Постанова

від 15.10.2020 по справі 910/7083/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7083/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєв В. А., Багай Н. О.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Дикунська С. Я., Шаптала Є. Ю.) та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (суддя Плотницька Н. Б.)

за касаційною скаргою Державної іпотечної установи

за заявою Державної іпотечної установи

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державної іпотечної установи,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договору застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-3/2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою; договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 № Д-3.1/2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою, на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 (суддя Лиськов М. О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (судді: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.), позов задоволено повністю, визнано недійсними договір застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-3/2015 і договір відступлення права вимоги від 04.02.2015 №Д-3.1/2015, укладені між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою.

Судові рішення аргументовано тим, що спірні договори є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та, відповідно, є недійсними з моменту їх вчинення в силу вимог закону. Суди дійшли висновку, що за спірними договорами ПАТ "Дельта Банк" узяло на себе зобов`язання у виді застави щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки уклало із відповідачем спірні договори у період, коли діяли запроваджені постановою Національного банку України (далі - НБУ) № 692/БТ обмеження на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та інших зобов`язань та передачу третім особам майна та активів банку без погодження з куратором Національного банку України (пункт 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За спірними договорами ПАТ "Дельта Банк" відмовилося від власних майнових вимог, безоплатно взяло на себе додаткові зобов`язання із передачі майнових прав за кредитними договорами відповідачеві у період, коли ймовірним було настання ризиків, пов`язаних із невиконанням перед відповідачем зобов`язань за договором банківського рахунка внаслідок його неплатоспроможності (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно зі спірними договорами Державній іпотечній установі було надано перевагу перед іншими кредиторами банку, оскільки лише відповідачеві було запропоновано укладення договорів застави та відступлення прав вимоги як способу забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського рахунка, за відсутності публічної пропозиції укласти такі договори забезпечення іншим клієнтам банку, що в свою чергу ставить інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" у невигідне становище (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

1.3. Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 (судді: Плюшко І. А., Владимиренко С. В., Малетич М. М.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 залишено без змін із тих самих підстав, а касаційну скаргу Державної іпотечної установи - без задоволення.

1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 і постановою Верховного Суду від 20.03.2018, відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами.

1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у цій справі залишено без змін.

1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, та постановою Верховного Суду від 19.03.2019, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишено без змін.

2. Підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та короткий зміст судових рішень

2.1. У жовтні 2019 року Державна іпотечна установа вкотре звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 за нововиявленими обставинами на підставі статей 320-325 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила задовольнити заяву та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи.

Заяву обґрунтовано посиланням на постанову Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15, якою, зокрема, встановлено, що постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме до 03.03.2015. При цьому, постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не містить прямих заборон для клієнтів банку на укладання договорів.

Заявник наголошує, що як на дату укладення договору застави та договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015, так і на момент розгляду справи № 910/7083/16, Державній іпотечній установі не могло бути відомо про те, що існує постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ, яка встановлює обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк".

Зазначена постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого ПАТ "Дельта Банк", а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.

На переконання заявника положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що оскільки наведені матеріально-правові факти не могли бути відомі на час розгляду справи, натомість, є істотними обставинами, відтак, є підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

2.2. ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на заяву про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами просив відмовити у її задоволенні, посилаючись, зокрема, на недоведенні заявником наявності саме нововиявлених обставин для перегляду остаточного судового рішення у справі у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а також намаганні заявника здійснити переоцінку доказів у справі.

2.3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, заперечуючи проти задоволення заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 за нововиявленими обставинами, акцентувало на тому, що заявник у заяві фактично вдається до переоцінки доказів, які вже оцінювалися судами і наведені ним обставини не є нововиявленими.

При цьому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголосив на положеннях Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо остаточності судового рішення та відповідності процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами із дотриманням вимог Конвенції.

2.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишено без змін.

Судові рішення аргументовано тим, що наведені заявником як нововиявлені обставини не є такими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, стосуються переоцінки доказів, вже оцінених судом у процесі розгляду справи.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Державна іпотечна установа подала касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи.

Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що наведені у заяві обставини є нововиявленими, вони існували, не були відомі заявникові на момент розгляду справи та є істотними для розгляду справи, оскільки Верховний Суд у справі № 826/27094/15 підтвердив, що постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме до 03.03.2015, а також ця постанова не містить прямих заборон для клієнтів банку на укладання правочинів.

3.2. ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення у справі без змін, наголошуючи, що наведені Державною іпотечною установою як у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, так і у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а самі обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Дроботова Т. Б. - головуючий, судді: Пільков К. М., Чумак Ю. Я. від 04.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/7083/16 у порядку письмового провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.09.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7083/16: Дроботова Т. Б. - головуючий, Зуєв В. А., Багай Н. О.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. За змістом частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених положень належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Тобто, нові докази, які не існували на час судового розгляду справи, у розумінні положень процесуального законодавства не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019, судове провадження № 11-813за19).

Відповідно до статей 1, 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справи положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" № 69529/01 і пункт 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia, заява № 52854/39); у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15, на яку посилається заявник як на нововиявлену обставину, викладено іншу правову позицію щодо постанови правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, стосовно того, що вона стосується вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що зміст постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15 свідчить про зміну позиції касаційного адміністративного суду, однак не дає підстави для висновку, що така позиція, в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, є нововиявленою обставиною.

Згідно з процесуальним законодавством нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися ново виявленими (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 30.01.2020 у справі №127/2-а-4944/11).

Ураховуючи викладене, перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності/відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наведені Державною іпотечною установою мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин, а постанова Верховного Суду від 11.09.2019 в адміністративній справі № 826/27094/15 є новою, але не нововиявленою обставиною, відтак не може бути підставою для перегляду рішення суду від 01.08.2016, що залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

4.4. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання заявника, викладені ним у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки положення статті 228 Цивільного кодексу України не були застосовані при ухваленні рішення у цій справі і не заявлялися позивачем як підстава позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини 1 статті 309 цього кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони не спростовують установленого судами та ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

5.3. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/7083/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді В. А. Зуєв

Н. О. Багай