Постанова

від 15.10.2020 по справі 905/954/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа № 905/954/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Радіонова О.О.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Назарова А.А.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2370) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2020 (суддя Огороднік Д.М., повний текст складено 13.08.2020) та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 27.08.2020 у справі №905/954/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ЗБУТ", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке

про стягнення коштів у розмірі 169123,03 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ЗБУТ" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 169123,03 грн., у тому числі 137959,20 грн. - основної заборгованості, 23562,65 грн. - пені, 4299,14 грн. - 3% річних та 3302,04 грн. - інфляційних втрат, за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018, не оплатив поставлений позивачем за видатковими накладними №39 від 15.01.2019 та №311 від 09.04.2019 товар на загальну суму 137959,20 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.08.2020 у справі №905/954/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ЗБУТ" основний борг у розмірі 137959, 20 грн., пеню у розмірі 6897, 96 грн., 3% річних у розмірі 4299, 14 грн., інфляційні втрати у розмірі 3172, 17 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції встановив, що відповідач, в порушення п.5.4 договору, не виконав свого обов`язку з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 137 959,20 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволено місцевим господарським судом частково, на суму 6897,96 грн. з тих підстав, що позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, разом з тим, умовами договору (п.6.8) сторонами погоджено, що розмір пені за прострочення оплати не може перевищувати 5% вартості неоплаченої продукції.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, Господарський суд Донецької області в оскаржуваному рішенні встановив, що позивачем правильно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, проте, розрахунок є арифметично неправильним.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4299,14 грн. задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 27.08.2020 у справі №905/954/20 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Збут" витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 18 013,92 грн.

В додатковому рішенні суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., враховуючи відсутність клопотання відповідача в порядку ч.5 ст.126 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач із вказаним рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ці рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач посилається на те, що ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" входить до складу холдингу ДТЕК ЕНЕРГО, який забезпечує замкнений цикл виробництва електроенергії з вугілля. З 01.04.2020 по 13.07.2020 через системну кризу в енергетичній галузі України та профіцит вугілля ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" змушено було вивести підприємство в простій майже на чотири місяці. Відповідач зазначає про те, що наразі українська енергетика знаходиться у кризовій ситуації. Вказані обставини, як зазначає відповідач, призвели до виникнення дефіциту оборотних засобів, що ускладнює управління зобов`язаннями компанії та впливає на своєчасність оплати за поставлену продукцію.

Звертаючись з даним позовом, позивачем, на думку відповідача, не враховано зміну обставин, які тягнуть неможливість виконання зобов`язань за договором. Як стверджує апелянт, збитковість вітчизняної енергетики є обставиною, за яку не відповідає жодна із сторін договору, більше того, вона може називатися форс-мажорною обставиною та такою, яка об`єктивно не може бути усунена жодною із сторін.

Не погоджуючись із прийняти судом першої інстанції додатковим рішенням, відповідач посилається на положення ст.126 ГПК України та зазначає про те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не є належними доказами.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує, зокрема, з тих підстав, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі обставини не є форс - мажорними, не звільняють відповідача від обов`язку оплатити товар та відповідальності за невиконання зобов`язань перед позивачем. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідач в судове засідання 15.10.2020 не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Збут" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (покупець) укладено договір поставки №6732-ЦО-УМТС-Т (далі - договір, а.с.17).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукції та/або устаткування виробничо-технічного призначення (далі за текстом - продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату за поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п.4.1 договору, поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Датою поставки продукції, відповідно до п.4.7 договору, вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній.

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в терміни, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору.

Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.8. договору).

За умовами п.5.1 договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої поставкою кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її вартості, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції складає 10 %, якщо інше не погоджено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Умовами п. 5.4. договору визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за поставлену продукцію, протягом 5 (п`яти) робочих днів після 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору.

Згідно з п. 6.8. договору покупець, у разі несвоєчасної оплати продукції, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Строк нарахування постачальником покупцю штрафних санкцій за договором не обмежується 6 місяцями з моменту (дати), коли обов`язок повинен був бути виконаним за договором, у зв`язку із чим, штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь період порушення зобов`язань (п. 6.12. договору).

Якщо останній день строку для сплати настає у вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший робочий день (п. 6.14. договору).

Договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони погодили, що за умов належного виконання обома сторонами своїх обов`язків, термін дії договору встановлюється до 31.12.2018 включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх обов`язків за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 8.1. договору).

Специфікаціями до договору сторонами погоджено асортимент, кількість, вартість та строки поставки товару, зокрема:

- специфікацією б/н від 26.12.2019 (а.с.31) погоджено поставити: цинк хлористий техн., у кількості 665 кг, за ціною 78,12 грн/1 кг, на загальну суму 62339,76 грн. Строк поставки - 31.01.2019;

- специфікацією б/н від 20.03.2019 (а.с.32) погоджено поставити: цинк хлористий техн., у кількості 740 кг, за ціною 82,19 грн/1 кг, на загальну суму 73686,24 грн. Строк поставки - 20.04.2019.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними:

- №39 від 15.01.2019 (специфікація від 26.12.2019) на суму 63277,20 грн. (а.с.33);

- №311 від 09.04.2019 (специфікація від 20.03.2019) на суму 74682 грн. (а.с.39).

Із вказаних накладних вбачається, що товар був отриманий представником відповідача Подлях Олександром Олександровичем, який уповноважений ТОВ Альянс-Збут на отримання товару за договором №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018, що підтверджується довіреностями №018 від 14.01.2019 та №165 від 08.04.2019 (а.с.34, 41).

Поставка товару за видатковою накладною №311 від 19.04.2019 підтверджується також товарно-транспортною накладною №Р311 від 09.04.2019, за якою поставлено продукцію у кількості 750 кг (толеранс + 10 кг) на загальну суму 74682 грн. (а.с.40).

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано суду податкові накладні №41 від 15.01.2019 (а.с.37-38) та №32 від 09.04.2019 (а.с.44-45), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.01.2019 та 25.04.2019 відповідно.

Дослідивши надані позивачем матеріали, судова колегія встановила, що у специфікації (а.с.31) на суму 62339,76 грн. помилково зазначено дату її підписання - 26.12.2019, оскільки узгоджений у ній строк поставки товару був встановлений до 31.01.2019 і фактично товар за вказаною специфікацією був поставлений 15.01.2019, про що свідчить видаткова накладна №39 від 15.01.2019.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №39 від 15.01.2019 на суму 63277,20 грн. (а.с.35) та №311 від 09.04.2019 на суму 74682 грн. (а.с. 42).

Як зазначає позивач, відповідач поставлений товар не оплатив.

Позивач направив відповідачу лист - вимогу №22/10/19-2 від 22.10.2019 про сплату заборгованості за договором поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 у загальному розмірі 162437,46 грн., в тому числі: основний борг - 137959,20 грн., пеня- 21812,93 грн., 3% річних - 1911 грн., інфляційні втрати - 754,33 грн. (а.с.46-51).

Відповідач вказану вимогу не виконав, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Судова колегія враховує наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 137959,20 грн. підтверджується видатковими накладними №39 від 15.01.2019, №311 від 09.04.2019 (а.с.33,39).

Вказані накладні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, посилання на договір поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018, дату складання, найменування, кількість, вартість товару, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками підприємств.

Повноваження представника відповідача Подлях О.О. на отримання товару підтверджуються довіреностями №018 від 14.01.2019 та №165 від 08.04.2019 (а.с.34, 41).

Крім того, на підтвердження факту поставки товару позивачем надано суду товарно-транспортну накладну №Р311 від 09.04.2019 (а.с.40) та податкові накладні №41 від 15.01.2019 (а.с.37-38) та №32 від 09.04.2019 (а.с.44-45), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт поставки товару.

Пунктом 5.4 договору передбачено обов`язок відповідача оплатити товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п`яти) робочих днів після 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору поставки, в тому числі, оплатити поставлений товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами видаткових накладних №39 від 15.01.2019, №311 від 09.04.2019.

Поставлений товар на загальну суму 137959,20 грн. відповідач не оплатив.

Сума боргу відповідача підтверджується наданими позивачем матеріалами (договором, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортною накладною, податковими накладними, рахунками на оплату товару).

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не оплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 137959,20 грн.

Позивач в позові просить суд стягнути з відповідача:

- 3% річних: в розмірі 2208,36 грн. за період з 23.03.2019 по 20.05.2020 (нарахованих на суму боргу в розмірі 63277,20 грн.) та 2090,78 грн. за період з 15.06.2019 по 20.05.2020 (нарахованих на суму боргу у розмірі 74682 грн.);

- інфляційні втрати в розмірі 2107,13 грн. за період з квітня 2019 по квітень 2020 (нараховані на суму боргу в розмірі 63277,20 грн.) та 1194,91 грн. за період з червня 2019 по квітень 2020 (нараховані на суму боргу в розмірі 74682 грн.)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

З урахуванням п.5.4 договору, за видатковою накладною №39 від 15.01.2019 відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 22.03.2019 включно, а за видатковою накладною №311 від 09.04.2019 - до 14.06.2019 включно.

Враховуючи встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних: за період з 23.03.2019 по 20.05.2020 (на суму боргу в розмірі 63277,20 грн. за видатковою накладною №39 від 15.01.2019) та за період з 15.06.2019 по 20.05.2020 (на суму боргу в розмірі 74682 грн. за видатковою накладною №311 від 09.04.2019).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, колегія суддів встановила, що він арифметично правильним.

Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що позивачем обрано правильні періоди нарахування.

Суд першої інстанції, при перевірці розрахунку позивача, встановив, що розмір інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 3172,17 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує проти розрахунку інфляційних втрат, будь-яких контррозрахунків суду не надає.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4299,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3172,17 грн.

Позивач в позові просить суд стягнути з відповідача пеню: в розмірі 11136,79 грн. за період з 23.03.2019 по 23.09.2019 (нараховану на суму боргу в розмірі 63277,20 грн.) та 12425,86 грн. за період з 15.06.2019 по 15.12.2019 (нараховану на суму боргу в розмірі 74682 грн.).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.8. договору покупець, у разі несвоєчасної оплати продукції, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Отже, у вказаному пункті договору сторони узгодили, що розмір нарахованої позивачем пені за весь період прострочення не повинен перевищувати 5% від вартості неоплаченого товару.

За видатковою накладною №39 від 15.01.2019 на суму 63277,20 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 23.03.2019 по 23.09.2019 становить 11136,79 грн., а 5% вартості неоплаченого товару - 3163, 86 грн.

За видатковою накладною №311 від 09.04.2019 на суму 74682 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період за період з 15.06.2019 по 15.12.2019 складає 12425,86 грн., а 5% вартості неоплаченого товару - 3734,10 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 6897,96 грн., оскільки розмір нарахованої позивачем пені окремо за кожною накладною перевищує 5% вартості неоплаченого товару.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт поставки товару, наявність заборгованості, не спростовує розрахунки позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на кризову ситуацію в енергетиці. Вказану обставину відповідач вважає форс-мажорною та такою, що призвела до неможливості виконання ним зобов`язань за договором поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018.

Колегія суддів не може прийняти такі доводи відповідача, з огляду на таке.

Приписами статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

В ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та в п.7.2 договору поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 визначено перелік форс-мажорних обставин та зазначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Криза в енергетиці та інші зовнішньоекономічні явища, на які посилається відповідач, не є обставинами непереборної сили у розумінні приписів чинного законодавства та умов договору поставки, у зв`язку з чим, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Судова колегія також звертає увагу, що існування форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, проте, не звільняє від обов`язку з оплати поставленого товару, який у даному випадку відповідачем не виконано.

Отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 7.4 договору поставки сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють його від відповідальності за невиконання умов договору поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Донецької області.

В апеляційній скарзі відповідач також не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції у цій справі з тих підстав, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не є належними доказами.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, представником ТОВ Альянс-Збут в суді першої інстанції був адвокат адвокатського бюро Анни Назарової .

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду першої інстанції:

-договір про надання правової допомоги від 05.03.2020, укладений між відповідачем та адвокатським бюро Анни Назарової (а.с.82);

-додаткову угоду №1 від 01.06.2020 до договору про надання правової допомоги (а.с.83);

-додаток №1 до договору Опис та вартість робіт (послуг), які виконуються адвокатом (а.с.85);

-акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2020 до договору про надання правової допомоги (а.с.86).

В додатку №1 до договору Опис та вартість робіт (послуг), які виконуються адвокатом сторони узгодили, що протягом дії договору будуть виконані наступні роботи, а клієнтом буде виплачено бюро гонорар у розмірі вартості виконаних робіт (наданих послуг):

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо наявності правових підстав для подання позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у розмірі 178760,35 грн за договорами поставки №6376-ЦО-УМТС-Т від 29.03.2018 та №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 - 4000,00 грн.;

- ознайомлення та правовий аналіз договорів поставки №6376-ЦО-УМТС-Т від 29.03.2018 та №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018, укладених Специфікацій до договорів, первинних документів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних тощо - 3000,00 грн.;

- збір доказів, опрацювання правової позиції у справі за позовом Клієнта до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості вивчення правових позицій Верховного Суду за аналогічними справами, постанов Вищого господарського суду України - 4000,00 грн.;

- складання позовної заяви клієнта до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у розмірі 178760,35 грн за договорами поставки №6376-ЦО-УМТС-Т від 29.03.2018 та №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 - 5000,00 грн.;

- складання відповіді на відзив - 1000,00 грн.;

- представництво інтересів у господарському суді Донецької області - 3000,00 грн.

Загальна вартість - 20 000 грн.

Сторони дійшли згоди, що протягом дії договору найменування, обсяг та вартість послуг, які надаються бюро клієнту, можуть бути змінені шляхом укладення нового додатку до договору.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2020 до договору про надання правової допомоги (а.с.86) за період з 05.03.2020 по 17.08.2020 було виконано наступні роботи (надані послуги), на загальну суму 20000 грн., а саме:

- ознайомлення та правовий аналіз договору поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018, укладених Специфікацій до договору, вивчення первинних документів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних тощо, та надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо наявності правових підстав для подання позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у розмірі 169123,03 грн за договором поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 - 4000 грн.;

- опрацювання правової позиції у справі за позовом Клієнта, вивчення правових позицій Верховного Суду за аналогічними справами, постанов Вищого господарського суду України - 2000 грн.;

- складання позовної заяви клієнта до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у розмірі 169123,03 грн за договором поставки №6732-ЦО-УМТС-Т від 21.06.2018 - 10000 грн.;

- укомплектування позовної заяви з додатками, засвідчення копій та направлення на адресу відповідача та подання до Господарського суду Донецької області - 3000 грн;

- моніторинг стану розгляду справи №905/954/20 на сайті Судової влади України.

Відповідно до п.4 вказаного акту, клієнт зобов`язаний виплатити бюро гонорар протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 13.08.2020 у справі №905/954/20.

Судова колегія враховує, що відповідно до правової позиції Об`єднаної Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою .

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований, є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням вимог ч.4 ст.129 ГПК України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18013,92 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про неналежність наданих позивачем доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними.

Крім того, згідно ч.4 і ч.5 ст.126 ГПК України, апелянт повинен був подати суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат, чого не було зроблено.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 27.08.2020 у справі №905/954/20 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2020 року та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 27.08.2020 у справі №905/954/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.10.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Радіонова