Постанова від 13.10.2020 по справі 910/12950/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Справа№ 910/12950/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.10.2020 року у справі №910/12950/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020, повний текст якого складено 04.06.2020

у справі №910/12950/19 (суддя Головіна К. І. )

за позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904

про стягнення 571 504, 92 грн.

В С Т А Н О В И В :

Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 2 115 287,28 грн. за договорами № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 року та № Б70-2017/УКР від 08.08.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 року вказані вимоги позивача були роз`єднані шляхом виділення їх у самостійні провадження з наступним присвоєнням таким вимогам окремого номеру справи. Зокрема, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 року у сумі 571 504,92 грн., яка складається із основного боргу - 359 620,00 грн., інфляційних втрат - 179 041,92 грн. та 3 % річних - 32 843,00 грн., що разом складає 571 504, 92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/12950/19 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" основний борг у сумі 359 620,00 грн., інфляційні втрати у сумі 179 041,92 грн., 3% річних у сумі 32 843,00 грн., судовий збір у сумі 8 572,58 грн.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем не виконано умови договору в частині оплати товару, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки скаржником жодного судового документа, крім рішення, не отримано, а тому він не був обізнаний щодо розгляду даної справи. Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не було надано відповідних рахунків-фактури, на підставі яких покупець мав перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника оплату за товар, а тому у покупця не виникло зобов`язання перерахувати кошти, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020, справу №910/12950/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Зубець Л.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 залишено без руху та повідомлено скаржника про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

08.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 та доданої до неї докази сплати судового збору у розмірі 12 858, 87 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального автотранспортного підприємства № 273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19, а також розгляд апеляційної скарги Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 призначено на 29.09.2020 об 14:30 год.

29.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 29.09.2020, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 розгляд апеляційної скарги Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/12950/19 відкладено на 13.10.2020 о 13:10 год. Зобов`язано сторони у справі №910/12950/19 скласти акт звірки взаємних розрахунків, в якому показати динаміку росту заборгованості та її погашення з посиланням на номер та дату відповідного первинного бухгалтерського документу, та з розбивкою по періодам окремо, а також надати його суду до 09.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 07.10.2020-24.10.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3705/20 від 08.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12950/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/12950/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 прийнято апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 зазначеною колегією, розгляд апеляційної скарги Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 призначено на 13.10.2020 об 13:10 год.

09.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява з копією акту звірки підписаним лише відповідачем.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 13.10.2020, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з наступних підстав.

За змістом статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду від 14.01.2020 року, а також ухвали Господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи від 17.02.2020 року, 02.03.2020 року, 10.04.2020 року були направлені Комунальному автотранспортному підприємству № 273904. Втім поштові конверти із вказаними відправленнями, разом із повідомленнями про вручення поштового відправлення, повернуті відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: за закінченням строку зберігання та адресат відсутній .

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвал суду про призначення розгляду справи з вказівкою причини повернення: за закінченням строку зберігання та інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, адресат відсутній є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є вул. Охтирська, 8, м. Київ, 03022, в той час як всі процесуальні документи судом першої інстанції надсилались на пр-т Степана Бандери, 26-А, м. Київ, 04655.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ГПК України щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача, не забезпечив останньому можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за відсутності його представника, не повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд судом першої інстанції цієї справи відбувався за відсутності Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 та належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань, що в силу положень підпункту 3 пункту 3 статті 277 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на що, оскаржуване судове рішення внаслідок порушення норм процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки продукції № Б67-2017/УКР (далі - Договір).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (чч.1, 2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язується поставити продукцію - зубці ріжучі (дорожньої фрези) BSH258 W6/20Х (або аналог), а покупець прийняти товар і оплатити його (п.1.1 Договору).

Загальна сума договору складає 3 012 000,00 грн. з ПДВ (п.1.2 Договору). Кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість, який постачається згідно договору наведено у специфікації (додаток № 1 до Договору), а також зазначається у видатковій накладній та рахунку, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється згідно накладних по факту поставки товару з відстрочкою платежу 30 днів. Ціна на товар є фіксованою і протягом дії договору коригуванню не підлягає (п. 3.3 Договору).

Поставка товару постачальником здійснюється за заявкою замовника на адресу, вказану у заявці, протягом 5 робочих днів з дня отримання постачальником заявки на відповідний товар (п. 4.1, 4.2 Договору). Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (видаткових накладних) (п. 4.3 Договору).

Договір набуває законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р. (п. 9.4 Договору).

Специфікацією до Договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість у сумі 3 012 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 626 480,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 560 від 13.04.2017 р., № 695 від 05.05.2017 р., № 739 від 15.05.2017 р., № 828 від 22.05.2017 р., № 1011 від 09.06.2017 р., № 1060 від 16.06.2017 р., № 1133 від 27.06.2017 р., № 1238 від 06.07.2017 р., № 1322 від 13.07.2017 р., № 1461 від 31.07.2017 р., № 1551 від 07.08.2017 р., № 1678 від 22.08.2017 р., № 1819 від 07.09.2017 р., № 1863 від 11.09.2017 р., № 2229 від 17.10.2019 р., № 2298 від 24.10.2017 р., № 2447 від 17.11.2017 р., № 2508 від 28.11.2017 р., підписаними сторонами без зауважень.

Положеннями чч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції виконав неналежним чином, з урахуванням порядку розрахунків, передбаченого розділом 3 Договору, оплатив товар по факту поставки згідно з накладними та відстрочкою платежів у 30 календарних днів на суму 1 266 860,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.05.2017 р., від 19.08.2017 р., від 30.08.2017 р., від 18.10.2017 р., від 28.12.2017 р., від 24.01.2018 р., від 13.02.2018 р., від 06.04.2018 р., від 11.07.2018 р., від 28.08.2018 р., від 28.05.2019 р., від 29.05.2019 р., від 11.06.2019 р., № 18.07.2019 р.

Крім того, за період розгляду справи в судді першої інстанції відповідачем було сплачено борг у сумі 80 000,00 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями: №4068 від 30.09.2019 року на суму 10 000,00 грн., №4234 від 21.10.2019 року на суму 10 000,00 грн., №4384 від 20.11.2019 року на суму 50 000,00 грн. та №4651 від 15.01.2020 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутні предмет спору.

З огляду на що, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 80 000,00 грн підлягає закриттю.

Оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення інша частина зобов`язань за Договором на суму 279 620,00 грн. відповідачем не виконана, то непогашена сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 279 620,00 грн є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 179 041,92 грн. та 3% річних у сумі 32 843,00 грн., які нараховані за прострочення зобов`язання за Договором, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24.04.2019 по справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 по справі № 924/312/18.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача суми матеріальних втрат, заявленої до стягнення, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 179 041,92 грн. та 3 % річних у сумі 32 843,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання скаржника на те, що позивачем не було надано відповідних рахунків-фактури, на підставі яких покупець мав перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника оплату за товар, а тому у покупця не виникло зобов`язання перерахувати кошти та як наслідок були відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, колегію суддів відхиляються, оскільки відповідно до п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється згідно накладних по факту поставки товару з відстрочкою платежу 30 днів, тобто відповідач повинен оплатити отриманий товар на виконання вимог договору та закону, а не на підставі рахунків-фактури.

Додані скаржником до апеляційної скарги інші платіжні доручення на погашення основного боргу за Договором, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки оплату здійснено після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, тобто після 28.05.2020. При цьому, колегія звертає увагу на те, що скаржник не позбавлений права звернутись з відповідними платіжними дорученням до виконавця для зарахування оплати основного боргу під час виконавчого провадження.

Інші доводи скаржника, колегією суддів не беруться до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.

Судові витрати (судовий збір) на підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на загальну сумі 491 504,92 грн, тому в цій частині судовий збір у 7 372,57 грн (491 504,92 *1,5%) підлягає відшкодуванню з відповідача.

При цьому, в наслідок часткового задоволення апеляційної скарги, сплачена сума судового збору за її подачу підлягає відшкодуванню іншою стороною, тобто позивачем.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала її обґрунтованою в частині основного боргу на суму 80 000,00 грн, у зв`язку з чим сплачений в цій частині судовий збір у розмірі 1 800,00 грн (80 000 * 1,5) * 150%) за її подання підлягає відшкодуванню позивачем.

Відповідно до ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене та приписи ч.11 ст.129 ГПК України, а також оскільки на відповідача покладено більшу суму судових витрат, тому на останнього покладається обов`язок сплати таких витрат у розмірі 5 572,57 грн (7 372,57 - 1 800,00).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 278, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення в наступній редакції.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (03066, м. Київ, вул. Охтирська, 8; код - 05433011) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 28, ідентифікаційний код 25638086) основний борг у сумі 279 620,00 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень нуль копійок), інфляційні втрати у сумі 179 041,92 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч сорок одна гривня дев`яносто дві копійки), 3% річних у сумі 32 843,00 грн (тридцять дві тисячі вісімсот сорок три гривні нуль копійок), судовий збір у сумі 5 572,57 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні п`ятдесят сім копійок).

5.Закрити провадження у справі №910/12950/19 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 80 000,00 грн основного боргу.

6.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7.Матеріали справи №910/12950/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Л.П. Зубець