Ухвала

від 26.01.2021 по справі 914/2350/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2350/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -1 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (судді: Кравчук Н. М. - головуючий, Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Львівської міської ради

до 1) Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", 2) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Приватного підприємства "ТМ Тріада",

про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі продажу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Львівська міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" (далі - ПП "К.Р.О.К.-7"), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - Управління) про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв. м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1080766546101) (далі - спірне нерухоме майно).

1.2. 16.05.2018 позивач подав до суду заяву, в якій просив при вирішенні спору визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові від 17.11.2016 за № 886, укладений між Приватним підприємством "Фірма "Грот" (далі - ПП "Фірма "Грот") і ПП "К.Р.О.К.-7" та посвідчений приватним нотаріусом Загвойською Н. І. (далі - Договір).

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності, тому внаслідок державної реєстрації права власності порушено права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова, яка не може розпоряджатися своєю земельною ділянкою. Позивач зазначав, що первинна державна реєстрація права власності на це спірне нерухоме майно була незаконно проведена у листопаді 2016 року ПП "Фірма "Грот" на підставі неіснуючого розпорядження Галицької районної адміністрації від 06.03.1997 № 81. Окрім того, Львівська міська рада зауважувала, що спірне нерухоме майно не існує в натурі, однак, незважаючи на це, щодо нього був укладений Договір між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7".

1.4. У відзиві ПП "К.Р.О.К.-7" зазначало, що позовні вимоги є необґрунтованими. Відповідач вважав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на земельну ділянку. Договір є належною правовою підставою для використання земельної ділянки під нерухомим майном, доказів його незаконності позивач не надав. Достовірні докази про відсутність розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 № 81, на думку відповідача, суду також не надано. Крім того, ПП "К.Р.О.К.-7" зазначало, що оскільки земельна ділянка на вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові не є предметом спору, то права та інтереси позивача не порушено ані Договором, ані внесенням записів про право власності на спірне нерухоме майно.

2. Обставини розгляду справи

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019, яке було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019, позов задоволено частково; скасовано реєстрацію права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на спірне нерухоме майно; визнано недійсним Договір; прийнято відмову позивача від позовних вимог до Управління та закрито провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

2.3. Позивач 21.11.2019 подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на спірне нерухоме майно із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2019 заява про зміну предмета позову була прийнята до розгляду (а. с. 46- 48 том V).

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 та додатковим рішенням від 15.06.2020 (суддя Синчук Н. М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно. Позивач не надав доказів про порушення його прав як власника земельної ділянки в розумінні статті 83 Земельного кодексу України у зв`язку з реєстрацією права власності за відповідачем-1 на спірне нерухоме майно. Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги фактично обґрунтовуються припущеннями про ймовірне виникнення між сторонами спору в майбутньому у зв`язку з можливим зверненням у майбутньому ПП "К.Р.О.К.-7" з відповідною заявою щодо набуття прав на земельну ділянку і ймовірною неможливістю оформлення речових прав на земельну ділянку позивачем. Відсутність факту порушення права особи (позивача) на момент звернення з позовом до суду є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту при зверненні з позовом до суду.

3.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 скасовано частково. Додаткове рішення від 15.06.2020 у справі № 914/2350/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Львівської міської ради задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на спірне нерухоме майно із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Визнано недійсним Договір, укладений між ПП "Фірма "ГРОТ" та ПП "К.Р.О.К-7". У частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до Управління рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 залишено без змін. Присуджено стягнути з ПП "К.Р.О.К-7" на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 4 800,00 грн за подання апеляційних скарг. Присуджено стягнути з ПП "К.Р.О.К-7" на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 1 600,00 грн за подання позовної заяви.

3.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності. Внаслідок відчуження спірного нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, права власника земельної ділянки - позивача щодо користування чи розпорядження обмежуються або припиняються, тому спірні реєстраційні дії та правочин щодо спірного нерухомого майна стосуються прав та інтересів Львівської міської ради. Правовстановлюючих документів, на підставі яких ПП "Фірма "Грот" оформило право власності на спірне нерухоме майно, матеріали справи не містять. Спірне нерухоме майно, щодо якого проведено спірну державну реєстрацію, на земельній ділянці відсутнє. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно проведена з порушенням статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Ураховуючи, що Договір укладено особою, яка не мала право відчужувати нерухоме майно, спірне нерухоме майно відсутнє на земельній ділянці, суд дійшов висновку, що Договір суперечить вимогам статей 203, 205, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, ПП "К.Р.О.К.-7" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2020 залишити в силі.

4.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "К.Р.О.К.-7" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у цій справі, а також висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 (стосовно того, що державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (щодо способу захисту прав власника), від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17 (щодо підстав для відмови у позові у разі відсутності встановлення порушення прав позивача), від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 (щодо презумпції правомірності правочину); у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (щодо ефективності способу захисту); від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 (щодо необхідності встановлення судом порушеного права та обраного позивачем способу захисту). Окрім того, ПП "К.Р.О.К.-7" обґрунтовує свої доводи та міркування, посилаючись на постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 925/1265/16, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18 (щодо наслідків обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права чи законного інтересу), постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц (щодо правових підстав для витребування майна власником).

4.3. У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "К.Р.О.К.-7" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020. Львівська міська рада зазначає, що касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, наведені скаржником постанови Верховного Суду містять висновки у справах щодо правовідносин, які є неподібними до спірних правовідносин.

5. Обставини справи, встановлені судами

5.1. Судами встановлено, що 09.11.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційного посвідчення від 12.03.1997, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101), за ПП "Фірма "Грот".

Згідно з додатковими відомостями спірне нерухоме майно - це нежитлове приміщення, що не є об`єктом житлової нерухомості, який складався із житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою станом на 05.04.2017, номер інформаційної довідки 84274920.

5.2. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2017 підтверджується державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПП "Фірма "Грот" про зміну назви юридичної особи на ПП "ТМ Тріада".

5.3. Між ПП "Фірма "Грот" (продавцем) та ПП "К.Р.О.К.-7" (покупцем) 17.11.2016 укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 886.

Відповідно до пункту 1 цього Договору ПП "Фірма "Грот" продало ПП "К.Р.О.К.-7" нежитлові приміщення, які складалися з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, розташовані на вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові.

У пункті 2 Договору перелічено правовстановлюючі документи на майно, що належало продавцю на праві власності (розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації).

19.11.2016 приватним нотаріусом Загвойською Н. І. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно факт відчуження згаданого нерухомого майна на підставі Договору та перехід права власності на це майно до ПП "К.Р.О.К.-7", про що свідчить запис щодо припинення права власності (номер запису про право власності 17519467).

5.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядження Галицької районної адміністрації від 06.03.1997 № 81, яке б стосувалося виникнення права власності на спірне нерухоме майно, не приймалося взагалі, що підтверджується листом районної адміністрації від 21.07.2017 № 4-31-1711. Розпорядження № 81 видавалося (виготовлене на друкарській машинці), проте датоване 28.01.1997, а не 06.03.1997, і стосувалося надання дозволу на продаж-обмін квартири від імені неповнолітніх дітей (а.с. 25 на звороті том І). Наявні у матеріалах справи розпорядження Галицької районної адміністрації, датовані 06.03.1997 (а.с. 26-30 том І), виготовлені на друкарській машинці, мають номери з 244 по 248 та стосуються розгляду гаражного питання, розміру посадового окладу, встановлення надбавок, дозволу на влаштування коридору, надання в користування підвального приміщення і у них не згадується про передання у власність спірного нерухомого майна ПП "Фірма "Грот" (нова назва: ПП "ТМ Тріада").

5.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що актом перевірки Управління від 28.07.2017 № 558нп/17 встановлена відсутність будівлі на вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові (а.с. 34 том І). Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 10.08.2017 № 3023, згідно з архівними даними інвентаризація будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 станом на 07.08.2017 не проводилася (а.с. 33 том І). Посилаючись на листи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 30.08.2017 № 4-34-2061, Львівського комунального підприємства "Житловик-С" від 08.08.2017 № 01-16/820, суд апеляційної інстанції установив відсутність будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (а.с. 31, 32 том І).

Актом обстеження земельної ділянки на вул. Кам`янецькій, 43, 45 від 19.01.2018, складеним комісією Львівської міської ради у складі представників відділу ринку землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту, відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, а також провідного спеціаліста відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого директором Департаменту містобудування з доданими до нього фотографіями та копією наявних в геофонді Управління архітектури та урбаністики матеріалів топографічного плану встановлено: відсутність поштової адреси за номером 43 на вул. Кам`янецькій; відсутність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна; розташування на земельній ділянці високовольтних мереж та розташування земельної ділянки в межах охоронної зони ЛЕП (а.с. 77- 83 т.1).

Суд зазначив, що факт відсутності рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна підтверджується листом Сихівської районної адміністрації від 20.12.2017 за №434-3243 (а.с. 60 том І).

5.6. Підставою для звернення Львівської міської ради з позовом у справі в інтересах територіальної громади м. Львова стала державна реєстрація за ПП "Фірма "Грот" права власності на спірне нерухоме майно та подальше відчуження цього майна на користь ПП "К.Р.О.К.-7" з відповідною державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "К.Р.О.К.-7" підлягає закриттю з огляду на таке.

6.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 (стосовно того, що державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (щодо способу захисту прав власника), від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17 (щодо підстав для відмови у позові у разі відсутності встановлення порушення прав позивача), від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 (щодо презумпції правомірності правочину); у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (щодо ефективності способу захисту); від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 (щодо необхідності встановлення судом порушеного права та обраного позивачем способу захисту).

6.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

6.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.

6.6. Предметом спору у справі є скасування реєстрації права власності за відповідачем-1 на спірне нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Підставами для позову зазначено незаконність проведення первинної державної реєстрації з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, а також відсутність самого нерухомого майна за вказаною адресою та подальше відчуження "неіснуючого" нерухомого майна на користь ПП "К.Р.О.К.-7" і проведення державної реєстрації цього майна за відповідачем-1.

6.7. У справах № 911/3594/17, № 925/1121/17, 916/675/15, на які посилається скаржник, наведено висновок про те, що за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Водночас предметом спору у справі № 911/3594/17 є визнання протиправним та скасування рішення місцевого органу виконавчої влади щодо реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на частину будівлі, а підставою позову є наявність права власності на весь майновий комплекс у позивача і відсутність права власності щодо частини спірного майна у відповідача і, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для прийняття рішення.

У справі № 925/1121/17 предметом спору є визнання права власності на частину будівлі. Підставами позову зазначено те, що позивач не є іпотекодавцем за іпотечними договорами та не набував такого статусу в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", а отже, право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинене внаслідок звернення стягнення на нього за цими іпотечними договорами.

У справі № 916/675/15 позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу ФОП Кіктенку О. М. в оренду спірної земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди вказаної земельної ділянки від 12.06.2013. Позивач обґрунтовував свої доводи тим, що представники кооперативу звернулися до управління земельних ресурсів Одеської міської ради за наданням згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки, для подальшого оформлення її у тимчасове довгострокове користування, на що отримали відмову Одеської міської ради. В свою чергу, у позивача наявний свій охоронюваний законом інтерес в отриманні земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів. Проте внаслідок дій відповідачів він був позбавлений можливості на задоволення свого законного інтересу.

6.8. У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, на яку послався скаржник, викладено висновок про те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. У зазначеній справі, на відміну від справи № 914/2350/17, що розглядається, предметом спору є скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно є об`єктом комунальної власності, яке незаконно передано у власність юридичної та фізичної осіб, внаслідок чого територіальна громада сіл району в особі районної ради позбавлена можливості отримувати прибуток від його використання.

6.9. У постанові Верховного Суду від 30.04.2018 у справі № 911/1330/17, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту. У справі № 911/1330/17, на яку посилається скаржник, на відміну від справи № 914/2350/17, розглядався спір про визнання недійсним і скасування розпоряджень та визнання недійсним державного акта, обґрунтований тим, що оспорювані розпорядження видані відповідачем з перевищенням власних повноважень.

6.10. У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. У справі № 910/10987/18, на відміну від справи № 914/2350/17, предметом спору є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовані невиконанням позичальником за кредитним договором зобов`язань.

6.11. У постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, на які посилається скаржник, викладено висновок про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі № 338/180/17 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно одержаних коштів, відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду.

У справі № 905/1926/16 предметом спору є зобов`язання відповідача виконати умови укладеного договору, а саме: прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії за періоди на таку кількість і вартість електроенергії.

У справі № 569/17272/15-ц позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації.

У справі № 48/340 позивач звернувся з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно, витребування спірного майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Отже, наведені скаржником висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справах № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, правовідносини в яких не є подібними до спірних правовідносин у справі № 914/2350/17, оскільки відмінними є предмет позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

6.12. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 та висновок у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у цій справі № 914/2350/17, що розглядається, про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначених законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З приводу посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у цій справі, щодо необхідності судам при новому розгляді справи з`ясувати підстави для звернення позивача до суду із цим позовом: наявність або відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, то суд апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду зазначив наступне.

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій розташовано це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, що розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц). Таким чином, внаслідок відчуження спірного нерухомого майна, розташованого на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні реєстраційні дії та правочин щодо спірного нерухомого майна стосуються прав та інтересів Львівської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Львова як власника відповідної земельної ділянки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, установивши факт порушення права позивача та відповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеного законодавством, дійшов висновків про задоволення позовних вимог.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 не можуть бути підставою для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у справі № 910/1972/17 предметом спору є позовні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним; у справі № 920/301/18 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача-2 передати позивачу за актом прийому-передачі майно; у справі № 922/1500/18 - розірвання договору та за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації; у справі № 902/377/19 - визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі), визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) і розміру частки в пайовому фонді.

Виходячи із суті спірних правовідносин та враховуючи відмінність предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин, неоднаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, є нерелевантним.

6.13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.14. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави для касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "К.Р.О.К.-7" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 914/2350/17.

6.15. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 914/2350/17, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак