Постанова

від 06.10.2020 по справі 520/3902/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.Справа № 520/3902/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представників відповідачів - Зінченка В.І., Кузьминової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року (суддя Севастьяненко К.О.; м. Харків; повний текст ухвали складено 02.07.2020) по справі № 520/3902/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка"

до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (далі по тексту також - позивач, ТОВ "Листехпоставка") звернулося до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту також - відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області"), Головного управління ДПС у Луганській області (далі по тексту також - відповідач-2, ГУ ДПС у Луганській області), Державної податкової служби України (далі по тексту також - відповідач-3, ДПС України) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26.09.2018 року щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю Листехпоставка (код 35774330) до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №№ 997069/35774330,967608/35774330, 983698/35774330, 982909/35774330, 982908/35774330, 972027/35774330, 968870/35774330, 972029/35774330, 972025/35774330, 1016730/35774330, рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1212152/35774330;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарги № № 44342/35774330/2, 44378/35774330/2, 46365/35774330/2, 40647/35774330/2, 46367/35774330/2, 46366/35774330/2, 46390/35774330/2, 44776/35774330/2, 44751/35774330/2, 44777/35774330/2, 44762/35774330/2, 44775/35774330/2, 41813/35774330/2, 44763/35774330/2, 44773/35774330/2, 1214713/35774330.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати датою подання податкові накладні: № 18 від 10.09.2018 р., № 20 від 10.09.2018 р., № 21 від 10.09.2018 р., № 25 від 11.09.2018 р., № 26 від 12.09.2018 р., № 28 від 12.09.2018 р., № 29 від 12.09.2018 р., № 30 від 12.09.2018 р., № 31 від 13.09.2018 р., № 36 від 14.09.2018 р., № 37 від 14.09.2018 р., № 56 від 20.09.2018 р., № 79 від 27.09.2018 р., № 80 від 27.09.2018 р., № 81 від 27.09.2018 р., № 92 від 28.09.2018 р., № 93 від 04.09.2018 р., № 94 від 07.09.2018 р., № 95 від 28.09.2018 р., № 130 від 26.09.2018 р., № 132 від 20.09.2018 р., № 143 від 12.09.2018 р., № 143 від 17.09.2018 р., № 145 від 24.09.2018 р., № 147 від 27.09.2018 р., № 147 від 12.09.2018 р., № 148 від 28.09.2018 р., № 149 від 28.09.2018 р., № 150 від 28.09.2018 р., № 151 від 28.09.2018 р., № 152 від 28.09.2018 р., № 154 від 11.09.2018 р., № 155 від 13.09.2018 р., № 155 від 12.09.2018 р., № 156 від 28.09.2018 р., № 158 від 28.09.2018 р., № 159 від 24.09.2018 р., № 160 від 27.09.2018 р., № 161 від 12.09.2018 р., № 162 від 26.09.2018 р., № 163 від 27.09.2018 р., № 163 від 28.09.2018 р., № 163 від 12.09.2018 р., № 163 від 17.09.2018 р., № 164 від 28.09.2018 р., № 165 від 28.09.2018 р., № 166 від 28.09.2018 р., № 167 від 28.09.2018 р., № 169 від 27.09.2018 р., № 1 від 01.10.2018 р., № 2 від 01.10.2018 р., № 3 від 01.10.2018 р., № 5 від 01.10.2018 р., № 6 від 01.10.2018 р., № 9 від 02.10.2018 р., № 10 від 02.10.2018 р № 12 від 04.10.2018 р., № 14 від 04.10.2018 р., № 15 від 04.10.2018 р., № 21 від 08.10.2018 р., № 26 від 08.10.2018 р., № 27 від 09.10.2018 р., № 29 від 09.10.2018 р., № 30 від 09.10.2018 р., № 31 від 09.10.2018 р., № 32 від 09.10.2018 р., № 33 від 10.10.2018 р., № 34 від 11.10.2018 р., № 35 від 11.10.2018 р., № 36 від 12.10.2018 р., № 37 від 12.10.2018 р., № 49 від 17.10.2018 р., № 50 від 12.10.2018 р., № 52 від 19.10.2018 р., № 60 від 23.10.2018 р., № 62 від 24.10.2018 р., № 69 від 29.10.2018 р., № 75 від 30.10.2018 р., № 76 від 24.10.2018 р., № 100 від 29.10.2018 р., № 190 від 01.10.2018 р., № 191 від 01.10.2018 р., № 207 від 08.10.2018 р., № 209 від 09.10.2018 р., № 210 від 09.10.2018 р., № 211 від 12.10.2018 р., № 212 від 30.10.2018 р., № 213 від 01.10.2018 р., № 220 від 17.10.2018 р., № 221 від 03.10.2018 р., № 222 від 11.10.2018 р., № 223 від 11.10.2018 р., № 224 від 12.10.2018 р., № 225 від 23.10.2018 р., № 1 від 01.11.2018 р., № 2 від 01.11.2018 р., № 5 від 02.11.2018 р., № 6 від 02.11.2018 р., № 7 від 02.11.2018 р., № 8 від 02.11.2018 р., № 9 від 05.11.2018 р., № 12 від 06.11.2018 р., № 13 від 07.11.2018 р., № 14 від 07.11.2018 р., № 15 від 07.11.2018 р., № 16 від 08.11.2018 р., № 18 від 09.11.2018 р., № 19 від 09.11.2018 р., № 20 від 09.11.2018 р., № 21 від 12.11.2018 р., № 22 від 12.11.2018 р., № 23 від 12.11.2018 р., № 24 від 12.11.2018 р., № 25 від 13.11.2018 р., № 26 від 13.11.2018 р., № 27 від 14.11.2018 р., № 28 від 14.11.2018 р., № 29 від 16.11.2018 р., № 30 від 16.11.2018 р., № 132 від 16.11.2018 р., № 137 від 02.11.2018 р., № 138 від 06.11.2018 р., № 157 від 07.11.2018 р., № 158 від 08.11.2018 р., № 30 від 20.12.2018 р., № 31 від 20.12.2018 р., № 32 від 20.12.2018 р., № 37 від 26.12.2018 р., № 42 від 27.12.2018 р., № 43 від 27.12.2018 р., № 44 від 27.12.2018 р., № 151 від 26.12.2018 р., № 156 від 20.12.2018 р., № 157 від 20.12.2018 р., № 17 від 17.01.2019 р., № 31 від 30.01.2019 р., № 32 від 31.01.2019 р., № 34 від 31.01.2019 р., № 35 від 31.01.2019 р., № 36 від 31.01.2019 р., № 4 від 01.02.2019 р., № 6 від 05.02.2019 р., № 8 від 06.02.2019 р., № 15 від 08.02.2019 р., № 17 від 08.02.2019 р., № 21 від 11.02.2019 р., № 22 від 11.02.2019 р., № 24 від 11.02.2019 р., № 32 від 12.02.2019 р., № 33 від 12.02.2019 р., № 38 від 13.02.2019 р., № 43 від 14.02.2019 р., № 45 від 15.02.2019 р., № 46 від 15.02.2019 р., № 53 від 21.02.2019 р., № 60 від 26.02.2019 р., № 63 від 27.02.2019 р., № 72 від 11.02.2019 р., № 52 від 25.03.2019 р., № 61 від 28.03.2019 р., № 4 від 02.04.2019 р., № 24 від 11.04.2019 р., № 53 від 30.04.2019 р., № 1 від 02.05.2019 р., № 2 від 06.05.2019 р., № 3 від 06.05.2019 р., № 4 від 06.05.2019 р., № 5 від 07.05.2019 р., № 6 від 06.05.2019 р., № 7 від 07.05.2019 р., № 8 від 10.05.2019 р., № 8 від 14.05.2019 р., № 9 від 10.05.2019 р., № 10 від 14.05.2019 р., № 11 від 14.05.2019 р., № 13 від 15.05.2019 р., № 14 від 15.05.2019 р., № 15 від 15.05.2019 р., № 16 від 16.05.2019 р., № 18 від 16.05.2019 р., № 19 від 16.05.2019 р., № 20 від 17.05.2019 р., № 21 від 21.05.2019 р., № 22 від 21.05.2019 р., № 25 від 23.05.2019 р., № 26 від 23.05.2019 р., № 27 від 27.05.2019 р., № 28 від 14.05.2019 р., № 29 від 27.05.2019 р., № 30 від 29.05.2019 р., № 31 від 29.05.2019 р., № 32 від 29.05.2019 р., № 33 від 14.05.2019 р., № 35 від 27.05.2019 р., № 36 від 31.05.2019 р., № 37 від 31.05.2019 р., № 1 від 04.06.2019 р., № 2 від 04.06.2019 р., № 3 від 04.06.2019 р., № 4 від 04.06.2019 р., № 5 від 06.06.2019 р., № 6 від 07.06.2019 р., № 7 від 07.06.2019 р., № 8 від 07.06.2019 р., № 9 від 07.06.2019 р., № 10 від 07.06.2019 р., № 11 від 07.06.2019 р., № 12 від 11.06.2019 р., № 13 від 11.06.2019 р., № 14 від 13.06.2019 р., № 15 від 12.06.2019 р., № 16 від 18.06.2019 р., № 17 від 18.06.2019 р., № 18 від 19.06.2019 р., № 21 від 19.06.2019 р., № 22 від 19.06.2019 р., № 23 від 19.06.2019 р., № 24 від 21.06.2019 р., № 25 від 24.06.2019 р., № 26 від 26.06.2019 р., № 27 від 27.06.2019 р., № 1 від 01.07.2019 р., № 2 від 02.07.2019 р., № 3 від 03.07.2019 р., № 4 від 03.07.2019 р., № 5 від 03.07.2019 р., № 6 від 08.07.2019 р., № 7 від 08.07.2019 р., № 8 від 09.07.2019 р., № 9 від 09.07.2019 р., № 10 від 10.07.2019 р., № 11 від 10.07.2019 р., № 14 від 16.07.2019 р., № 15 від 16.07.2019 р., № 16 від 19.07.2019 р., № 17 від 19.07.2019 р., № 18 від 22.07.2019 р., № 20 від 23.07.2019 р., № 21 від 25.07.2019 р., № 26 від 25.07.2019 р., № 27 від 25.07.2019 р., № 28 від 25.07.2019 р., № 30 від 25.07.2019 р., № 31 від 29.07.2019 р., № 32 від 31.07.2019 р., № 33 від 24.07.2019 р.,№21 від 06.08.2019, .,№21 від 06.08.2019, №2 від 06.08.2019р, №15 від 06.08.2019р, №5 від 08.08.2019, №7 від 09.08.2019р, №9 від 13.08.2019р, №10 від 1.08.2019р, №11 від 20.08.2019р, №16 від 27.08.2019р, №18 від 29.08.2019р, №20 від 30.08.2019р, №1 від 02.09.2019р, №2 від 02.09.2019р, №3 від 03.09.2019р, №5 від 06.09.2019р, №6 від 06.09.2019р, №7 від 12.09.2019р, №9 від 17.09.2019р, №10 від 17.09.2019р, №11 ввід 17.09.2019р, №12 від 17.09.2019р, №13 від 18.09.2019р, №14 від 18.09.2019р, №4 від 18.09.2019р, №15 від 25.09.2019р, №16 від 26.09.2019р, №3 від 04.10.2019р, №5 від 09.10.2019р, №6 від 10.10.2019р, №7 від 11.10.2019р, №9 від 16.10.2019р, №10 від 17.10.2019р, №24 від 29.10.2019р, №1 від 01.11.2019р, №13 від 15.11.2019р, №14 від 18.11.2019р, №15 від 19.11.2019р, №18 від 20.11.2019р, №19 від 25.11.2019р, №2 від 04.12.2019р, №3 від 09.12.2019р, №4 від 13.12.2019р, а також розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 130 від 28.11.2018 р., № 131 від 28.11.2018 р., № 180 від 30.01.2019 р., № 181 від 30.01.2019 р., № 8 від 04.04.2019 р., № 120 від 30.04.2019 р., № 123 від 16.04.2019 р., №21 від 18.11.2019р

- судові витрати, що полягають у сплаті судового збору покласти на відповідачів у солідарному порядку.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказав на те, що позивачем пропущено передбачений чинним законодавством України 6-ти та 3-х місячний строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Вказує на те, що позивачем ані в позовній заяві, ані в ході підготовчих судових засідань не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення без розгляду позовних вимог заявлених в частині до Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26.09.2018 щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (код 35774330) до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків - залишено без розгляду.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасуваня рішень комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 997069/35774330 від 22.11.2018, № 967608/35774330 від 26.10.2018, № 983698/35774330 від 09.11.2018, № 982909/35774330 від 08.11.2018, № 982908/35774330 від 08.11.2018, № 972027/35774330 від 31.10.2018, № 968870/35774330 від 29.10.2018, № 972029/35774330 від 31.10.2018, № 972025/35774330 від 31.10.2018, № 1016730/35774330 від 07.12.2018 - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020, постановивши ухвалу про відкриття провадження у справі, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції застосував встановлений ст. 122 КАС України без врахування спеціального законодавства та ст. 245 КАС України. Позивач зазначає, що основною позовною вимогою позивача є визнання протиправними та скасування рішення є визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26.09.2018 року щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю Листехпоставка (код 35774330) до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків. До цієї позовної вимоги мають бути застосовані строки позовної давності, зазначені у спеціальному законі - Податковому кодексі України, який у відповідності до ст. 56.18 ст. 56 ПК України становить 1095 днів з дня прийняття оскаржуваного рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26.09.2018 року, оскільки це рішення контролюючого органу в адміністративному (досудовому) порядку не оскаржувалось. Послідуючі позовні вимоги не є самостійними, а є похідними від першої, оскільки у разі задоволення основної позовної вимоги всі інші рішення та дії контролюючого органу мають також бути визнані протиправними та скасовані, а стан позивача, який існував до порушення його прав має бути відновлений.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду без поважних причин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду КАС України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

У свою чергу, частина четверта статті 122 передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Згідно із правовим висновком судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18, рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20) здійснив відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 17 лютого 2019 року (справа №813/4921/17) та дійшов висновку, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що про рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26.09.2018 щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (код 35774330) до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків позивач дізнався з моменту зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації вбачається, що підставою зупинення стала відповідність ПН/РК вимогам пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Тобто починаючи з жовтня 2018 року позивачу було відомо про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (код 35774330) до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Також, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що позивач дізнався про порушення його прав, у зв`язку із прийняттям ДФС України рішень 22.11.2018 (рішення № 997069/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 12.09.2018 № 29, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 22.11.2018 об 16:37) та 07.12.2018 (рішення № 1016730/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 08.11.2018 № 16, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 07.12.2018 об 15:53), 05.11.2018 (рішення від 26.10.2018 № 967608/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27.09.2018 № 79, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 26.10.2018 об 16:39, квитанція про результати розгляду скарги від 05.11.2018 об 19:43), 26.11.2018 (рішення від 09.11.2018 № 983698/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27.09.2018 № 80, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 09.11.2018 об 14:33; квитанція про результати розгляду скарги від 26.11.2018 об 20:25), 26.11.2018 (рішення від 08.11.2018 № 982909/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27.09.2018 № 81, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 08.1 1.2018 об 17:47; квитанція про результати розгляду скарги від 26.11.2018 об 20:25), 26.11.2018 ( рішення від 08.11.2018 № 982908/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 28.09.2018 № 92, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 08.11.2018 об 17:46; квитанція про результати розгляду скарги від 26.11.2018 об 20:24), 19.11.2018 (рішення від 31.10.2018 № 972027/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/PK в ЄРПН від 01.10.2018 № 2, квитанція про відмову в реєстрації ГІН в ЄРПН від 31.10.2018 об 14:35; квитанція про результати розгляду скарги від 19.11.2018 об 19:26), 09.11.2018 (рішення від 29.10.2018 № 968870/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 01.10.2018 № 6, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 29.10.2018 об 20:07; квитанція про результати розгляду скарги від 09.11.2018 об 17:45), 19.11.2018 (рішення від 31.10.2018 № 972029/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 02.10.2018 № 9, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 31.10.2018 об 14:36; квитанція про результати розгляду скарги від 19.11.2018 об 19:27), 31.10.2018 (рішення від 31.10.2018 № 972025/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 03.10.2018 № 11, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 31.10.2018 об 14:35; квитанція про результати розгляду скарги від 31.10.2018 об 19:27).

Проте з даним позовом звернувся лише 23.03.2020, в той час коли строк оскарження спірних рішень закінчився на початку 2019 року.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску ТОВ "Листехпоставка" не повідомлено. Не наведено про наявність таких і в апеляційній скарзі.

Наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду є помилковими.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі Меньшакова проти України , заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ( Перез де Рада Каванілес проти Іспанії ), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Osman v. the United Kingdom ( Осман проти Сполученого Королівства ), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Kreuz v. Poland ( Круз проти Польщі ), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування національними судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням навевених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі № 520/3902/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 16.10.2020 року