Постанова

від 08.10.2020 по справі 160/13517/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2020 року справа № 160/13517/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 160/13517/19 (суддя Юрков Е.О., повний текст рішення складено 13.04.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТЕТ ХОМ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бастет-Хом» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 06.12.2019 року за №UА110000/2019/400102/2 щодо коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА110180/2019/00194.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням Дніпропетровської митниці ДФС було скориговано митну вартість товарів в сторону, яка вплинула на збільшення на 135 521,43 грн. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам ст. ст.53, 54, 55, 57 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні додаткові документи. Вказано, що винесене відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, зокрема, не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також, на думку суб`єкта господарювання, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів. А тому, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, в яких містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, відповідач не мав достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснювався у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастет-Хом", (Покупець) та компанією TIANJIN J AND J INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, Китай, (Продавець) був укладений Контракт № 2 від 02 травня 2019р. та додаткова угода № 2 від 02 травня 2019р. на придбання меблів з інших матеріалів - столи на металевому каркасі зі стільницею з МДФ з скляними вставками (у розібраному виді) колір в асортименті: арт. DТ-8101-30 шт., арт. DТ-8103-3 шт., арт. DТ-8105-50 шт., арт. DТ-8107-82 шт.) загальною вартістю - 30 644,00 доларів США.

Здійснюючи митне оформлення партій товару в режимі імпорту декларантом 04.12.2019 року було подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UА110180/2019/420605, в якій митну вартість товару розраховано за основним методом - за ціною договору (контракту).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із зазначеною декларацією позивачем надано до митного органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Так, по ЕМД №UА110180/2019/420605 від 04.12.2019 позивач подав до митного органу: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2 від 02.05.2019 року; додаткову угоду № 2 від 02.08.2019 року; пакувальний лист б/н від 25.09.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) (комерційний інвойс) №FJ-L190419-164 від 27.09.2019 року; коносамент №МRFВ19091581 від 30.09.2019 року; автотранспортну накладну № 1905 від 02.12.2019 року; сертифікат про походження товару ССРІТ040 1903340820 від 25.09.2019 року; банківський платіжний документ (свіфт) № 5, що стосуються товару від 29.08.2019 року на суму 8000,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 8, що стосується товару від 01.10.2019 року на суму 9900,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 9, що стосується товару від 03.10.2019 року на суму 9990,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 10, що стосується товару від 16.10.2019 року на суму 2754,00 доларів США; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 4287 від 20.11.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.04.2019 року; договір (контракт) про перевезення № 15089-109 від 15.08.2019 року; заявку від 20.08.2019 року; сертифікат підтвердження оригіналу товару від 25.09.2019 року; копію митної декларації країни відправлення 021720190000358270 від 26.09.2019 року; висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 03.12.2019 року ГО-2868 про вартісні характеристики товарів.

На етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені обставини не дали можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту було запропоновано надати документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

05.12.2019 року позивач на вимогу відповідача надав лист, в якому виклав свої пояснення стосовно наданих документів, а також надав повторно та додаткові документи, а саме: 1) довідку про транспортні витрати від 20.11.2019 року № 2011-1; 2) специфікацію № 1 від 02.08.2019 року; 3) лінійний коносамент від 30.09.2019 року; 4) копію зовнішньоекономічного контракту № 2 від 02.05.2019 року.

Перевіривши подані документи, відповідачем було встановлено наявність розбіжностей, а тому відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та 2 ч. 5 ст. 54, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 МК України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів: від 06.12.2019 року за №UА110000/2019/400102/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА110180/2019/00194.

Так у рішенні №UА110000/2019/400102/2 від 06.12.2019 року відповідач вказав: 1) Надана сканована копіям контракту не підписана продавцем. Декларантом до митного оформлення не надано «Приложение №1» до контракту № 2 від 02.05.2019 року; 2) Відповідно до контракту №2 від 02.05.2019 передбачені умови оплати: можлива 100 % передплата, але не менше ніж 30%. Умови оплати оцінюваної партії товару у Специфікації 2 від 02.08.2019 та у рахунку фактурі FJ-L 190419-164 відсутні. Фактурна вартість оцінюваної партії товарів 30 644,00 дол. США. До митного оформлення надано банківські платіжні документи на загальну 30 554 дол. США: №5 від 30.08.2019 на суму 8000 дол.США; №8 від 01.10.2019 на суму 9900 дол.США; №9 від 03.10.2019 на суму 9900 дол.США; №10 від 16.10.2019 на суму 2754,00 дол.США. Сплачені суми не відповідають відсотковому співвідношенню оплати, визначеному контрактом №2. Враховуючи зазначене, заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена; 3) У графі 31 ЕМД та рахунку на оплату № 4287 від 20.11.2019 зазначено, що вантаж переміщувався у контейнері OOLU9057350 підвищеної місткості 45-футовий. При цьому у коносаменті зазначено 20-футовий контейнер. У графі 20 ЕМД назва морського судна не відповідає відомостям коносаменту MRFB19091581, що може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше, та які не були надані до митного оформлення. На наявність у митниці обґрунтованих сумнівів щодо включення всіх складових до митної вартості товарів свідчить і зазначення у митній декларації країни відправлення реквізитів коносаменту, що не подавався до митного оформлення; 4) За результатами розгляду додатково наданих документів зазначено, що надана довідка щодо транспортних витрат не передбачена умовами договору щодо надання транспортно-експедиційних послуг №15089-109 від 15.08.2019. У наданій довідці витрати на транспортування понесені експедитором до порту Одеси не відповідають числовому значенню рахунку 4287 від 20.11.2019. Відповідно до вимог пункту 3.3. договору щодо надання транспортно-експедиційних послуг №15089-109 від 15.08.2019, оплата послуг здійснюється протягом 3 календарних днів з дати пред`явлення рахунку. Рахунок на оплату датований 20.11.2019. Декларантом не подано банківські платіжні документи щодо оплати транспортних послуг.

З метою отримання дозволу на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, Позивач сплатив фінансові гарантії у грошовій формі та подав нову митну декларацію UA110180/2019/420757 від 06.12.2019, в якій товар задекларовано за митною вартістю, яка визначена Відповідачем за резервним методом. Таким чином відповідачем було скориговано митну вартість товарів в сторону, яка вплинула на збільшення на 135 521,43 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також не надання декларантом витребуваних митницею додаткових документів.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідач заперечує проти висновків суду першої інстанції та посилається на те, що декларантом не надано транспортний документ, що містить відомості про вартість перевезення, тому зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів посадової особи митниці у заявленій декларантом митної вартості товарі.

З огляду на наведені аргументи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтвержено, що Контрактом № 2 від 02.05.2019 укладеним Позивачем з фірмою TIANJIN J AND J INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD Китай, ціни на товари встановлені на договірних умовах і поставка вказаних товарів здійснювалась цією фірмою на умовах FOB порт Китай (ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 - FОВ - (термін "Франко борт") означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Так, до митного оформлення Позивачем було надано довідку про транспортні витрати від 20.11.2019 року № 2011-1 в якій зазначено, що згідно до умов ІНКОТЕРМС 2010 - FОВ, Продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в найменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару.

З зазначеного слідує, що ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, та з цього моменту покупець несе всі витрати. Продавець зобов`язаний або поставити товар на борт судна або забезпечити надання поставленого таким чином товару для відвантаження.

Умовами FOB передбачено обов`язок Покупця укласти договір транспортних витрат щодо доставки контейнера, що і було зроблено Покупцем та укладено договір ТЕО ТОВ «Бастет-Хом» та ТОВ «Хіллдом Логісті» від 15.08.2019 року № 15089-109, який надано разом зі всіма документами.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом необґрунтовано прийнято в якості належного доказу у справі висновок експертного товарознавчого дослідження від 03.12.2019 №ГО-2868 щодо визначення ринкової вартості обідніх столів та стільців, які надійшли за контрактом №2 від 02.05.2019р., додатковою угодою №2 від 02.08.2019р.

Проте колегія суддів не може взяти до уваги наведений аргумент з огляду на наступне.

Позивачем до митного органу було надано висновок експерта № ГО-2868 від 03.12.2019 року щодо визначення ринкової вартості обідніх столів та стільців, які надійшли за контрактом № 2 від 02.05.2019 року, додатковою угодою № 2 від 02.08.2019 року. В цьому висновку є посилання також на документи, які були надані Позивачем для проведення цієї експертизи, а саме: контракт 2 від 02.05.2019 року, додаткова угода № 2 від 02.08.2019 року, комерційний інвойс № FJ-L190419-164 від 25.09.2019 року, пакувальний лист № FJ-L190419-164 від 25.09.2019 року, коносамент № MRFB1909581 від 30.09.2019 року, експортна декларація № 121720190000358270 від 26.09.2019 року, комерційна пропозиція товаровиробника TIANJIN J AND J INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD Китай від 29.04.2019 року, цінова інформація мережі Інтернет.

Як уже зазначалось Позивач подав до митного органу: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2 від 02.05.2019 року; додаткову угоду № 2 від 02.08.2019 року; пакувальний лист б/н від 25.09.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) (комерційний інвойс) №FJ-L190419-164 від 27.09.2019 року; коносамент №МRFВ19091581 від 30.09.2019 року; автотранспортну накладну № 1905 від 02.12.2019 року; сертифікат про походження товару ССРІТ040 1903340820 від 25.09.2019 року; банківський платіжний документ (свіфт) № 5, що стосуються товару від 29.08.2019 року на суму 8000,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 8, що стосується товару від 01.10.2019 року на суму 9900,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 9, що стосується товару від 03.10.2019 року на суму 9990,00 доларів США; банківський платіжний документ (свіфт) № 10, що стосується товару від 16.10.2019 року на суму 2754,00 доларів США; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 4287 від 20.11.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.04.2019 року; договір (контракт) про перевезення № 15089-109 від 15.08.2019 року; заявку від 20.08.2019 року; сертифікат підтвердження оригіналу товару від 25.09.2019 року; копію митної декларації країни відправлення 021720190000358270 від 26.09.2019 року; висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 03.12.2019 року ГО-2868 про вартісні характеристики товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості, у всіх наданих документах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже ненадання додаткових документів не є підставою для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Таким чином, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до електронної митної декларації, це не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 06.12.2019 року за №UА110000/2019/400102/2, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Під час апеляційного розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами апеляційної скарги про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року за №UА110000/2019/400102/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА110180/2019/00194 Дніпропетровської митниці ДФС - є протиправними та підлягають скасуванню.

Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 160/13517/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак