Постанова

від 12.10.2020 по справі 910/7344/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. Справа№ 910/7344/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Молічева Ю.К., адвокат, ордер серії ЧК №118406 від 11.09.2020,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі №910/7344/20 (суддя Удалова О.Г., повний текст складено - 20.08.2020) за позовом Дочірнього підприємства Пулинський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп про стягнення 258 514,04 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Дочірнє підприємство Пулинський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального підприємства Житомироблагроліс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп про стягнення 258 514,04 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №85 від 21.06.2019, в частині здійснення повної оплати переданого покупцю товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі №910/7344/20 позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп на користь Дочірнього підприємства Пулинський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального підприємства Житомироблагроліс заборгованість у розмірі 258 514,04 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 877,71 грн.

За висновком суду, заборгованість відповідача згідно договору №85 від 21.06.2019 у розмірі 258 514,04 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами:

- під час розгляду справи, суд першої інстанції не взяв до уваги платіжне доручення №598 від 21.05.2020 на суму 20 514,04 грн., у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості у розмірі 258 514,04 грн.;

- після відкриття провадження у справі між сторонами було укладено додаткову угоду №05/06 від 05.06.2020 до договору, за умовами якої станом на момент її укладення борг покупця (відповідача) складав 238 000,00 грн., тобто у меншому розмірі, аніж встановлено судом;

- додатковою угодою погоджено новий строк проведення оплати за поставлений товар;

- у період з червня по липень 2020 року відповідач частково погасив борг у сумі 65 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №692 від 26.06.2020, №702 від 30.06.2020 та №795 від 31.07.2020;

- враховуючи умови додаткової угоди, апелянт вважає, що строк оплати за поставлений товар не настав, відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, в тексті апеляційної скарги відповідач просить суд прийняти до розгляду додані до скарги документи - додаткову угоду та докази проведеної ним оплати (платіжні доручення №598 від 21.05.2020 на суму 20 514,04 грн., №692 від 26.06.2020 на суму 20 000,00 грн., №702 від 30.06.2020 на суму 30 000,00 грн., №795 від 31.07.2020 на суму 15 000,00 грн.), визнавши поважними причини неподання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зі змісту положень ч. 3 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України №7 від 17.05.2011 вбачається, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За твердженнями апелянта, суд першої інстанції прийняв рішення до закінчення строку на подання відповідачем відзиву на позов, продовженого на період дії карантину Законом від 30.03.2020 №540-IX, чим позбавив відповідача можливості подати до суду заперечення проти позову та докази на їх підтвердження.

Стосовно наведених тверджень апелянта, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 було відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Вказана ухвала отримана відповідачем 05.06.2020, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 наступного змісту.

4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). .

Тобто, наведеним законом, в тому числі, продовжено строк подання відзиву на час дії карантину.

В свою чергу, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-IX пункт 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Крім того, приписами пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Зазначений Закон від 18.06.2020 №731-IX було опубліковано в газеті Голос України 16.07.2020, відтак днем набрання чинності Законом є 17.07.2020.

Виходячи з викладеного, процесуальні строки, які були продовжені на період дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом від 18.06.2020 №731-IX, тобто після 06.08.2020.

Відтак, відповідач мав достатньо часу (з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі до 06.08.2020) для реалізації свого процесуального права на подання відзиву на позов та інших документів чи звернення до суду з клопотанням про продовження строку на їх подання, однак наданим йому правом не скористався.

За таких обставин, оскаржуване рішення від 20.08.2020 прийнято судом після спливу строку на подання відзиву, а отже, без порушення норм процесуального права.

Таким чином, наведені апелянтом причини неможливості своєчасно подати до місцевого суду додаткову угоду та докази проведеної ним оплати не можуть бути визнані поважними в розумінні ст. 269 ГПК України.

Відповідачем не надано доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а також доказів, що відповідач звертався з клопотанням про їх долучення до суду першої інстанції.

При цьому, додаткова угода та платіжні доручення, на які посилається апелянт, датовані до 20.08.2020 (дати прийняття оскаржуваного рішення) і у відповідача була об`єктивна можливість своєчасно подати їх до місцевого суду.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, подані товариством з обмеженою відповідальністю Креоген Груп додаткова угода №05/06 від 05.06.2020 та платіжні доручення №598 від 21.05.2020 на суму 20 514,04 грн., №692 від 26.06.2020 на суму 20 000,00 грн., №702 від 30.06.2020 на суму 30 000,00 грн., №795 від 31.07.2020 на суму 15 000,00 грн., як додаткові докази у справі, колегією суддів не приймаються.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання часу подати до суду докази погашення заборгованості за договором №85 від 21.06.2019.

Дослідивши обставини заявленого клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки подання відповідачем вказаних документів не вплине на результат вирішення спору у даній справі.

При цьому, судом враховуються обмежені процесуальні строки розгляду спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Позивач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; копія ухвали про призначення справи до розгляду на 12.10.2020 отримана ним 29.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Дочірнім підприємством Пулинський лісгосп АПК та товариством з обмеженою відповідальністю Креоген Груп 21.06.2019 укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №85, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується відпустити покупцю товар (лісоматеріали круглі), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У Специфікації №1 сторони погодили найменування продукції, її характеристику, кількість, ціну та вартість, а також Протокол №1 проходження ціни на лісоматеріали круглі.

Згідно п. 2.1 сума цього договору складається з загальної вартості товару, що буде відпущено покупцю згідно усіх відповідних супровідних документів.

Платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати. Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар відпускається покупцю після оплати за товар.

Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається фактично переданий покупцю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Поставка здійснюється на умовах: франко-проміжний склад, продукція вивозиться покупцем самовивозом (п.п. 3.5, 3.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін і діє до 31.12.2019 (п. 9.1 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору, він передав відповідачу товар - лісоматеріали круглі, на загальну суму 873 551,24 грн.

Проте, відповідач свої договірні зобов`язання виконав частково, сплативши 615 037,20 грн., внаслідок чого утворився борг у сумі 258 514,04 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою №400 від 17.04.2020 про сплату заборгованості за поставлений товар у повному обсязі.

Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, борг не погасив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.10.2019 по 23.12.2019 позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 873 551,24 грн. згідно товарно-транспортних накладних №61386 від 02.10.2019, №61593 від 03.10.2019, №61396 від 07.10.2019, №61780 від 11.10.2019, №62026 від 14.10.2019, №61884 від 17.10.2019, №61872 від 21.10.2019, №62201 від 23.10.2019, №62256 від 24.10.2019, №62270 від 29.10.2019, №62704 від 01.11.2019, №62300 від 05.11.2019, №62520 від 08.11.2019, №62021 від 12.11.2019, №62517 від 17.11.2019, №62654 від 18.11.2019, №62913 від 19.11.2019, №63005 від 22.11.2019, №63013 від 25.11.2019, №63023 від 28.11.2019, №63024 від 28.11.2019, №62214 від 28.11.2019, №63046 від 02.12.2019, №63049 від 03.12.2019, №63040 від 12.11.2019, №63602 від 13.12.2019, №62737 від 16.12.2019, №63906 від 23.12.2019.

Однак, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується наявними у справі актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями №261 від 29.11.2019, №268 від 04.12.2019, №281 від 05.12.2019, №458 від 24.03.2020, №492 від 06.04.2020, №567 від 14.05.2020, недоплативши суму у розмірі 258 514,04 грн.

Доказів, які б підтверджували здійснення покупцем відповідної оплати, матеріали справи не містять.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, вказані обставини свідчать про доведеність існуючої заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 258 514,04 грн. (згідно матеріалів станом на день прийняття оскаржуваного рішення), і за вірним висновком суду першої інстанції вимога позивача про стягнення заборгованості у вказаному розмірі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апелянта щодо неврахування судом платіжного доручення №598 від 21.05.2020, а також інших документів, якими підтверджується оплата за договором у розмірі значно більшому ніж встановлено судом, колегією суддів відхиляються, оскільки вказане платіжне доручення, як і інші документи, на які посилається скаржник, були відсутні в матеріалах справи на момент винесення судового рішення.

При цьому, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття вказаних документів у відповідності до ст. 269 ГПК України, з огляду на недоведеність відповідачем обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що здійснені ним платежі на розрахунковий рахунок позивача у сумі 85 514,04 грн. згідно платіжних доручень №598 від 21.05.2020, №692 від 26.06.2020, №702 від 30.06.2020, №795 від 31.07.2020, можуть бути враховані в якості часткової оплати суми заборгованості за договором №85 від 21.06.2019 при виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі №910/7344/20.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Креоген Груп залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі №910/7344/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі №910/7344/20.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.10.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко