Рішення

від 07.10.2020 по справі 903/512/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2020 року Справа № 903/512/20

за позовом: Любомльської міської ради Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок"

про скасування запису про державну реєстрацію права власності

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук М.В., рішення №21/6-1 від 23.11.2017

Ющук Р.В., рішення №21/2-1 від 23.11.2017

від відповідача: Білицький Б.М., довіреність № б/н від 20.07.2020

встановив: Любомльська міська рада Волинської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис номер 13276314 від 11.02.2016 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Любомль-ринок" на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що проведення державної реєстрації права власності є втручанням у право територіальної громади міста Любомль на мирне володіння комунальним майном, обмеження її у правових та організаційних основах містобудівної діяльності, обмеження сталого розвитку території по вул. 1-го Травня з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів населення міста. Любомльська міська рада вважає, що запис про право власності на торговий павільйон вчинено з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з огляду на те, що фактично право власності зареєстровано на торговий павільйон, тобто тимчасову споруду. Такими діями по реєстрації речових прав порушуються права територіальної громади міста в особі Любомльської міської ради на землю, оскільки у зв`язку із набуттям у власність спірного торгового павільйону за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, відповідачем 25.03.2020 подано заяву про надання оренду земельної ділянки кадастровий №0723310100:01:000:1076, площею 0.0922 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2020.

06.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ТОВ Любомль-Ринок зазначає, що позов не визнає, і вважає твердження Любомльської міської ради, щодо того що державна реєстрація нерухомого майна ТОВ Любомль-Ринок порушує права територіальної громади безпідставними, оскільки право власності на земельну ділянку знаходиться в комунальній власності. Відповідач стверджує, що доводи міської ради про те що торговий павільйон площею 56,2 м.кв. являється тимчасовою спорудою і може бути розібраний чи перенесений без їх знецінення не відповідають дійсності, оскільки з матеріалів справи вбачається що дана споруда знаходиться на фундаменті, є одним цілим не подільним майном загальною площею 56,2 м.кв., що відповідно до ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності до тимчасових споруд не відноситься. Відповідач вважає, що не порушував ні законодавства України, ні звичаїв ділового обороту, а позивач в свою чергу сприяв відповідачу у будівництві даного павільйону і його оформленні права власності. Позивачу було відомо про початок будування даного об`єкту, про його реєстрацію та й взагалі про його подальше існування даного об`єкту, а тому він міг контролювати, заперечувати, звертатися до суду, перевірити, оскільки згідно договору від 13 вересня 2011 року, укладеного між Любомльською міською радою Волинської області та ТОВ Любомль-Ринок оренди цілісного майнового комплексу він не передавався.

12.08.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив № 624 від 12.08.2020, в якому позивач зазначає, що заперечення відповідача не стосуються предмета спору, оскільки у позовній заяві чітко вказано, що торговий павільйон зареєстрований на земельній ділянці, яка входить до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства і вказаними обставинами порушуються права територіальної громади міста в особі Любомльської міської ради на землю, а не на земельну ділянку, яка надана в оренду під викупленими об`єктами нерухомого майна. Разом з цим, земельна ділянка під викупленими об`єктами нерухомого майна надана не в постійне користування, а в оренду та не стосується предмету спору. Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо того, що спірний торговий павільйон не відноситься до тимчасових споруд є безпідставними та спростовуються доводами наведеними в позовній заяві та доданими до неї доказами, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи №15 від 26.05.2020.

Позивач вважає, що долучені відповідачем до відзиву докази не спростовують факту проведення незаконної державної реєстрації права власності на спірний торговий павільйон, а навпаки підтверджують вчинення неправомірних дій відповідачем, які призвели до незаконної реєстрації права власності на торговий павільйон. Стверджує, що міська рада не заключала договору оренди земельної ділянки, лише був заключений договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 р. Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем позовної давності та застосування наслідків його спливу позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 267 ЦК України вони є безпідставним.

В підготовчому засіданні 12.08.2020 судом було оголошено перерву до 03.09.2020.

31.08.2020 на адресу суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність і відмовити в позові. Вважає, що зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Зазначає, що враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ - РИНОК" в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність.

03.09.2020 на адресу суду надійшли клопотання відповідача про долучення доказів, в яких представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи скріншоти сторінок з офіційного сайту Любомльської міської ради, а також копію довідки міської ради №48 від 08.02.2016 року про присвоєння адреси.

В судовому засіданні 03.09.2020 представники позивача не заперечили щодо долучення даних доказів до матеріалів справи, проте мають зауваження щодо оцінки даних доказів; суд ухвалив на місці долучити докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.09.2020 представник відповідача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні для можливого в майбутньому витребування доказів; представник позивача заперечив щодо оголошення перерви в судовому засіданні. Судом на місці відхилено клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні, як безпідставне та необгрунтоване.

Суд з власної ініціативи на місці постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 05.11.2020.

Суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020.

В судовому засіданні 30.09.2020 було оголошено перерву до 07.10.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2020 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2020 позовні вимоги заперечив, просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

13.09.2011 між Любомльською міською радою Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Любомль-ринок було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства, який затверджено рішенням Любомльської міської ради №10/138 від 28.09.2011 (а.с. 14-16).

30.09.2011 між сторонами було укладено акт приймання-передачі об`єктів, зокрема павільйону на продовольчому ринку, земельної ділянки продовольчого ринку площею 0,3044 га та земельної ділянки речового ринку площею 1,5638 га (а.с. 17).

25.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Любомль-ринок звернулося до Любомльської міської ради Волинської області із заявою про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий №0723310100:01:000:1076, площею 0.0922 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться під їхнім нерухомим майном (торговий павільйон) за адресою м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області (а.с. 24). Як стверджує позивач до даної заяви було долучено копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №92975758 від 27.07.2017.

01.04.2020 розпорядженням Любомльського міського голови від 01.04.2020 №18-рв було утворено комісію по обстеженню даного торгового павільйону (а.с. 34).

03.04.2020 комісією було проведено візуальне обстеження торгового павільйону загальною площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області за результатами якого було складено акт, у висновках якого зазначено, що приміщення торгового павільйону розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 0723310100:01:000:1076, є одноповерховою спорудою, що виготовлена з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд і встановлена без улаштування фундаменту. Для більш детального та точного визначення категорії будівлі (споруди), комісією рекомендовано отримати висновок відповідної ліцензованої організації або сертифікованого спеціаліста (а.с.35).

23.04.2020 Любомльська міська рада звернулася з клопотанням до судового експерта з проханням виконати судову будівельно-технічну експертизу торгового павільйону загальною площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області та надати відповідь на питання: чи відноситься даний торговий павільйон до об`єктів нерухомого майна капітальної споруди чи це є рухоме майно, тобто, тимчасова споруда? З якого матеріалу зроблені стіни торгового павільйону? Яка площа торгового павільйону? На чому встановлений даний торговий павільйон (фундамент чи залізо-бетонна плита)? Та яка висота цієї основи? (а.с. 48).

15.05.2020 судовим експертом проводився огляд об`єктів дослідження, за результатами якого було складено висновок №15 від 26.05.2020 судової будівельно-технічної експертизи, в якому зазначено, що торгові павільйони загальною площею 56,2 кв.м. на вул. 1-го Травня, 32 м. Любомль, Волинської області за ознаками є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності. Стіни торгових павільйонів виконані з полегшених конструкцій сандвіч-панелі. Торгові павільйони встановлені на бетонному цоколі висотою до 15 см. (а.с. 50-54).

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів; об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32 перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Схожі положення містяться у ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), відповідно до якої у разі якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Таким чином, внаслідок набуття права власності на будівлю або споруду, що розташована на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

Отже, спірні реєстраційні дії та правочин щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, стосуються, в тому числі, прав та інтересів Любомльської міської ради Волинської області, яка представляє інтереси територіальної громади м. Любомля як власника відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч .2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до норм ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Способом захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі Любомльською міською радою визначено скасування запису скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі ст.2 цього Закону, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями ч.4 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Крім того, умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

Згідно з п.п.6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Частиною 2 ст.22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

При розгляді вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності, суд перевіряє, в тому числі, факт наявності або відсутності у державного реєстратора законних підстав для внесення записів до Державного реєстру прав на підставі ст.ст.26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 4 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання повноважень, встановлених вказаною нормою закону, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України наказом №244 від 21.10.2011 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності .

У відповідності до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки; у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Із технічного паспорта на торгові павільйони, виготовленого ТзОВ Арт Буд Проект , станом на 18.12.2015 (а.с. 29) вбачається, що на поверховому плані, об`єкт утворений групою (чотири штуки) торгових павільйонів без спільних внутрішніх стін, з окремим входом в кожний павільйон. Внутрішня площа павільйонів 14,5 кв.м. - 2 шт., 13,6 м.кв. - 2 шт., що в загальному становить 56,2 кв.м.

З даного технічного паспорта на торгові павільйони вбачається, що у ньому відсутня інформація або опис (характеристика) про будівельні матеріали, з яких створені основні конструктивні елементи павільйонів, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомітету будівництва України №127 від 24.05.2001. Зазначено тільки опис одного елементу - стіни (сандвіч-панелі). Крім того, торговий павільйон зареєстрований на земельній ділянці, яка входить до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства.

Згідно з Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Однак, відомостей про виділення вказаного майна зі складу цілісного майнового комплексу, так і самостійного об`єкта цивільно-правових відносин, як і присвоєння йому адресного номера у встановленому законом порядку, суду не подано.

Копія довідки, подана відповідачем 03.09.2020 не дає суду можливості встановити, що саме на спірний об`єкт присвоєно адресу, крім того за адресою: вул. 1-го Травня,32, м. Любомль знаходиться цілісний майновий комплекс.

В силу вимог ч.4 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність у державного реєстратора підстав для прийняття рішення та внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності ТзОВ Любомль-ринок на торговий павільйон, загальною площею 56,2кв.м., розташоване за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, яке не має ознак нерухомого майна.

Факт відсутності у спірного павільйону ознак нерухомого майна підтверджується і висновком експерта, відповідно до якого торгові павільйони загальною площею 56,2 кв.м. на вул. 1-го Травня, 32 м. Любомль, Волинської області за ознаками є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності. Стіни торгових павільйонів виконані з полегшених конструкцій сандвіч-панелі (а.с. 50-54).

Згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Ухвалюючи рішення у даній справі судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №13276314 про право власності на торговий павільйон, загальною площею 56,2кв.м., розташоване за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Любомльської міської ради як власника землі, котрий наділений повноваженнями вільно розпоряджатися своєю власністю, та свідчить про наявність правових підстав для скасування запису номер 13276314 від 11.02.2016 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Любомль-ринок (вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 37626748) на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233.

При цьому суд враховує, що спірні правовідносини виникли не стільки щодо дій реєстратора при вчиненні реєстраційних дій, скільки щодо правомірності набуття речових прав ТзОВ Любомль-ринок на торговий павільйон та стосуються набутого ним права власності.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.02.2019 у справі №910/6090/18 (провадження №12-269гс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Предметом спору у даній справі є приватний інтерес Любомльської ради, що стосується насамперед захисту її прав як власника земельної ділянки від неправомірного набуття речових прав ТзОВ Любомль-ринок , господарський суд доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин.

З огляду на положення ст. ст. 4, 20 ГПК України, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи також суб`єктний склад сторін.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позов Любомльської міської ради Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" про скасування запису про державну реєстрацію права власності підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений та доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушене право Любомльській міській раді стало відомо 25.03.2020 - з дня розгляду заяви ТОВ Любомль-ринок про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий №0723310100:01:000:1076, площею 0.0922 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться під їхнім нерухомим майном (торговий павільйон) за адресою м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, до якого було долучено копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №92975758 від 27.07.2017 року. Отже, саме 25.03.2020 року Любомльській міській раді стало відомо, що право власності на торговий павільйон, який розташований за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, зареєстрований за ТОВ Любомль-ринок та як наслідок з цього часу починається відрахування позовної давності.

Оскільки саме право власності на спірний торговий павільйон було зареєстроване 11.02.2016, то міська рада не могла знати у 2015 році із поданого відповідачем листа про початок встановлення торгових павільйонів по вул. 1-го Травня, 32, про намір в подальшому зареєструвати саме право власності. Із надісланого у 2017 році листа про проведення розподілу земельної ділянки по вул. 1-го Травня, 32 площею 0,3044 га у зв`язку із виставленням на аукціон об`єктів нерухомості, що знаходяться на даній земельній ділянці міська рада теж не могла знати про реєстрацію саме права власності, оскільки лист стосувався розподілу землі із виставленням на аукціон об`єктів нерухомості та до листа не було долучено документів про реєстрацію права власності на торговий павільйон і будь-яких доказів, які б указували на те, суду не представлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Щодо розподілу судових витрат, то позивачем заявлено до стягнення із відповідача 2102 грн. судового збору та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 7191,36 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у рішенні у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішенні у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 та інших заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Беручи до уваги подані позивачем докази, підтвердження фактично понесених витрат, у зв`язку із проведенням судової будівельно-технічної експертизи (копія платіжного доручення № 264 від 12.05.2020 на суму 7191,36 грн. та копія договору на виконання робіт № 83 від 07.05.2020 (а.с. 61-63), враховуючи приписи ч. 1 ст. 129 ГПК України, суд прийшов до висновку, що судові витрати за проведення експертизи в розмірі 7191,36 грн. та судовий збір в розмірі 2102 підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис номер 13276314 від 11.02.2016 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Любомль-ринок (вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 37626748) на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Любомль- ринок (вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 37626748) на користь Любомльської міської ради Волинської області (вул. Української Армії, 2, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 04051336) судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 7191 (сім тисяч сто дев`яносто одну) грн. 36 коп.

Повний текст рішення складено 19.10.2020.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. С. Вороняк