Постанова

від 06.10.2020 по справі 914/2350/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа №914/2350/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційні скарги Львівської міської ради б/н від 11.03.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/978/20 від 12.03.2020) та б/н від 15.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2023/20 від 20.07.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 (суддя Н.М. Синчук, повний текст підписано 20.02.2020) та

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2020 (суддя Н.М. Синчук, повний текст підписано 18.06.2020)

у справі № 914/2350/17

за позовом : Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" (надалі ПП "К.Р.О.К.-7") с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область

до відповідача-2: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача-1: Приватного підприємства "ТМ Тріада" (надалі ПП "ТМ Тріада"), м. Київ

про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення

за участю учасників справи:

від позивача: Шевченко М.І. - представник (довіреність № 2901-вих77036 від 01.10.2020, наказ №77-К від 30.06.2017)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів ПП "К.Р.О.К.-7" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ПП ТМ Тріада про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок пл. 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101 із закриттям розділу та визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Кам`янецькій,43 №886 від 17.11.2016, укладений між ПП фірма Грот та ПП К.Р.О.К. , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І.(з урахуванням заяви поданої в порядку ч.3 ст.237 ГПК України а.с. 10-19 том І, а.с.61-63 том ІІ).

08.02.2018 позивач подав до суду заяву про відмову від позовних вимог щодо відповідача-2 (а.с. 160 том І).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 позов задоволено частково. Скасовано реєстрацію права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок площею 65,3 кв.м. та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Кам`янецькій, 43 в місті Львові від 17.11.2016р., зареєстрований в реєстрі за №886, укладений між ПП фірма ГРОТ та ПП "К.Р.О.К.-7", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І.. Прийнято відмову позивача - Львівської міської ради від позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Стягнуто з ПП "К.Р.О.К.-7" на користь Львівської міської ради 1 600,00 грн судового збору (а.с. 201-216, том ІІІ).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП К.Р.О.К. без задоволення (а.с. 101-112 том IV).

Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (а.с. 228-237 том IV).

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції та, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що зі змісту позовних вимог, заявлених у цій справі, фактично оспорюється набуття та оформлення права на вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на нього, а не речові права на земельну ділянку. Проте, під час розгляду справи судами не встановлено, а позивачем не обґрунтовано позовні вимоги наявністю у Львівської міської ради будь-яких прав щодо вказаного нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, права на яку Львівська міська рада планує оформити у майбутньому. Позивачем не вказано, а судами не встановлено, яким чином реєстрація права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою вул. Кам`янецька,43 у м. Львові порушує права позивача як власника земельної ділянки, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, на якій це нежитлове приміщення розміщене. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведене свідчить про не з`ясування господарськими судами обох інстанцій дійсних прав і обов`язків сторін стосовно предмета спору, нездійснення судами перевірки усіх обставин, що мають значення для справи, що суперечить вимогам ст. 236 ГПК України.

Після направлення справи № 914/2350/17 до суду першої інстанції, позивачем у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, з метою захисту його прав, 21.11.2019 було подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, на вул. Кам`янецькій, 43) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32-33 том V). Яка ухвалою суду від 25.11.2019 була прийнята до розгляду (а.с. 46-48 том V).

На новому розгляді рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 та додатковим рішенням від 15.06.2020 у справі № 914/2350/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 175-192 том V, а.с. 93-100 том VI).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом при новому розгляді справи встановлено, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на зареєстрований об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1080766546101). Позивачем не надано переконливих доказів порушення прав позивача, як власника земельних ділянок, в розумінні ст. 83 Земельного кодексу України у зв`язку з реєстрацією права власності за відповідачем-1 на зазначений вище об`єкт нерухомого майна, зокрема, не вказано та не підтверджено належними та допустимими доказами, які саме конкретно права позивача, як власника земельних ділянок, є фактично порушеними відповідачем-1, та в якій саме частині на момент звернення позивача з позовом до суду. В зв`язку з чим, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги фактично обґрунтовуються припущеннями про ймовірне виникнення між сторонами спору у майбутньому у зв`язку з можливим зверненням у майбутньому ПП К.Р.О.К.-7 з відповідною заявою щодо набуття прав на земельну ділянку і ймовірною неможливістю оформлення речових прав на земельну ділянку позивачем, а не ґрунтуються на фактах існування порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача станом на момент звернення з позовом до суду. Відсутність факту порушення права особи (позивача) на момент звернення з позовом до суду є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту при зверненні з позовом до суду.

Не погоджуючись з даним рішенням, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що твердження суду, що міська рада не довела своє право власності на об`єкт нерухомості, свідчить про неповне з`ясування обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. У зв`язку з тим, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, відсутнє нерухоме майно, щодо якого проведено державну реєстрацію права власності та щодо якого укладено договір купівлі-продажу від 17.11.2016, то відповідно позивач не повинен доводити своє право власності на такий об`єкт, так як це не узгоджується з підставами заявлених позовних вимог. Апелянт звертає увагу на те, що із незаконною реєстрацією права власності на неіснуючий об`єкт порушено права та інтереси Львівської міської ради як власника земель комунальної власності, право власності якої на землю по вул. Кам`янецькій, 43 вже припинилося в силу вимог закону (ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України), що в свою чергу зумовило обмеження в повноваженнях з розпорядження належною їй земельною ділянкою. Окрім того, скаржник зазначає, що правовстановлюючий документ, на підставі якого у продавця нерухомого майна за договором № 886 виникло право власності на це майно (розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81) не приймався, тому державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за ПП "Фірма "Грот" проведена з порушенням вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , що в свою чергу зумовило неправомірність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ПП "К.Р.О.К.-7".

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи письмову відповідь на відзив (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/2728/20 від 12.05.2020).

Відповідач-1 участі уповноваженого представника в судове засідання 06.10.2020 не забезпечив. В попередньому судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2411/20 від 29.04.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа-1 письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Третя особа-2 письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

09.11.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційного посвідчення від 12.03.1997, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації (а.с. 232 том І), проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101) за ПП "Фірма "Грот" (ідентифікаційний код 21923720). Згідно з додатковими відомостями об`єкт нерухомого майна, про який йдеться вище, являв собою нежитлове приміщення, що не є об`єктом житлової нерухомості, котрий складався з житлового будинку площею 65,3 кв.м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою станом на 05.04.2017, номер інформаційної довідки 84274920 (а.с. 22-23 том І).

17.11.2016 між ПП "Фірма "Грот" (продавець) та ПП "К.Р.О.К.-7" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 886, згідно умов якого продавець продав покупцю нежитлові приміщення, які складалися з житлового будинку площею 65,3 кв.м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, які розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові. У пункті 2 договору перелічено наведені вище правовстановлюючі документи на майно, що належало продавцю на праві власності (розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації) (а.с. 231 том І).

19.11.2016 приватним нотаріусом Загвойською Н.І. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно факт відчуження згаданого нерухомого майна на підставі договору від 17.11.2016 та перехід права власності до відповідача-1 у справі, про що свідчить запис щодо припинення права власності (номер запису про право власності 17519467) (а.с. 233-235 том І).

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2017 підтверджується державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПП "Фірма "Грот" (ідентифікаційний код 21923720) про зміну назви юридичної особи на ПП "ТМ Тріада", м. Київ (а.с. 64-69 том І).

Позивач покликається на те, що він є власником земельної ділянки по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові на підставі п. а ч. 2 ст. 83 Земельного Кодексу України. За ПП "Фірма "Грот", правонаступником якого є ПП "ТМ Тріада", зареєстровано право власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43. Підставою внесення такого запису зазначено розпорядження № 81 від 06.03.1997, видане Галицькою районною адміністрацією, та реєстраційне посвідчення б/н, видане 12.03.1997 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, на підставі згаданого розпорядження №81. Проте, стверджує, що розпорядження Галицької районної адміністрації за № 81 від 06.03.1997 відсутнє. Розпорядження, яке б стосувалось виникнення права власності на об`єкт спірного нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, не приймалось взагалі, що підтверджується листом районної адміністрації за № 4-31-1711 від 21.07.2017 (а.с. 25 том І).

Розпорядження під номером 81 видавалось (виготовлене на друкарській машинці), проте датоване 28.01.1997, а не 06.03.1997, і стосувалось надання дозволу на продаж - обмін квартири від імені неповнолітніх дітей (а.с. 25 на звороті том І).

Наявні у матеріалах справи розпорядження Галицької районної адміністрації, датовані 06.03.97 р. (а.с. 26-30 том І), виготовлені на друкарській машинці, мають номери з 244 по 248 та стосуються розгляду гаражного питання, розміру посадового окладу, встановлення надбавок, дозволу на влаштування коридору, надання в користування підвального приміщення і у них не згадується про передання у власність нерухомого майна Приватному підприємству Фірма "Грот" (нова назва: Приватне підприємство "ТМ Тріада").

Таким чином, за відсутності правовстановлюючих документів на це нерухоме майно, а саме розпорядження Галицької районної адміністрації за № 81 від 06.03.1997, позивач стверджує, що ПП Фірма "Грот" не стало належним власником будівлі і не мало повноважень нею розпоряджатись.

Також позивач звертає увагу на те, що такий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, відсутній та не існує як об`єкт матеріального світу. Земельна ділянка по вул. Кам`янецькій у м. Львові є вільною від забудови. При виїзді на місце комісії Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не виявлено будівлі площею 187 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43. Такий об`єкт не перебуває на балансі ЛКП "Житловик-С". Дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за згаданою адресою відсутні.

Тобто, позивач стверджує, що зареєстроване за відповідачем-1 право власності на нерухоме майно, якого фактично не існує та ніколи не існувало як предметів матеріального світу, останньому безпідставно надає право звернутися із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність чи користування земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, розташованим по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові.

Відтак, державна реєстрація за ПП "Фірма "Грот" права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 та подальше відчуження цього об`єкта на користь ПП "К.Р.О.К.-7" з відповідною державною реєстрацією, стало підставою для звернення Львівської міської ради з позовом у даній справі в інтересах територіальної громади м. Львова, яку позивач уповноважений представляти на підставі норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В свою чергу відповідач-1 вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки земельна ділянка по вул. Кам`янецька, 43, не є предметом спору у справі, права та інтереси позивача не порушено ані держаною реєстрацію права власності на нерухоме майно, ані договором № 886 від 17.11.2016 купівлі-продажу цього нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції на підставі ухвали суду від 05.03.2018 було витребувано з Львівського державного нотаріального архіву ГТУЮ у Львівській області частину документів, що підтверджують вчинення зазначених дій чи правочинів (а.с. 230-257 том І).

До вказаного листа було, зокрема, долучено копії (в т.ч. нечіткі та поганої якості): а) договору купівлі-продажу від 17.11.2016; б) розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 (виготовлене комп`ютерним способом та підписане в.о. голови Ю.Васильченком); г) реєстраційного посвідчення від 12.03.1997, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації; ґ) витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2016, 19.11.2016, які були отримані приватним нотаріусом Загвойською Н.І.; д) технічного паспорта від 14.04.2004 на будинок та нежитлові приміщення; е) звіту про незалежну оцінку вартості майна від 14.11.2016; є) документи, що стосуються діяльності ПП "К.Р.О.К.-7" (титульна сторінка статуту, накази, протоколи загальних зборів засновників, виписка з реєстру, документи, що підтверджують особу керівника).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст.ст. 316-319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1, пунктом "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 перебуває в комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, положення якої кореспондують змісту статті 377 Цивільного кодексу України, передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц зазначено, що частина 2 статті 120 Земельного кодексу України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно з цією частиною визначення правового режиму земельної ділянки прямо узалежнено від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій розташовано це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Таким чином, внаслідок відчуження об`єкта нерухомості, що розташований на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

Отже, спірні реєстраційні дії та правочин щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, стосуються, в тому числі, прав та інтересів Львівської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Львова як власника відповідної земельної ділянки. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача-1 про недоведеність факту перебування вказаної земельної ділянки у комунальній власності та про необхідність наявності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки в силу прямої вказівки закону, відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності.

Відповідно до довідки Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.01.2018 за № 18-13-0.37-164/109-18, земельна ділянка по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові належить до земель м. Львова, що не надані у власність або користування іншим особам. Відповідачем-1 не доведено того, що земельна ділянка перебуває у його власності, чи у власності іншої особи (а.с. 158 том І).

Як було зазначено вище, правовстановлюючими документами, на підставі яких 09.11.2016 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за ПП "Фірма "Грот", а також на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу від 17.11.2016 є розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Однак, як вбачається з листа Галицької районної адміністрації № 4-31-1711 від 21.07.2017, таке розпорядження № 81 від 06.03.1997 відсутнє (а.с. 25 том І). Наявне у матеріалах справи розпорядження Галицької районної державної адміністрації за № 81 датоване 28.01.1997, виготовлене на друкарській машинці, підписане головою В.Репетилом та стосується надання дозволу на продаж-обмін квартири від імені неповнолітніх дітей (а.с. 25 том І, на звороті). Наявні у матеріалах справи розпорядження Галицької районної адміністрації, датовані 06.03.1997, виготовлені на друкарській машинці, підписані головою В.Репетилом, мають номери з 244 по 248 та стосуються розгляду гаражного питання, розміру посадового окладу, встановлення надбавок, дозволу на влаштування коридору, надання в користування підвального приміщення і у них не згадується про передання у власність нерухомого майна ПП "Фірма "Грот" (а.с. 26-30, т.1). Оригінал чи належним чином засвідчену копію вказаного розпорядження, або будь-яких інших доказів існування такого розпорядження, ні відповідач-1, ні третя особа-2 до матеріалів справи не долучили.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розпорядження від 06.03.1997 за №81 "Про розгляд заяви ПП "Фірма "Грот", на підставі якого видано реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради не приймалось. Доказів того, що питання про оформлення за ПП "Фірма "Грот" права власності на будинок та нежитлові приміщення по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові вирішувалось іншими розпорядженнями Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, матеріали справи не містять.

Окрім того, актом перевірки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №558нп/17 від 28.07.2017 встановлено відсутність будівлі по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові (а.с. 34 том І).

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за №3023 від 10.08.2017, згідно архівних даних інвентаризація будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 станом на 07.08.2017 не проводилась (а.с. 33 том І).

Також, про відсутність будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 свідчать листи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №4-34-2061 від 30.08.2017, Львівського комунального підприємства "Житловик-С" №01-16/820 від 08.08.2017 (а.с. 31, 32 том І).

Актом обстеження земельної ділянки на вул. Кам`янецькій, 43, 45 від 19.01.2018, складеним комісією Львівської міської ради у складі представників відділу ринку землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту, відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, а також провідного спеціаліста відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженим директором Департаменту містобудування з доданими до нього фотографіями та копією наявних в геофонді Управління архітектури та урбаністики матеріалів топографічного плану встановлено: відсутність поштової адреси за номером 43 по вул. Кам`янецькій; відсутність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна; розташування на земельній ділянці високовольтних мереж та розташування земельної ділянки в межах охоронної зони ЛЕП (а.с. 77-83, т.1).

Факт відсутності рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна також підтверджується листом Сихівської районної адміністрації від 20.12.2017 за №434-3243 (а.с. 60 том І).

Покликання відповідача-1 на те, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.11.2016 об`єкт нерухомого майна існував, спростовуються звітом про незалежну оцінку вартості майна станом на 14.11.2016 (а.с. 237-248 том І), в якому встановлено, що з конструктивних елементів нерухомого майна наявний лише фундамент кам`яний бутовий з рівнем фізичного зносу 80%. При цьому, стіни, перегородки, перекриття, дах, покрівля, підлога, опорядження, вікна, двері, електропостачання, водопостачання, каналізація, опалення, газопостачання, телефон - відсутні. Загальний фізичний знос майна визначено в розмірі 100%. (а.с. 241, на звороті, а.с. 244 том І).

Залишки фундаменту з рівнем фізичного зносу 80% за своєю правовою природою та об`єктивними фізичними характеристиками не можуть вважатися житловим будинком площею 65,3 кв. м та нежитловим приміщенням площею 121,7 кв.м. Такий висновок суперечить визначенням, що містяться у чинному законодавстві України, зокрема, у ст. 380 ЦК України та п. 2 Загальної частини Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442. Так, відповідно до ст. 380 ЦК України, житловий будинок як об`єкт права власності - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання; відповідно до п. 2 Загальної частини Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу, будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.

Згідно з інформацією, наданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові у листі від 14.08.2017 за №4-0006-347, відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою м. Львів вул. Кам`янецька, 43, відомості про зареєстровані дозвільні документи на виконання будівельних робіт та про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання цих документів відсутні (а.с. 34 том І).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 будівлі чи споруди, щодо яких проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності та укладено договір про купівлю-продаж від 17.11.2016 - відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182, ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

За таких обставин, в Державному реєстрі реєструються речові права лише на існуюче нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Нормами ч.4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи те, що ні розпорядження №81 від 28.01.1997, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації від 06.03.1997 не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові; оригіналу розпорядження Галицької районної адміністрації від 06.03.1997 №81 чи будь-яких інших доказів існування такого розпорядження сторонами суду не подано, а також те, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 відсутні будівлі чи споруди щодо яких проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності, суд апеляційної інстанції вважає, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок пл. 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 за ПП "Фірма "Грот" проведена з порушенням вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено підстави для державної реєстрації прав, що в свою чергу потягло неправомірність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1.

Слід зазначити, що станом на момент подання даного позову (15.11.2017) позивачем було заявлено позовну вимогу про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" (код ЄДРПОУ 40953117) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок пл. 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101 (а.с. 10-14 том І).

У частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

В подальшому, коли справа перебувала на новому розгляді в суді першої інстанції, 21.11.2019 позивач, з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно якої Суд неодноразово звертав увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16), змінив предмет позову та просив суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, на вул. Кам`янецькій, 43) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32-33 том V).

Однак, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, відповідно заявлений позивачем такий спосіб судового захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права , тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в заяві про зміну предмета позову, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, оскільки цей спосіб захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права.

Також колегія суддів враховує, що у позивача були відсутні підстави викласти позовні вимоги відповідно до закону, який ще набрав чинності, а право позивача заявити в апеляційному суді позовні вимоги відповідно до вимог чинної редакції ч. 2 ст. 26 Закону про державну реєстрацію № 1952 обмежено положеннями ч. 5 ст.269 ГПК України - позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються не розглядаються).

Разом з тим, ч.2 ст. 5 ГПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку порушене право та інтерес позивача підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7"(код ЄДРПОУ 40953117) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1080766546101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто, в редакції позовних вимог, викладених в позовній заяві від 09.11.2017.

Як було зазначено вище, 16.05.2018 позивач в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України подав заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.11.2016, укладеного між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7" та посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Загвойською Н.І. і зареєстрованого в реєстрі за № 886. Позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви, з огляду на норми ст. 8 Закону України "Про нотаріат" та наявність нотаріальної таємниці, оскільки йому не було відомо, чи укладався взагалі такий договір, чи він існує і який його зміст. Про фактичне укладення цього договору та його зміст позивачу стало відомо після надходження на адресу суду (21.03.2018) відповідних матеріалів з Львівського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Як повідомлено суду цією установою, оригінал договору від 17.11.2016 за реєстровим № 886 вилучений згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду Юрківа О.Р. від 14.03.2017.

Вказаний договір купівлі-продажу від 17.11.2016 пов`язаний з підставами та предметом спору у даній справі, оскільки був укладений на підставі неіснуючих правовстановлюючих документів, а також на підставі цього договору було вчинено оскаржувану реєстраційну дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.11.2016 було укладено особою (продавцем), яка не мала права відчужувати нерухоме майно, а також, що нерухоме майно, яке відповідно до п.1 договору є предметом договору, відсутнє на земельній ділянці по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові, колегія суддів вважає, що цей договір суперечить вимогам закону, а саме нормам ст. ст. 203, 205, 655, 656, 658 ЦК України та ст. 207 ГК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Твердження відповідача-1 про те, що він є добросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу - безпідставні, оскільки, як було зазначено вище, з огляду на зміст звіту про оцінку майна, про який йдеться у пункті 4 договору, відповідач-1 не міг не знати, що нерухоме майно, яке є предметом договору, відсутнє як об`єкт матеріального світу і фізично не знаходиться на земельній ділянці по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином обґрунтовано позовні вимоги наявністю порушених прав та інтересів Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій зареєстрований спірний об`єкт нерухомого майна, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав не вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону та обставинам справи, в зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судові рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційні скарги задоволити частково.

Керуючись, ст.ст. 269, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційні скарги Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 скасувати частково. Додаткове рішення від 15.06.2020 у справі № 914/2350/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7"(код ЄДРПОУ 40953117) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1080766546101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Кам`янецькій,43 в місті Львові від 17.11.2016, зареєстрований в реєстрі за №886, укладеного між Приватним підприємством фірма ГРОТ (м. Львів, вул. Тесленка, буд.2, код ЄДРПОУ 21923720) та Приватним підприємством К.Р.О.К-7 (м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 48, кв.170, код ЄДРПОУ 40953117), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Натілією Ігорівною.

3. В частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства К.Р.О.К-7 (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрапавлівська-Борщагівка, вул. Соборна, 1 Б, код ЄДРПОУ 40953117) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) судового збору в розмірі 4 800,00 грн за подання апеляційних скарг.

5. Стягнути з Приватного підприємства К.Р.О.К-7 (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрапавлівська-Борщагівка, вул. Соборна, 1 Б, код ЄДРПОУ 40953117) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) судового збору в розмірі 1 600,00 грн за подання позовної заяви.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький