Рішення

від 07.10.2020 по справі 913/332/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м.Харків Справа № 913/332/20

Провадження №34/913/332/20

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства Сатурн , с. Підгорівка Старобільського району Луганської області,

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Старобільська районна державна адміністрація Луганської області , м. Старобільськ Луганської області,

2) Фермерське господарство Марс-2019 , м. Старобільськ Луганської області,

3) ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

4) ОСОБА_2 , м. Свердловськ Луганської області,

5) ОСОБА_3 , м. Старобільськ Луганської області,

6) ОСОБА_4 , м. Старобільськ Луганської області,

7) ОСОБА_5 , м. Старобільськ Луганської області,

8) ОСОБА_6 , м. Луганськ,

9) ОСОБА_7 , м. Старобільськ Луганської області,

10) ОСОБА_8 , м. Старобільськ Луганської області,

11) ОСОБА_9 , с. Веселе Марківського р-ну Луганської області,

12) ОСОБА_10 , м. Старобільськ Луганської області,

13) ОСОБА_11 , м. Старобільськ Луганської області,

14) ОСОБА_12 , с. Титарівка Старобільського р-ну Луганської області,

15) ОСОБА_13 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

16) ОСОБА_14 , с. Лиман Старобільського р-ну Луганської області,

про визнання договорів оренди землі поновленими

У засіданні брали участь:

від позивача: представники не прибули;

від відповідача: представники не прибули;

від третіх осіб: представники не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Селянське (фермерське) господарство Сатурн звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якій просить визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між Селянським, Фермерським господарством Сатурн та Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського міського нотаріального округу 16.05.2002 та зареєстрованого Старобільським районним відділом земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1 24.05.2020, поновленим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при його укладенні, на строк до 24.05.2032.

Також просить визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між Селянським (фермерським) господарством Сатурн та Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Старобільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2012 за №442510004002171, поновленим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при його укладенні, на строк до 05.03.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2002 між СФГ Сатурн та Старобільською РДА було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач набув право на оренду земельної ділянки, площею 12,0 га ріллі, терміном на 15 років, із земель запасу, що знаходяться на землях Підгорівської сільської ради. Строк дії даного договору закінчився 24.05.2017.

Крім того, 05.03.2012 між СФГ Сатурн та Старобільською РДА було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Підгорівській сільській раді, загальною площею 17,0089 га ріллі, терміном на 5 років. Строк дії даного договору закінчився 05.03.2017.

03.02.2017 позивач звернувся до відповідача, як розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення, з клопотаннями про поновлення Договору оренди землі від 24.05.2017 та Договору оренди землі від 03.02.2017.

23.08.2017 відповідач надав відповідь на клопотання, в якій заперечив щодо поновлення вказаних Договорів оренди землі, в зв`язку із недосягненням домовленості щодо орендної плати і терміну дії договору, які є істотними умовами договору.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договорів продовжує користуватися вказаними земельними ділянками та сплачує орендну плату. Акти про повернення земельних ділянок орендодавцю після закінчення строку дії Договорів відсутні. В зв`язку з наведеним позивач вважає наявними підстави для Договорів оренди землі, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивачем викладена вимога про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 справу №913/332/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області. Підготовче засідання призначено на 01.07.2020 о 12 год. 45 хв.

01.07.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач звертався до відповідача з клопотаннями від 03.02.2017 про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 16.05.2002 та Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2012. У вказаних клопотаннях орендар запропонував зміну істотних умов договору щодо розміру орендної плати та строку дії договору (на 49 років та річна орендна плата в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки). Проектів додаткових угод до клопотань позивач не надав. В свою чергу, відповідач запропонував позивачу свої умови договору (строк не більше 7 років та річна орендна плата в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки).

Відповідач вказує, що розглянув вказані клопотання та надав позивачу відповідь листом від 23.08.2017, в якому повідомив позивача, що в зв`язку з недосягненням домовленостей щодо розміру орендної плати та строку дії договору, відповідач заперечує щодо поновлення зазначених Договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач вважає, що позивач втратив своє переважне право на поновлення договорів, так як ним не було дотримано процедури поновлення договору оренди землі, оскільки до клопотань про поновлення договорів позивач не додав проекти додаткових угод.

Як зазначає відповідач, після закінчення строку дії договорів позивач не звертався до нього з вимогою про визнання укладеними угод про поновлення договорів оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк. На думку відповідача, сплату позивачем орендних платежів після закінчення дії договорів не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном, а здійснення платежів не є підставою для продовження строку дії договору.

Також відповідач вказує, що згідно наказів №1043-сг та №1044-сг від 20.10.2017 спірні договори оренди землі було припинено, земельні ділянки повернуто до земель державної власності.

В подальшому земельні ділянки, які були предметом спірних договорів оренди землі, були поділені, в наслідок чого сформовані інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери та які надано у власність іншим фізичним особам. Відповідач вказує, що земельні ділянки площею 12,0000 га та 17,0289 га на даний час не існують як об`єкт цивільних прав, оскільки в їх межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки.

До того ж, на думку відповідача, позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про своє порушене право він дізнався 06.04.2017, після закінчення строку дії договору оренди землі від 05.03.2012 та спливу місячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі . Заяви щодо поновлення пропущеного строку позовної давності та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку не надав.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача, судове засідання 01.07.2020 здійснювати без участі представника відповідача.

01.07.2020 представник позивача взяв участь в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.

Представники відповідача та третьої особи-1 - Cтаробільської РДА у судове засідання 01.07.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020 о 15 год. 15 хв.

20.07.2020 через канцелярію суду позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що після подання відповідачу клопотань про поновлення договорів оренди землі позивач отримав відповідь лише 28.08.2017, тобто майже через 7 місяців після звернення. Тому позивач вважає, що вказані договори оренди землі були продовжені на тих самих умовах і на той самий строк. Позивач вказує, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки відповідь на свої клопотання позивач отримав 28.08.2017, а позов подав 29.05.2020.

В судовому засіданні 29.07.2020 взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.

Представники відповідача та Cтаробільської РДА у судове засідання 29.07.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Станом на 29.07.2020 Cтаробільська РДА будь-яких письмових пояснень щодо позову не надала.

29.07.2020 від представника позивача надійшла заява б/н від 29.07.2020 про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначає, що після ознайомлення з матеріалами справи, зокрема із відзивом відповідача на позовну заяву, прийняв рішення збільшити позовні вимоги та додатково визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1043-сг від 20.10.2017 Про припинення договору оренди земельної ділянки , №2235-сг від 06.09.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства , №1044-сг від 20.10.2017 Про припинення договору оренди земельної ділянки , №1314-сг від 02.07.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства .

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача б/н від 29.07.2020 про збільшення позовних вимог, оскільки вказана заява фактично направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 о 15 год. 00 хв. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство Марс-2019 .

12.08.2020 через систему Електронний суд відповідач подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що 20.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області прийнято накази, якими встановлено вважати спірні Договори оренди припиненими. В подальшому земельні ділянки, які були предметом спірних Договорів оренди та використовувались позивачем, були поділені в результаті чого сформовані інші земельні ділянки з іншими кадровими номерами, право власності на які було зареєстровано за громадянами.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 12.08.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Станом на 12.08.2020 Cтаробільська РДА письмових пояснень щодо позову не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2020 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Відкладено підготовче засідання на 09.09.2020 о 15 год. 45 хв.

В ухвалі господарського суду Луганської області від 12.08.2020, суд зобов`язав позивача протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали надіслати третім особам, залученим даною ухвалою суду, позовну заяву з додатками, докази надсилання надати суду. Відповідача зобов`язано протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали надіслати третім особам, залученим даною ухвалою суду, відзив на позовну заяву, докази надсилання надати суду.

19.08.2020 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить долучити докази надіслання ФГ Марс-2019 відзиву на позовну заяву.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов до висновку про його задоволення та долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

25.08.2020 на адресу суду від ФГ Марс-2019 надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких вказує, що земельні ділянки, які є предметом спору в 2019 році були поділені та надані у приватну власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства.

У серпні-жовтні 2019 року ФГ Марс-2019 уклало договори оренди землі з фізичними особами, які є власниками даних земельних ділянок, що були зареєстровані у передбаченому законом порядку. Також зазначає, що формування нових ділянок, шляхом поділу раніше сформованих, присвоєння їм кадастрових номерів, свідчить про виникнення нового об`єкту цивільних прав. В зв`язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позову.

Вказані письмові пояснення були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

26.08.2020 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить долучити докази надіслання третім особам відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов до висновку про його задоволення та долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

07.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву від третьої особи ОСОБА_6 , в яких зазначає, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №2235-сг від 06.09.2019 йому було надано земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4425184000:01:001:0425, яка враховувалась в Підгорівській сільській раді Старобільського району Луганської області. 11.09.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано його право власності на вказану земельну ділянку. 14.09.2019 між власником та ФГ Марс-2019 було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований 17.09.2019.

Вважає, що вимога позивача про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 12,0000 га, яку було поділено і в межах якої йому надано земельну ділянку, задоволенню не підлягає, оскільки стосується земельної ділянки якої наразі не існує. Просить у задоволенні позову відмовити.

Також згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №934-15934 від 14.05.2015 фактичне місце проживання ОСОБА_6 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що приймається судом до уваги.

Також 07.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву від третьої особи ОСОБА_12 , в яких зазначає, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1314-сг від 02.07.2019 йому було надано земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4425184000:02:008:0160, яка враховувалась в Підгорівській сільській раді Старобільського району Луганської області. 19.08.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано його право власності на вказану земельну ділянку. 28.08.2019 між власником та ФГ Марс-2019 було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований 04.09.2019.

Вважає, що вимога позивача про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 17,0289 га, яку було поділено і в межах якої йому надано земельну ділянку, задоволенню не підлягає, оскільки стосується земельної ділянки якої наразі не існує. Просить у задоволенні позову відмовити.

Крім того, 07.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву від третьої особи ОСОБА_1 , в яких зазначає, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №3807-сг від 04.12.2019 йому було надано земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4425184000:01:001:0426, яка враховувалась в Підгорівській сільській раді Старобільського району Луганської області. 28.01.2020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано його право власності на вказану земельну ділянку. 18.02.2020 між власником та ФГ Марс-2019 було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований 20.02.2020.

Вважає, що вимога позивача про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 12,0000 га, яку було поділено і в межах якої йому надано земельну ділянку, задоволенню не підлягає, оскільки стосується земельної ділянки якої наразі не існує. Просить у задоволенні позову відмовити.

07.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву також від третьої особи ОСОБА_7 , в яких зазначає, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1314-сг від 02.07.2019 йому було надано земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4425184000:02:008:0159, яка враховувалась в Підгорівській сільській раді Старобільського району Луганської області. 19.08.2020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано його право власності на вказану земельну ділянку. 04.09.2019 між власником та ФГ Марс-2019 було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований 09.09.2019.

Вважає, що вимога позивача про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 12,0000 га, яку було поділено і в межах якої йому надано земельну ділянку, задоволенню не підлягає, оскільки стосується земельної ділянки якої наразі не існує. Просить у задоволенні позову відмовити.

До того ж, 07.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву також від третьої особи ОСОБА_13 , в яких зазначає, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1314-сг від 02.07.2019 йому було надано земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4425184000:02:008:0158, яка враховувалась в Підгорівській сільській раді Старобільського району Луганської області. 05.08.2020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано його право власності на вказану земельну ділянку. 22.08.2019 між власником та ФГ Марс-2019 було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований 22.08.2019.

Вважає, що вимога позивача про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 12,0000 га, яку було поділено і в межах якої йому надано земельну ділянку, задоволенню не підлягає, оскільки стосується земельної ділянки якої наразі не існує. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вказані письмові пояснення третіх осіб були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

При цьому, з наданих третіми особами пояснень вбачається, що фактичне місце проживання ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що приймається судом до уваги.

08.09.2020 позивач через канцелярію суду надав докази направлення позовної заяви з додатками третім особам, залученим ухвалою суду від 12.08.2020, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2020 продовжено третім особам строк для надання пояснень щодо позову та відзиву до 01.10.2020. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 о 15 год. 00 хв.

В судове засідання 07.10.2020 представники сторін та третіх осіб не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим, 06.10.2020 від представника позивача - адвоката Мєлких Е.М., через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому просив перенести судове засідання по справі на більш пізню дату, в зв`язку із з тим, що він перебуває у заздалегідь запланованій щорічній відпустці з виїздом за межі України.

Проте, доказів на підтвердження наведених обставин представником відповідача надано не було.

До того ж, за приписами ч.ч. 1-3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто позивач міг взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 07.10.2020, не лише через свого представника, а й через свого керівника або іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), в порядку самопредставництва юридичної особи.

Крім того, явка учасників справи в судове засідання 07.10.2020 не визнавалась обов`язковою.

Розглянувши клопотання представника позивача про перенесення судового засідання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні як необґрунтованого.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2002 між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області (Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Сатурн (Орендар, позивач) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір від 16.05.2002), відповідно до умов п.п. 1.1. та 1.2. яких Орендодавець передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, терміном на 15 років, із земель запасу, що знаходяться на землях Підгорівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка площею 12,0 га ріллі. Грошова оцінка земельної ділянки 44795,76 грн. Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору.

Земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання (п. 2.1. Договору від 16.05.2002).

За умовами пунктів 2.2.-2.3. Договору від 16.05.2002 договір укладається на п`ятнадцять років, при умові затребування, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Орендна плата складає 110 грн. 43 коп. в рік. У розмір орендної плати не входить податок на землю і сплачується Орендарем згідно діючого законодавства.

Сторони визначили в розділі 7, що цей Договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Підгорівській сільській Раді народних депутатів Старобільського району Луганської області.

Вказаний Договір від 16.05.2002 був зареєстрований у Старобільському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №1.

05.03.2012 між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області (Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Сатурн (Орендар, позивач) було укладено Договір оренди землі (далі - Договір від 05.03.2012), відповідно до умов п. 1. якого Орендодавець надає, а Орендар в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розтаованих за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Підгорівській сільській раді.

Пунктом 2. Договору від 05.03.2012 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,0289 га, у тому числі ріллі - 17,0289 га.

Згідно з п. 5 Договору від 05.03.2012 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 175181,57 грн.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору від 05.03.2012).

В п. 9 Договору від 05.03.2012 передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 5913,64 грн., що складає 3,0% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 41 Договору від 05.03.2012 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний Договір від 05.03.2012 зареєстровано у Відділі Держкомзему Старобільському районі 05.03.2012, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №442510004002171.

03.02.2017 позивач звернувся до відповідача, як розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення, з клопотаннями про поновлення Договору від 16.05.2002 та Договору від 05.03.2012 (т. І а.с. 14, 20).

Листом від 23.08.2017 №Г-2013/0-1695/6-17 відповідач надав відповідь позивачу на його клопотання від 03.02.2017, в якій заперечив щодо поновлення вказаних Договорів оренди землі, в зв`язку із недосягненням домовленості щодо орендної плати і терміну дії договору, які є істотними умовами договору (т. І а.с. 21-23).

Як зазначає позивач, після закінчення строку дії Договорів оренди землі СФГ Сатурн продовжує користуватися вказаними земельними ділянками та сплачує орендну плату, що підтверджується інформацією наданою ГУ ДФС у Луганській області листом від 20.05.2019 №4734/10/12-32-55-05 (т. І а.с. 24-26).

Акти про повернення земельних ділянок орендодавцю після закінчення строку дії Договорів відсутні, в зв`язку з чим позивач вважає наявними підстави для поновлення Договорів оренди землі.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даними позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив та зазначав, що позивач дійсно звертався до нього з клопотаннями від 03.02.2017 про поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012.

У вказаних клопотаннях СФГ Сатурн запропонував зміну істотних умов договору щодо розміру орендної плати та строку дії договору (на 49 років та річна орендна плата в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки). Проектів додаткових угод до клопотань позивач не надав. В свою чергу, відповідач запропонував позивачу свої умови договору (строк не більше 7 років та річна орендна плата в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки).

Відповідач вказує, що розглянув вказані клопотання та надав позивачу відповідь листом від 23.08.2017 №Г-2013/0-1695/6-17, в якому повідомив позивача, що в зв`язку з недосягненням домовленостей щодо розміру орендної плати та строку дії договору, відповідач заперечує щодо поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012.

ГУ Держгеокадастру в Луганській області вважає, що СФГ Сатурн втратив своє переважне право на поновлення договорів, так як ним не було дотримано процедури поновлення договору оренди землі, оскільки до клопотань про поновлення договорів позивач не додав проекти додаткових угод.

Як зазначає відповідач, після закінчення строку дії договорів позивач не звертався до нього з вимогою про визнання укладеними угод про поновлення договорів оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк.

Також, на думку відповідача, сплату позивачем орендних платежів після закінчення дії договорів не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном, а здійснення платежів не є підставою для продовження строку дії договору.

Також відповідач вказує, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1043-сг Договір оренди землі від 16.05.2002 було припинено у зв`язку із закінченням його строку, земельну ділянку площею 12,0000 га повернуто до земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі (т. І а.с. 80).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1044-сг від 20.10.2017 Договір оренди землі від 05.03.2012 було припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, земельну ділянку загальною площею 17,0289 га з кадастровим номером 4425184000:01:001:0037 повернуто до земель сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду (т. І а.с. 81).

В подальшому земельні ділянки, які були предметом спірних договорів оренди землі, були поділені, в наслідок чого сформовані інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери та які надано у власність іншим фізичним особам.

Так, наказом ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1314-сг від 02.07.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 8-ми громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4425184000:01:001:0037, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Підгорівській сільській раді Стробільського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді, угіддя - рілля (т. І а.с. 84-85).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Луганській області №2235-сг від 06.09.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 10-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Підгорівській сільській раді Стробільського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - рілля (т. І а.с. 82-83).

Відповідач вказує, що земельні ділянки площею 12,0000 га та 17,0289 га на даний час не існують як об`єкт цивільних прав, оскільки в їх межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки.

До того ж, на думку відповідача, позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про своє порушене право він дізнався 06.04.2017, після закінчення строку дії договору оренди землі від 05.03.2012 та спливу місячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі . Заяви щодо поновлення пропущеного строку позовної давності та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку не надав.

В зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того, судом встановлено, що на підставі наказів ГУ Держгеокадастру в Луганській області №1314-сг від 02.07.2019 та №2235-сг від 06.09.2019 земельні ділянки, які були предметом спірних Договорів оренди землі, були поділені, в наслідок чого сформовані інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери та які надано у власність іншим фізичним особам для ведення особистого селянського господарства (т. І а.с. 82-85).

В подальшому за вказаними громадянами зареєстровано право власності на нові земельні ділянки, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. І а.с. 155-168).

У серпні-жовтні 2019 року ФГ Марс-2019 уклало договори оренди землі з фізичними особами, які є власниками даних земельних ділянок, що були зареєстровані у передбаченому законом порядку (т. І а.с. 125-154).

На думку нового орендаря - ФГ Марс-2019 , формування нових ділянок, шляхом поділу раніше сформованих, присвоєння їм кадастрових номерів, свідчить про виникнення нових об`єктів цивільних прав, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Суд зауважує, що спеціальним законом, який регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Також Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За приписами ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

В свою чергу, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є різними та не пов`язані одна з іншою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинялися дії з приводу поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012 у межах процедури, передбаченої ч.ч. 1-5 Закону України "Про оренду землі".

Так, 03.02.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотаннями про поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012.

У вказаних клопотаннях позивач просив поновити Договори оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012 терміном на 49 років та встановити річну орендну плату за землю в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто на інших умовах і на інших строк, ніж було передбачено Договорами оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012.

В той же час, у позові позивач просить поновити дію Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012, обґрунтовуючи свої вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто на тих самих умовах, які були передбачені вказаними Договорами при їх укладанні.

Однак, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Право на укладення додаткової угоди за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень в місячний строк після закінчення строку дії договору.

Таким чином, застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе в разі, якщо орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору та, відповідно укладення додаткової угоди, у відповідності до ч. 5 зазначеної статті Закону.

Вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі недосягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до ч. 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з укладенням додаткової угоди до нього, можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 920/686/17.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що звернення позивача в межах строку дії Договорів оренди землі з клопотаннями від 03.02.2017 свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення Договорів оренди землі із застосуванням порядку, передбаченого ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах ч. 6 ст. 33 цього Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення Договорів оренди землі.

Разом з тим, позивачем в межах процедури поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012 в порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не дотримано встановлених законом вимог проведення такої процедури, оскільки до клопотань від 03.02.2017 не було додано проектів додаткових угод про поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012.

Відповідач, розглянувши вказані клопотання позивача, заперечив проти поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012, в тому числі через порушення встановленої законом процедури, про що зазначив у своєму листі від 23.08.2017 №Г-2013/0-1695/6-17 (т. І а.с. 78-79).

При цьому, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, прямо передбаченим нормою матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 вказала, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було ініційовано процедуру поновлення Договорів оренди землі саме на підставі ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (шляхом визнання переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк), однак до суду він звернувся за захистом, на його думку, порушеного права на поновлення Договорів оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченого ч. 6 ст. 33 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про поновлення Договорів оренди землі від 16.05.2002 та від 05.03.2012 згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки застосування судом цієї частини неможливо, у зв`язку з тим, що сторонами розпочато процедуру поновлення договору, передбачену ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В свою чергу, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений ч. 6 статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 15.01.2019 у справі №922/1464/18, від 19.03.2019 у справі №908/2484/17.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, вимоги позивача про визнання Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Селянським (фермерським) господарством Сатурн та Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, посвідченого приватним нотаріусом Старобільського міського нотаріального округу 16.05.2002 та зареєстрованого Старобільським районним відділом земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №1 24.05.2020, поновленим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при його укладенні, на строк до 24.05.2032 та про визнання Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Селянським (фермерським) господарством Сатурн та Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Старобільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2012 за №442510004002171, поновленим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при його укладенні, на строк до 05.03.2022, не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення його прав та інтересів.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Сатурн є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 4 204 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 20 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, судовий збір слід покласти на позивача.

Стосовно заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката в сумі 20 000 грн., які позивач просив стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

З урахуванням того, що документів, які б свідчили про надання правової допомоги адвоката, оформлених у встановленому законом порядку, на суму 20 000 грн. позивачем до матеріалів справи надано не було, суд вважає, що СФГ Сатурн не доведено понесення ним витрат на правову допомогу адвоката в зазначеній сумі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 46, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору розмірі 4 204 грн. 00 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 19.10.2020.

Суддя А.В. Іванов