Постанова

від 15.10.2020 по справі 640/7555/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7555/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 10 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації офісної будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП", який здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Бульварно-Кудрявська, 36-А в Шевченківському районі м. Києва - до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерел електроживлення (розподільчих електрощитів) та накладення печаток на вхідні двері.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки у суду не було підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 29.09.2020 року за № 36397, відповідно до якого Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 22 січня 2020 року по 24 січня 2019 року Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві на підставі наказу від 06.12.2019 № 1038, посвідчення (направлення) від 08.01.2020 № 310 проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами проведеної перевірки Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві складено акт від 24.01.2002 № 57, яким встановлено наступні порушення:

1. пункту 1.8 розділу ІV ППБУ, допускається використання тимчасових дільниць електромережі;

2. пункту 1.20 розділу ІV ППБУ, не проведений замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;

3. пункту 1.20 розділу ІV ППБУ, не проведені розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж;

4. пунктів 1.1, 1.4 розділу V ППБУ, сигнал від приймально-контрольного приладу не виведений на пульт цілодобового пожежного спостерігання. ДБН В.2.5-56;

5. пункту 2.3 розділу ІІІ ППБУ, двері електрощитової та підсобних приміщень не виконані протипожежними з нормованим класом вогнестійкості;

6. пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ, шляхи евакуації захаращено матеріальними цінностями;

7. пункту 2.28 розділу ІІІ ППБУ, допускається прокладання ковроліну на шляхах евакуації з невідомими показниками, щодо токсичності продуктів горіння, димоутворювальної здатності та відповідності групам поширення полум`я РП1, РП2;

8. пунктів 1.1, 1.4 розділу V ППБУ, приміщення будівлі не обладнано системою оповіщення про пожежу. ДБН В.2.5-56;

9. пункту 2.5 розділу ІІІ ППБЦ, не проведено вогнезахисну обробку (просочення) дерев`яних елементів горищного покриття (крокви, лати);

10. пункту 16 розділу ІІ ППБУ, посадові особи відповідальні за протипожежний стан приміщень не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

11. пункту 2.12 розділу ІІІ ППБУ, допускається захаращення приміщення електрощитової горючими матеріалами;

12. пункту 2.23 розділу ІІІ, пункту 22 розділу ІІ ППБУ, ширина шляхів евакуації на 1-му поверсі менша за 1 м. ДБН В. 1.1-7;

13. пункту 2.23 розділу ІІІ, пункту 22 розділу ІІ ППБУ, висота шляхів евакуації на 1-му поверсі менша за 2 м. ДБН В. 1.1-7;

14. пункту 2.23 розділу ІІІ, пункту 22 розділу ІІ ППБУ, з кожної частини поверху (секції) відсутній другий евакуаційний вихід, який веде безпосередньо на ззовні. ДБН В. 1.1-7;

15. пункту 2.27 розділу ІІІ ППБУ, двері запасних евакуаційних виходів зачинені на ключ, проте відповідно до ППБУ за наявності людей у приміщенні можуть замикатися лише на внутрішні запори, які відкриваються зсередини без ключа;

16. пункту 2.27 розділу ІІІ ППБУ, двері на шляхах евакуації з 2 поверху відчиняються не в напрямку виходу з будівель (приміщень);

17. пункту 2.33 розділу ІІІ ППБУ, не підтверджено визначення розрахункового часу евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Обшиє требования";

18. пункту 2.37 розділу ІІІ, пункту 22 розділу ІІ ППБУ, на шляхах евакуації 2 поверху влаштовано пороги з висотою більше 0,05 м. ДБН В. 1.1-7;

19. пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ, під сходовою клітиною 1 поверху влаштовано підсобне приміщення;

20. пункту 1.6 розділу ІV ППБУ, в приміщенні електрощитової з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

21. пункту 1.18 розділу ІV ППБУ, допускається експлуатація світильників зі знятими ковпаками (розсіювачами);

22. пункту 1.21 розділу ІV ППБУ, не проведено перевірку захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

23. пункту 1.21 розділу ІV ППБУ, не надано паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювачів пристроїв блискавкозахисту;

24. пунктів 1.1, 1.4 розділу V ППБУ, не здійснюється технічне обслуговування автоматичної пожежної сигналізації. ДБН В.2.5-56;

25. пунктів 1.1, 1.4 розділу V ППБУ, не проведено вимірювання значення електричного опору ізоляції між електрично не з`єднаними струмопровідними частинами ППКП, а також між ними і його корпусом на відповідність вимогам технічних умов на цей прилад. ДБН В.2.5-56;

26. пунктів 1.1, 1.4 розділу V ППБУ, приміщення 3-го поверху не обладнані автоматичною пожежною сигналізацією. ДБН В.2.5-56;

27. пункту 2 статті 57 Кодексу цивільного захисту України , допускається передача приміщень суб`єктам господарювання в орендне користування без наявності у них поданої та зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єктів господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

28. пункту 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України, не проведено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки.

Вказаний акт перевірки підписаний без зауважень та отримано його примірник економістом з фінансової роботи ОСОБА_1 .

З огляду на виявлені порушення та з посилання на те, що вони є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується наявність порушень встановлених Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, а також не надано доказів усунення таких порушень, натомість вказується, що судом першої інстанції ухвалено спірне рішення з порушенням норм процесуального права, в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини дев`ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Згідно із частиною першою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд вирішує питання щодо провадження за яким буде розглядатися справа при відкритті провадження у справі.

Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду даної справи є застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" заходів реагування, відтак, даний спір може бути вирішено у спрощеному провадженні.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта щодо обмеження процесуальних прав сторін при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття спрощеного провадження у справі 13.04.2020 року.

Вказаною ухвалою суду роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позов з усіма доказами, а також усі права згідно ст.ст. 79, 162 КАС України.

На виконання вимог ухвали апелянтом 30.04.2020 року подано відзив на позов без будь яких доказів в обґрунтування обставин наведених у відзиві.

При цьому, апелянтом не надано жодних доказів, що його процесуальні права як відповідача у справі було обмежено судом першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКЕП" про застосування заходів реагування залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 15.10.2020 р.)