Постанова

від 16.12.2020 по справі 520/3902/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 грудня 2020 року

справа № 520/3902/2020

адміністративне провадження № К/9901/28475/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Пасічник С. С.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Листехпоставка

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у складі судді Севастьяненко К. О.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у складі суддів Жигилія С. П., Перцової Т. С., Русанової В. Б.,

у справі № 520/3902/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Листехпоставка

до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Листехпоставка (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - перший відповідач у справі), Головного управління ДПС у Луганській (далі - другий відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - третій відповідач у справі, ДПС України), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків, визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №№ 997069/35774330,967608/35774330, 983698/35774330, 982909/35774330, 982908/35774330, 972027/35774330, 968870/35774330, 972029/35774330, 972025/35774330, 1016730/35774330, рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1212152/35774330, визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарги №№ 44342/35774330/2, 44378/35774330/2, 46365/35774330/2, 40647/35774330/2, 46367/35774330/2, 46366/35774330/2, 46390/35774330/2, 44776/35774330/2, 44751/35774330/2, 44777/35774330/2, 44762/35774330/2, 44775/35774330/2, 41813/35774330/2, 44763/35774330/2, 44773/35774330/2, 1214713/35774330, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати датою подання податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників.

27 березня 2020 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за позовом Товариства.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказав на те, що позивачем пропущений передбачений чинним законодавством України 6-ти та 3-х місячний строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Вказує на те, що позивачем ані в позовній заяві, ані в ході підготовчих судових засідань не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення без розгляду позовних вимог заявлених в частині до Головного управління ДПС у Харківській області - задоволено, адміністративний позов Товариства до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків - залишено без розгляду, адміністративний позов Товариства до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДФС в Харківській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №997069/35774330 від 22 листопада 2018 року, № 967608/35774330 від 26 жовтня 2018 року, № 983698/35774330 від 09 листопада 2018 року, № 982909/35774330 від 08 листопада 2018 року, № 982908/35774330 від 08 листопада 2018 року, № 972027/35774330 від 31 жовтня 2018 року, № 968870/35774330 від 29 жовтня 2018 року, № 972029/35774330 від 31 жовтня 2018 року, № 972025/35774330 від 31 жовтня 2018 року, № 1016730/35774330 від 07 грудня 2018 року - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, прийняти нову постанову, якою скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду в іншому складі.

3 листопада 2020 року Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, справу №520/3902/2020 витребував з суду першої інстанції.

3 грудня 2020 року справа №520/3902/2020 надійшла до Верховного Суду.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

В касаційній скарзі позивач звертає увагу суду на те, що основною позовною вимогою позивача є визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

До цієї позовної вимоги, за позицією позивача, мають бути застосовані строки позовної давності, зазначені у спеціальному законі - Податковому кодексі України. Зокрема скаржник, посилаючись на пункт 6 Порядку взаємодії Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України № 523 від 03 серпня 2018 року, пункти 7, 9, 17 Порядку, засідання комісій регіонального рівня щодо розгляду питань про внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків проводиться згідно з Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, пункт 19 частини першої статті 4 КАС України, доводить, що рішення контролюючого органу щодо включення платника податків до переліку ризикових здійснене ним шляхом прийняття рішення комісією регіонального рівня, оформлене протоколом, є індивідуальним актом, який може бути оскаржений відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.

Аналізуючи норми частини першої, другої статті 122 КАС України, пунктів 56.1, 56.18 статті 56, статті 102 ПК України, позивач зазначає, що строк для звернення із позовом про скасування рішення контролюючого органу є 1095 днів з дня прийняття оскаржуваного рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків, оскільки це рішення контролюючого органу в адміністративному (досудовому) порядку не оскаржувалося.

Крім того позивач зазначає, що оскаржуване рішення контролюючого органу було отримано Товариством лише в суді першої інстанції при підготовчому провадженні за вимогою суду на підставі заявленого клопотання.

Скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову від 02 липня 2020 року Верховного Суду в по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20) не є в даній справі доречним, адже у справі № 1.380.2019.006119 предметом оскарження є рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20 листопада 2020 року від податкового органу на адресу Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІІ. Суди попередніх інстанцій установили.

Позивач дізнався про порушення його прав, у зв`язку із прийняттям ДФС України рішень 22 листопада 2018 року (рішення № 997069/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 12 вересня 2018 року № 29, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 22 листопада 2018 року об 16:37) та 07 грудня 2018 року (рішення № 1016730/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 08 листопада 2018 року № 16, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 07 грудня 2018 року об 15:53), 05 листопада 2018 року (рішення від 26 жовтня 2018 року № 967608/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27 вересня 2018 року № 79, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 26 жовтня 2018 року об 16:39, квитанція про результати розгляду скарги від 05 листопада 2018 року об 19:43), 26 листопада 2018 року (рішення від 09 листопада 2018 року № 983698/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27 вересня 2018 року № 80, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 09 листопада 2018 року об 14:33; квитанція про результати розгляду скарги від 26 листопада 2018 року об 20:25), 26 листопада 2018 року (рішення від 08 листопада 2018 року № 982909/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 27 вересня 2018 року № 81, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 08 листопада 2018 року об 17:47; квитанція про результати розгляду скарги від 26 листопада 2018 року об 20:25), 26 листопада 2018 року (рішення від 08 листопада 2018 року № 982908/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 28 вересня 2018 року № 92, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 08 листопада 2018 року об 17:46; квитанція про результати розгляду скарги від 26 листопада 2018 року об 20:24), 19 листопада 2018 року (рішення від 31 жовтня 2018 року № 972027/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/PK в ЄРПН від 01 жовтня 2018 року № 2, квитанція про відмову в реєстрації ГІН в ЄРПН від 31 жовтня 2018 року об 14:35; квитанція про результати розгляду скарги від 19 листопада 2018 року об 19:26), 09 листопада 2018 року (рішення від 29 жовтня 2018 року № 968870/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 01 жовтня 2018 року № 6, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 29 жовтня 2018 року об 20:07; квитанція про результати розгляду скарги від 09 листопада 2018 року об 17:45), 19 листопада 2018 року (рішення від 31 жовтня 2018 року № 972029/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 02 жовтня 2018 року № 9, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 31 жовтня 2018 року об 14:36; квитанція про результати розгляду скарги від 19 листопада 2018 року об 19:27), 31 жовтня 2018 року (рішення від 31 жовтня 2018 року № 972025/35774330 про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 03 жовтня 2018 року № 11, квитанція про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 31 жовтня 2018 року об 14:35; квитанція про результати розгляду скарги від 31 жовтня 2018 року об 19:27).

Товариство звернулося з позовом 23 березня 2020 року.

IV. Нормативне регулювання

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

V. Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Суд визнає безпідставними доводи заявника касаційної скарги щодо необхідності застосування строку 1095 днів до заявлених позовних вимог про скасування рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2019 року у справі №540/2077/18, у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №240/7785/19 зазначав, що віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Враховуючи те, що рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання є передумовою для інших дій контролюючого органу, які можуть призвести до відмови в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, оскарження дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості можливе з одночасним оскарженням рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН. Рішення комісії Головного управління ДФС в Харківській області від 26 вересня 2018 року, прийняте відповідно до Постанови КМУ №117, не могло бути самостійним предметом судового оскарження.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Суд погоджується з врахуванням судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20), за яким у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій установили, що про рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області від 26 вересня 2018 року щодо включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків позивач дізнався з моменту зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації вбачається, що підставою зупинення стала відповідність ПН/РК вимогам пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Отже починаючи з жовтня 2018 року позивачу було відомо про включення Товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками пп.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі Меньшакова проти України , заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ( Перез де Рада Каванілес проти Іспанії ), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Osman v. the United Kingdom ( Осман проти Сполученого Королівства ), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Kreuz v. Poland ( Круз проти Польщі ), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Листехпоставка залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №520/3902/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

С. С. Пасічник