Постанова

від 13.10.2020 по справі 922/2754/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Справа № 922/2754/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. - на підставі посвідчення від 29.10.2015р. №036152;

1-го відповідача - Павлова Є.О. - на підставі Ордеру Серії АХ №1026150 від 05.10.2020р.;

2-го відповідача - Павлова Є.О. - на підставі Ордеру Серії АХ №1008844 від 10..02.2020р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович", Харківська область, с.Верхня Роганка, (вх. №202 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 (суддя Лаврова Л.С., ухвалене в м.Харків о 12:16год., дата складення повного тексту рішення - 18.12.2019р.)

за позовом: Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області, м.Харків в інтересах держави, в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м.Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків, Вільхівської сільської ради, Харківська область, Харківський район, с.Вільхівка,

до 1-го відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, с.Верхня Роганка,

до 2-го відповідача: Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович", Харківська область, с.Верхня Роганка,

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

23.08.2019р. заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просив суд розірвати договір оренди землі від 11.04.2018р., укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 квітня 2008 року за № 040870300011, відносно земельної ділянки загальною площею 43,2650 га (кадастровий номер 6325184000602:00560002), розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачі належним чином не виконують свого обов`язку за договором щодо сплати орендної плати, що є достатньою підставою для розірвання цього договору відповідно до положень статті 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

З метою захисту інтересів держави місцева прокуратура звернулась до Харківської РДА листом 25.09.2018р. № 04-28-4902вих18, проінформувавши орган державної влади про встановлені порушення та надала строк до 25.10.2018р. для самостійного вжиття реальних, вичерпних та дієвих заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави за встановленим фактом невиконання умов діючого правочину, проте відповіді на вказаний лист надано не було, порушення інтересів держави залишаються не усунутими, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 позовні вимоги задоволено; розірвано договір оренди землі від 11.04.2008р., укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.04.2008р. за №040870300011, відносно земельної ділянки загальною площею 43,2650 га (кадастровий номер 6325184000:02:005:0002), розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області; стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області 960,50грн. судового збору; стягнуто з Фермерського господарства "ШАПОВАЛОВ ПАВЛО ЮРІЙОВИЧ" на користь прокуратури Харківської області 960,50грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 610, 611, 651, 759, 782 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, статей 13, 15, 21, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статі 96, пункту д) частини 1 статті 141, статті 206 Земельного кодексу України мотивовані тим, що відповідачами по справі не було надано до суду доказів сплати орендної плати за договором оренди землі в період з 2017р. по серпень 2019р. та не було надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин у період 2017-2019 років, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання цього зобов`язання.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність факту безпідставного систематичного порушення орендарем умов договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів протягом тривалого часу, а саме з 2017 року по серпень 2019 року, а неотримання орендодавцем орендної плати протягом більш ніж двох років безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Господарським судом першої інстанції було також було зазначено про те, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині внесення орендних платежів, з огляду на приписи діючого законодавства та умов пунктів 35 та 36 договору, є підставою для розірвання договору, незважаючи навіть на той факт, що заборгованість була оплачена в подальшому, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що орендарем було допущено систематичну несплату орендної плати у строки, встановлені договором, а отже позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі від 11.04.2008р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Фермерське господарство "Шаповалов Павло Юрійович" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не було враховано тих обставин, що 2-ий відповідач станом на момент вирішення спору вже провів осінні польові роботи на спірній земельній ділянці, в тому числі засіяв озиму пшениці, отже внаслідок розірвання договору останній поніс значні матеріальні витрати (вартість посівного матеріалу, вартість роботи техніки, вартість палива, заробітна плата працівникам, вартість добрив).

При цьому, апелянт зауважує, що оскаржуване рішення жодним чином не вирішує питання про компенсацію даних витрат 2-му відповідачу, отже рішення містить правову невизначеність стосовно суттєвих обставин справи, що є неприпустимим ані з точки зору законодавства України, ані з точки зору усталеної практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, апелянт посилається на те, що в пункті 30 договору оренди землі від 11.04.2018р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 відсутні обов`язки, на невиконанні яких наголошує в позовній заяві прокурор.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020р. залишено апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, та не надано доказів на підтвердження направлення копії апеляційної скарги боржнику учасникам справи листами з описами вкладення.

21.01.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази сплати судового збору та докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі (вх.№576).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19; встановлено сторонам у справі строк до 10.02.2020р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 24.02.2020р.

14.02.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№1505), в яких просить суд прийняти вказані пояснення при розгляді апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2020р. у зв`язку із відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду справи №922/2754/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020р. зупинено апеляційне провадження у справі №922/2754/19 до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020р. поновлено провадження у справі №922/2754/19; розгляд справи призначено на 31.08.2020р.

20.08.2020р. представником 1-го та 2-го відповідачів подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (вх.№7819).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2020р. у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи №922/2754/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 13.10.2020р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у зв`язку із відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №922/2754/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.10.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, а також, що явка представників не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підвтерджується матеріалами справи, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 14.12.2007р. № 3060 "Про передачу у власність та надання в оренду земельних ділянок громадянину Шаповалову Павлу Юрійовичу" надано останньому в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 43,2650га ріллі за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, без зміни категорії землі, для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.37).

Відповідно до плану відведення земельної ділянки спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325184000:02:005:0002 (т.1 а.с.42).

На виконання вищезазначеного розпорядження, 11.04.2008р. між Харківською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено договір оренди (надалі - договір т.1 а.с.38-41), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області (пункт 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 43,2650 га, у тому числі ріллі - 43,2650 га (пункт 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 373777,37 грн. (пункт 5 договору).

Договір укладено на п`ятдесят років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Вільхівської сільської ради, в розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 7475,55грн. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженим Кабінетом Міністрів України, нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (пункт 11 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14 договору).

Відповідно до пункту 27 договору орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 35 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є перехід права власності на будівлі і споруди, які будуть розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи, а також систематична (три і більше рази) несплата орендної плати у строки, встановлені цим договором (пункт 36 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором 040870300011 від 25.04.2008р. Харківська районна державна адміністрація передала, а громадянин ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку, загальною площею 43,2650га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області (т.1 а.с.43).

В подальшому ОСОБА_1 було засновано Фермерське господарство, про що свідчить рішення №1 від 24.05.2008р., статут Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович " та витяг з ЄДРПОУ (т.1 а.с.44-48).

В позовній заяві прокурор зазначив, що ним були встановлені факти порушення інтересів держави внаслідок несплати орендних платежів за спірним договором та бездіяльності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, зокрема, упродовж 2017 року - поточного періоду 2019 року до місцевого бюджету Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області орендна плата за договором ОСОБА_1 або ФГ "Шаповалов Павло Юрійович " не сплачується, орендована земельна ділянка обробляється - проводяться польові роботи (листи Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області від 10.09.2018р. № 958а/02-11, від 25.07.2019р. № 595 т.1 а.с.54, 55).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 останньому за договором в 2015 році нараховано 11390,79грн. орендної плати, фактично сплачено - 27865,81грн.; в 2016 році нараховано 16323,01грн. орендної плати, фактично сплачено - 3222,00грн.; в 2017 році нараховано 17302,39грн. орендної плати, фактично сплачено - 0,00 грн.; в 2018 році нараховано 17302,39грн. орендної плати, фактично сплачено - 0,00 грн. Впродовж 2015 - 2018 років ФГ "Шаповалов Павло Юрійович" податкові декларації з плати за землю не подавало та оренду плату не сплачувало (лист Головного управління ДФС у Харківській області від 20.09.2018р. № 23079/9/20-40-53-06 т.1 а.с.56).

В період з 01.01.2017р. по 19.07.2019р. ОСОБА_1 не сплачує орендну плату з фізичних осіб, станом на 19.07.2019р. заборгованість по коду платежу 18010900 "орендна плата з фізичних осіб " за договором складає 36367,86грн. (лист Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2019р. №22854/9/20-40-53-6-20 т.1 а.с.57).

З метою захисту інтересів держави місцева прокурор звернувся до Харківської РДА листом від 25.09.2018р. № 04-28-4902вих18, проінформувавши орган державної влади про встановлені порушення та надав строк до 25.10.2018р. для самостійного вжиття реальних, вичерпних та дієвих заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави за встановленим фактом невиконання умов діючого правочину (т.1 а.с.36).

Проте, відповіді на вказаний лист надано не було, порушення інтересів держави залишаються не усунутими, відповідні заходи цивільно-правового характеру уповноваженим органом не вжито, що і стало підставою для звернення 23.08.2019р. заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- розірвати договір оренди землі від 11.04.2018р., укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 квітня 2008 року за № 040870300011, відносно земельної ділянки загальною площею 43,2650 га (кадастровий номер 6325184000602:00560002), розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 (т.1 а.с.6-58).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у даній справі позов задоволено позові повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.14-24).

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.

Так, в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. В разі встановлення наявності у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За приписами частини 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частинами 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Разом з тим, надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, від 16.04.2019р. у справі №910/3486/18.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо до звернення до суду повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц .

Повідомлення прокуратурою Харківської районної державної адміністрації Харківської області про представництво інтересів держави від 21.08.2019р. №04-22-49-19 наявне в матеріалах справи (т.1 а.с.58).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі " передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, визначеним законом.

Аналогічні норми законодавства містяться і в частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень пункту д) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлено, як стверджує прокурор, невжиттям позивачем дій спрямованих на захист інтересів держави за встановленим фактом невиконання відповідачами умов діючого правочину в частині несплати орендних платежів. Обізнаність Харківської районної державної адміністрації Харківської області про вказані обставини підтверджується листом від 21.08.2019р. №04-22-49-19, яким прокурор проінформував орган державної влади про встановлені порушення та надав строк до 25.10.2018р. для самостійного вжиття реальних, вичерпних та дієвих заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави за встановленим фактом невиконання умов діючого правочину в частині несплати орендних платежів, проте відповіді на вказаний лист надано не було, порушення інтересів держави залишаються не усунутими, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

З урахуванням позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №903/129/18, відповідно до якої сам факт не звернення до суду органу, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (навіть за відсутності підтвердження обставин щодо неможливості такого звернення), надає прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, судова колегія вважає, що наведені прокурором обставини в якості підстав для застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді є обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Положеннями частин 1 та 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно їх повноважень, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із пунктом 3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як вбачається з матеріалів доданих прокурором до позовної заяви, упродовж 2017 року - поточного періоду 2019 року до місцевого бюджету Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області орендна плата за договором ОСОБА_1 або ФГ "Шаповалов Павло Юрійович" не сплачується, орендована земельна ділянка обробляється - проводяться польові роботи (листи Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області від 10.09.2018р. № 958а/02-11, від 25.07.2019р. № 595 т.1 а.с.54, 55).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 останньому за договором в 2015 році нараховано 11390,79грн. орендної плати, фактично сплачено - 27865,81грн.; в 2016 році нараховано 16323,01грн. орендної плати, фактично сплачено - 3222,00грн.; в 2017 році нараховано 17302,39грн. орендної плати, фактично сплачено - 0,00 грн.; в 2018 році нараховано 17302,39грн. орендної плати, фактично сплачено - 0,00 грн. Впродовж 2015 - 2018 років ФГ "Шаповалов Павло Юрійович" податкові декларації з плати за землю не подавало та оренду плату не сплачувало (лист Головного управління ДФС у Харківській області від 20.09.2018р. № 23079/9/20-40-53-06 т.1 а.с.56).

Згідно листа Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2019р. №22854/9/20-40-53-6-20 станом на день подання прокурором позовної заяви до суду, існувала заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 36367,86грн. (т.1 а.с.56).

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор наголошував, що допущення відповідачами істотного порушення умов договору оренди землі щодо несплати орендних платежів протягом тривалого часу є достатньою підставою для розірвання даного договору відповідно до положень статті 141 Земельного кодексу України та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідачами по справі не було надано до суду доказів сплати орендної плати за договором оренди землі в період з 2017р. по серпень 2019р. та не було надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин у період 2017-2019 років, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання цього зобов`язання.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність факту безпідставного систематичного порушення орендарем умов договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів протягом тривалого часу, а саме з 2017 року по серпень 2019 року, неотримання орендодавцем орендної плати протягом більш ніж двох років безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Проте, на думку судової колегії, зазначені висновки суду є передчасними враховуючи наступне.

Так, відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017р. № 6-1449цс17.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, безумовною підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендних платежів.

При застосуванні такого наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, слід врахувати чи позбавлена інша особа того, на що вона розраховувала при укладенні спірного договору, чи були понесені нею збитки, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 2-й відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх безпідставність. Крім того, до вказаного відзиву 2-им відповідачем було додано незасвідчені копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09.09.2019р. № 0.0.1458671823.1 на суму 12367,86грн, №0.0.1458671031.1 на суму 12000,00грн, №0.0.1458671011.1 на суму 12367,86грн. на підтвердження сплати заборгованості за договором оренди від 11.04.2011р. на загальну суму 36735,72грн. в період після звернення прокурора до суду з відповідним позовом (т.1 а.с.90).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Окрім того, частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Як було зазначено вище, задовольняючи позовні вимоги, місцевим господарським судом було зазначено про те, що відповідачами по справі не було надано до суду доказів сплати орендної плати за договором оренди землі в період з 2017р. по серпень 2019р., проте, зазначені висновки суду є передчасними, та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судова колегія зауважує, що з огляду на приписи частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України господарський суд першої інстанції мав можливість з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи з власної ініціативи витребувати у відповідачів оригінали платіжних доручень та пересвідчитись у факті сплати заборгованості по орендній платі за договором оренди землі в сумі 36735,72грн., оскільки зазначені докази мають суттєве значення при вирішенні даного спору.

Проте, зазначених процесуальних дій судом вчинено не було.

Разом з тим, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.10.2020р. колегією суддів було досліджено надані представником 1-го та 2-го відповідача дублікати квитанцій та встановлено їх відповідність незасвідченим копіями квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09.09.2019р. № 0.0.1458671823.1 на суму 12367,86грн, №0.0.1458671031.1 на суму 12000,00 грн, № 0.0.1458671011.1 на суму 12367,86грн. поданим 2-им відповідачем до господарського суду першої інстанції.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції було встановлено факт погашення відповідачами наявної заборгованості за договором оренди землі до винесення остаточного рішення по справі.

Враховуючий вищевикладене, з огляду на сплату відповідачем наявної заборгованості, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем - Харківською РДА як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №912/1385/17.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором у даній справі не було доведено факту наявності саме істотного порушення відповідачем договору оренди землі.

Підстав вважати, що з боку відповідача нанесена істотна шкода - відсутні, оскільки, відповідачем було здійснено повне погашення наявної заборгованості та відповідно Харківська РДА не була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладені договору. Метою позивача при укладені договору оренди землі було отримання оплати за те, що орендар користується відповідною земельною ділянкою.

Враховуючи, що відповідачем здійснено оплату заборгованості, яка утворилася за ним, позивач не позбавився того на що він розраховував - отримання за спірним договором оренди грошових коштів (орендних платежів).

Дійсно, з огляду на спірні правовідносини, відповідач не є безумовним сумлінним орендарем, адже утворення заборгованості мало місце, однак матеріалами справи підтверджується, що він виконує свої зобов`язання за договором оренди, не допускаючи при цьому саме істотних його порушень, що в свою чергу, дозволяє поповнювати місцевий бюджет та не зумовлює порушення балансу інтересів орендаря та орендодавця.

Серед іншого, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегією суддів також враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 911/312/17 відповідно до якої сама по собі несплата, яка не має ознак істотного порушення і не завдає значної шкоди іншій стороні, не є безумовною підставою для розірвання договору оренди землі.

У зазначені справі однією із підстав розірвання договору визначено також систематичну несплату відповідачем орендних платежів, водночас, в процесі розгляду справи, судами встановлено, що відповідачем повністю погашено заборгованість з орендної плати. Як наслідок, Верховний Суд за результатом перегляду справи №911/312/17 підтримав висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору з підстав заборгованості з орендної плати, оскільки відповідачем погашено заборгованість зі сплати орендних платежів до винесення остаточного рішення по справі.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, на підставі чого прокурор і звернувся до суду з відповідним позовом.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку визначені статтею 143 Земельного кодексу України, яка передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку здійснюється у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з підстав, визначених пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати, не передбачено примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Відповідні питання відносяться до використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства, для яких порядок припинення права користування врегульовано статтею 144 Земельного кодексу України.

Так, статтею 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Проте, органом місцевого самоврядування - Харківською районною державною адміністрацією відповідного рішення не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі від 11.04.2008р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 , з огляду на недоведення прокурором факту неналежного виконання відповідачами обов`язку за договором щодо сплати орендної плати.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги ту обставину, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 даним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області до Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" та фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 11.04.2018р.

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, п.21 ч.1 ст.275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шаповалов Павло Юрійович" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019р. у справі №922/2754/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна