Рішення

від 29.09.2020 по справі 921/82/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/82/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: ОСОБА_1 , смт.В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Жовніра Івана Теодоровича, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО , м.Тернопіль,

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Качур С.В., адвокат, ордер серії ТР №076606 від 03.02.2020;

відповідача: не з`явилися;

третьої особи: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Зміст позовних вимог, заперечень та пояснень по суті позову.

Позивачем - ОСОБА_1 , смт.В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області заявлено вимоги до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Жовніра Івана Теодоровича, м.Тернопіль та Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРКУТ-АВТО , м.Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО , м.Тернопіль, про:

- скасування повідомлення №1697/01-09 від 10.12.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, прийнятого державним реєстратором Жовнір Іваном Теодоровичем;

- зобов`язання державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Жовніра І.Т. провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу щодо виходу учасника - ОСОБА_1 та внесення запису про зменшення розміру статутного капіталу підприємства на розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП Беркут-Авто .

Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 зазначено, що він є одним з учасників (співзасновником) Приватного підприємства Беркут - Авто із часткою 24% у Статутному капіталі, що складає 264000,00грн; іншими учасниками підприємства є ОСОБА_2 із часткою 24% Статутного капіталу та ОСОБА_3 із часткою в Статутному капіталі 52%. Позивачем у 2019 році прийнято рішення про вихід з числа учасників, про що подано юридичній особі нотаріально посвідчено заяву про вихід, а також вимогу про скликання зборів засновників. В подальшому збори засновників визнано такими, що не відбулися у зв`язку з відсутністю необхідного кворуму для прийняття рішень з порядку денного.

Позивач вказує, що ним використано усі можливості щодо скликання загальних зборів підприємства та оформлення права на вихід з складу учасників ПП Беркут-Авто . Однак, з незалежних від нього причин, дане рішення не було прийнято, оскільки учасник ОСОБА_3 перебуває тривалий час за межами території України.

25.11.2019 ОСОБА_1 подано до державного реєстратора заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за формою №3; нотаріально засвідчену заяву від 09.07.2019 про вихід та квитанцію про сплату адміністративного збору, тобто пакет документів, необхідних для внесення відомостей до Реєстру про зміну складу засновників (учасників) на підставі Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

10.12.2019 відповідачем відмовлено у проведенні державної реєстрації змін складу засновників підприємства на підставі п.4 ч.1 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв`язку з поданням заявником неповного пакету документів, визначених ч.4 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Повідомлення про відмову у державній реєстрації змін №1697/01-09 від 10.12.2019). Такі дії відповідача, за твердженням позивача, є порушенням його корпоративних прав на вихід із складу учасників (засновників) підприємства, а також права на отримання в подальшому частки у статутному капіталі ПП Беркут-Авто , оскільки з моменту державної реєстрації змін складу учасників юридичної особи, позивач є таким, що припинив свою участь у ньому. Водночас, позивач заперечив позицію відповідача щодо відсутності законодавчого механізму регулювання спірних правовідносин, зокрема щодо виходу з числа учасників приватного підприємства з посиланням на судову практику (справа №907/167/17), оскільки у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а відтак державним реєстратором неправомірно застосовано положення ч.4 ст.17 Закону України №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань замість положень ч.5 ст.17 вказаного Закону, що містять перелік документів, необхідних для здійснення відповідних реєстраційних дій.

Відповідач у поданому 05.03.2020 відзиві на позов без номеру від 05.03.2020 (вх.№1667) зазначив, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу послугував факт відсутності усіх необхідних документів, визначних законом про державну реєстрацію, для проведення реєстраційної дії: Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах щодо приватного підприємства Беркут - Авто та відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань . Поряд з цим просив суд розгляд даної справи проводити без його участі.

Третя особа не скористалася своїми процесуальними правами на участь у розгляді справи, поданні доказів та пояснень по суті спору.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 06.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, допущених при її оформленні.

Ухвалою від 17.02.2020, з урахуванням заяви позивача без номеру від 11.02.2020 (вх.№1054) про усунення недоліків позовної заяви, господарським судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В порядку ст.50 ГПК України до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство БЕРКУТ-АВТО . Водночас, ухвалою від 17.02.2020 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою суду від 17.03.2020 підготовче засідання відкладалося на 07.04.2020. Утім, з огляду на введення згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України з 12.03.2020 карантину, враховуючи лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020, яким рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на карантинний період, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою суду від 30.03.2020 розгляд справи відкладено. Згідно ухвали суду від 30.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2020, котре у зв`язку з неявкою представників сторін, відкладалося на 28.07.2020.

Ухвалою суду від 28.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні на 17.09.2020. Ухвалою від 17.09.2020 судом відкладено розгляд справи на 29.09.2020 по причині відсутності відомостей щодо належного повідомлення сторони відповідача та третьої особи про слухання справи, їх неявки в судове засідання.

Слід зазначити, що при розгляді даної справи судом застосовано принцип розумності строків розгляду справи (ухвала від 28.07.2020), враховуючи характер спору, встановлені обставини справи та з огляду на необхідність дотримання карантинних обмежень, що ускладнювали проведення підготовчого провадження у визначений процесуальним кодексом строк, а також висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства .

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені ним в ході розгляду спору.

Відповідач у судове засідання не з`явився; у відзиві на позовну заяву ним заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.

Уповноважений представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

З`ясовуючи належність повідомлення ПП Беркут-Авто про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору по суті в даному судовому засіданні, суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом -ГПК) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно для підготовки до участі в розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч.4 ст.120 ГПК України).

Згідно пунктів 17.3 та 17.14 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі та судові рішення вручаються в паперовій формі і надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рекомендовані поштові відправлення, якими на адресу ПП Беркут-Авто неодноразово направлялася судова кореспонденція відділенням поштового зв`язку повернуті без вручення адресату по причині за закінченням встановленого строку зберігання , адресат відсутній за вказаною адресою (відповідні поштові повернення з довідками відділення пошти за формою №20 долучено до справи).

Порядок надання послуг поштового зв`язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, встановлено Правилами надання послуг поштового зв`язку, які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку) та Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799.

Пунктом 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У даному випадку судова поштова кореспонденція, адресована третій особі, котра надіслана за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута без вручення по причині адресат відсутній за вказаною адресою , за закінчення строку зберігання . Це свідчить про направлення адресату відділенням поштового зв`язку повідомлення про надходження йому судової кореспонденції, яке адресатом проігноровано, тому відповідні поштові відправлення не отримано.

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Сам лише факт неотримання кореспонденції , якою суд із додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Неотримання третьою особою судової кореспонденції по даній справі із позначкою судова повістка вказує на зволікання учасника справи в отриманні ним поштової кореспонденції суду та залежить виключно від суб`єктивної поведінки підприємства.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про належне повідомлення ПП Беркут-Авто про розгляд справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого для підготовки до судового засідання та надання можливості сторонам в рівній мірі представити документи, які мають значення для вирішення спору, зважаючи на належне повідомлення учасників про розгляд справи, наявність клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.42 та ст.46 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні 29.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Приватне підприємство БЕРКУТ-АВТО є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Державну реєстрацію Підприємства здійснено 03.09.2008, про що державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис за №16511200000002617.

Матеріали справи містять Статут Підприємства в редакціях 2013-го та 2018-го (нова редакція) років, затверджені рішенням загальних зборів №8 від 30.08.2013 та №1 від 06.03.2018, відповідно (а.с.37-41, 64-71).

Згідно п.1.2 чинного Статуту засновниками та учасниками Підприємства є громадяни України:

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.04.1998 Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05.06.2002 Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 17.07.1996 Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).

Для забезпечення діяльності підприємства засновниками сформовано Статутний капітал в розмірі 1100000,00грн шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок та/або майном на баланс підприємства, частки якого розподілено таким чином: 572000,00грн, що складає 52% Статутного капіталу підприємства, належить ОСОБА_3 ; 264000,00грн, що складає 24% Статутного капіталу Підприємства, належить ОСОБА_2 ; 264000,00грн, що становить 24% від Статутного капіталу підприємства, належить ОСОБА_1 (п.п.3.6, 3.7 Статуту).

Дані обставини також підтверджуються відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг №1006276764 від 03.02.2020 (а.с.46-48)).

Згідно п.3.16 Статуту засновники несуть відповідальність за зобов`язання Підприємства у межах свого вкладу. Підприємство не відповідає за зобов`язання засновників, а засновники не відповідають за зобов`язання Підприємства.

Органами управління Підприємства є засновники (власники), які приймають свої рішення на зборах засновників підприємства та директор. Керівництво діяльністю підприємства здійснюється засновниками (власники) безпосередньо або директором за контрактом. Збори засновників (власники) (в подальшому - збори) є вищим органом управління Підприємства (п.п.4.1, 4.2 Статуту).

До виключної компетенції зборів засновників Підприємства віднесено зокрема, встановлення та зміну розміру статутного капіталу Підприємства (п.4.3 Статуту).

Збори засновників вважаються правомочними приймати рішення, якщо на них присутні засновники, які володіють 51% статутного капіталу підприємства. Рішення на зборах приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах засновників (власників) (п.п.4.4, 4.5 Статуту).

Згідно п.10.6 Статуту питання,які не знайшли відображення в даному Статуті, регулюються відповідно до вимог чинного законодавства України.

У п.11.1 Статуту встановлено, що зміни до нього вносяться за рішенням засновників (власників) Підприємства, підписуються присутніми на зборах засновниками або їх представниками й підлягають реєстрації на загальних засадах, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи і про це вказує позивач, влітку 2019 року ОСОБА_1 виявив бажання вийти із складу учасників Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО , тому звернувся в усному порядку до виконавчого органу підприємства - директора ОСОБА_4 , який відмовився від співпраці з цього приводу. Аналогічну позицію зайняла учасник ОСОБА_5 , оскільки перебуваючи за межами країни, не вчиняла дій на представництво її корпоративних прав.

09.07.2019 ОСОБА_1 складено заяву, згідно якої повідомлено про вихід зі складу учасників Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО та, у зв`язку з цим, просив повідомити про вартість частки ОСОБА_1 , надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня коли підприємство дізнається чи мало б дізнатися про вихід учасника. Також у заяві ОСОБА_1 просив протягом строку, визначеного законодавством України, виплатити належну йому частку, розмір якої складає 24% статутного капіталу Підприємства. Дану заяву посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. та зареєстровано в реєстрі за №4504 (а.с.25).

З метою подальшого оформлення виходу ОСОБА_1 з числа засновників підприємства 09.07.2019 (згідно фіскальних чеків відділення поштового зв`язку та опису вкладення до відправлення №4602508446149) на адресу ПП Беркут-Авто направлено вимогу від 09.07.2020 про скликання зборів засновників (а.с.26) з наступним порядком денним: обрання голови зборів; внесення змін до статуту Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО у зв`язку із виходом з складу підприємства ОСОБА_6 ; затвердження Статуту підприємства у новій редакції; проведення відповідних реєстраційних дій. Повідомлено, що у разі неотримання відповіді про скликання зборів потягом збори будуть скликані з ініціативи позивача. До вимоги долучено копію нотаріально посвідченої заяви від 09.07.2019 про вихід ОСОБА_1 із складу засновників підприємства .

Оскільки вимогу позивача про скликання зборів підприємства виконавчим органом ПП Беркут-Авто не отримано (кореспонденція повернута відділенням поштового зв`язку без вручення адресату по причині закінчення встановленого терміну зберігання) 19.08.2019 представником позивача - Сорокою Любою Дмитрівною, котра діяла на підставі довіреності №4558 від 10.07.2019 (а.с.35) було надіслано іншим учасникам підприємства Повідомлення про скликання зборів засновників приватного підприємства Беркут-Авто з проєктом змін до Статуту ІІП Беркут-Авто (а.с.27-30), проведення яких призначено на 27.09.2019 за адресою: АДРЕСА_4 . На порядок денний зборів винесено питання: обрання голови зборів; внесення змін до статуту ПП БЕРКУТ - АВТО у зв`язку із виходом з складу засновників підприємства ОСОБА_6 ; зменшення розміру Статутного капіталу пропорційно до частки учасника, який виходить із складу засновників, визначення відсоткового співвідношення часток учасників, які залишаються у складі підприємства; затвердження Статуту ПП БЕРКУТ - АВТО у новій редакції та проведення державної реєстрації. Оскільки до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту підприємства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Як вбачається з долученого до справи Протоколу зборів засновників Приватного підприємства Беркут-Авто №01/09 від 07.09.2019 (а.с.32-33), у загальних зборах взяли участь ОСОБА_1 , від імені якого діяла за довіреністю ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що сукупно володіють часткою в розмірі 48% від Статутного капіталу підприємства. Втім, відповідні збори визнано такими, що не відбулися у зв`язку із відсутністю необхідного кворуму для прийняття рішень з питань порядку денного. Примірник Протоколу зборів засновників №01/09 від 27.09.2019 було надіслано 03.10.19 учаснику підприємства ОСОБА_3 на відому позивачу адресу: АДРЕСА_5 (а.с.31). Однак, дане поштове відправлення повернуто відділенням поштового зв`язку без вручення у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

З метою проведення державної реєстрації виходу ОСОБА_1 із складу засновників ПП Беркут-Авто ним 25.11.2019 згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Внесення відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (а.с.21) подано державному реєстратору - приватному нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Жовніру Івану Теодоровичу документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за формою №3, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016 (у редакції наказу №2824/5 від29.08.2018) (а.с.22-24); нотаріально посвідчену заяву від 09.07.2019 про вихід ОСОБА_1 із складу засновників підприємства; квитанцію про сплату адміністративного збору.

Як зазначає позивач, ним до державного реєстратора згідно даного опису подано перелік документів, необхідний для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про зміну складу засновників (учасників) на підставі ч.5 ст.17 Закону України №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Утім, розгляд зазначених документів реєстратором було зупинено для усунення недоліків - подання документів не в повному обсязі, а 10.12.2019 державним реєстратором повідомлено про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу на підставі поданих документів на підставі пункту 4 частини 1 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (не усунуто підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку, а саме подання документів або відомостей, визначених законом, не в повному обсязі) (а.с.20).

Водночас, у повідомленні за №1697/01-19 від 10.12.2019 вказано, що:

- приватне підприємство БЕРКУТ-АВТО зареєстровано як суб`єкт господарювання із визначеною згідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання приватне підприємство, код 120;

- законом визначено окремі норми , які регулюють порядок виходу учасника із товариств та приватного підприємства.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру: документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. Зазначених документів згідно наведеного переліку позивачем не подано, відтак у вчиненні відповідних реєстраційних дій було відмовлено.

З таким висновком та підставами відмови позивач не погоджується та вбачає у даній ситуації щодо оформлення (реєстрації) його виходу із складу засновників ПП Беркут-Авто порушення прав, гарантованих нормами ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року, адже підставою для отримання позивачем своєї частки у статутному капіталі ПП Беркут-Авто у зв`язку з виходом є державна реєстрація відповідних змін складу засновників (учасників).

З метою захисту своїх корпоративних та майнових прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом, предметом якого є скасування незаконного рішення державного реєстратора про відмову та зобов`язання останнього вчинити дії, пов`язані із державною реєстрацією зміни складу учасників юридичної особи, вказуючи, що даний спір є корпоративним, адже оскаржуваним діям передує невирішений корпоративний спір, у межах якого вирішуються питання, пов`язані з реєстрацією зміни складу або інформації про засновників, що виключає розгляд спору в порядку адміністративного судочинства. Посилається на відповідну судову практику з цього приводу, на постанови Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 826/1934/17, від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а; від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 06.06.2018 у справі №826/12559/16). Просить позов задоволити.

Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК України, за змістом пункту 3 частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

У даному випадку спір виник внаслідок вчинення учасником юридичної особи правомочностей на участь цієї особи в управлінні, а саме її припинення шляхом виходу із складу засновників приватного підприємства.

Вимога про визнання незаконною відмову державного реєстратора (скасування рішення про відмову) у вчиненні чи не вчиненні реєстраційних дій, пов`язаних з виходом особи із складу засновників має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.

Оскільки звернення позивача до суду з цим позовом зумовлено необхідністю захисту його корпоративних прав на вихід зі складу засновників, тому даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства (відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №161/17549/17, від 05.06.2018у справі №805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 16 жовтня 2018 року у справі №П/811/1296/17, від 4 червня 2019 року у справі № 826/4204/18, від 12 червня 2019 року у справі №344/10480/16-а, а також у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №802/4213/13-а, від 2 листопада 2018 року у справі №821/893/15-а, від 23 листопада 2018 року у справі №822/2202/16.

Оцінюючи доводи позивача на предмет їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних мотивів.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Закон №755-IV) та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

За дефініцією, наведеною у п.4 частини 1 статті 1 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація базується на таких основоположних принципах: врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно Законом №755-IV; об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до Закону №755-IV; відкритість та доступність відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону №755-IV суб`єктом державної реєстрації є , зокрема нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №755-IV відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону №755-ІV порядок проведення державної реєстрації юридичних осбі та інших реєстраційних дій включає зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації; виготовлення електронних копій документів, у разі подання таких у паперовій формі; проведення реєстраційної дії за відсутності підстав для зупинення розгляду документів, які передбачені ч.1 ст.27 цього Закону, та підстав для відмови в державній реєстрації, які визначені у ст.28 цього Закону, шляхом внесення запису до Реєстру.

25.11.2019 з метою здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу для проведення реєстраційної дії Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах в частині виходу із складу засновників ПП Беркут-Авто позивачем подано приватному нотаріусу ОСОБА_8 заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за формою №3, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016 (у редакції наказу №2824/5 від29.08.2018); нотаріально посвідчену заяву від 09.07.2019 про вихід з складу засновників Підприємства та квитанцію про сплату адміністративного збору.

10.12.2019 державним реєстратором складено Повідомлення №1697/01-19 про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо виходу ОСОБА_1 з складу засновників (учасників) Підприємства, оскільки заявником не подано переліку документів, необхідних для здійснення реєстраційних дій, що передбачені частиною 4 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників)).

Частиною четвертою ст.17 Закону №755-IV, на приписи якої посилається відповідач, визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, зокрема: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

3) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

4) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

5) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Частиною п`ятою ст.17 Закону №755-IV визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу , розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю , а саме: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (п. г ).

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом г цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Таким чином, стаття 17 Закону №755-IV передбачає подання двох різних пакетів документів для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, чи склад учасників товариства та для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

У відзиві на позовну заяву державним реєстратором зазначено, що ним відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації його виходу з складу засновників Підприємства на підставі пункту 4 частини 1 статті 28 Закону №755-IV, тобто у зв`язку з не усуненням підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку, а саме: подано документи, визначені Законом №755-IV, не в повному обсязі. Зокрема, не подано відповідного рішення вищого органу управління юридичної особи з приводу виходу з Підприємства одного з засновників.

На думку відповідача, приватне підприємство за способом утворення (заснування) та функціонування, способом утворення статутного капіталу є відмінним від товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю, а тому для вчинення відповідних реєстраційних дій щодо виходу учасника приватного підприємства, слід застосовувати положення частини 4 статті 17 Закону №755-IV, а не п`ятої даної статті, як вважає позивач.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Згідно із частинами першою та другою статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ПП Беркут-Авто підприємство засновано шляхом об`єднання майна (внесків) членів підприємства відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що ПП Беркут-Авто є корпоративним підприємством, оскільки це вбачається із змісту Статуту (п.3.16), адже Статутний капітал підприємства поділений на частки між його засновниками (учасниками) і розмір часток є визначений у грошовому та відсотковому виразі.

Статтею 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Водночас суд звертає увагу, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Зокрема, наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства, виходу осіб із складу його засновників. Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо спірних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки ПП Беркут-Авто засновано на приватній власності трьох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, правильним є застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України Про господарські товариства , які регулюють правовідносини щодо порядку виходу із складу засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/167/17.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ПП Беркут-Авто слід керуватися положеннями частини 5 статті 17 Закону №755-IV.

Відповідно до ст.88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст.10 Закону України "Про господарські товариства".

Аналогічні положення містяться у пункті третьому частини першої ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Статутом ПП Беркут-Авто не визначено порядку скликання та проведення загальних зборів засновників Підприємства. Натомість, у п.10.6 Статуту зазначено, що питання, які не врегульовані Статутом, регулюються відповідно до чинного законодавства України. Водночас, збори вважаються правомочними, якщо на них присутні засновники, які володіють 51% Статутного капіталу Підприємства. Також, Статут не містить положень щодо регулювання процедури виходу засновника з Підприємства.

Статтею 100 Цивільного кодексу України визначено, що учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Таким чином, за нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Приписами ч.ч.1, 5 ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства . У зв`язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними

Вихід учасника з товариства - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. Відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників.

Визначальним для добровільного виходу фізичної особи зі складу засновників (учасників) юридичної особи є факт подання заяви відповідної форми .

Встановлено, що ОСОБА_1 володіє часткою у статутному капіталі ПП Беркут-Авто в розмірі 24%, тому в силу наведених вище норм закону, він може вийти з складу учасників Підприємства у будь-який час без згоди інших учасників, про що слід здійснити державну реєстрацію.

Необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника про вихід із товариства узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2011 у справі №3-12гс11, де Верховний Суд України зазначив, що подана позивачем заява у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення виплат та внесення змін до установчих документів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/921/18, від 02.05.2018 у справі №912/422/17.

Як встановлено судом, 09.07.2019 ОСОБА_1 складено та нотаріально посвідчено заяву про вихід зі складу учасників Приватного підприємства БЕРКУТ-АВТО .

Як зазначено вище, позивачем дотримано встановлений законом порядок подання заяви про вихід з Підприємства. Однак, відповідних рішень загальних зборів Підприємства з приводу його виходу з Підприємства, додано не було, адже по-перше: загальні збори, котрі були скликані з ініціативи позивача не відбулися через відсутність кворуму для прийняття рішень з питань порядку денного; по-друге: реалізація права на вихід із складу засновників (учасників) Підприємства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів засновників, ні з внесенням змін до установчих документів Підприємства. Тобто, достатньою підставою для виходу із складу засновника Підприємства є подання відповідної нотаріально посвідченої заяви, що було вчинено позивачем у справі 09.07.2019.

Водночас, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Матеріалами справи підтверджено, що з приводу поданої позивачем заяви від 09.07.2019 про вихід із складу засновників Підприємства, зборами засновників ПП БЕРКУТ-АВТО рішення не приймалися у зв`язку з відсутністю кворуму на зборах, скликаних на 27.09.2019.

Оскільки заяву про вихід з складу учасників Підприємства від 09.07.2019 було надіслано на адресу ПП Беркут-Авто 09.07.2019 рекомендованим поштовим відправленням №4602508446149, слід вважати, що ОСОБА_1 вийшов з складу учасників (засновників) Підприємства з дотриманням процедури, визначеної законом.

Позатим, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

За частиною 1 статті 34 Закону №755-ІV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

У даному випадку позивачем використано судовий захист порушених корпоративних прав на вихід із складу учасників (засновників) Підприємства.

Стаття 28 Закону №755-ІV визначає підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

З Повідомлення про відмову у державній реєстрації змін про юридичну особу №1697/01-09 від 10.12.2019 вбачається, що державним реєстратором відмовлено позивачу у здійсненні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу з підстави, визначеної п.4 ч.1 ст.28 Закону №755-ІV, тобто у зв`язку з не усуненням заявником підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.

Наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань затверджено, зокрема, форму заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (форма 3).

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у ЄДР, про склад учасників ПП Беркут-Авто позивачем подано Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (форма 3), заповнену у визначеному законом порядку.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Стаття 41 Конституції України гласить, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ст.318 ЦК України).

Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За нормами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим,, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, підставою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Однією із обов`язкових умов визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідно до акту, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно частини 2 статті 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження у даній господарській справі вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні оскаржуваних дій, невірно застосував положення частини 4 ст. 17 Закону № 755-ІV, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень , що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій .

Оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, котре оформлено у формі повідомлення №1697/01-19 від 10.12.2019, про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушує законне право позивача на вихід його із складу учасників Підприємства, відтак, підлягає визнанню незаконним.

Інакше, як за зверненням в суд про визнання рішення суб`єкта державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців незаконним та його скасування, а також зобов`язання його вчинити дії, позивач не в змозі захистити своє корпоративне право на вихід з числа учасників Підприємства.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання державного реєстратора Жовніра Івана Теодоровича провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про засновників у зв`язку з виходом ОСОБА_1 з числа учасників приватного підприємства Беркут-Авто .

Щодо вимоги про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію зменшення розміру статутного капіталу Підприємства на розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі юридичної особи, суд виходить з наступних міркувань.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Тобто, ні норми закону, ані Статут Підприємства не наділяють одного з учасників Підприємства правом на прийняття одноособового рішення про внесення змін до Статуту та зменшення Статутного капіталу Підприємства.

Відповідно до ст.98 ЦК України ст.58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з пунктом б частини п`ятої статті 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу .

З даними нормами закону кореспондується п.4.3 Статуту, згідно якого до виключної компетенції загальних зборів засновників віднесено, зокрема, питання про затвердження Статуту Підприємства і внесення до нього змін, а також встановлення та зміну розміру Статутного капіталу Підприємства.

На думку суду, під зміною розміру Статутного капіталу підприємства слід вважати не тільки збільшення, але й зменшення його розміру.

Рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Як встановлено судом, загальними зборами засновників (учасників) Підприємства рішення щодо внесення змін до Статуту ПП Беркут-Авто , про зменшення розміру Статутного капіталу не приймалося, відтак підстав для внесення до Державного реєстру відповідних змін до відомостей про юридичну особу, немає.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства;

г) заява про вихід з товариства;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

З зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, про визначення розмірів часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, лише на підставі подання акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін в частині визначення розмірів часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Жодних документів, які б свідчили про прийняття загальними зборами засновників ПП Беркут-Авто рішень про зміну розміру Статутного капіталу Підприємства, а також про передачу частки учасника, який вийшов зі складу засновників Підприємства іншому учаснику позивачем не було додано для здійснення реєстраційних дій. Окрім того, в Заяві про державну реєстрацію змін за формою 3, поданій позивачем до державного реєстратора 25.11.2019 Сорока Р.О. таких змін не заявляв, що вбачається з п. 3 розділу заяви Перелік змін .

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Жовніра Івана Теодоровича провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі шляхом внесення запису про зменшення розміру статутного капіталу підприємства на розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі юридичної особи є необґрунтованими та безпідставними, тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, ухвалюючи дане рішення судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України , де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати повідомлення про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, прийняте 10.12.2019 державним реєстратором Жовнір І.Т. за №1697/01-09 про внесення змін щодо складу учасників або зміни відомостей про учасників приватного підприємства Беркут-Авто .

3. Зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_8 провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу учасників приватного підприємства Беркут-Авто (вул.Медова, 18, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 14042338) у зв`язку з виходом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 17.07.1996 Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ) з числа учасників приватного підприємства Беркут-Авто (вул.Медова, 18, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 14042338).

4. В частині вимог про зобов`язання державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Жовніра Івана Теодоровича провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі шляхом внесення запису про зменшення розміру статутного капіталу підприємства на розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі юридичної особи - відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 16.10.2020.

Суддя Н.О. Андрусик