Постанова

від 13.10.2020 по справі 640/18192/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18192/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ПУТНИК до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Путник (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2018 року № 0039271404.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ПП Путник за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ Промисловий Альянс Запоріжжя правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит та права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що за спірними операціями між ПП Путник та ТОВ Промисловий Альянс Запоріжжя лише оформлювалися окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого було отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Так, надані рахунки-фактури та видаткові накладні виписані з порушенням встановленого порядку, оскільки в них відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; у деяких видаткових накладних не зазначені довіреності, згідно яких здійснювалося отримання товару та реквізити відповідальної особи отримання товару. Крім того, у деяких товарно-транспортних накладних не зазначено даних особи, яка прийняла товар (вантажоодержувач), що також не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також ГУ ДПС у м. Києві посилається на наявність кримінального провадження № 32016080000000062. Так, ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що під час допиту засновників, директорів та бухгалтерів 13 СГ, серед яких, зокрема, і ТОВ Промисловий Альянс Запоріжжя , встановлено, що ОСОБА_1 спростовує факт проведення вказаними підприємствами фінансово-господарської діяльності і підтверджує факт реєстрації вказаних підприємств лише за грошову винагороду без мети проведення фінансово-господарських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності оскаржуваного рішення та просить залишити скаргу відповідача без задоволення.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Путник з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Промисловий Альянс Запоріжжя за березень та квітень 2016 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 21 червня 2018 року № 622/26-15-14-04-05/30675558 (далі - Акт перевірки).

Вказаним актом перевірки № 622/26-15-14-04-05/30675558 встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень та квітень 2016 року на загальну суму 183 675 грн., в т.ч. за березень 2016 року у сумі 69 450 грн., за квітень 2016 року у сумі 114 225 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято спірне повідомлення-рішення від 25 липня 2018 року № 0039271404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 229 594, 00 грн. (в тому числі за податковим зобов`язанням - 183 675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 919, 00 грн.).

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 02 жовтня 2018 року № 31986/6/99-99-11-0102-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у м. Києві.

Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8, п.201.10 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Збільшуючи зобов`язання з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентом, який має ознаки фіктивності.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (далі - покупець) та контрагентом ТОВ Промисловий Альянс Запоріжжя (далі - постачальник) укладено Договір поставки товару від 14 березня 2016 року № 1403161 (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а останній зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар (партію товару), асортимент, кількість, ціна якого встановлюється у накладних на товар, які являються невід`ємними частинами цього договору. Право власності на товар переходить в день відвантаження товару постачальником покупцю.

На підставі вказаного Договору були виписані такі документи: рахунки-фактури та видаткові накладні.

За твердженням відповідача надані рахунки-фактури та видаткові накладні виписані з порушеннями, а саме: відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; у видаткових накладних від 22 квітня 2016 року № ПА-0422-01, від 25 квітня 2016 року № ПА-0425-02 та від 27 квітня 2016 року № ПА-0427-05 не зазначені довіреності, згідно яких здійснювалося отримання товару та реквізити відповідальної особи отримання товару.

Вказані доводи відповідача не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем до перевірки та до матеріалів справи первинними документами, які мають всі обов`язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, про що свідчить наступне.

Відповідно до п.1.2. Договору поставки товару № 1403161 від 14 березня 2016 року поставка товару по даному договору здійснюється шляхом його передачі партіями за рахунок ПП "Путник" або за усною домовленістю сторін.

Обов`язок з транспортування партії придбаної продукції згідно видаткової накладної № ПА-0329-01 від 29 березня 2016 року взяло на себе ПП "Путник".

Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на поставку даної партії товару складені у повній відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме:

- у видатковій накладній № ПА-0329-01 від 29 березня 2016 року зазначено особистий підпис, посаду та П.І.Б постачальника - директор ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" Приходько Н.І.; особистий підпис та посаду отримувача товару - водій ОСОБА_2 (штатний працівник ПП "Путник"), а також довіреність, згідно якої здійснювалось отримання товару №82 від 29 березня 2016 року.

- у товарно-транспортній накладній № ПА-0329-01 від 29 березня 2016 року, складеній ПП "Путник", зазначено дані особи, яка прийняла товар - водій експедитор ОСОБА_2 .

Обов`язок з транспортування наступних трьох партій придбаної продукції згідно видаткових накладних № ПА-0422-01 від 22 квітня 2016 року, № ПА-0425-02 від 25 квітня 2016 року та № ПА-0427-05 від 27 квітня 2016 року за усною домовленістю сторін Договору взяло на себе ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя".

У видаткових накладних № ПА-0422-01 від 22 квітня 2016 року, № ПА-0425-02 від 25 квітня 2016 року та № ПА-0427-05 від 27 квітня 2016 року зазначено посаду, П.І.Б та особистий підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - директор ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 , а також особистий підпис одержувача товару - ОСОБА_2 , штатного працівника водія-експедитора ПП "Путник".

Зазначення довіреності у видаткових накладних, згідно яких здійснювалось отримання товару, не є обов`язковим реквізитом первинного документу згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність" та п.2.4. Положення.

У товарно-транспортних накладних № ПА-0000040 від 22 квітня 2016 року, № ПА-0000041 від 25 квітня 2016 року, ПА-0000042 від 27 квітня 2016 року, складених ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" зазначено дані особи, яка прийняла товар та її підпис - водій/експедитор ОСОБА_3 . Також в товарно-транспортних накладних зазначено, що відпуск товару вантажоодержувачу здійснено за довіреністю від 22 квітня 2016 року № 106, виданою ОСОБА_2 (водію-експедитору ПП "Путник"), особистий підпис якого засвідчує, що він отримав товар від водія/експедитора ОСОБА_3 .

Дійсно, у видаткових накладних не зазначено дату та номер довіреності, виданої ПП "Путник" одержувачу товару ОСОБА_2 , яка не є обов`язковим реквізитом первинного документу та може бути додатковим реквізитом первинного документу відповідно до абз.З п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Однак, дані довіреності зазначені в товарно-транспортних накладних, що в сукупності дає можливість ідентифікувати особу, яка отримувала товар.

При цьому, отримувачем товару є ПП "Путник", а відповідальною особою зі сторони ПП "Путник" є працівник ПП "Путник" ОСОБА_2 , ідентифікувати якого не зміг відповідач під час проведення виїзної перевірки, незважаючи на те, що до перевірки було надано штатний розпис та накази по особовому складу.

Крім того, проводячи документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Путник", відповдіач не вимагала у ПП "Путник" додаткових пояснень чи документів для ідентифікації особи, яка отримувала товар зі сторони ПП Путник .

Що стосується рахунків-фактур, то вони не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність" та не підтверджують обставини придбання товару.

Таким чином, надані позивачем первинні документи відповідно містять всі обов`язкові реквізити та не мають дефектів форми та змісту, а тому мають юридичну силу та доказовість.

Слід зазначити, що всі наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо дефектів первинних документів ПП "Путник" та аргументи позивача щодо їх спростування вже були викладені сторонами в заявах по суті справи при розгляді даної справи судом першої інстанції та їм була надана належна оцінка в оскаржуваному рішенні.

Відповідач також стверджує, що обставинами, які підтверджують факт відсутності реального руху товару за ланцюгом постачання до ПП "Путник", є те, що згідно інформації ЄРПН під час перевірки позивача аналізом придбаного товару ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" за період з моменту його реєстрації платником податку не встановлено походження товару, протягом періоду господарських взаємовідносин з позивачем ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" звітувало про наявність 1 особи, відсутність основних засобів, товарних запасів, а також не було встановлено залучення стороннього трудового ресурсу, аналізом ЄРПН та баз даних ДФС не встановлено придбання ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" послуг перевезення товару.

З даного приводу слід зазначити, що законодавством України на одну із сторін договору - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

ПП "Путник" не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" з його контрагентами та не зобов`язаний контролювати придбання товару своїм контрагентом по ланцюгу постачання та не несе обов`язку контролювати та встановлювати реальне джерело походження (виробництва) товару та його рух по ланцюгу, який має намір придбати.

Віднесення позивачем сум ПДВ по виписаним та зареєстрованим ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" в Єдиному реєстрі податковим накладним до складу податкового кредиту відповідних періодів не залежить від дотримання всіма постачальниками товару по ланцюгу постачання вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності.

Крім того, на позивача не покладено обов`язку встановлювати та перевіряти наявність власного транспорту чи придбання послуг перевезення товару своїм контрагентом, який згідно укладеного договору взяв на себе обов`язки поставити товар.

В той же час відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що товар не був поставлений ПП "Путник" перевізником - продавцем товару ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя", а інформація, зазначена в товарно-транспортних накладних, не відповідає дійсності (наприклад, доказів того, що водія ОСОБА_3 не існує чи того, що він не здійснював таке перевезення; так само як і доказів того, що не існує автомобіля, яким здійснювалось перевезення товару).

Натомість, в оскаржуваному рішенні суд з посиланням на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 804/9072/16, зазначив, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також послався на письмові пояснення директора ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 від 21 грудня 2016 року про її непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року.

Стосовно письмових пояснень директора ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 про її непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та реєстрацію даного підприємства на себе за винагороду у сумі 500 гривень, наданих нею на запит Запорізької ОДПІГУДФС у Запорізькій області слід зазначити таке.

Показання осіб, що значилися керівниками підприємств та від імені яких проставлені підписи на спірних документах не можуть вважатися безумовним доказом у справі про податкове правопорушення, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є достатньо об`єктивною та достовірною інформацією, адже може бути наданою з метою можливого запобігання для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Про даний факт свідчить відсутність вироку суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності безпосередньо директора та засновника ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 за статтею 205 КК України.

Крім того, такі пояснення громадян згідно ч.1 статті 214 КПК України є виключно підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідних даних та початку досудового розслідування кримінального правопорушення і в силу цього не є доказом вчинення податкового порушення.

Що стосується вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Між тим, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від листопада 2016 року було ухвалено відносно громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , правові наслідки дій чи бездіяльності яких не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, а не відносно директора та засновника ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 .

Як вбачається з даного вироку, ним затверджено угоду про визнання винуватості громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дії яких кваліфіковано як вчинення фіктивного підприємництва у складі організованої групи, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та здійснення пособництва в умисному ухиленні від сплати податків.

Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залучили ОСОБА_1 , якій за грошову винагороду запропонували стати засновником, директором та бухгалтером ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" без мети реального проведення господарської діяльності, при цьому у свої злочинні наміри останню не повідомляли. Всі оригінали реєстраційних документів, печатка підприємства, електронні ключі, паролі та факсиміле підпису ОСОБА_1 отримано у розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що в подальшому дало їм змогу використовувати реквізити ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Отже, розглядуваним вироком затверджено угоду про визнання винуватості, тому він не містить жодних обставин та посилань на докази, що підтверджують неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" з позивачем та не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Так само, вирок не містить в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про нереальність таких господарських операцій.

Судом при постановленні вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, не досліджувались господарські операції між ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" і ПП "Путник", оцінка діяльності ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" не надавалась.

Натомість документи, складені за наслідком виконання умов Договору поставки від 14 березня 2016 року № 1403161, підписані власноручно (а не за допомогою проставляння факсиміле як вбачається з вироку) від імені ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" саме ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано доказів підробки документів, складених на підтвердження здійснених ПП "Путник" господарських операцій чи доказів того, що документи, які підписані особисто директором ОСОБА_1 , а не шляхом проставляння факсимільного підпису від імені директора ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" ОСОБА_1 , підписувала інша особа.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків. Також відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 , яка підписала спірні документи від імені ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя", не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу.

Більше того, згідно відомостей з ЄДР, ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" не перебуває в стані припинення, а ОСОБА_1 і на даний час є засновником та керівником ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя".

Відтак, наведене вище вказує на необґрунтованість посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року як на доказ порушення позивачем вимог закону за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" та нереальність здійснених ним господарських операцій.

Щодо посилання апелянта у скарзі на те, що з урахуванням змісту і специфіки розглядуваних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, забезпечення спеціальних умов зберігання товарів різних номенклатурних позицій, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником та покупцями, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавались, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих операцій, слід зазначити таке.

ПП "Путник" з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" було укладено договір поставки товару - добавки анти сліп, біодобавки для п/е, процесінгової добавки для поліетилену, чистячої добавки ПЕ, домішок технічних для поліетилену, домішок поглиначів вологи, стабілізуючих домішок, які ПП "Путник" використовує у власній господарській діяльності як допоміжні матеріали при виробництві поліетиленової продукції, яку в подальшому реалізовує своїм контрагентам-покупцям.

ПП "Путник" немає необхідності придбавати сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання, оскільки всі необхідні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності (обладнання), забезпечення спеціальних умов зберігання товарів є в наявності у ПП "Путник", яке займається виробництвом поліетиленової продукції та її реалізацією, що підтверджується договором оренди від 26 грудня 2014 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10, де обліковуються власні необоротні активи ПП "Путник".

На платника податків податковим законодавством не покладено обов`язку встановлювати та перевіряти об`єктивно необхідні умови для здійснення діяльності у своїх контрагентів, такі як наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, власного транспорту чи придбання послуг перевезення товару своїм контрагентом.

Відповідачем не доведено та не надано жодних доказів факту узгодженості дій ПП "Путник" з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності ПП "Путник" з такими діями постачальника чи сприянню ухиленню ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" від виконання податкових зобов`язань, що було б підставою для позбавлення платника податку на додану вартість на податковий кредит.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

В той же час, ПП "Путник" як добросовісним платником податків було проявлено розумну обережність у взаємовідносинах з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя", оскільки уклавши договір з контрагентом, зареєстрованим у визначеному законодавством України порядку як юридична особа та платник податку на додану вартість, ПП "Путник" досягнуто конкретних результатів (отримано товар, сплачено його вартість та використано у власній господарській діяльності, що підтверджено наданими до матеріалів справи документами), що визначає саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів, і відповідно цілком правомірно, у повній відповідності з вимогами податкового законодавства України сформовано податковий кредит щодо взаємовідносин з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя".

Таким чином, висновок апелянта про неможливість виконання оформлених господарських операцій позивача з ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя" є недоведеним в розумінні статті 77 КАС України, а даній обставині надана належна оцінка в оскаржуваному рішенні суду.

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев