Рішення

від 08.10.2020 по справі 380/2774/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2774/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представник позивача Кульчицький Н.Б.,

представника відповідача Холявка І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОЗОН до Головного управління Державної Податкової Служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ОЗОН (81523, Львівська обл., Городоцький район, с. Галичани; код ЄДРПОУ 22344556) до Головного управління Державної Податкової Служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.03.2020 року № 0003470507.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що акт перевірки містить висновки, зроблені контролюючим органом, які не віднесені до його компетенції. Господарські операції між позивачем та його контрагентот ТзОВ Мітра-1 підтверджується договором поставки, укладеним належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій; банківськими виписками. Водночас, під час перевірки відповідач дійшов до висновку, що внаслідок проведення безтоварних операцій, проведення операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарської операції з ТзОВ Мітра-1 підприємством занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на прибуток за три квартали 2019 на загальну суму 63218,00грн. так як ТзОВ Мітра-1 не отримувало послуг оренди складських приміщень, транспортних засобів, транспортних послуг, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазначає, що рішення відповідача грунтується на тому, що керівник ТзОВ Мітра-1 у справі № 462/3965/19 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (чинній на момент винесення вироку). Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорі, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку. На думку представника позивача, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку. А обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства) встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Тому вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, та просить суд його скасувати.

Ухвалою суду від 10.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електроні докази.

27.05.2020 за вх. № 26699 на виконання ухвали суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства України, так як оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте за результатами перевірки, в процесі проведення якої встановлено те, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ Мітра-1 , а тому безпідставно занижено податок на прибуток. Вказує також на те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правових договорів не свідчить про реальність вчинення відповідних операцій, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зважаючи на це, аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують зафіксовані порушення в акті перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення. Тому вважає, що надані до перевірки ТзОВ Озон документи по взаємовідносинам з ТзОВ Мірта-1 мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій. Крім того, зазначив, що відносно посадової особи контрагента позивача TзOB Мірта-1 постановлено вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України, а тому господарські відносини між позивачем та вказаною юридичною особою не мали реального характеру. З огляду на зазначене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.06.2020 за вх. № 28584 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає, що відповідно до вироку, керівник ТзОВ Мітра- 1 ОСОБА_1 уклав угоду зі слідством, на підставі якої визнав свою провину за відповідними звинуваченнями. У вироку не зазначається які саме операції ТзОВ Мітра-1 та з якими контрагентами мали ознаки фіктивності, не зазначено конкретних господарських операцій, які можна визначити, як сумнівні. Це повністю відповідає правовій позиції Верховного суду від 28.05.2019 у справі №0540/7873/18-а, де суд зазначає що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій . Також представник позивача зазначив, що відповідач не зазначив ані в акті перевірки, ані у відзиві яким чином вирок керівнику ТзОВ Мітра-1 впливає на порушення податкового законодавства з боку ТзОВ ОЗОН . Зазнчає також, що позивач не зобов`язаний нести відповідальність за будь-які дії ТзОВ Мітра-1 , так як між двома контрагентами було укладено договір поставки, ТзОВ Мітра-1 ініціювали та виконали першими свої зобов`язання, передбачені двостороннім правочином, в повній мірі сплачувало грошові кошти за товар, що повністю підтверджується доказами, долученими до позовної заяви, тобто виконало усі необхідні умови для здійснення поставки відповідно до умов договору, що повністю спростовує твердження відповідача про фіктивність даної господарської операції. Крім того, ТзОВ ОЗОН має усі необхідні матеріальні, трудові, транспортні та інші ресурси, що дозволяють йому щоденно здійснювати поставки аналогічних товарів іншим покупцям .. Документи на продаж сипучих матеріалів були оформлені належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Твердження відповідача про те, що ТзОВ Мітра-1 не має матеріальних ресурсів або невчасно чи не в повному обсязі подає фінансову та/або іншу податкову звітність не може впливати на чинність господарських правовідносин, а також не є підставою для застосування до позивача будь-яких санкцій.

03.07.2020 за вх. № 33069 представником позивача надано до суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що штат працівників ТзОВ ОЗОН налічує близько 200 осіб, що надає змогу здійснювати подібні операції, зокрема придбавати товар, доставляти до складу постачальника автомобільним або залізничним транспортом, забезпечувати його зберігання, зважування, завантаження на транспортні засоби та транспортування з метою продажу. Відвантаження та транспортування товару здійснювалось власними силами за допомогою транспортних засобів, що перебувають у власності або в оренді позивача в межах одного населеного пункту - м. Городок, Львівської області, адресою доставки товару було місцезнаходження ТзОВ Мітра-1 : вул.Львівська, буд. 557А, м. Городок, Львівської області, приймання товару та підпис первинних документів здійснювалось безпосередньо керівником ТзОВ Мітра-1 .

Ухвалою суду від 09.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 21.07.2020 о 09:30 год.

20.07.2020 на адресу суду за вх.№35608 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебування у службовому відрядженні.

21.07.2020 у судовому засіданні суд задоволив клопотання представника про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи на 02.09.2020 на 12:30год.

21.08.2020 за вх. № 33069 представником позивача надано до суду додаткові пояснення до позовної заяви. Пояснення обґрунтовані тим, що під час судового засідання, надаючи пояснення по суті справи, представник відповідача висловив твердження проте, що у вироку, яким керівника ТзОВ Мітра-1 було визнано винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, міститься заява керівника ТзОВ Мітра-1 п. ОСОБА_1 про те, що за весь період керівництва вищезгаданим підприємством він не здійснював жодної діяльності, в тому числі ані господарської, ані будь-якої іншої. Представник зазначає, що така заява не відповідає дійсності, оскільки з тексту вироку, долученого до матеріалів справи відповідачем одночасно із відзивом на позовну заяву, не вбачається, що керівник ТзОВ Мітра-1 не здійснював і не міг здійснювати будь-якої діяльності, в тому числі щодо підписання і виконання умов договору, підписаного з позивачем. Висловлені представником відповідача твердження цілком спростовуються обставинами справи та наявними у справі доказами, зокрема і вироком, що долучався відповідачем. Також на думку представника позивача, сама процедура призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки була порушена, тому результати такої незаконної перевірки не можуть слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності. Наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки містить лише загальні посилання на норми, передбачені статтями Податкового кодексу України, зокрема пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, без жодної конкретизації порушень позивачем вимог чинного законодавства України, які повинні слугувати підставою для проведення такої перевірки. Крім цього, в наказі міститься посилання, що однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки була доповідна записка управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Львівській області від 19.02.2020 №58/05.7-06.

Також 29.09.2020 за вх. № 49407 представником позивача надано до суду додаткові пояснення до позовної заяви. Обґрунтовує, що транспортування ТМЦ здійснювалося безпосередньо позивачем до контрагента власними та орендованими засобами. Вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи, оформлені на виконання договору поставки від 28.12.2018 №28/12/1/, підписані з боку ТзОВ Мітра-1 ОСОБА_1 підтверджують викладене. Також зазначив, що встановлені у вироку Залізничного районного суду м.Львова від 05.07.2019 у справі №462/3965/19, що саме ОСОБА_1 заперечував будь-яку свою причетність до господарської діяльності ТзОВ Мітра-1 та підписання будь-яких документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підтверджує неможливості здійснення діяльності саме з контрагентом ТзОВ Озон (позивач), вирок не містить про не здійснення діяльності між ТзОВ Мітра-1 та ТзОВ ОЗОН .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Надав додаткові пояснення з приводу підставності призначення і проведення перевірки, долучив доповідну записку погоджену в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області щодо призначення позапланової виїзної документальної перевірки. Долучив витяг з облікової картки платника податків, що підтвердження застосування штрафу у розмірі 50% податкового зобов`язання (повторне порушення).

На підставі ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОЗОН 27.10.1994 зареєстроване у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання та є платником податку на додану вартість за № 13951200000000275, код суб`єкта господарювання.за ЄДРПОУ: 22344556, місцезнаходження: 81523, Львівська область, Городоцький район, с.Галичани, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фактично суб`єкт господарювання знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, м.Городок, вул. Комарнівська, буд. 66 В.

ТзОВ ОЗОН взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.11.1994 за №388 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, Городоцьке управління, Городоцька державна податкова інспекція (Городоцький район).

У періоді, який перевірявся, був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, ЄСВ, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, земельного податку, орендної плати, екологічного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2020 №1418 та направлень від 21.02.2020 №2394, №2395 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ОЗОН по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Мітра-1 (ЄДРПОУ 23885874) за період січень 2019 року та правомірності їх відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року та у податкових деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2019 року, півріччя 2019 року та три квартали 2019 року.

Головним управлінням ДПС у Львівській області за результатами аналізу податкової інформації та листа Оперативного управління Головного управління ДПС у Львівській області від 12.11.2019 №1082/21.13-05 отримано інформацію, згідно із якої по вироку Залізничного районного суду м.Львова від 05.07.2019 (справа №462/3965/19, кримінальне провадження №32019140000000046), громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та виявлено факти, які свідчать про порушення ТзОВ ОЗОН податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом покупцем ТзОВ Мітра-1 (ЄДРПОУ 23885874) за період січень 2019 року.

Керуючись пп.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п 20.1 ст.20, п.1, 3 абз.3 п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Львівській області на адресу ТзОВ ОЗОН було скеровано запит від 27.11.2019 №13083/10/05.7-16 про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження по взаємовідносинах з контрагентом покупцем ТзОВ Мітра-1 (ЄДРПОУ 23885874) за період січень 2019 року.

Підприємством на даний запит надано відповідь від 11.12.2019 за №1136 з підтверджуючими документами.

На думку відповідача, надані позивачем до перевірки первинні документи складені всупереч вимог чинного законодавства та не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентом.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що первинні документи, виписані контрагентами позивача, не можна вважати належно оформленими та такими, що посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2020 №490/05.7/223445561, яким встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2019 у загальній сумі 63218,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 у сумі 63218,00 грн.

ТзОВ ОЗОН не погодилося з висновками викладеними в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 05.03.2020 №490/05.7/223445561 щодо порушення вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями) та направило до Головного управління ДПС у Львівській області свої заперечення.

19.03.2020 відповідачем надано відповідь на заперечення позивача №13226/10/05.7-16, якою залишено в силі висновки акта перевірки.

На підставі акту перевірки від 05.03.2020 №490/05.7/223445561 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 року № 0003470507, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 94827,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язання в сумі 63218,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 31609,00грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 73.3 статті 73 ПКУ визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

- у разі проведення зустрічної звірки;

- в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин у т.ч.:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Проаналізувавши зміст запиту, суд зазначає, що він складений у відповідності з вимогами чинного законодавства та містить конкретні підстави, у зв`язку з якими у позивача вимагалися відповідні пояснення та їх документальне підтвердження, конкретний перелік документів, копії яких йому пропонувалося надати та конкретного контрагента, господарські взаємовідносини з яким викликали сумнів у податкового органу. Отже, пояснення позивача про те, що у запиті на інформацію податкового органу не зазначено, яким чином на підставі аналізу декларації можна встановити відсутність реального здійснення операцій, не зазначено наявність конкретних підстав, тобто чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення податкового законодавства суд вважає необґрунтованими.

У запиті Головним управління ДПС у Львівській області зазначено, що за результатами податкової інформації (сукупність відомостей і даних кримінального провадження №32019140000000046 за ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та отриманого вироку Залізничного районного суду м. Львова від 05.07.2019, справа № 462/3965/19, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч. 1 ст.205 КК України) виявлено факти, які свідчать про порушення ТзОВ ОЗОН податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТзОВ Мітра (ЄДРПОУ 23885874) за період січень 2019року.

Позивачем надано інформацію та її документальне підтвердження, а саме відображення вищевказаних операцій в бухгалтерському обліку із зазначенням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції, стан взаєморозрахунків на кінець періоду, що звірявся, відповідно до даних бухгалтерського обліку та надання копій бухгалтерських регістрів.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст.137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Верховною Радою України 28.12.2014 прийнято Закон України за №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015 (далі - Закон №71-VIII).

Законом №71-VIII викладено розділ ІІІ Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу в новій редакції та передбачено розрахунок об`єкта оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (п.134.1.1 п.134.1 ст.134).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як свідчать матеріали справи, протягом періоду, що перевірявся, між ТзОВ ОЗОН , як постачальник, та ТзОВ Мітра-1 , як покупець, в особі директора Когута Олега Степановича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ Мітра-1 , код ЄДРПОУ 23885874, в особі керівника Духа Михайла Володимировича, що діє на підставі Статуту з другої сторони, уклали договір поставки №28/12/18 від 28.12.2018.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю визначену цим Договором продукцію: пісок природний, щебінь із природного каменю для будівельних робіт, цемент, бетонні вироби (в тому числі плити бетонні тротуарні, бруківка, бордюр, поребрик тощо), а покупець зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату, на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору товар поставляється окремими партіями, відповідно до рахунку (рахунків) та/або замовлень та/або специфікацій, який є невід`ємною (невід`ємними) частинами цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору окремими партіями на умовах EXfV - склад постачальника (місце поставки: Україна, Львівська обл., м. Городок, вул.Комарнівська, 66 Б або інше місце визначене Постачальником додатково) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до п.2.3. Договору датою поставки вважається дата підписання відповідної видаткової накладної покупцем чи уповноваженою тім особою або товарно-транспортної накладної Покупцем або перевізником що засвідчує факт прийняття товару Покупцем.

Відповідно до п.2.5. Договору після отримання рахунку на партію товару покупець протягом 2 банківських днів здійснює оплату товару.

Відповідно до п.2.8. Договору покупець при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару вказаному в накладній, та поставити підпис уповноваженої особи на отримання товару. Повноваження осіб, що здійснюють прийняття товару від імені Покупця (за виключенням отримання товару безпосередньо керівником суб`єкта господарювання), останній зобов`язаний підтвердити довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.3.3. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом. перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника вказаний у Договорі.

Відповідно до п.3.4 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар на підставі виставленого рахунку (рахунків) на оплату.

З аналізу наданих документів судом встановлено, що вищевказаний договір підписаний від імені ТзОВ Мітра- 1 його директором ОСОБА_1 .

На виконання умов вищевказаного договору ТзОВ ОЗОН виписано для ТзОВ Мітра-1 видаткові накладні на товар (щебінь) на загальну суму 351210,00грн., в т.ч. ПДВ - 58535,00 грн.

ТзОВ ОЗОН на отриманий від ТзОВ Мітра-1 аванс, виписано податкову накладну від 03.01.2019 №5 на суму 351210,00грн., в т.ч. ПДВ - 58535,00 грн.

Відповідно до наданої платником відповіді на запит, придбання ТзОВ ОЗОН вказаного щебеню відбувалось від наступних постачальників, а саме:

1) ТзОВ ККНК Технобуд : Щебінь 5*10; Щебінь 2*5; Щебінь20*40;

2) ПАТ Рафалівський кар`єр .

Сипучі матеріали поставлялись на ТзОВ ОЗОН залізнодорожним транспортом.

В бухгалтерському обліку підприємства згідно наданих до перевірки документів операції з реалізації щебеню на ТзОВ Мітра-1 відображені наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 6811 Кт 712 на суму 351210,00грн. - реалізація товару; Дт 943 Кт 201 на суму 228171,07 грн. - списано на собівартість реалізованих товарів; Дт 3118 Кт 6811 на суму 351210,00 грн. - оплата за реалізовану продукцію.

Податок на додану вартість згідно з вищенаведеною виданою податковою накладною в загальній сумі 58535,00грн. включено ТзОВ ОЗОН до складу податкових зобов`язань Декларації з податку на додану вартість в січні 2019 (Д5 від 20.02.2019 №9026652621).

ТзОВ Мітра-1 повідомлення за формою 20-ОПП Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність до органів ДПС не подавались.

Відповідно до даних ЄРПН ТзОВ Мітра-1 не отримувало послуг оренди складських приміщень, транспортних засобів, транспортних послуг тощо, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ТзОВ Мітра - 1 за 1 квартал 2019 року не подавало (останній поданий - за 1 квартал 2018 від 04.05.2018 № 9082957615).

Згідно останньої поданої фінансової звітності (Ф 1-м) за 2018 рік в ТзОВ Мітра - 1 відсутні основні засоби, залишки товарів. За 2019 рік фінансова звітність ТзОВ Мітра - 1 на момент здійснення перевірки не подана.

Також в ході проведення перевірки, відповідно до проведеного аналізу та даних ЄРПН, по ланцюгу постачання подальша реалізація ТзОВ Мітра - 1 вище вказаного щебеню контрагентам-покупцям відсутня.

Оплату за отримані ТМЦ згідно наданих до перевірки банківських документів ТзОВ Мітра - 1 здійснило у безготівковій формі з розрахункового рахунку, відкритого в АТ АЛЬФА-БАНК , на поточний рахунок ТзОВ ОЗОН на загальну суму 351210,00грн. згідно платіжних доручень: від 03.01.2019 №2 на суму 350000,00грн.; від 03.01.2019 №3 на суму 1210,00грн.

Станом на 31.01.2019 відповідно до картки рахунку 6811 Розрахунки за іншими операціями заборгованість ТзОВ Мітра- 1 перед ТзОВ ОЗОН відсутня.

За результатами аналізу податкової інформації та отриманого вироку Залізничного районного суду м. Львова від 05.07.2019 (справа №462/3965/19, кримінальне провадження №32019140000000046), згідно з яким громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України) виявлено факти, які свідчать про порушення ТзОВ ОЗОН податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТзОВ Мітра-1 за січень 2019 року.

Ставши фактичним керівником ТзОВ Мітра-1 , ОСОБА_1 , з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, усупереч положень cт. 42, 49 ГК України, відповідно до яких підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, які зобов`язані, зокрема, не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, права місцевого самоврядування і держави, достовірно знав, що товариство реєструється для прикриття незаконної діяльності у вигляді документального оформлення начебто проведених фінансово-господарських операцій (придбання будівельних матеріалів та надання будівельних та інших послуг реальному сектору економіки), тобто без мети здійснення підприємницької діяльності.

Разом з цим, на виконання заздалегідь обумовлених домовленостей із невстановленими у ході досудового розслідування особами, ОСОБА_1 28.12.2018 відкрив розрахунковий рахунок ТзОВ Мітра-1 у AT Альфа Банк (МФО 300346).

У подальшому, ОСОБА_1 , як службова особа ТзОВ Мітра-1 , на яку згідно cт. 67 Конституції України, cт. 16, 47, 168 Податкового кодексу України, розділу 111 cт. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні покладено обов 'язок виконувати організаційно-розпорядчі обов`язки - функції по керівництву підприємством, розпорядженню його майном та коштами, будучи відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського та податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів), з моменту придбання (проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу) з 17.12.2018 до 29.03.2019, лише формально рахувався службовою особою - керівником ТзОВ Мітра-1 , без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Після цього, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ТзОВ Мітра-1 безпосередньо здійснювати підприємницьку діяльність, а він самостійно виконувати функції директора підприємства не буде, усвідомлюючи, що дане товариство буде використовуватись лише для документального відображення начебто проведених фінансово-господарських операцій із купівлі будівельних матеріалів та наданні будівельних та інших послуг реальному сектору економіки, на виконання заздалегідь обумовлених домовленостей із невстановленими у ході досудового розслідування особами, щодо яких триває досудове розслідування, надав їм фактичне право управління діяльністю підприємства, передавши у розпорядження документи фінансово-господарської діяльності ТзОВ Мітра-1 , електронні ключі доступу до податкової звітності та системи Інтернет клієнт - банк.

Крім цього, як встановлено у ТзОВ Мітра-1 відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, за юридичною адресою товариство не знаходиться.

За наведених обставин, ОСОБА_1 , діючи умисно, здійснив придбання ТОВ Мітра-1 , ставши 17.12.2018 його службовою особою - директором, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з документальним відображення начебто проведених фінансово- господарських операцій із купівлі будівельних матеріалів та наданні будівельних та інших послуг реальному сектору економіки. Такі дії надавали можливість невстановленим у ході досудового розслідування особам, від імені даного товариства безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість для інших суб`єктів господарської діяльності.

Із врахуванням того, що гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме: встановлено, що він діючи умисно, здійснив придбання ТзОВ Мітра-1 , ставши 17.12.2018 його службовою особою - директором, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з документальним відображенням начебто проведених фінансово-господарських операцій із купівлі будівельних матеріалів та наданні будівельних та інших послуг реальному сектору економіки. Такі дії надавали можливість невстановленим у ході досудового розслідування особам, від імені даного товариства безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість для інших суб`єктів господарської діяльності,відповідно, послуги котка 8т., які відображені в первинних документах, складені та підписані ТзОВ Мітра-1 , не могли бути надані ТЗОВ ОЗОН .

Перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації ТзОВ ОЗОН вище вказаних товарів на адресу ТзОВ Мітра - 1 за період січень 2019 на загальну суму 351210,00 грн., в т.ч. ПДВ -58535,00 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ ОЗОН задекларовано в рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показники за три квартали 2019 року у загальній сумі 159716328,00 грн.

Проте, перевіркою повноти декларування ТзОВ ОЗОН показників рядка 01 Декларацій з податку на прибуток Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за три квартали 2019 року встановлено їх заниження на загальну суму 351210,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2019 - на суму 351210,00 гривень.

Перевіркою не підтверджено реалізацію ТзОВ ОЗОН товару на ТзОВ Мітра - 1 з наступних причин :

- господарська діяльність ТзОВ Мітра-1" має ознаки нереальності здійснення операцій;

- надані до перевірки ТзОВ ОЗОН документи по взаємовідносинах ТзОВ Мітра - 1 не відображають реальний рух активів між учасниками господарської операції, тобто є недостовірними, мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

У зв`язку з чим, вони (податкові накладні та акти) не мають юридичної сили первинних документів, відповідно, ТзОВ ОЗОН неправомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів. Зазначені операції ТзОВ Мітра- 1 з ТзОВ ОЗОН оформлені лише документами, які не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичної (протягом місяця) реалізації робіт (послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТзОВ Мітра- 1 з ТзОВ ОЗОН є виключно чи переважно формування податкового кредиту на адресу контрагентів, в тому числі ТзОВ ОЗОН .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до вищенаведеного, перевіркою встановлено отримання коштів від ТзОВ Мітра - 1 , перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів, в загальній сумі 351210,00 грн.

Враховуючи списання товарів із залишків на складі в бухгалтерському обліку відповідно до наданих до перевірки документів, перевіркою встановлено реалізацію товарів невстановленим особам та неправомірне визначення контрагента - покупця у відповідному регістрі бухгалтерського обліку по дебету рахунку.

При цьому задекларована ТзОВ ОЗОН сума доходів від реалізації ТМЦ залишається незмінною при непідтвердженні реальності операцій з продажу товарів саме ТзОВ Мітра - 1 та одночасному встановленні реалізації товарів третім особам.

З урахування вказаного, суд дійшов висновку, що отримані від ТзОВ Мітра - 1 кошти в сумі 351210,00 грн. не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у ТзОВ ОЗОН щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТзОВ ОЗОН та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 1 квартал 2019 року.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту у сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит. Встановлені за результатами перевірки обставини, що свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання послуг в ТзОВ Мітра- 1 , не дають права ТзОВ ОЗОН на формування податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2018 у справі №2а-7463/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/22523/18) висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами 1 і 2 ст.205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ст.205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Отже, вказані обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних справах, наприклад: постанова Верховного Суду від 23.06.2018 у справі №2а-4715/11/1470, постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з чим, суд вважає правомірним врахування відповідачем під час перевірки вироку Залізничного райсуду м.Львова, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме: встановлено, що він діючи умисно, здійснив придбання ТзОВ Мітра-1 , ставши 17.12.2018 його службовою особою - директором, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з документальним відображенням начебто проведених фінансово-господарських операцій із купівлі будівельних матеріалів та наданні будівельних та інших послуг реальному сектору економіки. Такі дії надавали можливість невстановленим у ході досудового розслідування особам, від імені даного товариства безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість для інших суб`єктів господарської діяльності, відповідно, послуги контрагента, які відображені в первинних документах, складені та підписані ТзОВ Мітра-1 , не могли бути надані ТзОВ ОЗОН і підтверджувати реальність господарської операції.

Виходячи з обставин, встановлених у вироках суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Суд виходить із того, що об`єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб`єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно з податковим законодавством документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, відображених в податковому обліку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, в постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

При вирішенні цієї категорії спорів належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення № 88, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати може вважатися не підтвердженими.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Крім того, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника товарів, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТзОВ Мірта-1 .

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податків витрат та податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Більш того, навіть за наявності у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Щодо обґрунтування позивачем підставності скасування податкового повідомлення-рішення у зв`язку із порушенням процедури призначення і проведення позапланової виїзної перевірки, суд зазначає, що розгляд справи здійснює з всебічним й об`єктивним дослідженням доказів долучених до матеріалів справи, з яких вбачається, що на запит контролюючого органу позивачем у справі надано не всі витребовувані докумети бухгалтерського обліку, які б дали змогу оцінити взаємовідносини між ТзОВ Мітра-1 та ТзОВ ОЗОН . Чинним законодавством не передбачено завчасне повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, однак визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язнаі з предметом перевірки. Як вбачається за результатами перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення і яке підлягає оцінюванню судом. При дослідженні доказів з врахуванням наявного вироку по контрагенту позивача, директор якого визнав, що підприємницьку діяльність не здійснював і договорів не підписував не дають змогу при оцінці доказів за підписом директора Дух М.В. прийти до переконання щодо наяності доказів у підтвердження реальності здійснення підприємницької діяльності. Окрім того, на виклик суду ні ОСОБА_1 , ні директор ТзОВ ОЗОН не з`явилися для дачі показів як свідки, щодо взаємовіднисин підприємств.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає встановлені обставини достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між позивачем та ТзОВ Мірта-1 фактично не мали реального характеру, що, в свою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.03.2020 року № 0003470507, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із відмовою позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю ОЗОН (81523, Львівська обл., Городоцький район, с. Галичани; код ЄДРПОУ 22344556) до Головного управління Державної Податкової Служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.03.2020 року № 0003470507,- відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2020 року