Постанова

від 06.10.2020 по справі 0825/1738/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.10.2020 Справа № 0825/1738/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №0825/1738/2012 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.

Провадження № 22-ц/807/2426/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Бєлки В.Ю.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт про видачу дублікату виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Формула 2004 , Товариства з обмеженою відповідальністю Формула ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року ТОВ ФК Форінт звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 , приватного підприємця ОСОБА_3 , ТОВ Формула 2004 , ТОВ Формула .

В обґрунтування заяви зазначали, що рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя стягнуто з ТОВ Формула на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Запорізької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/507/1 у сумі 2594026 грн., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3219 грн., а всього в розмірі 2597245 грн.

Виконавчий лист, виданий на підставі вищезазначеного рішення, декілька разів пред`являвся до органів ДВС, останній раз повернутий на адресу первісного счтягувача.

11 квітня 2018 року укладено договір № б/н, за умовами якого АТ Райффайзен Банк Аваль відступив ТОВ ФК Форінт право вимоги за кредитним договором 010/02-2/507/4 від 26 листопада 2007 року зі змінами і доповненням та укладеними додатковими угодами до нього.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2018 року замінено стягувача за виконавчим листом з АТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ ФК Форінт .

Згідно акту прийому-передачі від 25 липня 2018 року оригінал виконавчого листа передано первісним стягувачем ТОВ ФК Форінт .

Проте, у лютому-березні 2019 року під час здійснення переїзду, в зв`язку зі зміною юридичної адреси ТОВ ФК Форінт було втрачено оригінал виконавчого листа від 19 липня 2013 року по справі № 2/337/15/2013.

На підставі наведеного, ТОВ ФК Форінт просило суд видати дублікат виконавчого листа від 19 липня 2013 року по справі №2/33715/20134, виданого Хортицьким районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ТОВ Формула заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ФК Форінт .

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено факту втрати виконавчого документу. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що заявником до заяви про видачу дублікату виконавчого листа додано фотокопію виконавчого листа з посвідкою директора ТОВ ФК Форінт від 26 лютого 2020 року згідно з оригіналом , що свідчить про наявність оригінала у стягувача.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ ФК Форінт подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та формальний підхід щодо з`ясування обставин, просять скасувати ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Стягнути з ТОВ Формула на користь ТОВ ФК Форінт понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ ФК Форінт посилається на обов`язковість виконання судового рішення, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, посилаючись на висновки, наведені у п.п. 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), скаржник зазначає, що єдиною умовою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа визначено сплив строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Висновки суду, що посвідка директора ТОВ ФК Форінт від 26 лютого 2020 року згідно з оригіналом свідчить про наявність оригінала у стягувача скаржник також вважає помилковим, оскільки ТОВ ФК Форінт з додержанням норм ст. 95 ЦПК України та п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, засвідчив копію Виконавчого листа та повідомив суд про його втрату.

Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2013 року стягнуто з ТОВ Формула на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Запорізької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01 жовтня 2007 року станом 08 лютого 2012 року у сумі 2594026 грн., судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 3219 грн., а всього 2597245 грн. (т. 1 а.с. 167-168).

Представник АТ Райффайзен Банк Аваль в особі Запорізької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль виконавчий документ за цим рішенням отримав 23 липня 2013 року (т. 1 а.с. 171).

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 10 березня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/337/15/2013 (т. 1 а.с. 176).

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2018 року замінено стягувача за виконавчим листом № 2/337/15/2013, виданому на виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2013 року у цивільній справі № 0825/1738/2012, у виконавчому провадженні № 50424576 з ПАТ Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Форінт (т. 1 а.с. 206).

Старшим державним виконавцем Заводського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 09 липня 2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документу №2-337/15/2013, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження з тих підстав, що транспортний засіб не розшукано протягом року (т. 2 а.с. 8).

Згідно акту-прийому-передачі від 25 липня 2018 року оригінал виконавчого листа був переданий первісним стягувачем ТОВ Фінансова компанія Форінт .

У березні 2020 року ТОВ Фінансова компанія Форінт звернулась до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, в якій зазначає, що виконавчий лист, виданий Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було втрачено.

Єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа.

Згідно п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно довідки від 26 лютого 2020 року, оригінал виконавчого листа по справі № 2/337/152013, виданий Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ТОВ Формула на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Запорізької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01 жовтня 2007 року станом 08 лютого 2012 року у сумі 2594026 грн., судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 3219 грн., а всього 2597245 грн., було втрачено під час переїзду за новою юридичною адресою ТОВ ФК Форінт (т. 2 а.с. 13).

Вказані обставини боржником не спростовані.

Також з відомостей Автоматизовної системи виконавчого провадження вбачається, що виконавчі провадження відносно ТОВ Формула відсутні (т. 2 а.с.14).

Посилання суду першої інстанції, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий лист було втрачено, зокрема, результати проведення службового розслідування, є безпідставним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, Закон України Про виконавче провадження та цивільно-процесуальне законодавство не містить переліку надання конкретних доказів на підтвердження факту втрати виконавчого листа.

Вимогам до доказів, які надаються учасниками, передбачені гл.5 Розділу І ЦПК України надані заявником докази відповідають.

ТОВ Формула не надано суду належних та допустимих доказів того, що зобов`язання виконане боржником або виконавчий лист наразі пред`явлений до виконання.

Також, висновок суду першої інстанції, що посвідка директора ТОВ ФК Форінт на копії виконавчого листа, долученого до заяви від 26 лютого 2020 року згідно з оригіналом свідчить про наявність оригінала виконавчого листа у стягувача суперечить положенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України, якими передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, слід зауважити, що при вирішенні даної заяви суд першої інстанції не звернув увагу на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, а також роз`яснення наданими Європейським судом з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2005 року, ухваленого у справі Шаренок проти України , було встановлено порушення ст.6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції. При цьому, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Також, Суд сказав на свою прецедентну практику, згідно з якою відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Таким чином, розглядаючи по суті заяву, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Разом з тим, вимоги щодо стягнення з ТОВ Формула на користь ТОВ ФК Форінт не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, суд вирішує питання розподілу судових витрат лише після закінчення розгляду справи по суті.

Згідно із п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права,які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга Товариства ТОВ ФК Форінт підлягає частковому задоволенню, а ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт - задовольнити частково.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року по цій справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: