Рішення

від 06.10.2020 по справі 912/1418/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 рокуСправа № 912/1418/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1418/20

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська,4, в інтересах держави в особі

Східного офісу Державної аудиторської служби України, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600

Сектора освіти Олександрівської районної державної адміністрації, вул. Незалежності України, б. 82, смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 27300

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп", провулок Рильський, буд. 4, м. Київ, 01001

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 692 287,00 грн

Представники учасників справи:

від прокуратури - Топонар Н.С. посвідчення №056384 від 29.05.2020;

від позивача 1 - участі не брали;

від позивача 2 - Тимко С.М. завідувач сектору, розпорядження №3-к від 08.01.2020;

від позивача 2 - Гура В.В., довіреність № 01-17/894/01 від 11.01.20 посадова інструкція;

від відповідача - Пасічник О.А., довіреність № 2020-02 від 05.02.20 адвокат, посвідчення №475 видане 14.08.2019.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Сектора освіти Олександрівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" про

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 22.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп";

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 23.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп";

- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 30.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп";

- стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 692 287,00 грн;

- покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірні додаткові угоди суперечать вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Мотивуючи порушення інтересів держави в особі визначених органів, прокурором зазначено про те, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам за якими мають здійснюватися публічні закупівлі. Водночас, позивачами не вжито належних заходів до усунення порушень в межах своїх повноважень, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 10.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1418/20 за правилами загального позовного провадження. Постановлено повідомити додатковою ухвалою про дату та час підготовчого засідання, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи з урахуванням обмежень, пов`язаних з введенням карантину на території України.

23.04.2020 від Прокуратури Кіровоградської області надійшла заява у порядку ст. 46 ГПК України, з доказами направлення іншим учасникам справи, відповідно до якої прокурор просить пункт 4 прохальної частини викласти в такій редакції: "Стягнути з ТОВ "Енерджі трейд груп" на користь сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації безпідставно сплачені кошти в сумі 692 287 грн." Всі інші пункти прохальної частини залишити без змін.

Ухвалою від 16.07.2020 господарський суд призначив підготовче засідання на 06.08.2020.

06.08.2020 ТОВ "Енерджі трейд груп" подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач повністю не визнає позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що з часу оголошення переможця торгів і до дати укладення спірних додаткових угод ціни на ринку природного газу значно підвищились. Додаткову угоду №2 від 22.01.2018 укладено на підставі експертного висновку Київської ТПП України №Ц-1050 від 18.12.2017, яку отримано відповідачем 22.12.2017, тобто після розкриття тендерної пропозиції. Більше того, відповідач зазначає про безпідставність звернення позивача до суду та недоведеність прокурором фактів порушення відповідачем чинного законодавства при укладенні додаткових угод.

В засіданні суду 06.08.2020 представником Сектора освіти Олександрівської районної державної адміністрації подано документи по справі.

06.08.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 02.09.2020.

18.08.2020 Заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави подав до суду відповідь на відзив.

20.08.2020 прокурором як додаток до відповіді на відзив подано до суду докази її направлення іншим учасникам справи.

02.09.2020 засобами електронного зв`язку до суду від Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації надійшли пояснення по справі.

В засіданні суду 02.09.2020 представник Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації подав докази направлення позивачу 1 матеріалів долучених до справи 06.08.2020 та пояснень від 02.09.2020 №01-23/1005/01.

Ухвалою від 02.09.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020.

22.09.2020 господарський суд розпочав розгляд справи по суті, дослідив докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 06.10.2020.

06.10.2020 відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 06.10.2020 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням поданої заяви 24.03.2020 щодо зміни редакції пункту 4 прохальної частини позовної заяви. Представники Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації не підтримали позов прокурора з огляду на відсутність порушень в діяльності позивача 2. Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач 1 участь повноважних представників не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позицію щодо підтримки позову прокурора у даній справі представники Східного офісу Державної аудиторської служби України висловили в засіданні суду 22.09.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1418/20 в судовому засіданні 06.10.2020 за відсутності представника позивача 1.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво iнтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у paзi порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по cyri, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їx захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття "інтереси держави" з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 у cпpaві № 1-1/99), зазначивши зокрема про те, що:

- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так i нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав ycix суб`єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення);

- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в ix діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. 3 п. 4 рішення);

- iз врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їx захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями i принципами.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - від усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їx захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямовані на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства i конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справi "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Kpiм того, Консультативна Рада Європейських прокурорів (далі - КРСП), створена Комітетом міністрів 13.07.2005 для підготовки висновків з питань, які стосуються прокурорської служби, та сприяння ефективному впровадженню Рекомендацій REC (2000) 19 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам "Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства", наголосила, що з перших засідань Генеральні прокурори Європи зрозуміли, що втручання прокуратури за межами кримінальної сфери може виправдовуватися лише її загальними завданнями діяти "від імені суспільства та у державних інтересах, забезпечувати застосування закону", як це завдання визначається у Рекомендації № R(2000)19, i що такі функції не можуть ставити під сумнів принцип розподілу повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади або той факт, що лише компетентні суди можуть вирішувати спори, заслухавши обидві сторони.

Відповідно до висновку № 3 (2008) КРЄП "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" необхідно зважати на те, щоб держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечували реалізацію цих функцій, у відповідності, з поміж інших, з такими принципами, як ці функцій реалізуються від імені суспільства та у державних інтересах з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією про захист прав людини i основоположних свобод та прецедентним правом ЄСПЛ.

Не підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп - дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси (рішення від 15.01.2009 у справі Menchinskaya v.Russia, application no. 42454/02, параграф 35).

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження i витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані i занижені валютні та інші платежі ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування i кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти i позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених iз порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження i використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Mіністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки закупівель. Зокрема, згідно п.4 даного Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням i збереженням державних фінансових pecypciв, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів i результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на вcix стадіях бюджетного процесу щодо державного i місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків i порушень.

Kрім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних ociб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження i використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на ociб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Mіністрів України №266 від 06.04.2016 року Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2017 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їx місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються iз Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Східний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області.

Прокурором у позові зазначено, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області, після численних листів прокуратури області щодо наявності порушень при укладанні спірних додаткових угод, у III кварталі 2019 року проведено ревізію відділу освіти Олександрівської РДА, за результатами якої у листі №04-11-03-17/4322-2019 встановлено порушення ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

На лист прокуратури Кіровоградської області від 14.01.2020 № 08-8 виз-20 щодо вжитих заходів за наслідками ревізії та необхідності викладення позиції щодо пред`явлення/непред`явлення як органом контролю позову за наслідками виявлених порушень, управлінням Східного офісу у Кіровоградської області у листі №04-11-25-17/224-2020 повідомлено, що позови пред`являтись не будуть, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Також, відповідно до п. 1 Положення про сектор освіти Олександрівської РДА Кіровоградської області затвердженого розпорядженням першого заступника голови Олександрівської РДА від 08.01.2020 №7-р сектор освіти є структурним підрозділом Олександрівської РДА Кіровоградської області. Сектор є правонаступником відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Пунктом 16 Положення вказано, що Сектор утримується за рахунок коштів державного бюджету. Сектор є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку, власні бланки.

Відділ освіти Олександрівської РДА є стороною спірного правочину, а тому є особою, яка згідно статті 215 ЦК України має право оскаржити його.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", прокурор, звертаючись до господарського суду iз заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає в ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, які уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, i визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Водночас, ні Східним офісом Державної аудиторської служби України, нi сектором освіти Олександрівської paйдepжaдмiнicтpaцiї, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду.

У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави, у зв`язку з тим, що захист цих інтересів не здійснює орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у cпpaві № 905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Разом з тим, відповідний позов самостійно не заявлено уповноваженими органами у порядку господарського судочинства, незважаючи на те, що зазначений суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їx захисту, але всупереч цим iнтересам за захистом до суду не звернувся.

У п. 61 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 в cправi №910/11919/17 зазначено, що згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутись із цим позовом до суду.

Також у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 в справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється i у разі, якщо захист інших інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, вбачається, що прокурор обґрунтовано дійшов висновку, що орган, уповноважений на виконання функцій держави, не здійснює захист інтересів держави на належному piвні.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор зазначає, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статі 3 даного Закону.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства i конкретної фізично чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний iнтеpec".

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так i суспільний інтepec.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду iз даним позовом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження перед судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як зазначено вище, прокурор здійснював листування з позивачами з приводу звернення до суду.

Також прокуратурою на адресу Східного офісу Державної аудиторської служби України та сектор освіти Олександрівської РДА направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Разом з тим, доказів оскарження Східним офісом Державної аудиторської служби України або Сектором освіти Олександрівської районної державної адміністрації підстав для представництва їх інтересів Кіровоградською обласною прокуратурою суду не подано. Натомість позивачі повідомили що не мають наміру звертатись з позовами до суду.

Позивачі про наміри самостійно звернутися з позовом не заявили.

Сектором освіти Олександрівської районної державної адміністрації заявлено про не порушення його прав та правомірність дій відповідача, проте Східним офісом Державної аудиторської служби України підтримано позовні вимоги прокурора.

Повноваження Східного офісу Державної аудиторської служби України як органу, уповноваженим державою на здійснення контролюючих функцій у спірних правовідносинах, не заперечуються відповідачем у відзиві натомість він вказує, що Східний офіс не висловив свого небажання захищати інтереси держави.

Однак, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області у III кварталі 2019 року проведено ревізію відділу освіти Олександрівської РДА, за результатами якої у листі №04-11-03-17/4322-2019 встановлено порушення ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". На лист прокуратури Кіровоградської області щодо вжитих заходів за наслідками ревізії та необхідності викладення позиції щодо пред`явлення/непред`явлення як органом контролю позову за наслідками виявлених порушень, управлінням Східного офісу у Кіровоградській області у листі №04-11-25-17/224-2020 повідомлено, що позови пред`являтись не будуть, у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.

До відділу освіти Олександрівської райдержадміністрації прокурором направлялись листи, в яких повідомлялись про порушення при проведенні закупівлі газу в частині укладення додаткових угод, зокрема за №08-425вих-18 від 16.10.2018, 08-13вих-19 від 14.01.2019, 08-55вих-19 від 31.01.2019 та №08-19вих-20 від 23.01.2020. Тобто з відділом освіти переписка за цим фактом велась більше року. Однак, листом №01-23/184/01 від 07.02.2020 сектор освіти повідомив прокуратуру, що у сектору відсутні підстави для подання позову до ТОВ "Енерджі трейд груп".

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у cпpaві №912/2385/18, серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що при розгляді спору постали такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення i доведення суду її причин.

У постанові Верховний суд вказав, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом, з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення пepeбiгy позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", i якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта cтaттi 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на яку посилається прокурор у позовній заяві, подані в iнтеpecax держави в oco6i компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Таким чином, прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави відділом освіти та органами аудитслужби, якими не вжито заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); та зазначив, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Отже, враховуючи вищевикладене, звернення прокурора до суду із позовом слід вважати обґрунтованим, а бездіяльність компетентних органів доведеною.

Також, відповідачем у відзиві наголошено на відсутність доказів направлення повідомлень в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" сторонам.

Однак, жодним нормативним актом не зобов`язано прокурора надавати такі докази, а також не визначено, як саме прокурором має бути направлено дані листи. Листування в прокуратурі Кіровоградської області відбувається відповідно до Інструкції про ведення діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Наказ Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 за №27.

Позивачі не заперечують факт отримання листів від прокуратури, а на листи прокуратури про наявність порушень та необхідність вжиття заходів щодо їх усунення шляхом оскарження, які по змісту відповідають вимогам ст.23 Закону України "Про прокуратуру" за №08-8вих-20 (до Східного офісу Державної аудиторської служби України та №08-19вих-20 від 23.01.2020 (до сектору oсвіти Олександрівської РДА) позивачами надано відповідь, що свідчить про ознайомлення їх зі змістом вказаних листів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Сектора освіти Олександрівської районної державної адміністрації у спірних правовідносинах.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

Відповідно до частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону).

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

З умов укладених між відділом освіти Олександрівської районної державної адміністрації та ТОВ "Енерджі трейд груп" Додаткових угод №№ 2,3,4 до Договору від 04.01.2018 вбачається, що вказаними додатковими угодами збільшено ціну Товару по кожній окремій угоді, та відповідно, перевищено загальну ціну за одиницю товару по Договору, тобто збільшивши кінцеву вартість газу за 1 тис куб м. В результаті чого ціна газу стала значно вищою за ті пропозиції, які пропонували інші учасники під час проведення торгів.

ТОВ "Енерджі трейд груп" зверталось до відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації з листами від 04.01.2018, 05.01.2018, 22.01.2018 щодо обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару за укладеним Договором (а.с. 48-50).

На підтвердження зростання ціни на товар додано експертні висновки Київської ТПП від 18.12.2017, 28.12.2017, 19.01.2018 з інформацією про ціну природного газу на ринку газу за тисячу кубічних метрів (а.с. 51-53).

Однак, вказані експертні висновки мають інформаційний характер станом на 18.12.2017, 28.12.2017, 19.01.2018.

Станом на дату відкриття пропозицій 21.12.2017 ТОВ "Енерджі трейд груп" було обізнано з інформацією про ціну природного газу на ринку газу за тисячу кубічних метрів, яку вказано у експертному висновку Київської ТПП від 18.12.2017 та, що перевищує, запропоновану Товариством у тендерній пропозиції.

Доказів отримання такого висновку 22.12.2017, як вказує відповідач, суду не подано.

Отже, станом на дату розкриття пропозиції та укладення (підписання) Договору №1 від 04.01.2018 ТОВ "Енерджі трейд груп" було обізнано про ринкову ціну на природний газ, проте не відмовилось від підписання договору на погоджених умовах, у той час, як законодавцем у ч.3 ст.32 Закону України "Про публічні закупівлі" надано право відмовитись від укладення договору.

Вказані дії, свідчать, що Товариство не скориставшись правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, підписало договір, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Зокрема, експертні висновки Київської ТПП від 18.12.2017, 28.12.2017, 19.01.2018 не встановлюють наявності факту коливання ціни на газ в період укладення Додаткових угод №№ 2-4, а саме: між 22 та 23 січня 2018 року, з 23 по 30 січня 2018 року.

Згідно вказаних експертних висновків, Київської ТПП надана цінова інформація про ринкову вартість природного газу станом 18.12.2017, 28.12.2017, 19.01.2018.

Таким чином, вищевказані висновки не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" відсутнє.

Отже, матеріалами справи не підтверджено коливання цін на ринку природного газу у спірний період в бік збільшення після підписання Договору. Натомість, ТОВ "Енерджі трейд груп" не подано достовірних доказів на підтвердження законності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлі після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення процедури закупівлі, ТОВ "Енерджі трейд груп" при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизило ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.

Передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах ( ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі"). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм "ціна". Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін па газ повністю нівелює зміст: інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюються для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України, Держстат є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. Утім, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Згідно роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Згідно з підпунктом 57 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, вказане Міністерство надає роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшите ціну за одиницю товару не більше, ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна товару при коливанні її на ринку може бути підвищена при дотриманні наступних умов:

1) не більше, ніж на 10%, визначеної в договорі закупівлі;

2) наявності факту коливання ціни на ринку;

3) сума товару, визначена в договорі, в результаті такого підвищення не може збільшуватись.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, положення Додаткових угод № 2 від 22.01.2018, № 3 від 23.01.2018, № 4 від 30.01.2018 про внесення змін до предмету договору № 1 від 04.01.2018 щодо кількості товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалася закупівля більшої кількості природного газу та за нижчою ціною, ніж це визначено додатковими угодами, що не відповідає вимогам тендерної документації, суперечить інтересам держави та є порушенням положень статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Подання відповідачем при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозицій інших учасників та одразу ж після укладення договору надсилати листи з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення закладом освіти додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Крім того, такі дії сторін щодо збільшення ціни за одиницю товару та, як наслідок, зменшення його кількості, не відповідають принципу максимальної економії та ефективності, визначеному ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, зменшення при укладенні оспорюваних додаткових угод кількості товару, що закуповується, повинно спричинити зменшення загальної ціни договору, однак в даному випадку сторонами зменшено кількість товару за рахунок збільшення ціни за його одиницю. Хоча збільшення ціни товару не призвело до збільшення ціни договору, проте ціна договору не збільшилася виключно за рахунок зменшення кількості предмету закупівлі.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Після внесення змін до договору оспорюваними додатковими угодами положення договору щодо предмета, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають умовам закупівлі, якими передбачалася закупівля більшої кількості природного газу та за нижчою ціною, ніж це визначено додатковими угодами.

За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди № 2 від 22.01.2018, № 3 від 23.01.2018, № 4 від 30.01.2018 до Договору № 1 від 04.01.2018, укладено у супереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", вимога прокурора про визнання недійсними вказаних додаткових угод, підлягає задоволенню.

Подібні правові позиції викладено в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 19.08.2020 у справі №925/47/19, від 09.09.2020 у справі №921/524/18 та інших.

Крім того, ч.2 ст.208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно з приписами частини першої ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнання недійсною, змінена, припинена або була взагалі відсутня.

Покурором зазначено, що внаслідок укладення додаткових угод ціну за кубічний метр газу збільшено з 7 357,50 грн до 9 792,83 грн за 1 тис. куб. м, тобто на 2435,33 грн (майже 25 % від первинної ціни), кількість зменшено з 363,636 тис. куб.м до 300,525 тис. куб.м, що на 115,731 тис. куб.м менше від запланованого.

Враховуючи те, що ціна за договором була зменшена відповідно до додаткової угоди №5 від 09.11.2018 до 2 783 797,42 грн, різниця кількості газу, який можна було б отримати за договором по першочерговій ціні становить 378,362 тис. куб.м, натомість фактично поставлено 284,269 тис. куб. м, тобто різниця газу становить 94,093 тис. куб.м, якщо його рахувати по первинній ціні 7357,50 грн, то фактично переплачено за відповідний обсяг газу відділом освіти Олександрівської РДА 692 289,25 грн.

Таким чином, на підставі додаткових угод №№ 2,3,4 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 692 289,25 грн.

За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню в сумі 692 287 грн.

При вирішенні спору суд дотримується позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі №912/166/19.

Відповідач заперечує твердження прокурора про неправомірність застосування ціни газу та відповідно оплати лише після підписання додаткової угоди №4 від 30.01.2018, звертаючи увагу на п.4.2.1., в якому зазначається: оплата в повному обсязі вартості фактично поставленого газу здійснюється Споживачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцем постачання газу.

Однак, даним пунктом Договору зазначається про дату фактичного розрахунку між сторонами, а не спосіб нарахування. Газ споживається в певному об`ємі між кожною додатковою угодою i має розраховуватись по ціні, вказаній у кожній із них, а не за наслідками укладення останньої.

Відповідач зазначає, що зміни ціни не призвели до перевищення Сектором освіти виділеної суми передбаченої на закупівлю товарів, оскільки зміна ціни за одиницю товару не призвела до збільшення загальної суми договору.

Так перевищення заборонено ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівель.

При цьому відповідач вказує, що відбулася ще й економія бюджетних коштів в сумі 159192,81 грн. Однак, у даному випадку заподіюється пряма шкода економічним інтересам держави, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

Нормами ст. 129 ГПК України передбачено, що в разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача. Разом з тим, суд приймає до уваги, що спір виник з протиправних дій Сектора освіти Олександрівської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп", що призвели до укладення додаткових угод, які визнано судом недійсними та переплати відповідної суми.

Отже, судовий збір покладається судом на Сектор освіти Олександрівської районної державної адміністрації в розмірі 50% судового збору сплаченого за немайновими вимогами - 3153,00 грн та на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" в розмірі 50% судового збору сплаченого за немайновими вимогами - 3153,00 грн та судового збору сплаченого за майновою вимогою - 10384,30 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 22.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп".

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 23.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп".

Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 30.01.2018, до договору №1 від 04.01.2018 укладеного між відділом освіти Олександрівської РДА та ТОВ "Енерджі трейд груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (провулок Рильський, буд. 4, м. Київ, 01001, і.к. 36716332) на користь Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації (вул. Незалежності України, б. 82, смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 27300, і.к. 02144128) грошові кошти у розмірі 692 287 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (провулок Рильський, буд. 4, м. Київ, 01001, і.к. 36716332) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Велика Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006, і.к. 02910025) 13537,30 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації (вул. Незалежності України, б. 82, смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 27300, і.к. 02144128) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Велика Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006, і.к. 02910025) 3153,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники ухвали направити Кіровоградській обласні прокуратурі (на електронну пошту oblprokuratura@kir.gp.gov.ua); Східному офісу Державної аудиторської служби України (на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Сектору освіти Олександрівської районної державної адміністрації (на електронну пошту inbox6@olexrda.kr-admin.gov.ua); Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (на електронну пошту info@etg.com.ua та на поштову адресу).

Повне рішення складено 16.10.2020.

Суддя В.Г. Кабакова