Рішення

від 16.10.2020 по справі 910/14486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2020Справа № 910/14486/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рент Комерц , м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс , м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц , м. Запоріжжя

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рент Комерц (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (відповідач-2) про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення останніх з нежилих приміщень площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, (в літ. А) на другому поверсі вул. Братиславська, 52.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приміщення площею 4001 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, (в літ. А) на другому поверсі вул. Братиславська, 52, передані позивачу в оренду власником ТОВ ҐВіктор-Комерц на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №01-09/19 від 01.09.2019 року, проте користування зазначеними приміщеннями позивачем неможливе, оскільки його займають відповідачі без будь-яких на те правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 року позовну заяву б/н від 15.10.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Рент Комерц залишено без руху та надано строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

04.11.2019 року позивачем подано до суду заяву на виконання вимог ухвали суду та заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

10.01.2020 року вдповідачем-1 подано до суду заяву, в якій, зокрема, зазначено, що представники ТОВ Віктор-Комерц та ТОВ Рент Комерц у неустановлений засадам моралі та правилами поведінки ведення господарських відносин намагались неодноразово проникнути у спірні приміщення з вимогами їх звільнення та невідомими цілями, використовуючи погрози фізичного насилля до працівників, у зв`язку з чим відповідач-1 був вимушений був звертатись до правоохоронних органів. Також відповідачем-1 зазначено, що він на законних підставах користується спірними приміщеннями, оскільки вини передані йому попереднім власником ТОВ АЦ-2 на підставі Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012 року.

В підготовчому засіданні 14.01.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 11.02.2020 не відбудеться у зв`язку з навчанням судді Морозова С.М. в Національній школі суддів. Наступне судове засідання призначено на 17.03.2020.

17.03.2020 року позивачем подано до суду пояснення, які не прийняті судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктор-Комерц" та відкладено підготовче засідання до 21.04.2020.

27.03.2020 року позивачем подано до суду заперечення на заяву відповідача-1. У вказаних запереченнях зазначено, що Договір оренди відповідача-1 закінчився 31.05.2015 року, оскільки додаткова угода про продовження дії цього договору не була нотаріально посвідчена, окрім того, ТОВ АЦ-2 було ліквідовано в справі №910/8396/14. Позивачем також зазначено, що жодних орендних платежів йому від відповідача-1 не надходило. Відповідачі незаконно, без будь-яких правових підстав займають, користуються, здають в суборенду та незаконно отримують суборендну плату за спірні нежитлові приміщення.

Підготовче засідання 21.04.2020 судом було відкладено до 16.06.2020.

22.04.2020 року третьою особою до суду подано пояснення, в яких зазначено, що право власності на спірні приміщення за ним зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2018 року, проте при спробі зайняти приміщення третьою особою виявлено, що приміщення зайняті відповідачами. Також третьою особою зазначено, що вона є платником ПДВ, проте жодних податкових накладних для відповідачів не виписувала та не реєструвала. У поясненнях вказано, що від відповідача-1 надходили кошти по 4 001,00 грн на місяць, однак це була ініціатива останнього з метою прикриття незаконної діяльності по використанню спірного нежитлового приміщення. Єдиною причиною неповернення цих коштів третьою особою відповідачу-1 є їх утримання для компенсації збитків вказаних у цивільному позові ТОВ Віктор-Комерц до ТОВ АЦК-Сервіс у рамках кримінального провадження №12018100030006013, де ціна позову складає 10 202 550,00 грн.

В підготовчому засіданні 16.06.2020 судом було оголошено перерву до 21.07.2020.

В засіданні 21.07.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020 року.

В судове засідання 06.10.2020 сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 06.10.2020 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2018 року між Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктор-Комерц" (покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір від 13.06.2018), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрований в реєстрі за №591, відповідно до умов якого, продавець передає майно, вказане в п. 1.2 договору у власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1 Договору від 13.06.2018).

Відповідно до п. 1.2. Договору від 13.06.2018, предметом купівлі-продажу за цим договором є наступне нерухоме майно: Група приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, що належить ПАТ КБ "Євробанк", площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, надалі за текстом - нерухоме майно, яке належить продавцю на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, від 23.02.2016 за реєстровим №114, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.02.2016, номер запису про право власності: 13393937.

Згідно з п. 2.1. Договору від 13.06.2018, продаж нерухомого майна вчиняється за 7 185 100,59 грн без ПДВ.

Грошові кошти у сумі 7 185 100,59 грн, без ПДВ сплачені покупцем продавцю до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець, але не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів із дати складання такого протоколу (п. 2.2. Договору від 13.06.2018).

Пунктом 3.1. Договору від 13.06.2018 сторони погодили, що право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності.

Відповідно до п. 5.1 Договору від 13.06.2018, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127406584, власником нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 4001 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, є - Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 413342580000, дата державної реєстрації: 13.06.2018.

Отже, починаючи з 13.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (третя особа) є власником нерухомого майна: Групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

01.09.2019 року між ТОВ Віктор-Комерц (орендодавець) та ТОВ Рент Комерц (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №01-09/19 (надалі - Договір від 01.09.2019), відповідно до 1.1. якого орендар надає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду), без права відчуження, нежилі приміщення (в літ. А) на другому поверсі (надалі - об`єкт оренди, спірне приміщення) загальною площею 4001 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

Об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору. (п. 3.2. Договору від 01.09.2019).

Термін оренди починається від дня підписання сторонами акту прийому-передачі (Додаток №2) об`єкта оренди та діє до 01.08.2022 року. (п. 4.2. Договору від 01.09.2019).

01.09.2019 року між позивачем, як орендарем, та третьою особою, як орендодавцем, на підставі Договору від 01.09.2019 було підписано Акт прийому-передачі, за яким ТОВ Віктор-Комерц передав, а ТОВ Рент Комерц прийняв в оренду частину об`єкту оренди, а саме нежилі приміщення (в літ. А) на другому поверсі будівлі площею 2000 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52.

02.09.2019 року позивачем та третьою особою було складено Акт про недопуск представників ТОВ Віктор Комерц та ТОВ Рент Комерц до нежилих приміщень (в ліфт. А) на другому поверсі будівлі, площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, в якому зазначено, що 02.09.2019 року при спробі потрапити до спірних приміщень заважали представники ТОВ АЦК-Сервіс та ТОВ ТК Альбус , які незаконно потрапили до вказаних приміщень та користуються ними.

Разом з тим, судом встановлено, що 06.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦ-2" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦК-Сервіс" (орендар, відповідач-1) укладено Договір оренди №А02-2012 (надалі - Договір від 06.06.2012), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх, на строк, визначений цим договором, а орендар прийняв, сплачує орендну плату та користується нерухомим майном відповідно до умов договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору від 06.06.2012, до цільового використання відноситься: використання орендарем нерухомого майна для власних потреб під час здійснення господарської діяльності, надання орендарем частини нерухомого майна в суборенду третім особам.

Згідно з п. 1.4. Договору від 06.06.2012, нерухоме майно, що передається за умовами цього договору орендодавцем в оренду орендарю схематично зображено сторонами цього договору а План-схемі, що міститься у Додатку №1 до цього договору та який є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 1.9. Договору від 06.06.2012, у разі зміни власника приміщення, відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України дія даного договору оренди не припиняється, а до нового власника переходять права та обов`язки попереднього орендодавця. Новий орендодавець зобов`язаний переукласти договір оренди орендарем на тих же умовах і на той же строк.

Пунктом 2.1. Договору від 06.06.2012 визначено, що розмір щомісячної орендної плати за користування нерухомим майном складає 4001 грн, в тому числі ПДВ 20% - 666,83 грн.

Відповідно до п. 3.3.4 Договору від 06.06.2012, орендар має право без згоди орендодавця надавати нерухоме майно будь-якій третій стороні, в тому числі орендар має право передавати нерухоме майно в суборенду.

Згідно з п. 3.3.5. Договору від 06.06.2012, після закінчення строку оренди орендар, і кожен інший, негайно, в останній день дії договору, звільняє і повертає нерухоме майно орендодавцеві в тому ж стані, у якому орендар спочатку прийняв нерухоме майно з урахуванням нормального зносу. Дата звільнення та повернення з оренди нерухомого майна підтверджується відповідним двостороннім актом прийому-передачі нерухомого майна сторонами.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору від 06.06.2012, доти, поки орендар вчасно вносить всі платежі, обумовлені Договором, і виконує і дотримується всіх домовленостей і умов, що підлягають виконанню і дотриманню з його боку за договором, орендар по праву безперешкодно займає, утримує і використовує нерухоме майно і здійснює інші права орендаря за договором протягом строку оренди без будь-якого втручання або перешкод з боку орендодавця.

У пункті 3.4.6. Договору від 06.06.2012 сторони погодили, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має право скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця за 30 календарних днів до спливу строку договору.

Згідно з п. 6.1. Договору від 06.06.2012, цей договір набирає чинності з 06.06.2012 та з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається в тимчасове платне користування.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 Договору від 06.06.2012 та закінчується 31.05.2015.

Пунктом 6.4. Договору від 06.06.2012 сторони визначили, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2012 вбачається, що ТОВ АЦК-Сервіс прийняло в оренду частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 52, другий поверх.

Окрім того, судом встановлено, що 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦК-Сервіс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Альбус" (суборендар) було укладено Договір суборенди №01/14 (надалі - Договір від 01.05.2014), відповідно до умов якого, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування приміщення площею 4001 кв. м, що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх. Приміщення знаходиться в користуванні та володінні Орендаря у відповідності до Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012 (п.1.1 Договору).

Як стверджує позивач, після прийняття в оренду спірних приміщень, відповідачами чиняться перешкоди у користуванні цими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення.

Відповідач-1, проти таких доводів позивача заперечує, вказуючи на те, що використовує спірне приміщення законно, на підставі Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012, укладеним із попереднім власником приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

Звертаючи до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні спірними приміщеннями.

Судом встановлено, що 13.06.2018 року між Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктор-Комерц" (покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір від 13.06.2018), відповідно до умов якого, продавець передає майно, вказане в п. 1.2 договору у власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1 Договору від 13.06.2018).

Відповідно до п. 1.2. Договору від 13.06.2018, предметом купівлі-продажу за цим договором є наступне нерухоме майно: Група приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, що належить ПАТ КБ "Євробанк", площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, надалі за текстом - нерухоме майно, яке належить продавцю на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, від 23.02.2016 за реєстровим №114, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.02.2016, номер запису про право власності: 13393937.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127406584, власником нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 4001 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, є - Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 413342580000, дата державної реєстрації: 13.06.2018.

Таким чином, починаючи з 13.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (третя особа) є власником нерухомого майна: Групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

В подальшому, 01.09.2019 року між ТОВ Віктор-Комерц (орендодавець) та ТОВ Рент Комерц (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №01-09/19 (Договір від 01.09.2019), відповідно до 1.1. якого орендар надає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду), без права відчуження, нежилі приміщення (в літ. А) на другому поверсі (надалі - об`єкт оренди, спірне приміщення) загальною площею 4001 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

На підставі вказаного Договору від 01.09.2019 року між позивачем, як орендарем, та третьою особою, як орендодавцем, було підписано Акт прийому-передачі, за яким ТОВ Віктор-Комерц передав, а ТОВ Рент Комерц прийняв в оренду частину об`єкту оренди, а саме нежилі приміщення (в літ. А) на другому поверсі будівлі площею 2000 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52.

Отже, з 01.09.2019 року позивач набув право користування спірними приміщеннями на підставі Договору від 01.09.2019.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі N 6-140цс14).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння, а метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Таким чином, встановивши в даній справі, що ТОВ Віктор-Комерц з 13.06.2018 є власником спірного приміщення, а передача ним в оренду ТОВ Рент Комерц за Договором від 01.09.2019 року була правомірною, суд зазначає, що позивач є титульним володільцем нежилих приміщень площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, (в літ. А) на другому поверсі вул. Братиславська, 52 та має право на пред`явлення віндикаційного позову.

Як вбачається з матеріалів справи 02.09.2019 року позивачем та третьою особою було складено Акт про недопуск представників ТОВ Віктор Комерц та ТОВ Рент Комерц до нежилих приміщень (в ліфт. А) на другому поверсі будівлі, площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, в якому зазначено, що 02.09.2019 року при спробі потрапити до спірних приміщень заважали представники ТОВ АЦК-Сервіс та ТОВ ТК Альбус , які незаконно потрапили до вказаних приміщень та користуються ними.

Разом з тим, судом встановлено, що 06.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦ-2" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦК-Сервіс" (орендар, відповідач-1) укладено Договір оренди №А02-2012 (надалі - Договір від 06.06.2012), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх, на строк, визначений цим договором, а орендар прийняв, сплачує орендну плату та користується нерухомим майном відповідно до умов договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2012 вбачається, що ТОВ АЦК-Сервіс прийняло в оренду частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 52, другий поверх.

Окрім того, судом встановлено, що 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЦК-Сервіс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Альбус" (суборендар) було укладено Договір суборенди №01/14 (надалі - Договір від 01.05.2014), відповідно до умов якого, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування приміщення площею 4001 кв. м, що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх. Приміщення знаходиться в користуванні та володінні Орендаря у відповідності до Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012 (п.1.1 Договору).

В той же час, відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року №917/154/15.

Так, в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 року №910/14231/19 встановлено, що ТОВ АЦК Сервіс жодних доказів переукладення з позивачем, як новим власником приміщення, Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012 не надано. Окрім того, відповідачами також не надано жодних доказів переукладення зазначеного договору оренди, який закінчив свою дію 31.05.2015 із попередніми власниками приміщення. Також, судом зазначено, що надані відповідачем-1 платіжні доручення за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, судом не прийняті як доказ сплати відповідачем на рахунок позивача орендних платежів саме за Договором оренди №А02-2012 від 06.06.2012, оскільки у зазначених платіжних дорученнях вказано призначення платежу: Оплата за оренду, згідно договору №01/14 від 01.05.2014 . Також матеріали справи №910/14231/19 не містять доказів переукладення між ТОВ "АЦК-Сервіс" та ТОВ ТК Альбус Договору суборенди №01/14.

Разом з тим, судом зазначено, що у поданому відзиві відповідачем-1 фактично визнано той факт, що ТОВ Віктор-Комерц намагався отримати доступ до належних йому приміщень, утім представниками відповідача-1 та охорони не було допущено до приміщень, посилаючись на відсутність повідомлення про наміри відвідати приміщення. Вказані доводи відповідача-1 підтверджують посилання ТОВ Віктор-Комерц на те, що останньому чинились перешкоди у доступі до належного йому нерухомого майна, що і слугувало підставою звернення до суду із позовом.

Таким чином, враховуючи те, що судом в межах справи №910/14231/19 встановлено наявність у ТОВ Віктор-Комерц права власності на нерухоме майно, а саме: групу приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 та за відсутності укладеного між ним та відповідачами, у визначеному чинним законодавством порядку, договору оренди вказаних приміщень, судом вирішено задовольнити позовні вимоги ТОВ Віктор-Комерц шляхом захисту прав останнього, як власника спірного нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні спірним майном через виселення ТОВ АЦК Сервіс та ТОВ ТК Альбус зі спірних приміщень.

Отже, вказаним рішенням встановлено відсутність у ТОВ АЦК Сервіс та ТОВ ТК Альбус правових підстав на зайняття нежилих приміщень, зокрема які є предметом розгляду в даній справі, а саме: площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, (в літ. А) на другому поверсі вул. Братиславська, 52, а тому зазначені обставини не підлягають повторному доведенню, оскільки вказане рішення №910/14231/19 набрало законної сили з 30.06.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В абзаці 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст.16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що судом встановлено наявність у позивача права користування спірним приміщенням на підставі Договору від 01.09.2019 року та за відсутності укладеного між ТОВ Віктор-Комерц та відповідачами, у визначеному чинним законодавством порядку, відповідного договору оренди спірного приміщення, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту прав позивача, як титульного власника (орендаря) спірного нерухомого майна є усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом виселення ТОВ АЦК Сервіс та ТОВ ТК Альбус зі спірних приміщень.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (ідентифікаційний код 38212990, адреса: 02660, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52) та Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (ідентифікаційний код 39098237; адреса: 04210, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-А, корп. 2, офіс 39) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Рент Комерц (ідентифікаційний код 42498171, адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21) нерухомим майном, а саме: нежилими приміщеннями, площею 2000 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 (в літ. А) на другому поверсі, шляхом їх виселення.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (ідентифікаційний код 38212990, адреса: 02660, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (ідентифікаційний код 39098237; адреса: 04210, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-А, корп. 2, офіс 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рент Комерц (ідентифікаційний код 42498171, адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21) суму судових витрат в розмірі 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов