Рішення

від 08.10.2020 по справі 915/137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Справа № 915/137/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18)

в інтересах держави в особі:

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34)

до відповідачів:

1) Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, вул. Володимирська, буд. 1)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн (55301, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Арбузинка, вул. Верхня, буд. 4А)

про: визнання недійсним договору спільного обробітку землі, зобов`язання повернути у розпорядження держави земельні ділянки,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Кадєєва А.В., прокурор за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

Суть спору:

07.02.2020 Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 35/1-748вих-20 від 03.02.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- визнати недійсним договір спільного обробітку землі № Г-11-18 від 20.09.2018, укладений між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн (код ЄДРПОУ 39903183) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) земельні ділянки загальною площею 32,8004 (ділянки з кадастровим номером 4820355700:03:000:0022 площею 7,5142 га та з кадастровим номером 4820355700:03:000:0023 площею 25,2862 га), грошовою оцінкою 878097,83 грн, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, що використовуються товариством на підставі договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA74820172034150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 82072, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову;

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити прокуратуру Миколаївської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 від 20.09.2018; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.02.2020; державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 196733 від 04.10.2004; листування учасників справи; застосування норм статей 16, 203, 215, 235, 1130-1131, 1133, 1137, 1139, 1212 Цивільного кодексу України, статей 20, 78, 92, 95, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, статей 13, 15, 33 Закону України Про оренду землі , статті 1 Закону України Про землеустрій , статті 35 Закону України Про охорону земель , статей 6, 26 Закону України Про державну кримінально-виконавчу службу України та мотивовані тим, що умовами спірного договору формально передбачено, що ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та ТОВ Лендлорд Юкрейн зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль спільно діяти в сфері виробництва сільськогосподарської продукції, а саме обробляти земельну ділянку загальною площею 32,8004 га, що належить на праві постійного користування державному підприємству.

За твердженням прокуратури, за результатами аналізу умов спірного Договору встановлено, що фактично ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) передало земельну ділянку ТОВ Лендлорд Юкрейн для використання останнім; жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки лише товариство здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні установи виконання покарань, і лише товариство отримує вигоду у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції; фактично будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію державне підприємство не набуває, а отримує від товариства лише грошові кошти; Договором фактично не визначено вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137-1139 Цивільного кодексу України є визначальними при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Разом із тим, в позовній заяві стверджується, що укладаючи Договір про здійснення спільної діяльності, відповідачі мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами цього договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка установи виконання покарань - передана у платне строкове користування.

Ухвалою суду від 21.02.2020, після усунення заявником недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/137/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17 березня 2020 року об 11:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

12.03.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн надійшов відзив на позовну заяву № 57-20 від 10.03.2020, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування викладених заперечень товариство зазначає, зокрема, про те, що спірний договір не суперечить вимогам законодавства України і є договором про спільну діяльність. Твердження позивача про передачу земельної ділянки в оренду є безпідставним, оскільки оскаржуваний Договір містить всі істотні умови, які притаманні договору про спільну діяльність, адже для договору оренди притаманні інші істотні умови.

Крім того, товариство звертає увагу суду, що спірна земельна ділянка не передавалася у користування ТОВ Лендлорд Юкрейн . На виконання умов Договору товариству лише надано можливість проводити сільськогосподарські роботи, а земельна ділянка перебуває у юридичному і фактичному користуванні у Державному підприємстві Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) .

Додатково на підтвердження виконання оспорюваного договору, товариством надано суду копії актів про проведення польових робіт, акт про збір врожаю та акт про визначення результатів спільної діяльності.

16.03.2020 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли письмові пояснення № 9-14-0.62-1915/2-20 від 13.03.2020, в яких позивач зазначає, що за результатами ознайомлення з матеріалами справи Головне управління підтримує позовну вимогу щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018, укладеного між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн . Стосовно зобов`язання ТОВ Лендлорд Юкрейн повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) земельні ділянки загальною площею 32,8004, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, позивач зазначає, що матеріали справи не містять інформації про те, що земельні ділянки вибули з розпорядження держави та з постійного користування ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) .

Крім того, 16.03.2020 на офіційну електронну адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 6.1/104/Крм від 16.01.2020 про відкладення підготовчого засідання, мотивоване обставинами запровадження на території України карантину.

17.03.2020 до суду від Прокуратури Миколаївської області надійшло клопотання № 35/1-300 9-20 від 17.03.2020 про відкладення розгляду справи, обґрунтоване запровадженими в Україні карантинними заходами.

У зв`язку перебуванням судді Смородінової О.Г. у відпустці, судове засідання по справі № 915/137/20, призначене на 17.03.2020 об 11:15 не відбулося.

23.03.2020 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив ТОВ Лендлорд Юкрейн № 35/1-1839вих-20 від 17.03.2020, в якому заявник, спростовуючи заперечення відповідача, викладені у відзиві, зазначає, зокрема, про те, що надані товариством документи на підтвердження виконання оспорюваного договору, не містять відомостей про здійснення сторонами договору спільних дій та посилання на попереднє узгодження робіт. Вказані документи посвідчують факт самостійного використання та обробітку спірних земельних ділянок Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн .

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2020 розгляд справи № 915/137/20 було відкладено без визначення дати судового засідання.

Враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень з 11.05.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , ухвалою від 25.05.2020 суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 915/137/20 відбудеться 09 червня 2020 року об 11:15.

29.05.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн надійшли письмові пояснення № 07.20-ПЮ від 27.05.2020, зі змісту яких вбачається, що відповідні пояснення є реакцією відповідача на відповідь на відзив.

09.06.2020 на офіційну електронну пошту суду від Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) надійшло клопотання № 6.1/218/Крм від 09.06.2020 про відкладення розгляду справи, в якому заявник просить суд:

- продовжити процесуальний строк на подачу Підприємством та іншими учасниками справи додаткових матеріалів, пояснень, заяв та клопотань до суду у справі № 915/137/20, на термін, який встановлений нормативними актами;

- розгляд справи відкласти на будь-яку дату після закінчення дії карантину.

Ухвалою суду від 09.06.2020 підготовче засідання у справі № 915/137/20 було відкладено на 07 липня 2020 року об 11:00.

07.07.2020 на офіційну електронну адресу суду від Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) надійшла заява (пояснення) № 6.1/274/Крм від 06.07.2020, в якій заявник зазначає, що не існує порушеного права ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та/чи інтересів держави, які намагається захищати прокурор у справі № 915/137/20. Відповідач-1 просить суд встановивши відсутність будь-яких підстав для звернення прокурора до суду - позовну заяву прокуратури залишити без розгляду, а помилково відкрите провадження закрити.

Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання у справі було відкладено на 13 серпня 2020 року о 09:30.

05.08.2020 до суду від Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області надійшло клопотання № 35/1-4855вих-20 від 04.08.2020 про закриття провадження у справі № 915/137/20 в частині позовних вимог про повернення земельних ділянок державі та повернення судового збору.

У вказаному клопотанні заявник просить суд закрити провадження у справі № 915/137/20 в частині позовних вимог про повернення у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) земельних ділянок загальною площею 32,8004, розташованих в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області; повернути прокуратурі Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA74820172034150001000000340) сплачений по платіжному дорученню № 77 від 30.01.2020 судовий збір в сумі 13171,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2020 було закрито підготовче провадження у даній справі з призначенням її до судового розгляду по суті на 01 жовтня 2020 року о 09:50.

У зв`язку з проходженням суддею Смородіновою О.Г. підготовки суддів місцевих господарських судів, організованої Одеським регіональним відділенням Національної школи суддів України у період з 28 вересня по 02 жовтня 2020 року (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області № 9-в від 24.09.2020), ухвалою суду від 25.09.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 08 жовтня 2020 року об 11:50.

07.10.2020 на офіційну електронну адресу суду від Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) надійшла заява № 11/418/Крм від 07.10.2020 в доповнення до заяви (пояснень) за вих. № 6.1/274/Крм від 06.07.2020, в якій відповідач наголошує, що повністю підтримує свою заяву (пояснення) № 6.1/274/Крм від 06.07.2020. Крім того, заявник вважає за необхідне підкреслити, що спірний договір було припинено в односторонньому порядку 24.09.2019, а будь-які земельні ділянки, в тому числі ті, про які йдеться в позовній заяві прокурора, нікому та ніколи Підприємством не передавалися.

Будь-які інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надійшли.

В судове засідання 08.10.2020 з`явився прокурор, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (02.10.2020), відповідачем-1 (01.10.2020) та відповідачем-2 (01.10.2020) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2020 у справі № 915/137/20 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400141578568, 5400141578878, 5400141578860.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та за відсутності представників позивача та відповідачів.

В судовому засіданні 08.10.2020 прокурор доповів предмет та підстави заявлених вимог, підтвердив актуальність правової позиції прокуратури, викладеної в письмових заявах по суті справи.

Крім того, в судовому засіданні, у зв`язку з розглядом справи по суті за відсутності відповідачів, суд оголосив стислий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн .

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 08.10.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши прокурора в судових засіданнях , суд -

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно зі ст. 151 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Як вказувалось вище, за приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Первомайською місцевою прокуратурою 20.06.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру в області скеровано лист про порушення вимог земельного законодавства про використання земель, які надані в постійне користування ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) .

У відповіді ГУ Держгеокадастру від 17.07.2019 вказано про відсутність порушень саме земельного законодавства при укладанні спірного договору та необхідності вжиття з боку Головного управління заходів до усунення вищевказаних порушень і повернення спірної земельної ділянки.

Викладене свідчить про не здійснення Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області захисту інтересів держави та стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Матеріали справи свідчать про таке.

Відповідно до розпорядження Арбузинської райдержадміністрації від 15.09.2004 № 651 Державному підприємству Арбузинської виправної колонії № 83 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (нова назва юридичної особи - Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) ) видано державний акт серії ЯЯ № 196733 від 04.10.2004 на право постійного користування земельною ділянкою площею 32,8004 га в межах згідно з планом. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030400500001.

20 вересня 2018 року між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) , як Стороною 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн , як Стороною 2, був укладений Договір про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 (далі - Договір), відповідно до предмета якого сторони зобов1язалися шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти в сфері виробництва сільськогосподарської продукції без створення юридичної особи.

Сторони за цим Договором зобов`язались спільно обробляти земельну ділянку площею 32,8004 га, яка розташована на території Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, з призначенням для ведення підсобного сільського господарства, яке знаходиться в постійному користуванні Сторони 1 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 196733, виданого Державному підприємству Арбузинської виправної колонії № 83 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області 04.10.2004.

Вклад Сторони 1 - надання можливості проводити сільськогосподарські роботи на землі для отримання прибутку, забезпечення підсобного господарства та залучення засуджених до суспільно корисної праці в порядку та на умовах визначених цим договором, Вклад Сторони 1 вважається здійсненим у спільну діяльність за цим Договором з моменту підписання цього договору Сторонами. Частка Сторони 1 у спільній діяльності складає 30 %.

Вклад Сторони 2 - організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення реалізації господарських цілей, у тому числі, але не виключно - забезпечення процесу обробітку землі пестицидами, агрохімікатами, посівним матеріалом, сільськогосподарською технікою, тощо. Вклад Сторони 2 здійснюється по мірі необхідності у спільну діяльність за цим Договором протягом строку дії цього Договору, починаючи з моменту підписання цього Договору Сторонами. Частка Сторони 2 у спільній діяльності складає 70 %.

За умовами наведеного договору:

- мета Договору: обробіток земельних ділянок належних Стороні 1 на праві постійного користування та вирощування сільськогосподарської продукції з подальшою реалізацією (п. 1.5);

- строк Договору складає 10 років (п. 1.6);

- Сторона 1 зобов`язана: надати Стороні 2 можливість проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках площею 32,8004 га, які розташовані на території Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, з призначенням для ведення підсобного сільського господарства, які знаходяться в постійному користуванні Сторони 1 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 196733, виданого Державному підприємству Арбузинської виправної колонії № 83 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області 04.10.2004, надавши їх в управління Сторони 2 (п. 2.3);

- Сторона 2 зобов`язана: нести відповідальність, передбачену діючим законодавством за цільове і раціональне використання земельних ділянок; здійснювати комплекс заходів щодо збереження родючості ґрунту; щороку до 31 грудня надавати звіт про те, що планується сіяти в наступному році; щороку надавати Стороні 1 звіт про фактично зібраний врожай; повернути вклад Сторони 1 у вигляді земельних ділянок (у випадку припинення дії Договору), в такому стані, в якому її було отримано для спільного обробітку (п. 2.4);

- спільні зобов`язання Сторін: не вчиняти дій, що можуть перешкоджати меті даного Договору, яка визначена у п. 1.3 Договору та не перешкоджати одна іншій у виконанні умов цього Договору; обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес Сторін. Кожна Сторона цього Договору має право ознайомлюватися з документами щодо ведення спільних справ за цим Договором (п. 2.5);

Умови розподілу прибутку від спільної діяльності Сторони узгодили розділом 3 Договору, передбачивши, зокрема, таке:

- врожай, що є результатом спільної діяльності, є 100 % власністю Сторони 2 до моменту підписання Акту про розподіл результатів спільної діяльності, і до підписання такого Акту Сторона 2 має право самостійно на власний розсуд здійснювати володіння, користування і розпорядження такою продукцією (п. 3.1);

- всі доходи, що отримуються у результаті спільної діяльності, використовуються у першу чергу на відшкодування матеріальних витрат Сторони 2, пов`язаних зі здійсненням такої діяльності, а саме витрати Сторони 2 на посів, оброблення, збирання врожаю, що включає в себе закупівлю мінеральних добрив, посівного матеріалу, дизельного палива, оплати праці найманих робітників та техніки, необхідної для виконання певного комплексу польових робіт на земельних ділянках, про що Стороною 2 надаються відповідні документи, що підтверджують витрати (п. 3.2);

- прибуток, що отримується Сторонами від спільної діяльності, розподіляється пропорційно часткам, визначеним у п. 1.1 цього Договору, з урахуванням положень п. 3.1 цього Договору та виплачується Стороні 1 Стороною 2 після складання Сторонами Акту визначення результатів спільної діяльності, що здійснюється протягом трьох місяців після завершення збирання врожаю. Під прибутком у даному Договорі Сторони розуміють суму, на яку доходи від реалізованого врожаю перевищують витрати понесені на вирощування такого врожаю (п. 3.3);

- Сторона 2 має право виплачувати кошти в рахунок сплати частки Стороні 1 у спільному обробітку, за умовами даного Договору, період сплати яких ще не настав. Вказана виплата фіксується актом, який є невід`ємним додатком до даного Договору (п. 3.4);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 5.1).

Вищевказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають дві позовні вимоги позивача: немайнового характеру щодо визнання недійсним договір спільного обробітку землі та майнового характеру щодо зобов`язання повернути у розпорядження держави земельні ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин відповідності приписам чинного законодавства спірного договору.

Прокурор підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 від 20.09.2018;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.02.2020;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 196733 від 04.10.2004;

- листування учасників справи;

- додаткова угода № 1 від 28.07.2020 до договору про спільний обробіток № Г-11-18 від 20.09.2018;

- Акт прийому-передачі вкладів від 28.07.2020 до додаткової угоди № 1 за договором про спільний обробіток № Г-11-18 від 20.09.2018.

Відповідач-1 на підтвердження власної правової позиції щодо суті позовних вимог надав суду такі докази:

- Акт про проведення робіт від 25.10.2018;

- Акти про проведення польових робіт: від 14.03.2019, від 01.05.2019, від 01.05.2019, від 24.05.2019, від 02.06.2019, від 11.06.2019;

- Акт про збір урожаю від 05.09.2019;

- Акт про понесені витрати при вирощуванні соняшнику врожаю 2019 року від 20.09.2019 з додатком до нього;

- Акт визначення результатів спільної діяльності при вирощуванні соняшнику врожаю 2019 року від 22.09.2019;

- матеріали звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області;

- лист Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) № 6-1/295/Крм від 24.09.2019 Щодо розірвання договору про спільний обробіток землі з відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн № 3 від 28.10.2019 на ного;

Інші учасники справи не надали суду доказів на підтвердження власних позицій, викладених в письмових заявах по суті справи.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що оспорюваний договір про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 від 20.09.2018, укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. При цьому, сам прихований договір оренди укладено з порушенням земельного законодавства, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Оспорюваний у даній справі договір укладений сторонами як Договір про спільний обробіток земельної ділянки, тобто договір про спільну діяльність.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

На переконання суду, умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.8-1 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

За умовами договору про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 від 20.09.2018, передбачені пунктом 3.3 договору грошові кошти, є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою, в даному випадку, оброблення та збирання врожаю. За умовами Договору, організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення реалізації господарських цілей (з урахуванням мети договору - обробіток земельних ділянок належних Стороні 1 на праві постійного користування та вирощування сільськогосподарської продукції з подальшою реалізацією) здійснюється тільки відповідачем-2 без участі відповідача-1, який, у свою чергу, лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному Договором, при цьому, надає відповідачу-2 земельну ділянку, належну йому на праві постійного користування.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити таке:

В силу приписів ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. У даному випадку, судом установлено недотримання відповідачами вимог земельного законодавства, яким обумовлено порядок та умови для передачі земельних ділянок в оренду, недотримання яких тягне за собою недійсність договору.

Заперечення відповідача-1 щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку із розірванням оскаржуваного договору в односторонньому порядку у вересні 2019 року відхиляються судом, оскільки:

- по-перше, між сторонами не було в належному порядку досягнуто згоди щодо розірвання договору у вересні 2019 року, а матеріали справи містять підписану та скріплену печатками Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн додаткову угода № 1 від 28.07.2020 до договору про спільний обробіток № Г-11-18 від 20.09.2018, відповідно до якої сторони саме у липні 2020 року досягли згоди щодо дострокового розірвання оскаржуваного договору;

- по-друге, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для відмови в задоволенні позову.

Крім того, аргументи відповідача-2 щодо фактичного виконання договору, на підтвердження чого суду надано акти про проведення польових робіт, акт про понесені витрати, акт визначення результатів спільної діяльності також не беруться судом до уваги, оскільки вказані документи не містять відомостей ні про здійснення сторонами Договору спільних дій, ні посилань на попереднє узгодження таких робіт, та, в цілому, не спростовують наведених вище висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки № Г-11-18 від 20.09.2018, укладеного між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) земельні ділянки загальною площею 32,8004 (ділянки з кадастровим номером 4820355700:03:000:0022 площею 7,5142 га та з кадастровим номером 4820355700:03:000:0023 площею 25,2862 га), грошовою оцінкою 878097,83 грн, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, що використовуються товариством на підставі договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018, суд зазначає таке.

В період розгляду даної справи, прокурором подано суду докази, які свідчать про те, що 28.07.2020 (після відкриття провадження у справі) між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн (сторонами оскаржуваного договору) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018, відповідно до умов якої сторони за спільною згодою домовилися достроково розірвати вказаний договір, а також складено акт приймання-передачі вкладів до додаткової угоди № 1 до Договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018, внаслідок чого земельна ділянка загальною площею 32,8004 (ділянки з кадастровим номером 4820355700:03:000:0022 площею 7,5142 га та з кадастровим номером 4820355700:03:000:0023 площею 25,2862 га), що використовувалась товариством за договором про спільний обробіток землі, на момент проведення судового засідання повернута відповідачем-2 постійному землекористувачу - відповідачу-1.

На підставі викладеного, прокурор у клопотанні № 35/1-4855вих-20 від 04.08.2020 просить суд закрити провадження у справі № 915/137/20 в частині позовних вимог про повернення у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) відповідних земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом перевірені вищевикладені обставини та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що 28.07.2020 припинилося фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, а отже - заявлений прокурором предмет даного позову в частині позовної вимоги про його повернення станом на момент проведення судового засідання припинив своє існування, тобто відсутній.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв`язку з тим, що між сторонами в даній справі не залишилось спірних питань по суті спору в частині другої позовної вимоги, оскільки фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою припинено 28.07.2020 шляхом повернення спірної земельної ділянки її постійному землекористувачу - відповідачу-1, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Суд відмічає, що у клопотанні № 35/1-4855вих-20 від 04.08.2020 прокурор, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , просить суд повернути судовий збір у розмірі 13171,47 грн.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині п. 2 позовної заяви, суд вважає за можливе повернути позивачу (прокурору) з Державного бюджету України сплачений за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 13171,47 грн.

При цьому, оригінал платіжного доручення № 77 від 30.01.2020 на суму 15273,47 грн залишається в матеріалах господарської справи № 915/137/20.

В іншій частині, судовий збір в сумі 2102,00 грн, сплачений за першу позовну вимогу, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір спільного обробітку землі № Г-11-18 від 20.09.2018, укладений між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн .

3. Стягнути з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, вул. Володимирська, буд. 1; ідентифікаційний код 08680537) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 1051,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн (55301, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Арбузинка, вул. Верхня, буд. 4А; ідентифікаційний код 39903183) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 1051,00 грн судового збору.

5. Провадження у справі № 915/137/20 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) земельні ділянки загальною площею 32,8004 (ділянки з кадастровим номером 4820355700:03:000:0022 площею 7,5142 га та з кадастровим номером 4820355700:03:000:0023 площею 25,2862 га), грошовою оцінкою 878097,83 грн, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, що використовуються товариством на підставі договору про спільний обробіток землі № Г-11-18 від 20.09.2018 - закрити.

6. Повернути Прокуратурі Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13171,47 грн, перерахований згідно платіжного доручення № 77 від 30.01.2020 на суму 15273,47 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18);

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404);

Відповідач-1: Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83) (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, вул. Володимирська, буд. 1; ідентифікаційний код 08680537);

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн (55301, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Арбузинка, вул. Верхня, буд. 4А; ідентифікаційний код 39903183).

Повне рішення складено та підписано судом 19.10.2020.

Суддя О.Г. Смородінова