліміту ПДВ позивача в системі електронного адміністрування ПДВ.
Посилання відповідача - 1 на положення ст.174 КПК України є необгрунтованими, оскільки згідно з листа Печерського районного суду м. Києва, кримінальне провадження №62019100000000336, в рамках якого накладено арешт на суми ліміту ПДВ ПП Днепр Пром Снаб не здійснюється, що унеможливлює звернення заявника до суду у межах кримінального судочинства.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного воло діння райком, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини ;напр. рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". "ІммобільяреСаффі" проти Італії", "East/WestAllianceLimited" проти країни". "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові -верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Відповідно до зазначеної постанови Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Державна фіскальна служба до часу утворення центральних органів виконавчої влади, зазначених у цьому пункті, має повний доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на Державну податкову службу та Державну митну службу.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Контролюючим органом зазначено, з 20.05.2020 визначено механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно накладення/зняття арешту на активи -суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ, відповідно до якого, саме на ДПС України покладено зазначені обов`язки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не зняття арешту з ліміту ПДВ позивача в системі електронного адміністрування ПДВ та зобов`язання Державної податкової служби України зняти арешт з сум ліміту ПДВ ПП Днепр Пром Снаб в системі електронного адміністрування ПДВ.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В позовній заяві позивач просить стягнути з Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу у розмірі 10510,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновків суду про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано копію договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2020 року № 14/20, укладеного між АО Еквіта та ПП Днепр Пром Снаб , предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 4 зазначеного договору встановлено гонорар, яким зазначено, що розмір винагороди, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до даного договору та актах.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.04.2020 №14/20, сторони домовились, що вартість наданої правової допомоги за договором визначається в розмірі 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України Про державний бюджет України у відповідному році, в якому надається правова допомога, за 1 год. роботи адвоката. Детальний перелік виконаних робіт та їх вартість визначається сторонами в актах прийому-передачі наданих послуг, які є невід`ємною частиною Договору.
В якості підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду Акт № М-52 від 06.07.2020 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3570,00 грн., а саме: складання та подання позову до ДПС про розблокування ПДВ - 3500,00 грн.; компенсація витрат на поштове відправлення - 70,00 грн., сплата якого підтверджується платіжним дорученням №35 від 06 липня 2020 року.
Також матеріали справи містять платіжне доручення №8 від 28 квітня 2020 року у розмірі 1000,00 грн, призначення платежу: оплата за послуги згідно рахунка-фактури №Р-40 від 17.04.2020, без ПДВ та платіжне доручення №36 від 06 липня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, призначення платежу: сплата згідно рахунку №М-52-С від 06.07.2020 за компенсації витрат по сплаті судового збору, без ПДВ.
Жодних інших документів на підтвердження фактично понесених позивачем витрат за результатами наданої правової допомоги адвокатом з детальним описом проведених дій, суду не надано.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії мають бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження № К/9901/4571/19).
Враховуючи те, що наданими до суду документами підтверджено понесення позивачем витрат адвоката на складання та подання позову згідно з актом від 06.07.2020 № М-52, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 143, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства Днепр Пром Снаб (вул. Аеродром, буд. 2, кв. 11, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36207292) до Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зняття арешту з сум ліміту ПДВ Приватного підприємства Днепр Пром Снаб в системі електронного адміністрування ПДВ.
Зобов`язати Державну податкову службу України зняти арешт з сум ліміту ПДВ Приватного підприємства Днепр Пром Снаб в системі електронного адміністрування ПДВ.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства Днепр Пром Снаб судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства Днепр Пром Снаб витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 28 вересня 2020 року.
Суддя О.В. Царікова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2020 |
Оприлюднено | 19.10.2020 |
Номер документу | 92241186 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні