Постанова

від 12.10.2020 по справі 914/2435/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. Справа № 914/2435/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) - Жарський І.Р.

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - Юхман Я.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , б/н, б/д

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2019 року, суддя Фартушок Т.Б.

про відмову у забезпеченні позову

у справі №914/2435/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Трейдінг Львів , м. Львів

про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019 №4749, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019 та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-2

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2019 року у справі №914/2435/19 відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ Приватбанк про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що в заяві не наведено достатнього обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ Приватбанк , і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд в ухвалі зазначає, що заявником, з врахуванням предмету позову, не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Поряд з тим, судом встановлено, що заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення дій відповідачем-2, які б перешкоджали діяльності відділення АТ КБ Приватбанк , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а. За висновками суду заявник зазначає про ймовірність вчинення відповідачем-2 дій, які перешкоджатимуть діяльності відділення АТ КБ Приватбанк , при цьому, саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також суд в ухвалі вказав, що позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2019 року у справі №914/2435/19 та прийняти нове рішення про забезпечення позову, а саме: заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду автомобілів позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ Приватбанк , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а. Зокрема, зазначає, що у разі винесення судом рішення на користь позивача в період, який минув з дня укладення недійсного договору до моменту набрання рішенням у цій справі законної сили, банк не зможе фактично повноцінно реалізовувати свою законне право користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим, може бути завдана значна шкода інтересам позивача, у тому числі, але не виключно, матеріальні збитки. На думку скаржника частина земельної ділянки, що накладається одна на одну, використовується позивачем для здійснення господарської діяльності, таким чином, у зв`язку з тим, що ця частина земельної ділянки фактично передана іншій особі в оренду, відповідач-2 може розпочати на цій земельній ділянці дії, що перешкоджатимуть повноцінній роботі банку. Також апелянт наголошує, що у разі перешкоджання у здійсненні господарської діяльності, позивач буде змушений відновлювати свої порушені права та інтереси, зокрема, але не виключно, шляхом ініціювання нових судових спорів, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та подальшій розробці технічної документації на земельну ділянку саме в обсязі, необхідному для обслуговування будівлі.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2019 року у справі №914/2435/19 та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву позивача про забезпечення позову. Додатково наголошував, що вчинення відповідачем-2 будь-яких дій на спірній земельній ділянці (зведення парканів, будівель, будь-яких конструкцій) перешкоджатимуть проїзду машин позивача та можуть завадити роботі відділення АТ КБ Приватбанк .

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначав, що позивачем не подано жодних доказів в обґрунтування підстав щодо забезпечення позову, при цьому, вважає посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У клопотанні, що надійшло до суду 12 жовтня 2020 року, також зазначає про порушення позивачем прав відповідача-2 щодо користування орендованою земельною ділянкою.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представника відповідача-1 не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Трейдінг Львів про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №4749 від 11.03.2019 року Про затвердження ТзОВ НВФ Нью-Трейдінг Львів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Липинського, 13-б ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 площею 0,1137 га на вул. В. Липинського, 13б у м. Львові від 07.05.2019 року; скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку 4610137500:05:003:0201 площею 0,1137 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТзОВ НВФ Нью-Трейдінг Львів .

Позов мотивовано тим, що АТ КБ Приватбанк , як власник будівлі за №13 загальною площею 185,7 кв. м, що знаходиться на вул. В. Липинського у м. Львові, має право на користування земельною ділянкою площею 0,2562 га кадастровий номер 4610137500:05:003:0168, на якій знаходиться така будівля. Поряд з тим, на думку позивача вказана земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:003:0168 та земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:003:0201, яка надана відповідачу-2 в оренду, в частині накладаються одна на одну, у звязку з чим, позивач вважає незаконною ухвалу міської ради про надання останньої в оренду відповідчу-2 та недійсним укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:05:003:0201.

Поряд з тим, позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу-2 - ТзОВ Нью-Трейдінг Львів вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ Приватбанк , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:003:0201 загальною площею 0,1137 га на вул. Липинського, 13-б, надана в оренду відповідачу-2 та земельна ділянка орієнтовною площею 0,2265 га на вул. Липинського, 13-а, фактичним землекористувачем якої є позивач, накладаються одна на одну, а також те, що поділ та виділення в окрему земельну ділянку земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:05:003:0168 відбулось без згоди суміжного землекористувача. Поряд з цим, заявник зазначає, що у разі визнання судовим рішенням правочину недійсним, в період, який минув з моменту його укладення до моменту набрання судовим рішенням законної сили, позивач не зможе повноцінно реалізовувати своє законне право користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а, у звязку з чим, може бути завдана значна шкода його інтересам, в тому числі і матеріальні збитки. Крім цього, позивач вказує, що частина земельних ділянок, яка накладається одна на одну, використовується останнім для здійснення господарської діяльності, відтак, у зв`язку з тим, що ця частина земельної ділянки фактично є переданою відповідачу-2 в оренду, останній може розпочати на цій земельній ділянці дії, що перешкоджатимуть повноцінній роботі позивача.

Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.136 ГПК України).

Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Так, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №4749 від 11.03.2019 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.05.2019 року та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, тобто з позовом немайнового характеру.

Отже, зважаючи на зазначене, судове рішення у разі задоволення такої вимоги не вимагатиме примусового виконання, в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову .

Відповідно до ч.1 ст.74 та ч.1 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши подані заявником матеріали,, колегія суддів погоджується, що в цьому випадку позивачем не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який він просить вжити, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що заявником не наведено будь-яких обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем-2 будь-яких дій, пов`язаних з реалізацією права оренди останнього на земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:05:003:0201 загальною площею 0,1137 га на вул. Липинського, 13б, які (дії) б перешкоджали діяльності відділення АТ КБ Приватбанк , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13а.

Поряд з тим, заявником до заяви про забезпечення позову не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували існування зазначених вище обставин.

Одночасно, посилання заявника на можливе вчинення відповідачем у майбутньому дій, які можуть призвести до істотного ускладнення чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, та які можуть перешкоджати господарській діяльності позивача, не може слугувати достатньою підставою для вжиття судом вказаних позивачем заходів забезпечення позову, оскільки такі твердження є лише припущеннями, не обґрунтовані конкретними обставинами, та не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову (п.4).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2019 року у справі №914/2435/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - без задоволення.

Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 15 жовтня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.