Постанова

від 08.10.2020 по справі 826/1691/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1691/17 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Федотова І.В. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Король Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство торгівлі тканинами до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ТОВ Агентство торгівлі тканинами звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року № 0020411404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Райз Групп не знайшло свого підтвердження.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві від ТОВ Агентство торгівлі тканинами не надходив.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року позивачу було запропоновано надати додаткові докази, яка залишилася невиконаною.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив та причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника ТОВ Агентство торгівлі тканинами .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агентство торгівлі тканинами з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Райз Групп за період з 01 липня по 31 серпня 2015 року, про що складено акт від 13 вересня 2016 року № 215/26-15-14-04-03/39338545.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року № 0020411404 про нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 433191 грн 00 коп., з яких 346553 грн 00 коп. - за основним платежем та 86638 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене рішення контролюючого органу позивач оскаржив до ДФС України, однак рішенням від 28 грудня 2016 року № 28310/6199-99-11-01-02-38 у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2016 року № 0020411404, ТОВ Агентство торгівлі тканинами звернулося до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ Агентство торгівлі тканинами , суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Райз Групп підтверджується належними доказами: рахунками фактурами, видатковими накладними та податковими накладними.

Також суд першої інстанції зазначив, що придбані у ТОВ Райз Групп товари були поставлені на склад, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 23-б та передані на відповідальне зберігання ТОВ Мембрана Текс , що підтверджується договором відповідального зберігання № 26/06/15 від 26 червня 2015 року та відповідними актами приймання-передачі. У подальшому вказані товари були використані у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з актом перевірки від 13 вересня 2016 року № 215/26-15-14-04-03/39338545 ТОВ Агентство торгівлі тканинами за підсумками господарських операцій з ТОВ Райз Групп задекларувало податковий кредит у розмірі 346553 грн 00 коп. Контролюючий орган вважає такі дії позивач протиправними, адже фактична поставка товару від продавця до покупця не здійснювалася. Такий висновок ґрунтується на тому, що позивач під час перевірки не надав документів, які б у повному обсязі підтверджували наявність фінансово-господарських взаємовідносин. Також контролюючий орган зазначив, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних контрагенти-постачальники не реєстрували на ТОВ Райз Групп з моменту його створення, а саме - з 03 лютого 2015 року податкові накладні з номенклатурою, яка б містила товари, що у подальшому поставлялися ТОВ Агентство торгівлі тканинами протягом липня-серпня 2015 року.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів контролюючого органу, колегія суддів враховує, що у відповідності до абз. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відтак, обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаних товарів.

Таким чином під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ Агентство торгівлі тканинами податкового кредиту підлягає перевірці фактичне отримання товарів від ТОВ Райз Групп .

Під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які хоч і не є беззаперечним доказом відсутності фактичних поставок товару, проте поставили під сумнів можливість здійснення відповідних господарських операцій зазначеним контрагентом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що перевірку фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Райз Групп слід здійснювати шляхом дослідження та аналізу первинних та інших документів, що відображають зміст господарських операцій та кожен етап їх здійснення.

Так, між зазначеними особами був укладений договір поставки № 37 від 01 липня 2015 року, згідно з яким сторони домовилися про здійснення купівлі-продажу фурнітури, обладнання для зварювання, ниток латексних та матеріалів ПВХ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі вказаного договору були оформлені документи щодо здійснення трьох поставок товару:

- 09 липня 2015 року на суму 829662 грн 46 коп., на підтвердження чого надані рахунок фактура № 19 від 09 липня 2015 року, видаткова накладна № 17 від 09 липня 2015 року, податкова накладна № 79 від 09 липня 2015 року;

- 03 серпня 2015 року на суму 920721 грн 60 коп., на підтвердження чого надані рахунок фактура № 23 від 03 серпня 2015 року, видаткова накладна № 7 від 03 серпня 2015 року, податкова накладна № 7 від 03 серпня 2015 року;

- 11 серпня 2015 року на суму 328936 грн 44 коп., на підтвердження чого надані рахунок фактура № 73 від 11 серпня 2015 року, видаткова накладна № 28 від 11 серпня 2015 року, податкова накладна № 87 від 11 серпня 2015 року.

У відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити її фактичне здійснення у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу.

Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

Приєднані до матеріалів справи первинні документи - рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні є основними, які складаються у ході здійснення господарських операцій з поставки товарів та за звичайних умов є достатніми для здійснення бухгалтерського і податкового обліку.

Разом з тим у разі виникнення сумнівів у тому, що товари були виконані та у спроможності контрагента здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності підтверджували виконання робіт, а також їх виконання саме тією особою, яка зазначена в первинних документах, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік операції.

Оцінюючи документи, складені безпосередньо між ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Райз Групп , колегія суддів виходить із того, що вони є зацікавленими в документальному оформленні господарської операції.

Проте формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів при відсутності фактичного здійснення господарської операції, чинним законодавством - не передбачено.

Тому наявність документів, складених та підписаних ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Райз Групп , не може бути безумовною та достатньою підставою для висновку про фактичне здійснення господарської операції.

У разі отримання податкової інформації, яка свідчить про можливу фіктивну діяльність контрагента, для цілей підтвердження права на податковий кредит особливого значення набувають документи, що складені за участю осіб, які не є сторонами договору та підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач додатково надав договір відповідального зберігання № 26/06/15 від 26 липня 2015 року, що укладений між ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Мембрана Текс , товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та довіреності. Представник позивача зазначав, що ТОВ Райз Групп самостійно здійснювало доставку товару на склад ТОВ Мембрана Текс , з яким ТОВ Агентство торгівлі тканинами уклало договір відповідального зберігання. У подальшому ТОВ Мембрана Текс за розпорядженням ТОВ Агентство торгівлі тканинами здійснювало відпуск товарів контрагентам-покупцям.

Дослідивши зазначені письмові докази у сукупності з раніше зазначеними договором поставки № 37 від 01 липня 2015 року, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, колегія суддів встановила такі обставини.

Договір № 37 від 01 липня 2015 року не визначає адресу, за якою ТОВ Райз Групп зобов`язується здійснити поставку товару. Замовлення, складання яких було передбачене п. 1.2 вказаного договору, до суду не надані. Пояснень щодо порядку узгодження місця і дати поставки кожної окремої партії товару, а також асортименту та кількості продукції адміністративний позов не містить, а в судове засідання представник ТОВ Агентство торгівлі тканинами не з`являвся.

Надані до суду товарно-транспортні накладні не містять повної адреси місця розвантаження товару. У вказаний документах у якості місцезнаходження пункту розвантаження зазначено: м. Київ, вул. Електриків (без зазначення номера будинку).

Згідно з договором відповідального зберігання № 26/06/15 від 26 липня 2015 року ТОВ Мембрана Текс зобов`язувалося здійснювати зберігання товару за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 23-Б.

Колегія суддів враховує, що зазначена адреса відповідає також місцезнаходженню позивача у справі - ТОВ Агентство торгівлі тканинами .

Разом з тим, позивач стверджує, що товар, який надходив від ТОВ Райз Групп , передавався на зберігання ТОВ Мембрана Текс .

У свою чергу товарно-транспортні накладні містять лише підпис особи, яка прийняла товар, без зазначення її прізвища, посади, місця роботи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За правилами ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зазначені норми права вказують на те, що окрім письмового договору з професійним зберігачем, сторони відповідного договору у майбутньому додатково засвідчують факти прийняття речі чи партії речей на зберігання.

Відповідно до п. 3.1.2 договору відповідального зберігання № 26/06/15 від 26 липня 2015 року ТОВ Агентство торгівлі тканинами зобов`язане передавати товари ТОВ Мембрана Текс за актом приймання-передачі товару, видатковими накладними, іншими обліковими документами.

Разом з тим позивач, стверджуючи, що придбаний у ТОВ Райз Групп товар був переданий на зберігання ТОВ Мембрана Текс , не надав документів, передбачених п. 3.1.2 договору № 26/06/15 від 26 липня 2015 року, які б підтверджували вказану обставину.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 12 червня 2020 року зазначив, що придбані у ТОВ Райз Групп товари були поставлені та передані на відповідальне зберігання ТОВ Мембрана Текс , що підтверджується договором № 26/06/15 від 26 червня 2015 року та відповідними актами приймання-передачі.

Водночас актами приймання-передачі товару, складені за участю ТОВ Агентство торгівлі тканинами та ТОВ Мембрана Текс у матеріалах справи відсутні. Посилання на такі документи відсутні також у переліку додатків до адміністративного позову та до клопотання від 14 червня 2017 року.

Також ТОВ Агентство торгівлі тканинами стверджує, що придбані у ТОВ Райз Групп товари були у подальшому реалізовані третім особам, а їх відпуск зі складу здійснювало безпосередньо ТОВ Мембрана Текс .

Згідно з п. 3.2.9 договору № 26/06/15 від 26 липня 2015 року зберігач за письмовим розпорядженням клієнта зобов`язаний передати визначену кількість товарів третім особам.

Як раніше зазначалося, до суду першої інстанції були надані копії видаткових накладних та довіреності. Видаткові накладні видані постачальником - ТОВ Агентство торгівлі тканинами на ім`я покупців, якими були юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Зміст наданих до суду довіреностей полягає у тому, що контрагенти-покупці доручають фізичним особам (зазначаються їх прізвище, ім`я, по батькові, реквізити документа, що посвідчує особу) отримати від ТОВ Агентство торгівлі тканинами товар визначеного асортименту та кількості.

Посилання зберігача товару - ТОВ Мембрана Текс у вказаних документах відсутні.

Отже, стверджуючи про здійснення продажу товару, позивач не надав як доказів його повернення зі зберігання, так і доказів надання доручень зберігачу здійснити відпуск товару третім особам.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року ТОВ Агентство торгівлі тканинами було запропоновано надати належним чином засвідчені копії документів, якими:

- здійснювалася передача товару на зберігання (якими ТОВ Мембрана Текс підтверджувало факт прийняття товару на зберігання від ТОВ Агентство торгівлі тканинами );

- здійснювалося надання доручень ТОВ Мембрана Текс про видачу третім особам (покупцям ТОВ Агентство торгівлі тканинами ) товарів, які зберігалися на складі.

Відповідний запит був вручений представнику ТОВ Агентство торгівлі тканинами - Добродубу О.Я. 24 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим позивач запитувані додаткові докази до суду не надав, з клопотання про продовження строку для їх підготовки не звертався та про причини невиконання вимог ухвали суду від 17 вересня 2020 року - не повідомив.

Отже, в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б у повному обсязі відображали рух товару від продавця до покупця, умови його перевезення, вказували на особу, яка здійснила приймання товару від перевізника, визначали фактичне місце зберігання і порядок його відпуску третім особам.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Райз Групп , а також спричинення реальних змін майнового стану у зв`язку з їх здійсненням.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ Агентство торгівлі тканинами .

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 12 червня 2020 року та є підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство торгівлі тканинами - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку

Постанова складена у повному обсязі 15 жовтня 2020 року.