Постанова

від 13.10.2020 по справі 826/14598/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14598/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

Суддів Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАФ УКРАЇНА до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю БАФ УКРАЇНА звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправними і скасувати рішення від 12 червня 2017 року №782617/40456014, від 13 червня 2017 року №7900114/40456014, від 13 червня 2017 року №790115/40456014 про відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування);

- зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію розрахунку коригування №1 від 20 липня 2017 року до податкової накладної від 29 червня 2017 року №15 та податкових накладних від 26 вересня 2017 року №22 і від 28 вересня 2017 року №26.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно, не маючи належних правових підстав, прийняв рішення про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю БАФ УКРАЇНА в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказано про відсутність у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних конкретного виду критерію ризиковості, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, та конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних. Зазначено, що позивачем надано контролюючому органу необхідні пояснення і копії документів, які підтверджують правомірність складення податкових накладних і підстави їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року даний позов задоволено повністю.

Задовольняючи даний позов, суд дійшов висновку, що зважаючи на не зазначення контролюючим органом конкретного переліку копій документів, необхідних для прийняття ним рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технобетон", ТОВ "Торгова група "Сталкер", контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийняті у зв`язку з ненаданням позивачем копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій та, відповідно, є правомірними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З урахуванням ч.2 статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач склав і надіслав засобами телекомунікаційного зв`язку для реєстрації в ЄРПН податкові накладні:

- від 26 вересня 2017 року №22, виписану на користь ТОВ "Технобетон" на суму 100000 грн. (у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.);

- від 28 вересня 2017 року №26, виписану на користь ТОВ "Технобетон" на суму 45000 грн. (у т.т. ПДВ - 7500 грн.);

а також розрахунок коригування від 20 липня 2017 року №1 до податкової накладної від 29 червня 2017 року №15, виписаної на користь ТОВ "Торгова група "Сталкер" на суму 196000 грн. (у т.ч. ПДВ -32666,67 грн.).

У справі відсутні копії вказаних податкових накладних і розрахунку коригування, однак дані факти визнаються відповідачем і підтверджуються наявними у справі копіями квитанцій про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних і розрахунку коригування та копіями оскаржуваних рішень про відмову у їх реєстрації.

Згідно квитанцій від 11 жовтня 2017 року, 11 жовтня 2017 року і 15 серпня 2017 року (а.с. 35-37) вказані податкові накладні і розрахунок коригування прийняті, але реєстрація зупинена з тих підстав, що вони відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8427, у зв`язку з чим запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Позивач направив до ДФС пояснення від 08 червня 2018 року, від 11 червня 2018 року та від 11 червня 2018 року щодо розрахунку коригування і податкових накладних (а.с. 38-43), в яких зазначив обставини фінансово-господарських взаємовідносин між ним і контрагентами, на користь яких виписані податкові накладні і розрахунок коригування, та просив їх зареєструвати.

Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних (розрахунку коригування):

від 12 червня 2018 року №782617/40456014 про відмову у реєстрації розрахунку коригування від 20.07.2017 №1;

від 13 червня 2018 року №7900114/40456014, про відмову у реєстрації податкової накладної від 28 вересня 2017 року №26;

від 13 червня 2018 року №790115/40456014 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26 вересня 2017 року №22.

Згідно цих рішень (а.с. 29-34), підставою їх прийняття зазначено: "ненадання платником податку документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятими ним рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 5-7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , установлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 12 Порядку №117 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається зі змісту квитанцій до відповідних податкових накладних, контролюючим органом було сформовано висновки, що ПН/РК відповідають вимогам п.6 Критеріїв ризиковості платника податку , у зв`язку з чим платнику запропоновано надати пояснення та/або додаткові документи.

Фактично, фіскальним органом, в порушення наведених норм, не вказано у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.

Позивачем було подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, до якого на підтвердження реальності здійснення операцій було додано необхідні документи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність спірної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Критерії оцінки) та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розра-хунку коригування в ЄРПН (далі - Перелік документів) були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, чинним на час зупинення реєстрації.

До таких критеріїв згідно п. 6 Критеріїв оцінки було віднесено, зокрема:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/пос-луги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових наклад-них/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передба-чається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Згідно п. 1 Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено окремий перелік документів, за умови подання якого приймається рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, яких не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.

Однак, фіскальним органом у Квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації вказаних вище податкових накладних.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не спростовано того, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по ним.

Пунктом 18 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Положеннями пункту 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З вказаного вбачається, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.

Як встановив суд першої інстанції, зазначена в оскаржуваних рішеннях підстава відмови у реєстрації податкових накладних (розрахунку коригування) є: "ненадання платником податку документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Наведене спростовує заперечення відповідача щодо на ненадання позивачем контролюючому органу: "документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, сертифікати відповідності", оскільки це суперечить змісту оскаржуваних рішень.

При цьому, щодо неподання розрахункових документів, а саме банківської виписки, то позивач зазначив, що податкові накладні від 26 вересня 2017 року №22 і від 28 вересня 2017 року №26 виписані у зв`язку з отриманням від ТОВ "Технобетон" передплати за поставку товарів у сумі 100000 грн. і 45000 грн., відповідно. Копії платіжних доручень ТОВ "Технобето" від 26 вересня 2017 року №2511 на суму 100000 грн. і від 28 вересня 2017 року №2521 на суму 45000 грн. надані контролюючому органу, що ним визнається (а.с. 44а, 44б).

Платіжні доручення підтверджують попередню оплату ТОВ "Технобетон" за поставку товарів, що є достатнім доказом настання першої події, з якою пов`язується виникнення у позивача податкових зобов`язань згідно п. а) п. 187.1 статті 187 ПК України, а відтак і визначеною у п. 201.1 статті 201 цього Кодексу підставою для складення відповідних податкових накладних.

Вказані платіжні доручення є розрахунковими документами, подання яких для цілей прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної передбачено п. 14 Порядку №117, тому є належними доказами, які підтверджують доводи позивача і спростовують зазначену в оскаржуваних рішення підставу для відмови у реєстрації податкових накладних.

Щодо відмови у реєстрації розрахунку коригування від 20 липня 2017 року №1 до податкової накладної від 29 червня 2017 року №15, то на виконання укладеного з ТОВ "Торгова група "Сталкер" (Покупець) договору поставки №706261 від 26 червня 2017 року та відповідно до видаткової накладної від 29 червня 2017 року №70 і акта прийому-передачі від 29 червня 2017 року, товарно-транспортної накладної від 29 червня 2017 року №Р2906, копії яких наявні у справі (а.с. 82-88), товар (Вилковий навантажувач 61ZNP1F1A15D торгової марки Nissan) вартістю 196000 грн. був відвантажений і доставлений покупцю - ТОВ "Торгова група "Сталкер", однак останньому не підійшов та був повернутий, що підтверджується копією повернення від 20 липня 2017 року №2 на суму 196000 грн., складеного сторонами договору (а.с. 90) і копією товарно-транспортної накладної від 20 липня 2017 року №Р2007 (а.с. 91, 92).

Податкова накладна від 29 червня 2017 року №15 на суму 196000 грн. була складена по факту відвантаження і поставки позивачем товару покупцю, що згідно п. б) п. 187.1 статті 187 ПК України є підставою для виникнення у позивача податкових зобов`язань з ПДВ, а відтак і підставою для складення податкової накладної від 29 червня 2017 року №15.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Зважаючи на те, що після постачання позивачем товару останній був повернутий покупцем позивачу, то відповідно до п. 192.1 статті 192 ПК України позивачем складено розрахунок коригування, який підлягав реєстрації в ЄРПН.

Однак, відповідачем безпідставно відмовлено у реєстрації вказаного розрахунку з посиланням на ненадання розрахункового документу/банківської виписки по особовому рахунку, оскільки грошовий розрахунок по даній події (відвантаження товару) не міг проводитися.

Згідно ч.2 статі 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак в ході розгляду справи відповідачем на обґрунтування своєї позиції не було надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваних рішень.

Так, суду не було надано доказів, які були враховані під час їх прийняття, зокрема, інформацію щодо здійсненого аналізу податкових накладних позивача, які були надіслані на реєстрацію до ЄРПН та підстави віднесення такого платника до переліку ризикових.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягають скасуванню.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС здійснити реєстрацію розрахунку коригування №1 від 20 липня 2017 року до податкової накладної від 29 червня 2017 року №15 та реєстрацію податкових накладних від 26 вересня 2017 року №22 і від 28 вересня 2017 року №26 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та забезпечить повноцінний захист порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев